Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2013 в 12:42, курсовая работа
Актуальність теми дослідження. Надійна фінансова система є запорукою успішного розвитку і функціонування ринкової економіки. За останні п’ятнадцять років фінансова система Франції зазнала значних змін. В країні було проведено ряд реформ, основною метою яких було поліпшення способів фінансування економіки. На сьогоднішній день у Франції функціонує один із самих розвинених і технічно оснащених фондових ринків в Європі.
Фінансову систему Франції досліджували вчені Слуцький Євген Євгенович, Маркіз Одіфре, міністр фінансів Франції у 18 сторіччі Жак Рамель де Ногаре та інші. Метою даного дослідження є усесторонній аналіз французької фінансової системи, її структури та особливостей функціонування.
Вступ………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Суть та структура фінансової системи
1.1. Основні складові фінансової системи……………………………………..5
1.2. Бюджетна система як основна ланка фінансової системи………………...7
Розділ 2. Структурні особливості фінансової системи Франції
2.1. Характеристика державного бюджету Франції…………….…………….10
2.2. Особливості податкової системи Франції…………….…………………..13
2.3. Грошово-кредитна система Франції………………………………………15
2.4. Специфіка функціонування банківської системи Франції в умовах фінансової нестабільності……………………………………………………………….20
2.5. Ринок цінних паперів………………………………………………………24
Розділ 3. Напрями удосконалення фінансової системи Франції
3.1. Оптимізація ринку цінних паперів Франції……………………………....27
3.2. Регулювання банківської системи…………………………………………28
Висновки…………………………………………………………………………….31
Список використаної літератури…………………………………………………..33
• перевірка інвестиційної інформації. СОВ повинна завізувати інформаційні звіти емітентів, які останні зобов'язані публікувати в разі оголошення підписки на цінні папери (допуску до котирувань на біржі, нової емісії, передачі контрольного пакету акцій і т.д.). СОВ уніфікує форму документів, що складаються емітентом при здійсненні таких операцій, як внесення вкладу до статутного капіталу, злиття компаній. СОВ перевіряє всю надану компаніями інформацію: як публіковану, так і не публіковану офіційно;
• забезпечення належного функціонування фінансових ринків.
СОВ володіє фінансовою незалежністю: її бюджет формується за рахунок зборів, які зобов'язані сплачувати всі особи, чия діяльність на ринку регулюється Комісією (в основному - це емітенти та інвестиційні інститути).
Рада з фінансових ринків (Conseil des Marche financiers - CMF) - це професійна організація, що є юридичною особою, яка встановлює загальні правила функціонування фондового ринку. Вона фіксує правила поведінки на ринку компаній, що надають фінансові послуги, і стежить за їх дотриманням. Крім того, Рада схвалює програму діяльності компаній. Її компетенція поширюється на всі операції (за винятком довірчого управління портфелем) як на біржовому, так і на позабіржовому ринку, здійснювані інвестиційними або кредитними організаціями.
Розділ 3. Напрями удосконалення фінансової системи Франції
3.1. Оптимізація ринку цінних паперів Франції
Сучасна інфраструктура ринку цінних паперів. Сьогодні основними завданнями вторинного фондового ринку є отримання прибутку від спекулятивних операцій і надання можливості страхування від усіх видів ринкових ризиків. Традиційні методи здійснення технічних операцій при торгівлі цінними паперами не відповідають зростанню активності на ринку.
Сьогодні фондова біржа підкоряється міністерству економіки і фінансів, яке призначає маклерів (близько 80 в Парижі), що володіють монополією на фондові операції усередині і поза біржею. Державний нагляд, а також допуск до біржової торгівлі здійснюється біржовою комісією.
Ринок облігацій розвинений у Франції в більшій мірі, ніж ринок акцій. Це відображає ту роль, яку держава відіграє в економіці та економічній політиці країни. Основу ринку становлять державні облігації, на які припадає приблизно третина всієї облігаційної заборгованості. Другим великим елементом цього ринку є облігації державних компаній.
«Новими економічними стандартами», введеними в дію в 2001 році, для акцій французьких емітентів, випущених у формі «на пред'явника», передбачена система ідентифікації акціонерів, включаючи іноземних, спрямована на підвищення прозорості інформації про володіння акціями компанії в цілях захисту прав, реалізованих акціонерами через кастодіани.
