Фінансова безпека країни та проблеми її забезпечення в Україні

На нашу думку, фінансову безпеку  країни треба розглядати на кількох  рівнях: 1) підприємства; 2) галузі; 3) країни; 4) світової економіки.

Без фінансової безпеки окремих  підприємств і галузей не можна  гарантувати фінансової безпеки  країни. Водночас фінансова безпека  країни в умовах глобалізації світової економіки є тісно пов'язаною з ситуацією на міжнародних валютних і фондових ринках.Стан фінансової безпеки країни залежить від багатьох чинників. До них відносять безпеку інвестицій, фактори міжнародного фінансового ринку, коливання попиту і пропозиції, стан грошово-кредитної системи країни, збалансованість (чи незбалансованість) державного бюджету, дефіцит бюджету, державний борг країни, бартеризацію економіки, податкові пільги, податкові недоїмки тощо.

Фінансова безпека України передусім  залежить від гармонійного взаємозв'язку складових фінансової системи нашої  країни. Розбалансованість державного бюджету є головним дестабілізуючим  чинником фінансової системи, і, відповідно, фактором негативного впливу на фінансову безпеку країни. Формування і використання Державного бюджету України відповідно до вимог фінансової безпеки має враховувати такі критерії: забезпечення інтересів держави; пріоритет національних інтересів України; відповідність цілей бюджетної політики фінансовим ресурсам держави; забезпечення стабільності дохідної частини Державного бюджету України; підтримання єдності бюджетної системи й узгодженість бюджетної політики країни з грошово-кредитною політикою Національного банку України[12].

Важливим напрямом підвищення фінансової безпеки України є протидія доларизації  грошової сфери нашої країни. За різними оцінками, поза банками у  нас перебуває близько 14—20 млрд. дол. США, що є умовою функціонування і розвитку тіньової економіки. Причому  привертає увагу той факт, що щорічно  ця сума збільшується. Це свідчить про  недовіру фізичних і юридичних осіб до банківської системи країни та невпевненість власників валюти у стабільності фінансової системи  України на перспективу. Виходом  із цієї ситуації могло б стати  прийняття не щорічних, а п'ятирічних  бюджетів, які були б гарантами  незмінності бюджетної політики хоча б у середньостроковій перспективі. Дестабілізує фінансову систему  України і масове вивезення українського капіталу за кордон, що також опосередковано свідчить про недовіру його власників  до фінансово-банківської системи  нашої країни. За експертними оцінками, щорічний експорт капіталу за межі України становить близько 3—5 млрд. дол. США, а загальна сума вивезеного за роки незалежності капіталу сягнула  більше 20 млрд. дол, США. Джерелом такого капіталу переважно є перерозподіл державної власності, неповернення виручки за експортовану продукцію, ухилення від сплати податків, спекулятивні фінансові операції. Тому, з одного боку, треба посилювати відповідальність за приховування доходів за кордоном, а з іншого — створити законодавчі умови для легалізації в Україні вивезеного з неї капіталу некримінального характеру. Так робили і роблять багато країн, що дає певний позитивний результат[9].

Дуже складною проблемою є низька інвестиційна привабливість України  для зарубіжних інвесторів.

3.2. Основні напрями забезпечення  фінансової безпеки України

Основним елементом забезпечення ефективного функціонування фінансової системи України має бути податкова  система. Але це можливо тільки за забезпечення безпеки сфери оподаткування (податкової безпеки). Досягнути останньої  можна тільки у разі ліквідації такого явища, як ухилення від оподаткування. Воно, в основному, пов'язане з  приховуванням доходів, неподанням фінансової і податкової звітності, незаконним використанням податкових пільг, несвоєчасною сплатою податків, завищенням витрат виробництва тощо. Ухилення від сплати податків є суттєвою загрозою для фінансової безпеки  України, оскільки держава недоотримує значні кошти, яких передусім не вистачає на фінансування соціальних програм. Масове ухилення від сплати податків у нашій країні можна пояснити надмірним фіскальним характером податкової системи, недосконалістю законодавчої бази, низькою податковою культурою в суспільстві, неналежним виконанням своїх функцій частиною працівників ДПАУ, корумпованістю певних державних службовців тощо. Тому вкрай необхідно вдосконалити новий Податковий кодекс, лібералізувати податкову систему України, наблизивши її до вимог ЄС.

Зменшення обсягів ухилення від  податків знизить відплив фінансів у тіньову економіку, яка в  Україні вже перетнула критичний рівень (35—40 % ВВП). Якщо рівень критичної маси такої економіки в країні буде перевищено, тіньова економіка змінює свої характеристики. Вона втрачає автономність і стає органічним елементом відтворювального процесу. Відповідно, вся економіка країни стає хронічно хворою, віртуальною (за визначенням А.С. Гальчинського). Таким чином, уся економіка України сьогодні розвивається не за законами ринкового господарства, а за законами "дикого" капіталізму XIX — початку XX ст. Зрозуміло, що в такому разі необхідне сильне і своєчасне державне втручання в господарські процеси, передусім для припинення "олігархізації" української економіки, для боротьби з відмиванням "брудних" грошей, для недопущення нецільового використання бюджетних коштів (особливо за незаконного відшкодування ПДВ). Такі негативні явища дедалі більше загрожують фінансовій безпеці України, тому доцільно застосувати досвід інших країн у боротьбі з цими проявами тіньової економіки[8,c.37].

