Фінансування оборотних активів підприємства

Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Октября 2011 в 18:34, курсовая работа

Описание работы

Мета курсової роботи полягає в здійсненні економіко-теоретичного аналізу сутності управління оборотними активами підприємства, виявленні внутрішніх резервів підвищення ефективності цього процесу та розробці пропозицій щодо оптимізації формування оборотних активів підприємства та поліпшення їх використання.

Відповідно до цієї мети в ході дослідження вирішувалися такі завдання:

1) визначення економічної сутності оборотного капіталу через узагальнення політ економічного, управлінського та фінансового аспектів;

2) вивчення механізму управління оборотним капіталом на підприємстві;

3) вивчення прийомів та методів фінансового аналізу оборотного капіталу підприємств з урахуванням впливу його обсягів і структури, фінансовий стан підприємства;

Содержание

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Сутність оборотних активів, їх склад та структура
Організація оборотних активів та джерела їх формування
Загальний порядок нормування власних оборотних активів підприємтсва
Нормування власних оборотних активів за їх окремими елементами
Методи оцінки окремих елементів оборотних активів
Контроль за використанням оборотних активів та нормативно-правова база оборотних активів


РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУ І ДИНАМІКИ ФІНАНСУВАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА НАПРЯМКИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ

2.1 Структурний аналіз стану і динаміки фінансування оборотних активів підприємства

2.2 Проблеми фінансування оборотних активів підприємства та напрямки вирішення цих проблем

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Работа содержит 1 файл

чистовик.doc

— 324.50 Кб (Скачать)

      Нормування  оборотних активів може здійснюватися  трьома методами: прямого рахунку, аналітичним  та методом коефіцієнтів.

      Метод прямого рахунку полягає в  тому, що спочатку визначаються відповідно до діючого порядку норми та нормативи за окремими елементами оборотних активів, а потім додаванням їх сум — сукупний норматив.

      При аналітичному методі виключається розрахунок нормативу за окремими елементами оборотних  активів, а сукупний норматив на запланований рік обчислюється виходячи з чинного нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва (обсягу товарної продукції) та розміру прискорення обігу оборотних активів у запланованому році.

      При застосуванні методу коефіцієнтів норматив власних оборотних активів на запланований рік розраховується за нормативом, що діяв у попередньому році, і розміром змін відповідних запасів та витрат у запланованому році.

      Використання  того чи іншого методу розрахунку нормативу  власних оборотних активів залежить від часу функціонування та економічного становища підприємств. При створенні підприємств, а також в умовах їх функціонування для розрахунку нормативів власних оборотних активів найдоцільніше застосовувати метод прямого рахунку. 
 

    1. Нормування  власних оборотних активів за їх окремими елементами
 

      Норматив власних оборотних активів на сировину, основні матеріали та напівфабрикати визначається у грошовому вираженні множенням вартості їх однодобової витрати в запланованому році на норму оборотних активів у днях:

      

  (1.1) , де

      О — однодобова витрата сировини, матеріалів та напівфабрикатів, грн; N—  норма оборотних активів, днів.

      Норма оборотних активів за кожним видом  або за однорідною групою матеріалів враховує час їх перебування в поточному, страховому, транспортному, технологічному запасах, а також час, необхідний для відвантаження, доставки, прийняття та складування матеріалів.

      Підсумовуючи  визначені за окремими операціями норми  оборотних активів за відповідними видами сировини, матеріалів та напівфабрикатів, отримують загальну норму, представлену у вигляді формули 

      Загальна  норма = види сировини + визначені за окремими операціями норми  оборотних активів  (1.2) 

      Множенням загальної норми на вартість однодобової  витрати відповідного виду цінностей визначають норматив. 

