Фінансова безпека країни та проблеми її забезпечення в Україні

Головною ланкою централізованих  фінансів є бюджетна система, що організаційно залежить від форми державного устрою і складається із державного та місцевих бюджетів. Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять 70—90 % загальної суми доходів[13,c.56].

Місцеві бюджети (місцеві фінанси) становлять фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання. Місцеві бюджети хронічно дефіцитні й отримують необхідні їм додаткові кошти у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій з державного бюджету, а також шляхом випуску місцевих позик під певні державні зобов’язання — муніципальних облігацій.

Централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення  являють собою централізацію коштів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, тому їх склад різноманітний у різних країнах і в різні часи[11,c.31].

Державний кредит є досить специфічною ланкою державних фінансів, він безпосередньо пов’язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття.

 До децентралізованих належать фінанси підприємств та установ приватної форми власності. Фінанси підприємств та установ є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП, що є об’єктом розподілу через фінансові відносини. Залежно від виду діяльності фінанси підприємств поділяють на фінанси комерційних підприємств, некомерційних підприємств, громадських організацій[18,c.176].

Фінансова інфраструктура — це сукупність інститутів та елементів, які створюють сприятливі умови для функціонування всієї фінансової системи. До них належать: система органів управління фінансами; нормативно-законодавча база; підготовка фахівців; інфраструктура фінансового ринку; спеціалізоване виробництво (цінних паперів, грошових банкнот, фінансової документації). Фінансовий ринок — це підсистема фінансової інфраструктури, специфічна сфера економічних відносин, де формуються і здійснюються відносини між учасниками фінансового ринку з приводу купівлі-продажу фінансових фондів. Він опосередковує рух фінансових ресурсів між підприємствами, галузями, сферами економіки, населенням, державою. Основна функція фінансового ринку — перетворення тимчасово вільних грошових коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал для інвестицій в економіку. Фінансовий ринок як сфера фінансової системи включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг тощо (Рис. 1.3).

Рис. 1.3. Місце і роль фінансового  ринку у фінансовій системі

 

Існування фінансової системи  передбачає вирішення таких завдань:

• формування, концентрація і оптимальне розміщення достатніх для виробництва певного обсягу ВВП фінансових ресурсів;
• досягнення максимальної ефективності використання наявних фінансових ресурсів — максимізація обсягів виробленого ВВП на основі вибору реальної структури форм фінансового забезпечення;
• встановлення оптимальних пропорцій розподілу і перерозподілу виробленого ВВП з метою повного забезпечення потреб громадян, підприємств, держави;
• усебічне сприяння залученню усіх тимчасово вільних коштів і отриманих доходів через інституції фінансового ринку на потреби фінансового забезпечення виробництва ВВП;
• формування страхових фондів з метою забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів і доходів та встановлення максимальних передумов для використання коштів даних фондів у кругообігу ресурсів[17,c14].

Отже, фінансова система - це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні  держави,  не фінансового сектора  економіки (господарюючих фінансів), окремих  фінансових інститутів і  населення (домогосподарств) для виконання  покладених на них функцій, а також  для задоволення економічних  та соціальних проблем на благо нації.

Фінансова система України пройшла досить складний шлях розвитку впродовж становлення незалежності держави. Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання  фінансів в економіці. Структура фінансової системи України складається з таких елементів: державні фінанси, фінанси підприємницьких структур, централізовані та децентралізовані фонди фінансових структур, державний кредит, фінансовий ринок, страхові та резервні фонди, фінанси домогосподарств.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГОЛОВНИХ ЛАНОК ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 

 

 

2.1. Оцінка стану Державних фінансів.

Аналіз державних фінансів можна  провести аналізуючи окремі показники  бюджетної системи, податкової системи, державного боргу та державного кредиту[5,c.19]. Розглянемо  особливості формування доходної частини державного бюджету за період 2007-2009рр. Так, в таблиці 2.1. наведені узагальнені показники доходної частини державного та зведеного бюджетів відповідно до Закону України про державний бюджет України на 2007, 2008 та 2009 рік.

Табл..2.1.