Треба пам'ятати, що чимало країн світу  відстали у своєму розвитку, своєчасно  не зупинивши процеси "олігархізації" своєї економіки. Подібне нині відбувається в Росії, Україні, деяких центральноазіатських республіках колишнього СРСР. Типовим для олігархічного угруповання є наявність політичного синдикату (друковані видання, контроль певних телеканалів, опіка над партіями і блоками партій), представленість у парламенті, в центральних органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. За оцінками західних експертів, економіку України нині контролюють близько десяти кланів (фінансово-промислових груп), або близько 100 "олігархів". Між ними точиться постійна "війна" за наближеність до представників верхніх щаблів влади, а дехто з них серйозно претендує на вищі посади в державі. Подібні явища відповідають умовам, за яких діє закон Кеннета Ерроу, згідно з яким в умовах незрілої демократії політичні рішення щодо використання бюджету завжди будуть недостатньо ефективними, якщо є більше двох альтернатив його використання. Оскільки рівень демократії в Україні є недостатнім, то можна очікувати неефективне використання значних сум бюджетів різних рівнів. Показовим прикладом є сьогодні ситуація з відшкодуванням ПДВ із бюджету, наданням різноманітних пільг тощо. Досить часто податкові та інші фінансові пільги надаються підприємствам та галузям, за якими стоять певні фінансово-промислові групи. Суттєвим негативним чинником, що послаблює фінансову безпеку України, е корупція влади і бізнесу. За рівнем корупції західні експерти включають нашу країну в десятку найкорумпованіших країн світу. До поширених джерел живлення корупції в Україні фахівці відносять: 1) систему прямого підкупу посадових осіб і політичних діячів; 2) переведення коштів державних підприємств у "дочірні" структури, які створюються родичами керівників державних структур; 3) списання боргів комерційних структур перед державними підприємствами і організаціями; 4) отримання підприємницькими структурами кредитів під гарантії держави та їх неповернення в результаті фіктивного банкрутства.

Одним із головних джерел живлення корупції в світі та в Україні зараз  стає "відмивання брудних грошей". Це загрозливе явище може викликати  масу проблем щодо забезпечення фінансової безпеки України, оскільки наша країна поступово перетворюється на один зі світових центрів із "відмивання брудних грошей", у тому числі "наркодоларів". США та інші розвинуті країни змушені вимагати від державних чинників України посилити боротьбу з "відмиванням брудних грошей", оскільки в нашій країні ще недостатньо усвідомлена безпека цього явища.

До чинників, що сприяють "відмиванню" грошей в Україні, слід віднести: нестабільність економічної та політичної ситуації в країні; відносну слабкість вітчизняної  банківської системи; недостатнє юридичне, економічне, аудиторське обґрунтування  міжнародних угод; потребу економіки  в міжнародних інвестиціях; низький  рівень підготовки працівників органів  МВС, СБУ та інших контролюючих структур щодо попередження відмивання "брудних" грошей тощо. Тому для посилення  боротьби з цим ганебним явищем необхідно  вжити такі заходи. Передусім потрібно доопрацювати банківське законодавство  України з метою унеможливлення "відмивання" грошей через комерційні банки. Потрібно також уважніше придивитися  до діяльності таких небанківських  структур, як кредитні спілки і ломбарди, що використовуються для подібного  роду операцій. Украй потрібно розробити  механізм поповнення міжбанківської інформаційної  системи відомостями про недобросовісних  учасників сфери підприємницької  та банківської діяльності. Слід також  посилити обмін оперативно-розшуковою інформацією між правоохоронними  органами України та інших держав про фінансові операції (в тому числі міжнародні), які викликають підозру з погляду їх легальності. В цілому в Україні треба активніше запроваджувати рекомендації групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). У цьому плані позитивним є виокремлення офшорних зон. використання яких буде контролюватися ДПА України.

У кінцевому підсумку в Україні  необхідно: 1) розробити антикорупційну стратегію; 2) значно підвищити заробітну  плату державних службовців, що зменшуватиме обсяги хабарництва працівників  органів влади; 3) запровадити обов'язкове декларування доходів усіма зайнятими, а не тільки державними службовцями та сумісниками[10,c.35].

