Фінансове забезпечення функціонування страхової омпанії

· розробку та подання до Мінфіну і  Мінстату пропозицій про впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського  обліку і звітності, а також форм статистичної звітності для страховиків;

· аналіз стану і тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні, узагальнення практичного досвіду  страховиків;

· організацію заходів щодо професійної  підготовки та перепідготовки фахівців зі страхової діяльності, а також  роботи круглих столів, нарад, семінарів, конференцій з питань страхової  діяльності;

· налагодження міжнародного співробітництва  в галузі страхової діяльності, вивчення, узагальнення й поширення світового  догляду в цій справі, виконання  міжнародних договорів України  з питань страхування;

· інформаційно-роз¢яснювальну роботу через  пресу, телебачення та інші засоби масової  інформації з питань страхової діяльності;

· розгляд пропозицій та запитів громадян з питань, що належать до його компетенції;

· управління майном, яке перебуває  в загальнодержавній власності  і належить підприємствам, установам  і організаціям, входять до сфери  його управління;

· контроль за ефективністю використання і зберігання закріпленого за підприємствами, установами і організаціями державного майна;

· видачу дозволу Фондові державного майна на створення спільних підприємств  будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається  майно, що є загальнодержавною власністю;

· підготовку разом з відповідними місцевими Радами народних депутатів  висновків та пропозицій для Кабінету міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською (Автономна Республіка Крим) і комунальною власністю;

· інші функції з управління майном, передбачені чинним законодавством.

Сам нагляд здійснюється у трьох напрямках. Перший, початковий, припадає на етап подання  документів на ліцензування. Усі підрозділи Комітету вивчають подані документи, роблять  свої зауваження до них. Страховики згідно з цими зауваженнями усувають зазначені  недоліки. Особлива увага звертається  на правила (умови страхування, страхові продукти), які розробляє страховик  за тими видами страхування, на які  він має намір отримати ліцензію. При цьому з боку Комітету звертається  увага на відповідність правил вимогам  закону, а також на те, аби окремі положення не призвели до можливих зловживань з боку щодо страхувальників. Крім того, контролюються розрахунки страхових тарифів, насамперед актуарні.

Другий  напрямок – це аналіз звітності, яку  щокварталу подають страховики. Комітет звертає особливу увагу на додержання умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщення страхових резервів на умовах, ним установлених.

Крім  того, особливо аналізуються розмір і  причини заборгованості перед страхувальниками. За результатами аналізу формується план перевірок страховиків на нступний за звітним квартал.

І, нарешті, третій напрямок – проведення безпосередніх перевірок на місці. Перевіряючі Комітету аналізують первинну бухгалтерську та фінансову документацію, вивчають відповідність договорів  страхування правилам, затвердженим при ліцензуванні та реєстрації, вивчають банківські документи. За результатами перевірок складаються відповідні акти, що є підставою для прийняття  санкцій до страховиків.

В літературі останніх років акцентується увага на тому, що роль держави в  період перехідної економіки суттєво  відрізняється від її ролі у суспільстві  зі сформованими ринковими відносинами, стабільною правовою базою, розвиненим фондовим та страховим ринками. В  умовах стабільного економічного розвитку держава повинна перш за все сприяти  становленню системи самоорганізації  і саморегуляції, робити акцент на незмінність  і довготривалість господарських  зв'язків. У період трансформаційних перетворень такий механізм державного регулювання не завжди прийнятний, оскільки перехідна економіка динамічно  змінюється, держава повинна сприяти  змінам не лише умов діяльності, а навіть і функцій суб'єктів господарювання. В кінцевому підсумку усе це підвищує ризиковість господарювання у всіх сферах діяльності, вимагає активних заходів держави щодо формування ринку страхових послуг, потребує дієвого, але виваженого її втручання (законодавчого, економічного) у процес реформування.

Державне  регулювання страхової діяльності здійснюється також у певних межах  і місцевими органами виконавчої влади. Але рішення цих органів  мають обмежений діапазон дії. До компетенції місцевих органів влади  входить розробка методичних рекомендацій щодо проведення експерименту на їх території, спрямованого на страхування певного  ризику, визначення специфічних особливостей муніципального страхування, видання  нормативних актів щодо контролю страховиків, які проводять страхування  за програмами, розробленими з ініціативи та під контролем місцевих органів  влади.

Діючі моделі державного регулювання ринку  страхування передбачають пошук  оптимального співвідношення внутрішніх сил ринкового саморегулювання  та безпосереднього впливу державних  органів нагляду. За перехідної економіки  основний тягар припадає на державні органи нагляду за страховою діяльністю, адже в умовах нестабільного ринкового  середовища, відсутності чітко визначеної стратегії розвитку та макроекономічної стабільності можливості ринкової саморегуляції  досить обмежені і не можуть реально  забезпечувати потреби страхового захисту від наявних ризиків. При цьому важливою передумовою  якісних зрушень в регулюванні  страхового ринку є рівень підготовки кадрів, особливо фахівців андерайтингу та аудиту.

