Фінансове забезпечення функціонування страхової омпанії

В С Т У П 

До  1988  року  в  Україні   існувала державна  монополія у  сфері

страхування, яка уособлювалася  системою Держстраху.

Зародження  і  розвиток  страхового  ринку  в  Україні  тісно  пов'язані

 з   переходом  країни  на  початку   дев'яностих  років до  ринкової

економіки. Для  її  обслуговування  виникла  потреба  у  створенні 

відповідної  до  ринкової  системи  інфраструктури. Поряд  із  банками,

біржами, торговельними  корпораціями, інвестиційними  компаніями  та

іншими  фінансовими  закладами  почали  масово  створюватися  альтернативні  Держстраху  страхові  комерційні  формування. Починаючи  з 1988  року на  страховому  ринку України виникли перші кооперативи, а  з  1990 року  -  перші  страхові  компанії.

Більшість  страхових  компаній  в  початковому  періоді  функціонувала 

за  принципом  фінансових  пірамід.

У  1995  році  почався  процес  банкрутства  та  ліквідації  багатьох

страхових  компаній. Була  потреба  посилення  надійності  страхового

захисту  ринкових  суб'єктів  господарювання. Новий  етап  страхового

ринку  в  Україні  розпочався  після  прийняття у  1996 році  Закону

"Про   страхування", згідно  з  яким  у  країні  розпочався  процес 

упорядкування, регламентації  та  державного  нагляду    за  страховою

діяльністю. Законодавчо  було  визначено  такі  положення: загальні

поняття страхування, об'єкти  і  суб'єкти  страхових  відносин, види

обов'язкового  страхування, специфічні  ознаки  договору  страхування,

порядок  і  умови  виплати  страхових  платежів  і  страхових 

відшкодувань, умови  забезпечення  платоспроможності  страховиків,

порядок  формувань, страхових  резервів, компетенцій  і  функції 

Комітету  у  справах  нагляду  за  страховою  діяльністю (Укрстрахнагляд) умови,  ліцензування страхових  компаній.

Провідне  місце  серед  страхових  компаній України  за  обсягом

 збору  страхових  платежів  посідає  Національна акціонерна  страхова компанія  "Оранта"  (м. Київ) Ринок фінансових послуг в Україні досі перебуває на етапі становлення. Тому в ньому існує очевидний дисбаланс: домінує банківський сектор, другорядні позиції займають сектори страхування та фондових операцій.

Головною метою  економічної політики будь-якої країни є збільшення темпів економічного зростання  за умови фінансової стабілізації та створення на цій основі сприятливих  умов для структурних перетворень.

Як свідчить світовий досвід, відчутного імпульсу зростанню національної економіки  надає повноцінний розвиток страхової  інфраструктури.

Зацікавленість  держави в розвитку страхового ринку  полягає в тому, що завдяки страхуванню  уможливлюється підвищення соціального  захисту населення та господарюючих  суб'єктів; зменшується навантаження на державний бюджет у частині  відшкодування непередбачуваних збитків  природно-техногенного характеру; вирішуються  окремі проблеми соціального забезпечення завдяки перенесенню державних  соціальних виплат з коштів бюджету  на страхові виплати. Страхування є  стабільним і довгостроковим джерелом інвестування. Страхова галузь може й  повинна використовуватися як ефективний інструмент пенсійної реформи. Водночас, розвиток якісного страхування —  процес поступовий і тривалий.

Розвиток страхування  в Україні стримується багатьма об'єктивними та суб'єктивними чинниками. Головними серед них є відсутність  платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня  життя населення, обмеженість корпоративних  фінансів, нестійкість податкової системи, відсутність економічних стимулів розвитку страхування. Водночас, страхових  компаній, що займаються реальним страхуванням і мають достатньо власних ресурсів для обслуговування крупних клієнтів, не більше десяти.

Більшість страхових  компаній не займаються повсякденним керуванням прибутком, тобто координуванням виробничого процесу і продажів з метою досягнення максимальної прибутковості відповідно до потенційних  можливостей. У результаті утворюється  кілька острівців високої рентабельності, але також і безліч неприбуткових  напрямків і угод. Пошук відповіді  на питання вимагатиме великих зусиль. З одного боку, менеджерам прийдеться методично думати про клієнтів, продукти й угоди. З іншого боку, необхідно  сконцентруватися на бізнесі-моделі компанії, тобто на внутрішніх бізнесах-процесах і на тому, як компанія діє на ринку. Результатом цих зусиль повинне  стати збільшення рентабельності компанії до максимуму.

Враховуючи актуальність даного питання, метою моєї роботи є аналіз фінансового забезпечення діяльності страхової компанії , а саме Шумського відділення Тернопільської обласної дирекції НАСК»Оранта», та визначення ефективних методів забезпечення рентабельності страхової діяльності. Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

• визначити економічну суть, види страхових відносин;
• здійснити оцінку рентабельності діяльності підприємства;
• визначити найефективніші напрями збільшення рентабельності страховиків.

Об'єктом нашого дослідження є фінансове забезпечення страхової діяльності а предметом – функціонування страхової компанії: платежі та страхові виплати як елементи фінансування рентабельності страхової діяльності.

В процесі здійснення даної роботи були використані наступні методи дослідження:

• емпіричний метод;
• статистичний;
• аналітичний, метод коефіцієнтів, монографічний, графічний.