      Норматив = загальна норма *вартість однодобової витрати  (1.3) 

      Якщо  найменувань сировини та матеріалів багато і вони надходять від багатьох постачальників, що утруднює розрахунок норми за окремими її елементами (доставка, приймання, зберігання тощо), визначають норму в середньому за всіма матеріалами  виходячи з фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та розміру їх середнього залишку. При цьому середній залишок визначається на підставі звітних даних за кварталами діленням на 4 суми половини залишку на початок та кінець року плюс повні залишки на початок II, III та IV кварталів. Норма у днях обчислюється 

      Норма у днях = середньорічний залишок сировини / одноденна витрата (1.4)  

      діленням  середньорічного залишку сировини та матеріалів за попередній звітний  рік на їх одноденну витрату в  цьому самому році. Множенням вартості однодобової витрати сировини та матеріалів у запланованому році на норму оборотних активів у днях визначають норматив власних оборотних активів за сировиною та матеріалами.

      Норматив  власних оборотних активів на допоміжні матеріали визначається множенням норми запасу у днях на вартість їх одноденної витрати, що визначається кошторисом витрат на виробництво. При цьому норми за видами допоміжних матеріалів обчислюються в тому самому порядку, що й за основними матеріалами.

      Норматив на запаси тари обчислюється множенням норми у днях на вартість однодобового обороту (витрати) тари за її видами.

      Норма оборотних активів за тарою визначається залежно від джерел її надходження (способу заготівлі) та порядку використання. Розрізняють тару куповану, власного виробництва, з поверненням та без повернення.

      За  купованою тарою, призначеною для  пакування готової продукції, норма  оборотних активів встановлюється так само, як за сировиною, основними  матеріалами та купованими напівфабрикатами виходячи з інтервалів поставок. При цьому враховується час перебування тари в дорозі, на складі, ремонті, промиванні, у поточному та страховому запасі. Час же перебування тари в кожному стані визначається розрахунково (хронометражем). Сума часу перебування тари в кожному стані становитиме норму у днях за цим видом оборотних активів.

      За  тарою власного виробництва, вартість якої врахована в ціні готової  продукції, норма запасу визначається як проміжок часу від виготовлення тари до упакування в неї продукції, призначеної для відвантаження.

      За  тарою, що надходить з матеріалами  і не повертається постачальникам, норма оборотних активів залежить від часу перебування тари під  цими матеріалами. Якщо така тара використовуватиметься  в подальшому, то враховується також  час, необхідний на ремонт, сортування та підбір її партій.

      За  тарою, що підлягає поверненню норма  оборотних активів складається  з часу одного обороту тари, що включає  період від моменту сплати тари з  матеріалами до здачі документів у банк на відвантажену постачальнику  тару.

      Норматив оборотних активів за тарою загалом дорівнює сумі добутків однодобового обороту (витрати) тари за видами на норму запасу в днях.

      Норматив  на запасні частини для ремонту  машин, устаткування та транспортних засобів  можна обчислювати двома методами: прямого рахунку та укрупненим.

      За  методом прямого рахунку вартість і кількість запасних частин, необхідних для капітального та поточного ремонтів у запланованому році, визначаються за кошторисами, що складаються на ремонт відповідних видів машин, транспортних засобів та устаткування.

      Однак оскільки цей метод складний, розрахунок нормативу на запасні частини  можна виконати укрупненим методом.

      За  укрупненим методом норматив обчислюється виходячи з норми, що визначається в  абсолютних величинах, і вартості машин, устаткування та транспортних засобів. При цьому норма оборотних активів визначається в абсолютних величинах діленням вартості середньорічного залишку запасних частин на середню вартість машин, транспортних засобів та устаткування, а норматив — множенням норми (у гривнях, копійках) на балансову (початкову) вартість машин, транспортних засобів та устаткування на кінець запланованого року.

      Малоцінними та швидкозношуваними вважаються предмети, які використовуються щонайбільше  один рік або протягом нормального операційного циклу, якщо він триває понад рік. До них належать:

      • інструменти та обладнання загального призначення — різальні, слюсарно-монтажні та подібні інструменти, вимірювальні прилади і пристосування, універсального призначення для виготовлення різних видів продукції;

      • спеціальні інструменти і пристрої — інструменти, штампи, прес-форми  і подібні предмети, призначені для  виконання лише одного індивідуального  замовлення або виробництва певних виробів;

      • технологічна тара, що багаторазово використовується в технологічному процесі — фляги, діжки, контейнери для транспортування продукції, піддони тощо;