Первинний ринок Франції відстає від ринків США, Японії, Англії, ФРН за своїми масштабами, досконалості механізму, швидкості і розмаху операцій, різноманітності цінних паперів. У 1980 - 1990х роках він інтенсивно розвивався, розширювався і ускладнювався за рахунок розширення масштабів операцій, вдосконалення механізму, збільшення кількості цінних паперів, залучення нових емітентів та інвесторів, забезпечуючи необхідну мобілізацію грошового капіталу у Франції як на мікро-, так і на макрорівні.
Основні тенденції розвитку ринку. На ринку цінних паперів Франції звертаються всі види класичних видів цінних паперів (акції, приватні та державні облігації), похідні цінні папери, а також фінансові інструменти. Ринку цінних паперів (первинному та вторинному) тут властива перевага державних цінних паперів; широке поширення одержали емісії казначейських бон, половина яких набувається населенням, половина - кредитно-фінансовими інститутами. Держава активно регулює реалізацію казначейських бон на ринку цінних паперів, змінюючи умови, термін, процентні ставки, оподаткування. Казначейські бони випускаються терміном від 1 до 5 років.
Для покриття
дефіциту державного бюджету держава також випускає
облігації. Важливе місце в обсязі державних
цінних паперів займають облігації
місцевих органів влади, зокрема облігації,
що випускаються префектурами для поповнення
фінансових ресурсів та покриття місцевих дефіцитів
бюджету.
В якості приватних паперів на
ринку цінних паперів Франції звертаються і акції,
і облігації. Велика частина їх проходить через первинний
ринок, особливо облігації.
На сьогоднішній день фондовий ринок Франції можна сміливо назвати одним з провідних. Цьому слугувало те, що в кінці 1990-х Паризька фондова біржа стала ініціатором об’єднання крупних європейських бірж. Це призвело до створення біржі Euronext NV, яка на даний момент є другою за величиною біржею у Європі після Лондонської фондової біржі.
3.1. Регулювання банківської системи
У Франції функціонують три спеціальні структури під егідою Банку Франції і Міністерства фінансів та економіки - Комітет банківської регламентації, Комітет кредитних установ і Банківська комісія з розподілом регулятивно-наглядових повноважень між ними.
Важливу роль в управлінні кредитною системою Франції відіграє Комітет з банківської регламентації, основним завданням якого є розробка і прийняття нормативних актів з різних питань правового регулювання діяльності кредитних установ. Згідно із законодавством до завдань цього Комітету належать: визначення умов, за яких особа може стати акціонером банку; визначення процедури відкриття філії кредитних установ; встановлення мінімального розміру статутного капіталу; визначення умов участі банків у формуванні статутного капіталу інших підприємств; регламентація порядку здійснення банківських операцій, встановлення правил міжбанківської конкуренції, визначення умов організації банками спільних служб; розробка нормативних вимог, що мають на меті гарантування платоспроможності і ліквідності банків, належну структуру їх балансу; встановлення єдиних форм розрахунків, правил бухгалтерського обліку і звітності, а також правил нижнього рівня кредитно-банківської системи; розробка правил банківського кредитування.
Для виконання важливих функцій у сфері управління кредитно-банківською системою Франції створено Комітет з кредитних установ, до складу якого входять: міністр економіки і фінансів (або його представник), керуючий Банк де Франс, голова Банківської комісії (або його представник) і чотири члени, що призначаються міністром економіки і фінансів строком на три роки із числа таких осіб: представника французької асоціації кредитних установ, представника профспілки службовців кредитних установ і двох фахівців у сфері економіки і фінансів, відомих своєю компетентністю. Для виконання покладених на Комітет завдань за ним закріплюються такі повноваження: ліцензування банківської діяльності й окремих банківських операцій, реєстрація кредитних установ; ведення реєстру французьких кредитних установ; регулярна публікація даних про кредитні установи в “Журналі Оффісьєль”; право прийняття актів застосування права, адресованих окремим кредитним установам.