  

      Отже, страхова  система України набуває  цілком  цивілізованого вигляду  і  стає  одним  із  вирішальних  чинників  фінансової  стабілізації та розвитку  національної  економіки.   
  Головною метою дипломної роботи є системні теоретичне і практичне дослідження окремих аспектів фінансової діяльності страховиків, а саме : визначення сутності та принципів управління страховими фінансовим забезпеченням страхової компанії , напрямків використання страхових резервів, розробка пропозіцій щодо удосконалення цих процесів.  
Відповідно до мети було визначено перелік основних завдань :  
- розглянути особливості фінансової діяльності страховика та місця в ній управління страховими резервами;  
- візначити підході до управління страховими активами та їх правове регулювання;  
- дослідити структуру та методи формування  фінансового забезпечення функціонуванням страхової компанії , ефективність їх використання, проаналізувати стан і тенденції формування активів страхових компаній в Україні;  
- дослідити ефективність використання фінансів страхових компаній в Україні;  
- проаналізувати механізм управління фінансами страхової компанії НАСК «Оранта»;  
- розробити конкретні пропозиції щодо покращення методології формування та розміщення резервів страхової компанії .  
Предметом дослідження є фінансові відносини щодо формування, розміщення та використання страхових резервів.  
Об'єктом дослідження є фінанси страховика , їх склад , методи формування та інвестування.  
Інформаційною базою роботи є: статистичні дані Державного комітету статистики України , Міністерства фінансів України , Ліги страхових організацій України , періодичних видань, фактичні дані діяльності НАСК «Оранта» та Інші.  
Методологічною основою роботи є теоретичні та практичні дослідження процесів формування й використання страхових активів вітчизняними та зарубіжними методологами , закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства фінансів України, інструкції комітету у справах нагляду за страховою діяльністю та інші нормативні документи .  
Важливим елементом системи управління страховим підпріємством є аналіз його фінансового стану та ефективності функціонування. Велика роль показників, що характеризують різні аспекти фінансового становища страхового підприємства пов'язана з тим, що характеризують результатівність його діяльності, але і надають інформацію про ефективність тих чи інших методів, механізмів та інструментів управління .  
У процесі дослідження використані методи структурного, логічного та порівняльного аналізу.  
Дипломна робота включає в себе вступ, чотири розділи, Висновки, перелік використаної літератури та додатки . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1 

1.1Механізм  управління функціонуванням страхової  компанії      

Основною  діяльністю страхової  компанії є  надання страхових послуг як виду цивільно-правових відносин щодо захисту  майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених угодою страхування або законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхова компанія для забезпечення власних потреб може проводити інші господарські операції.      

За  характером роботи страховиків (страхові компанії) поділяють на групи:

• страхують життя;
• здійснюють інші види страхування;
• надають тільки перестрахувальні послуги.

 

      Капітал страхової компанії, незалежно від  того, здійснює вона ризикове страхування  чи страхування життя, включає три  елементи:

• статутний капітал, сплачений тільки у грошовій формі, у тому числі в іноземній валюті. Дозволено формування статутного капіталу компанії цінними паперами, що випускає держава, за їх номінальною вартістю, але не більше 25 % його загального розміру;
• гарантійний фонд, до якого входять додатковий та резервний капітали, а також сума нерозподіленого прибутку;
• страхові резерви, які до настання страхових випадків перебувають у розпорядженні компаній, які використовують для поповнення робочого капіталу. [

 

      Для фінансів страхової  компанії характерне формування страхових резервів для  забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) у тих валютах, в яких вони відповідають за зобов'язаннями.      

Склад страхових резервів залежить від  діяльності страхової компанії —  ризикове страхування чи страхування життя. Тому для одних компаній характерним є формування технічних резервів, а для інших — резервів зі страхування життя.       

Страхові  компанії формують і ведуть облік  таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

• незароблених премій (резерви премій), які включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
• збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми і страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, і з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

 

      За  необхідності компанії приймають рішення  про запровадження з початку  календарного року формування таких резервів (за видами страхування іншими, ніж страхування життя): вільний резерв (25 % статутного капіталу); централізований страховий резервний фонд; резерв заявлених, але невиплачених збитків; резерв збитків, що виникли, але не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості.      

Страхові  компанії зі страхування життя зобов'язані  створювати і вести облік таких  резервів: довгострокових зобов'язань (математичні резерви), належних виплат страхових сум.      

Страховики  за рахунок невикористаного прибутку додатково створюють такі резерви: вільний резерв (25 % статутного капіталу), централізований страховий резервний фонд.      

Кошти страхових резервів розміщують з  урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Вони мають бути представлені активами таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вклади згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації; цінні папери, що емітує держава; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; кредити страхувальникам-громадянам, які уклали договори страхування життя, В межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми; права вимоги до перестраховиків; банківські метали; готівка у касі в обсягах лімітів залишків каси, які встановив Національний банк України.[1. с.172]      

Страхові  організації займаються не лише страховою  діяльністю, а й інвестиційно-фінансовою, використовуючи для цього тимчасово  вільні кошти зі страхових резервів та інших нагромаджень. Внаслідок цього страхові організації отримують доходи: від страхової діяльності, які формуються з надходжень від страхової і перестрахувальної діяльності; від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів як власних (статутний капітал, амортизація, прибуток) та вільних коштів страхових резервів у державні й інші цінні папери, акції, банківські вклади, нерухомість, валютні цінності; інші доходи, що не мають страхового або інвестиційного походження, але можуть бути в господарській діяльності страховиків (плата за здані в оренду приміщення, транспортні засоби та інші основні засоби, доходи від продажу комп'ютерних програм тощо).      

Особливістю формування прибутку можна вважати й те, що страхові резерви створюють індивідуалізовано  за кожною окремою угодою страхування і їх повністю використовують, оскільки вони завжди належать конкретному застрахованому. Тому в компаніях зі страхування життя основним джерелом прибутку є інвестиційний дохід, що залишається у їх розпорядженні.