Щоб страховий ринок функціонував стабільно, а страховики були спроможні виконувати свої зобов'язання перед страхувальниками, а також, щоб була належна керованість  та гарантованість страхового підприємництва, недостатньо вдосконалювати лише законодавство, що регулює страховий ринок. Необхідно  розробляти та впроваджувати систему  кодексів: торговельний, цивільний, господарський, податковий; належить послідовно вдосконалювати фінансове і банківське законодавство. Конче необхідним є створення  сукупності законодавчих актів, які  б охоплювали усі сектори ринкової економіки, сприяли упорядкуванню  взаємовідносин між суб'єктами ринку  на всіх фазах процесу відтворення.

Державне  регулювання страхової діяльності зумовлює необхідність створення єдиного  інформаційно-аналітичного центру, в  якому б опрацьовувалися б  масиви даних з усього спектра  фінансування страхового ринку. Одним  з важливих питань, які на сьогодні хвилюють страхові компанії держави, є  проникнення зарубіжних страхових  компаній на вітчизняний страховий  ринок і пов'язана з цим можливість перекачування страхових платежів за кордон, поскільки існуючим законодавством від цього не має захисту. Тому нашим страховим компаніям необхідно  перш за все збільшити розмір статутного капіталу в межах 0,5-1,0 млн.ЕКЮ, що дасть  можливість брати на себе більшу відповідальність і удержувати крупні ризики без передачі на перестрахування та в певній мірі поставити економічний бар'єр для  переведення страхових платежів за кордон.

 

1.6. Роль актуарних розрахунків у фінансовому забезпеченні страхової компанії . 

Страхова  діяльність  страхових  організацій, як  і  будь-який різновид

економічної  діяльності, пов'язана  з  витратами. Визначення витрат,

необхідних  для  страхування даного  об'єкта називається  актуальними 

розрахунками, за  допомогою  яких  визначається  частка участі кожного 

страхувальника  в  створенні  страхового  фонду, тобто розмір тарифних

ставок. Форма, за  якою  ведеться  обрахунок  витрат  називається

актуарною калькуляцією.  

За допомогою  актуарних  калькуляцій визначають  “собівартість послуги 

страховика, страхові  платежі, розмір  страхового  ризику, суму  та

питому  вагу  витрат  на  ведення  справи  з  обслуговуванням договору

страхування.”1 

За допомогою  актуарних  розрахунків  досліджують  та  групують ризики,

визначають  математичну  ймовірність  настання  страхового  випадку,

математичне  обґрунтування  необхідних  витрат  на  ведення  страхової 

справи, математичне  обґрунтування  необхідних  резервних  фондів

страховика, дослідження  норми дохідності  капіталу  при  інвестуванні,

визначення  залежності  між  величинами  процентної  ставки  та

брутто-ставки. 

Актуарні  розрахунки  класифікують  за  видами  страхування  в

майновому, особистому  страхуванні, страхуванні  відповідальності, за

часом складання: планові  та  звітні, за  ієрархією: для  всієї країни

(загальні) для  регіону  (зональні) для   району  (територіальні) .

Див таблицю12.1

 

Для  виконання  зобов'язань  страховика  перед  страхувальником за

підписаним  договором  страхування  використовують  тарифну  ставку. 

Тарифна  ставка  -  ціна  страхового  ризику  та  інших  витрат.

Сукупність  тарифних  ставок  називається  тарифом. Страхова  премія

(страховий   внесок) має  триаспектну  форму   прояву: математичну,

юридичну, економічну. Страховий  внесок у  математичному  смислі

виражається  як  середня  величина, тобто  як  частка, що  припадає  на

один  поліс  страхового  портфеля  від  усіх  зобов'язань  страховика.

Часто страхова  премія  встановлюється  в  певних  відсотках  від 

страхової  суми. Величина  страхової  премії  залежить  від  ряду

чинників  і  насамперед  від  галузевих  особливостей  особистого  та

майнового  страхування. У майновому  страхуванні  (Іб) страховий  внесок

 може  бути  представлений середньою   величиною, що  являє  собою 

відношення  між  загальним  очікуваним  розміром  платежів  страхування 

(ЕП) за  певний  проміжок  і  загальним    числом  застрахованих 

об'єктів  (п). 

Для  визначення  страхового  внеску  за  особистим  страхуванням

важливо  передбачити  ймовірність  смерті  чи  ймовірність 

захворювання. 

При  визначенні  страхових  премій  за  майновим  страхуванням  слід

емій  за  майновим  страхуванням  слід

враховувати  вірогідність  настання  страхового  випадку, частоту  та

складність  ризику, коефіцієнт  комунікації  ризику, коефіцієнт

збитковості, збитковість  страхової  суми, норму  збитковості, частоту

збитків. Частота  страхових  подій  це  показник  який характеризує

кількість  страхових  подій у  розрахунку  на  один  об'єкт 

страхування. 

Коефіцієнт  акумуляції  (накопичення) ризику  показує  середнє  число 

об'єктів, що  постраждали  від  страхової  події. 

Коефіцієнт  збитковості показує питому вагу виплаченого страхового

відшкодування в страховій сумі усіх об'єктів, що постраждали.