Особливу роль у банківській системі Франції відіграє Банківська комісія — незалежний орган адміністративного нагляду. що виконує функцію “професійної поліції”, завданням якої е контроль і нагляд за додержанням кредитними установами банківського законодавства і застосування відповідних санкцій щодо порушників. Для виконання своїх повноважень Банківська комісія має право вимагати від кредитних установ будь-які відомості, пояснення і документи, надання звітів про їх діяльність, здійснювати перевірку діяльності кредитних установ на місцях.
Банківська комісія діє в складі шести членів: президент — керуючий Банк де Франс (або його представник), директор Казначейства (або його представник), чотири члени, які призначаються міністром економіки і фінансів на шість років з числа таких осіб — члена Державної Ради, члена Касаційного суду і двох видатних фахівців у сфері банківської та фінансової діяльності.
З метою поліпшення функціонування банківської системи Франції в країні створено централізовані служби, які пропонують для користування інформаційні бази даних: Банківська Картотека підприємств, картотека банківських рахунків, централізована служба ризику. Остання займається збиранням інформації про платоспроможність клієнтів, а також накопичує відомості про отримані та непогашені кредити. Будь-який банк, який бажає отримати кредит, має право звернутий за послугами до цієї служби для отримання інформації про фінансовий стан потенційного позичальника.
Отже, організація кредитно-
Висновки
У курсовій роботі розглядався сучасний розвиток фінансової системи Франції. Як відомо, центральне місце в фінансовій системі будь-якої держави займає державний бюджет. Фінансова система Франції відрізняється високим ступенем централізації. Центральний бюджет включає в себе загальний бюджет держави, приєднані до нього бюджети різних державних організацій, спеціальні рахунки казначейства. У Франції створена модель розвитку, заснована на більш високих податках і соціальному забезпеченні, а також значною мірою участі держави в економіці. Традиційна особливість французької економічної політики - велика частка державного сектора. Однак одна з центральних проблем структурного характеру на даний період полягає в зростаючій неефективності державної опіки над економікою. Величезні розміри одержавлення економіки вступили в протиріччя з потребами підвищення економічної ефективності. Зміцнивши свої позиції всередині країни і за її межами, приватні комерційні структури Франції стали виступати проти деяких сторін французького "дирижизму", за більш вільну діяльність, не обмежену жорстким державним регулюванням. Національні форми цього регулювання вступили в протиріччя зі зростаючою інтернаціоналізацією економіки.
Найважливішу роль у регулюванні діяльності кредитних установ Франції грають Міністерство економіки та фінансів і Банк Франції.
Світова фінансова криза також згубно вплинула на розвиток французької економіки, так як і на інші країни Євросоюзу. Французькому керівництву слід розробити стратегію розвитку і недопущення повторення кризових явищ в майбутньому; та усунути наслідки кризи - відновити платоспроможність і стабілізувати фінансове становище. Також французький уряд вирішив переглянути режим "жорсткої економії" і визнали його неефективним для скорочення дефіциту бюджету. Держава не підвищуватиме податки. Для боротьби з кризою влада має намір скорочувати кількість чиновників та депутатів місцевих органів влади. Крім цього, президент вважає за необхідне ввести в країні податок на викид вуглекислого газу підприємствами, а найближчим часом буде оголошено про загальнонаціональний позику.
Пріоритетну роль у подальшому розвитку фінансової системи Франції відіграватимуть наступні тенденції. Це, перш за все, посилення концентрації капіталу (обумовлена необхідністю підвищення рентабельності кредитно-фінансових інститутів Франції та розширенням їх експансії на міжнародних ринках) та інтернаціоналізація діяльності французьких кредитно-фінансових інститутів.
Протягом останніх десятиліть для цієї країни була характерна набагато менша волатильність основних макроекономічних показників, в порівнянні з її сусідами по регіону. Франція повільніше росте в періоди підйому, зате вона не так сильно падає під час кризи, відповідно, можна зробити висновок про те, що в сучасних умовах фінансовий сектор Франції розвивається досить таки рівно, тобто стабільно, немає різких погіршень або покращень, все відбувається поступово.
Список використаної літератури
промислово розвитих країн: - Учеб. Посібник ,С-Пб., 1995 р.
1990.-174 с.