      • інвентар виробничого призначення — робочі столи, верстатки, шафи, тумбочки, збруя, вулики тощо;

      • господарський інвентар — конторські та інші меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, телефонні апарати, протипожежний інвентар тощо;

      • прилади, засоби автоматизації та лабораторне  обладнання;

      • спеціальний одяг, взуття та запобіжні  пристосування — комбінезони, костюми, брюки, куртки, халати, ковдри, простирадла тощо;

      • інші малоцінні та швидкозношувані  предмети — кухонний посуд, спортивний і туристський інвентар, інвентар для соціально-культурних заходів  тощо.

      Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть перебувати на складі та в експлуатації. Норматив розраховується за предметами, що перебувають на складі.

      За  інструментами та приладами норматив обчислюється методом прямого рахунку  виходячи з відповідного набору малоцінних і швидкозношуваних інструментів та приладів і їх вартості. При цьому  кількість відповідних наборів визначається виходячи з норм, передбачених на одну людину, та чисельності осіб, яким видаються ці інструменти та прилади.

      За  господарським інвентарем норматив розраховується окремо за конторським, побутовим та виробничим інвентарем. При цьому за конторським та побутовим інвентарем норматив встановлюється виходячи з кількості місць і вартості набору реманенту на одне місце, за виробничим — обчислюється методом прямого рахунку (встановлена потреба в комплектах цього інвентарю множиться на вартість одного комплекту).

      Норматив  власних оборотних активів за спецодягом та взуттям визначається множенням вартості однодобової  витрати спецодягу та взуття на норму  запасу в днях. Остання встановлюється підсумовуванням часу, необхідного  на транспортний, поточний та страховий запаси спецодягу та взуття.

      За  спеціальними інструментами та приладами  норматив обчислюється виходячи з відповідної  кількості її наборів, строку служби та вартості. У такому ж порядку  визначається норматив на виробничу  тару.

      На  підприємствах, де питома вага малоцінних та швидкозношуваних предметів у структурі оборотних активів невелика, норматив на них розраховується виходячи з норми та суми витрат на виробництво. При цьому норма встановлюється у відсотках діленням вартості фактичного мінімального залишку малоцінних та швидкозношуваних предметів за попередній рік на суму витрат на виробництво за цей самий рік. Норматив визначається множенням норми у відсотках на суму витрат на виробництво в запланованому році.

      Розрахунок  нормативу власних оборотних активів на незавершене виробництво. До витрат у незавершеному виробництві належать усі витрати, вкладені у вартість розпочатих, але не завершених виробів, що перебувають на різних стадіях виробничого процесу з моменту першої операції до здачі готової продукції на склад.

      Норматив  оборотних активів, що виділяються  на заснування незавершеного виробництва, залежить від обсягу та складу продукції, що виробляється, тривалості виробничого  циклу, собівартості продукції та характеру  збільшення витрат у процесі виробництва.

      Норматив  власних оборотних активів у  незавершеному виробництві обчислюється за формулою

      

(1.5) , де

      де  Во— однодобові витрати на виробництво  продукції у IV кварталі, грн; Твц  — тривалість виробничого циклу, днів; К — коефіцієнт наростання витрат.

      Однодобові витрати визначаються діленням на 90 витрат на обсяг випуску валової продукції в оцінці за виробничою собівартістю IV кварталу запланованого року.

      Тривалість  виробничого циклу відображає час  перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції та здачі її на склад. Вона визначається на основі технологічних карт та інших планових нормативів виробництва за кожним виробом у календарних днях.

      У тривалість виробничого циклу включається час, витрачений на обробку деталі (технологічний запас), час на транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і здачу готової продукції на склад (транспортний запас), час перебування виробів, що обробляються, між окремими операціями (оборотний запас), час перебування виробу у страховому запасі.

      Коефіцієнт  наростання витрат відображає характер збільшення витрат у незавершеному  виробництві за днями виробничого  циклу. При рівномірному наростанні витрат він обчислюється за формулою

Информация о работе Фінансування оборотних активів підприємства