Фінансування капітальних вкладень підприємства та оцінка економічної ефективності їх використання

Міністерство освіти і науки України

Харківський економіко-правовий університет

Кафедра фінансів,економічної  теорії і менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Фінанси підприємств”

на тему:

„ Фінансування капітальних вкладень підприємства та оцінка економічної ефективності їх використання ”

Керівник                                                                                                     Виконала: студентка

курсової роботи                                                                                    економічного факультету

____________ доц. П’ятак Т.В.                                          ______курсу,______групи

      (підпис)

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 _______________________

                                                                                                                ( прізвище, ім’я, по-батькові)

                                                                                                                ___________________________

                                                                                                                                            (варіант)

                                                                                                                ____________________________

                                                                                                                                            ( підпис)

Харків 2011р.

ЗМІСТ

ВСТУП

1.Джерела фінансування українських підприємств.

2.Методи нарахування амортизації, які використовуються в Україні.              7

3. Визначення потреби у додатковому фінансуванні підприємства.

4. Визначення грошових потоків підприємства та вибір ставки дисконту.

5. Оцінка економічної ефективності інвестиційного проекту.              27

6. Аналіз беззбитковості підприємства.              35

ВИСНОВКИ              36

Список використаної  літератури

ДОДАТКИ              40

ВСТУП

Для успішної діяльності будь-якого підприємства необхідно здійснювати також фінансове планування, одним із завдань якого є визначення потреби в інвестиційних коштах. Більша частина власних та значна частина залучених фінансових ресурсів підприємств спрямовується в розвиток основних засобів, які в значній мірі визначають виробничий потенціал фірми, його об’єми виробництва та технічний рівень, фінансову стабільність і розвиток соціальної сфери в колективі. Прийняттю рішення про залучення фінансових ресурсів передує ретельна розробка та економічна оцінка доцільності та ефективності інвестиційного проекту, що впроваджується на підприємстві.

Мета курсової роботи набуття практичних навичок і вмінь при здійсненні оцінки економічної ефективності впровадження на підприємстві нової виробничої лінії, тобто аналіз та оцінка ефективності вкладення інвестицій в основні засоби фірми.

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі необхідно:

   з’ясування сутності фінансових ресурсів підприємств, методів і джерел їх фінансування, організації фінансової діяльності підприємств;

   визначити величини додатково необхідних коштів для забезпечення зростання об’ємів виробництва з метою максимізації прибутків;

   здійснити розрахунків грошових надходжень, прибутку і його розподілу, визначити джерела фінансування підприємства та відтворення основних виробничих фондів;

   оволодіти методами фінансового планування діяльності підприємств та методами оцінки ефективності інвестиційних проектів.

У процесі виконання курсової роботи вивчаючи законодавчі та нормативні документи, згідно з якими здійснюється організація фінансової діяльності підприємств в Україні, аналізуються літературні джерела та інформація, отримана з  сеті Internet для вирішення основних завдань роботи, проводяться необхідні економічні розрахунки, здійснюючи аналіз розрахованих показників та надаючи рекомендації, щодо майбутньої інвестиційної привабливості підприємства, а також доцільності впровадження інвестиційного проекту.

1.Джерела фінансування українських підприємств.

За ринкових відносин важливе значення набуває вибір оптимальної структури форм фінансування підприємств. Фінансування підприємств здійснюється за рахунок власних і залучених коштів (рис. 1).

Структура джерел фінансування підприємства залежить від багатьох факторів:

- від оподаткування доходів підприємства;

- темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

- структури активів підприємства;

- стану ринку капіталу;

- відсоткової політики комерційних банків;

- рівня управління фінансовими ресурсами підприємства, тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування.

Необхідно врахувати, що фінансування за рахунок власного капіталу не приводить до виникнення зобов’язань, а за рахунок позичкового капіталу викликає фінансові зобов’язання підприємства. Водночас треба мати на увазі, що за всі зовнішні фінансові ресурси підприємства необхідно платити проценти. Тому ці ресурси с предметом особливої уваги менеджерів підприємства.

Статутний капітал, як джерело фінансування підприємств

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності розпочинається з формування статутного капіталу.

Статутний капітал – це виділені підприємству або залучені ним кошти на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, закріплені за підприємством правом власності або повного господарського відання.

Порядок і джерела формування статних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує.

В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”.

Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності.

За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні й оборотні) кошти.

Окрім грошових коштів, статутний капітал може формуватися за рахунок надходжень майна (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності), цінних паперів та нематеріальних активів.

До нематеріальних активів належить вартість права користування результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, “гудвілів”, промислових зразків технологій ноу-хау, раціоналізаторських пропозицій,звітів про науково-дослідні роботи та ін.

Чинне законодавство передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, при яких допускається державна реєстрація підприємства.

Таблиця 1. Джерела фінансування підприємства

У процесі ведення господарської діяльності величина статутних капіталів підприємств змінюється за рахунок:

- збільшення їх унаслідок виділення частини прибутку на поповнення обсягів фінансових ресурсів;

- реалізації інвестиційних проектів;

- переоцінки основних засобів підприємств;

- додаткового випуску акцій;

- різниці у грошових надходженнях між продажною (ринкового) і номінальною вартістю акцій.

Під час приватизації майна державних підприємств передбачені такі джерела коштів, що їх використовують при формуванні статутних фондів:

- придбання акцій підприємства за рахунок приватизаційних сертифікатів, що їх отримують громадяни України;

- особисті заощадження громадян України;

- частина кредитів населення, яка становить проіндексовані вклади в Ощадному банку України;

- кошти вітчизняних юридичних осіб;

- кошти чужоземних юридичних та фізичних осіб.

Зростання обсягу виробництва товарів та послуг викликає потребу постійного нарощування статутних капіталів підприємств.

2.Методи нарахування амортизації, які використовуються в Україні.

Амортизація – це процес зношування і поступового перенесення вартості основних засобів на вартість продукції, виготовленої за їх участю. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

Методи нарахування амортизації:

      метод прямолінійного списання;

      метод зменшення залишкової вартості;

      метод прискореного зменшення залишкової вартості;

      кумулятивний метод;

      виробничий метод;

      метод, передбачений податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

      методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

      метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характерний рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду експлуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.

Прямолінійний метод. Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається так

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- амортизуюча вартість об’єкту, грн.;

Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.

Місячна сума амортизації;

де В- місячна сума амортизації, грн.;

А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

      річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта;

      сума зносу накопичується рівномірно;

      залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останні роки експлуатації знос машин знову збільшується. Що стосується морального зносу машин, то також не рівномірний.

Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

Метод зменшення залишкової вартості. Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об’єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об’єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об’єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.