Важливим напрямом забезпечення фінансової безпеки України має стати  досягнення політичної стабільності в  країні. Як відомо, політика і економіка  тісно пов'язані, але в Україні  останніми роками політичний чинник домінує над економічним, що негативно  позначається на діях як внутрішніх, так  і зовнішніх інвесторів. Поки в  Україні не буде забезпечено політичну  стабільність важко очікувати стабільного  економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення. А  в цьому якраз і набувають  реалізації заходи держави, спрямовані на забезпечення належної фінансової безпеки країни.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши ту кількість інформації, яка подана вище можна зробити  висновок , що фінанси являють собою  досить складне суспільне явище. Вони охоплюють широку гаму обмінно-розподільних відносин, які відображаються в різноманітних  грошових потоках. При єдиній сутності цих відносин у них виділяються  окремі елементи, які мають свої характерні ознаки й особливості. Вивчення фінансів ґрунтується як на розумінні  їх необхідності, сутності й ролі у  суспільстві, так і на детальному засвоєнні конкретних форм фінансових відносин.

Головним завданням побудови національної фінансової системи є забезпечення максимальної мобілізації наявних  у суспільстві фінансових ресурсів та залучення при обґрунтованих  потребах їх ззовні, установлення передумов  для їх ефективного використання і максимізації на цій основі виробництва  ВВП. Рух грошових потоків через  ланки та сфери фінансової системи  повинен сприяти формуванню у  кожного суб'єкта доходів, що відображають його продуктивність і є достатніми для забезпечення потреб його діяльності. Формування системи фінансових органів  та інституцій, і розмежування функцій  і повноважень між ними має  забезпечити надійне та ефективне  управління фінансами в країні. Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення злагодженості  у функціонуванні окремих сфер і  ланок фінансових відносин. Це досягається  чітким розмежуванням функцій і  повноважень між фінансовими  органами та інституціями.

Фінанси – важливий складник економічної  системи будь - якої держави, яка  дає змогу успішно реалізувати  кінцеву мету економічного та соціального  розвитку. Найбільшої ефективності фінансова  система держави досягає тоді, коли відлагоджена та законодавчо закріплена діяльність кожної її ланки. Фінансова система повинна сприяти ефективній алокації ресурсів у економіку. Тут мова іде про розподіл не лише ресурсів, які сьогодні перебувають в розпорядженні фінансового сектора, але і тих, які потенційно можуть бути пропущеними через фінансову систему. Вона повинна слугувати важелем у зміцненні фінансового суверенітету.

Отже, фінансова система – це сукупність окремих її ланок, які  функціонують як єдине ціле при дотримані  таких принципів:

- ефективність використання фінансових  ресурсів за напрямами; 

- збалансованість між витратами  на споживання та розвиток;

- забезпеченість стабільності  національної валюти;

- заохочуваність розвитку підприємництва в державі;

- забезпеченість зростаючого рівня  життя населення; 

- економність та ефективність  використання природних ресурсів.

Розвинута фінансова система може виконати масштабні завдання:

– по-перше, сприяти ефективній алокації ресурсів у економіку;

– по-друге, фінансовий сектор повинен  сприяти реалізації соціальних функцій  держави;№17, 2008

– по-третє, фінансова система повинна  стати базою для експансії  українського малого бізнесу на зовнішні ринки і служити засобом для  проведення державної політики щодо зміцнення фінансового суверенітету. В Україні сьогодні основні групи  фінансових ресурсів, які могли б  забезпечити зростання фінансової системи, розвинуті недостатньо  і не можуть забезпечувати потреби  інвестування економіки. Дослідження  фінансової системи в цілому, окремих  її аспектів, і, зокрема, здійснення інвестування є досить перспективною темою. На нашу думку, заслуговує на увагу дослідження  основних груп фінансових ресурсів,  шляхи їх зростання та ефективного  використання.

Проаналізувавши показники бюджетної  системи України, ми прийшли до висновку, що бюджет країни є досить не стабільний. За останні чотири роки показники  як доходної так і видаткової частини  постійно змінюються, при чому не в  кращу сторону. З метою визначення можливостей вирішення існуючих проблем актуальним є дослідження  іноземного досвіду у галузі бюджетних відносин. Також урядом розроблено план погашення основної частини державного боргу до 2020 року.

Аналізуючи показники фінансового  стану домогосподарств можна  сказати, що основні їх витрати йдуть  на їжу, у сільських домогосподарств  цей показний нижчий ніж у міських, так само можна сказати і про  домогосподарства з дітьми – вони витрачають більше ніж домогосподарства без дітей. Також на оплату за електроенергію, воду, житло і т.д. Доходи домогосподарств  також у міських та сільських  різні, це, пов’язано насамперед, з  тим що сільські домогосподарства ведуть підсобне господарство, а міське отримує  більший дохід у вигляді заробітної плати.

Важливим напрямом забезпечення фінансової безпеки України має стати  досягнення політичної стабільності в  країні. Як відомо, політика і економіка  тісно пов'язані, але в Україні  останніми роками політичний чинник домінує над економічним, що негативно  позначається на діях як внутрішніх, так  і зовнішніх інвесторів. Поки в  Україні не буде забезпечено політичну  стабільність важко очікувати стабільного  економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення. А  в цьому якраз і набувають  реалізації заходи держави, спрямовані на забезпечення належної фінансової безпеки країни.