Фінансове забезпечення функціонування страхової омпанії

 1.3 Страхові резерви та порядок їх формування

 Страхові резерви утворюють страховики з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Вони зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів станом на кожен день.

 Страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості  в обов'язковому порядку.

 Страхові  резерви в обсягах, що не перевищують  технічних резервів, а для страхових  компаній зі страхування життя —  математичних резервів, утворюють у  тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

 Страхові  резерви поділяють на технічні резерви  і резерви зі страхування життя (математичні резерви). Формування резервів зі страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюють окремо від інших видів страхування.

 Страховики  зобов'язані:

 — вести  облік договорів страхування  і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить  отримання інформації, необхідної для  врахування при формуванні страхових  резервів. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України може встановити порядок та форму ведення бліку договорів страхування і вимог(заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування;

 — формувати  і вести облік таких технічних  резервів за видами страхування (крім страхування життя):

 а) незароблених премій (резерви премій), що включають  частки від сум надходжень страхових  платежів (страхових внесків, страхових  премій), що відповідають страховим  ризикам, які не минули на звітну дату;

 б) збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування  за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті  страхової суми чи страхового відшкодування.

 Величину  резервів незароблених премій на будь-яку  звітну дату встановлюють залежно від  часток надходжень сум страхових  платежів (страхових премій, страхових  внесків), які не можуть бути меншими 80% від загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) з відповідних  видів страхування у кожному  місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період), і обчислюють у такому порядку:

 — частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

 — частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

 — частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;

 — одержані добутки додаються.

 У цьому  разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися з кількості  днів на дату розрахунку.

 Страховики  можуть прийняти рішення про запровадження  з початку календарного року, згідно з встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України методикою формування і ведення обліку, таких технічних  резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя:

 — резерв незароблених премій;

 — резерв заявлених, але не виплачених збитків;

 — резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

 — резерв катастроф;

 — резерв коливань збитковості.

 Страховики  зобов'язані письмово повідомити Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про запровадження  формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку  календарного року. Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування. Кошти резервів зі страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів зі страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік. Кошти резервів зі страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

 Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.

 Страховики  зобов'язані створювати і вести  облік таких резервів зі страхування  життя:

 — довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

 — належних виплат страхових сум.

 Величину  резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюють актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів зі страхування життя з урахуванням  темпів зростання інфляції. Методика формування резервів зі страхування  життя, обсяги страхових зобов'язань  залежно від видів договорів  страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування  життя встановлюються Державною  комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

 Кабінет Міністрів України може змінювати  перелік страхових резервів та порядок  їх розрахунків.

 Кошти страхових резервів повинні розміщуватися  з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікова-ності та мають бути представлені активами таких  категорій:

 — грошові  кошти на поточному рахунку;

 — банківські вклади (депозити);

 — валютні  вкладення згідно з валютою страхування;

 — нерухоме майно;

 — акції, облігації, іпотечні сертифікати;

 — цінні  папери, що емітуються державою;

 — права  вимоги до перестраховиків;

 — інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів  України;

 — банківські метали;

 — кредити  страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах  викупної суми на момент видачі кредиту  та під заставу викупної суми. У  цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після  набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

 — готівка  в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

 Кошти резервів зі страхування життя можуть використовуватися для довгострокового  кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України. Страховикам  заборонено здійснювати інші види кредитної  діяльності.

 1.4.Показники оцінки фінансового забезпечення функціонування страхової компанії

З розвитком  страхового ринку посилюється роль фінансового аналізу діяльності страхових компаній, визначення рівня  їхньої надійності та платоспроможності, оцінки їх фінансових результатів.

Для правильного  вибору страхової компанії необхідно  знати такі чотири важливі моменти:

1) умови  страхування (правила та договір  страхування);

2) розмір  страхового тарифу;

3) порядок  здійснення страхових виплат;

4) реальний  фінансовий стан страховика.

Закон України "Про страхування" (2001) встановив систему контролю за рівпем платоспроможності страховиків  і порядком розрахунку резервів, посилив  норми, що регулюють нагляд за страховою  діяльністю, впорядкував види обов'язкового страхування та рекомендований перелік  добровільних видів страхування. Завданням  кожного страховика с максимально  скористатися цими можливостями. Разом  із тим, для успішного функціонування в конкурентному середовищі, визначення перспектив свого розвитку, проведення ефективного планування та прогнозування  мають бути враховані чинники, що впливають на роботу страховиків. Важливе  місце у вирішенні цих завдань  займас фінансовий аналіз, який спрямований  на дослідження фінансової надійності страховика.

Дослідження стійкості страхової компанії зводиться  до аналізу звітності на предмет  достатності власного капіталу страхової  компанії, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто до оцінки фінансового стану страховика. Нині в економічній літературі трапляються різні терміни в оцінці фінансової діяльності та фінансового стану страховика, як-от: "фінансова надійність", "фінансова стійкість", "фінансова стабільність", "платоспроможність", "ліквідність", "фінансова спромоясність" тощо, що дає можливість довільно їх трактувати.

Більшість характеристик фінансового стану, що трапляються в науковій літературі, можуть розглядатися як окремі аспекти (показники) фінансової стійкості. Універсальним  можна вважати підхід, за яким фінансова  стійкість страховика характеризується такими ознаками фінансового стану:

1) високою  платоспроможністю, тобто здатністю  вчасно розраховуватися за своїми  зобов'язаннями;

2) високою  ліквідністю балансу, тобто достатнім  рівнем покриття залучених пасивів  активами;

3) високою  рентабельністю, тобто значною прибутковістю,  яка забезпечує необхідний розвиток  підприємства.

Разом із тим, особливості страхового бізнесу  потребують включення до системи  показників фінансової стійкості, поряд  із названими, низки специфічних  показників, характерних лише для  цієї сфери діяльності.

У вітчизняній  науці та практиці не існує єдиного  підходу до системи показників фінансової стійкості саме страхових організацій. У більшості методик пропонується оцінювати фінансову стійкість  страхових організацій на основі системи показників фінансової стійкості  будь-якої організації з адаптацією їх до галузевих особливостей цієї сфери. Найбільш адаптованою методикою  можна вважати методику, яка передбачає оцінку фінансової стійкості за двома  напрямами:

1. Оцінка  фінансової стійкості, виходячи  з міри покриття запасів і  витрат джерелами коштів:

де  ОС — основні засоби і нсобігові активи, тис. грн; ЗЗ— запаси і витрати (підсумок аругого розділу активу балансу); СС — джерела власних коштів, тис. грн; ДЗ — довгострокові кредити і позикові кошти, тис. грн.

2. Оцінка  фінансової стійкості компанії, виходячи з міри покриття основних  засобів і необігових активів  джерелами коштів:

З урахуванням  цих передумов виділяють чотири типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

Для аналізу  фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня фінансової стійкості  страховика доцільно також використовувати  узагальнюючий показник фінансової стійкості (Фст мг), а саме:

де Ф_ст..заг — показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді; Kdn₀ та Кdn₁— коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому та звітному періодах; Зсос₀ та Зсос₁— коефіцієнти покриття запасів власними обіговими коштами відповідно у базовому та звітному періодах; Кзс₀ та Кзс₁ — коефіцієнти співвідношення позичених та власних коштів відповідно у базовому та звітному періодах; Крс₀ та Kpc₁ — коефіцієнти реальної вартості майна відповідно у базовому та звітному періодах; Кnа₀ та Кnа₁ — коефіцієнти постійного активу відповідно у базовому та звітному періодах.