Фінансування капітальних вкладень підприємства та оцінка економічної ефективності їх використання

де А –річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.;

-річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою

Де -річна норма амортизації (в частинах);

• -термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

- ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

- початкова (залишкова) вартість об’єкта основних засобів, грн..

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів буде повністю „замортизований” на протязі року.

Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:

де А – річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;

Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової „наявності” ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості.

Кумулятивний метод. Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

Де — кумулятивний коефіцієнт;

  — первісна вартість;

  — ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

де - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

— сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.

Сума чисел років — це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

де N — строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

Виробничий метод. Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.). Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:

де — норма амортизації, частка;

— первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

— ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

— розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

Метод нарахування зношування пропорційно випуску продукції теж дуже простий, раціональний і систематичний. Його найкраще використовувати в тому випадку, коли можна визначити фактичний обсяг виробленої продукції активом, на який нараховується зношування. Використання також доцільне, коли економічна вигода того чи іншого необоротното активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом часу на нього. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, що визнається витратами поточного періоду, отриманим доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу неоднаково в різні періоди.

Методи, передбачені податковим законодавством. Порядок нарахування амортизації в податковому обліку регламентований ст. 8 й 9 Закону про податок на прибуток й полягають в наступному:

      принципи й механізм нарахування амортизації єдині для всіх платників податку на прибуток незалежно від форми власності й органзаційно-правової форми господарювання;

      передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах;

      при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основних фондів, а також фактично нарахована сума амортизації;

      стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовається груповий метод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахунку амортизаційних відрахувань;

      установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.

Для податкового обліку амортизація є окремою статтею, що зменшує оподатковуваний дохід. Відповідно до Закону про податок на прибуток під терміном - "амортизація основних фондів" мається на увазі поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого доходу платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань.

Не підлягають амортизації витрати на:

      придбання й відгодівля продуктивної худоби;

      вирощування багаторічних плодових насаджень;

      придбання основних фондів з метою подальшого продажу іншим особам або їхнє використання в якості комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для продажу іншим особам;

      зміст основних фондів, що перебувають на консервації;

      зазначені види витрат підлягають включенню до складу валових витрат підприємства того звітного періоду, у якому були понесені.

      витрати бюджетів на будівництво й утримання будівель благоустрою й житлових будинків, придбання й зберігання бібліотечних й архівних фондів;

      витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування;

      витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів.

В данному проекті я використала прямолінійний метод амортизації, так як він найпростіший у використанні та вартість об’єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання.

Розрахунок амортизаційних відрахувань

Таблиця 2.

3. Визначення потреби у додатковому фінансуванні підприємства.

Існує два методи визначення потреби у додатковому фінансуванні оборотного капіталу:

      на основі прогнозованого балансового звіту;

      метод, що базується на існуванні залежності величини активів від об’єму продаж.

Відповідно до першого методу величина додатково необхідних коштів (ДНК) дорівнює різниці між розміром сумарних активів з прогнозного звіту і тією ж величиною за попередній період. На основі прогнозного балансового звіту також можна визначити джерела можливого фінансування ДНК: за рахунок збільшення кредиторської заборгованості, збільшення нерозподіленого прибутку, банківського короткострокового кредиту, випуску векселів тощо.

Складання прогнозного балансового звіту включає наступні етапи:

1.Складання прогнозного звіту про прибутки та збитки, що базується на прогнозах об’ємів продаж і плані випуску продукції;

2.Складання прогнозного звіту про рух готівки;

3.Складання балансового звіту.

Етап складання прогнозного звіту про прибутки та збитки містить 4 кроки:

1.Складаю прогноз об’ємів продаж у вартісному вираженні. Для цього дані про кількість продаж товару 1 та товару 2 множимо на прогнозовану вартість.

2.Визначаю план виробництва (табл. 3), що базується на даних прогнозу об’ємів продаж плюс мінімальний залишок ТМЗ (наприклад, 20% від об’ємів продаж попереднього періоду) мінус величина ТМЗ на початок періоду. План виробництва дозволяє розрахувати величину загальних змінних витрат по товарах, що виготовлені у плановому році.

План виробництва на 2010 рік

Таблиця 3.

Однак необхідно врахувати, що у фінансовій звітності відображаються витрати не на виготовлені ТМЗ, а на ТМЗ, які будуть реально продані (табл.4) , при складанні табл. 4  враховуємо ТМЗ на початок року, додаємо ТМЗ, які виготовлені у поточному році і потім віднімаю ТМЗ на кінець року, які залишаться на складі. Отримана величина представляє собою величину загальних змінних витрат, які відображені у фінансовій звітності.

Визначення розміру змінних витрат, що списуються у 2010 році

Таблиця 4.