  Формування доходної частини

Рік	Зведений бюджет		Державний бюджет		Місцеві бюджети
	Сума млн..грн.	Темп росту%	Сума млн..грн.	Питома вага%	Сума млн..грн.	Питома вага%
2006	171811,50	1.28	131946,00	76,80	39865,50	23,20
2007	219936.50	1.28	161587,50	73,47	58349.00	26,53
2008	297892.10	1,35	224020,00	75,20	73872,10	24,80
2009	288579,60	0,97	225319,90	78,08	63259,70	21,92

 

Згідно розрахованих даних табл.. 2.1 можна зробити висновок, що наявний рівень централізації у період 2006-2009 років, за якого в середньому 75-77% коштів спрямовуються до державного бюджету і лише 23-25% – розподіляються серед приблизно 12 тисяч місцевих бюджетів, не додає регіонам фінансової стабільності, залишаючи здебільшого поза увагою їхні потреби та існуючі потреби. У той же час показовим є період 2003-2004 років, коли рівень централізації сягав лише 70%. Це свідчить про невідповідність чинної бюджетної політики України головним положенням Бюджетного кодексу стосовно фіскальної децентралізації, рівень якої замість запланованого збільшення показує негативну тенденцію до зменшення протягом останніх п’яти років.

Табл..2.2.

Динаміка  податкових  надходжень

Показники	2006 рік		2007 рік		2008 рік
	Млн..грн.	%	Млн..грн.	%	Млн..грн.	%
Податкові надходження, т.ч.	94811,5	100	116670,8	100	167883,4	100
Податок на додану вартість	50396,7	53,15	59382,8	50,9	92082,6	54,85
Податок на прибуток підприємств	25863.1	27,28	33964,0	29,11	47456,3	28,27
Акцизний збір	8543.6	9,01	10485.9	8,99	12678,0	7,55
Ввізне мито	6972,7	7,35	9588,9	8,22	11932,8	7,11
інше	3035,4	3,20	3249,2	2,78	3733,7	2,22

 

На основі даних табл.. 2.2. робимо висновок, що більш, ніж половину від загального обсягу податкових надходжень становлять надходження від податку на додану вартість.

Цей показник знаходиться у межах 50,9 – 56,81%. Унаслідок підвищення у 2008 році мінімальної заробітної плати в структурі доходів,  спостерігається тенденція до зростання питомої ваги від податку на прибуток з фізичних осіб та від податку на додану вартість ( порівнюючи 2008 рік із 2006 роком - питома вага ПДВ зросла на 5.91% навіть при зменшені даного податку у 2008 році у порівнянні із 2007 роком на 7485.9 млн. грн. у зв’язку із зниженням рівня виробництва та споживання, питома вага зросла на 1.95. Другим за величиною джерелом надходження  є податок на прибуток підприємств. Його частка коливається від 21,87% у 2009 році до 29.11% у 2007 році. Якщо у 2006 – 2007 роках спостерігається тенденція до зростання питомої ваги даного податку у загальному обсязі податкових надходжень, то у 2008 – 2009 роках спостерігається її зменшення.

Обсяг надходжень від податку на прибуток у 2009 році зменшився у порівняні із 2008 роком на 14886,5 млн. грн.. або на 31,4 % у порівняні із 2007 роком на 1394,2 млн. грн.. або на 4.1%. Однією з основних причин цього є вплив економічної кризи на фінансовий та реальний сектор економіки. Збільшення  питомої ваги доходів від власності та підприємницької діяльності пояснюється надходженнями від перевищення валових доходів над видатками НБУ в розмірі 953,5 млн. грн. Обсяг неподаткових надходжень значно менший від податкових надходжень. Частка неподаткових надходжень у доходах бюджетів різних рівнів коливається від 23,6 % у 2006р. до 18,7% у 2008 р. У 2009 р. обсяг неподаткових надходжень до бюджетів становив 74048,4 млн. грн.. або 20,3% доходів зведеного бюджету ( додаток 1). За даними додатку 1  найбільшу питому вагу займають інші неподаткові надходження. У 2009 р. частка цих надходжень збільшилась до 72,6% по відношенню до 2008 року. Видаткова частина бюджету є вагомим інструментом розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів для виконання державного покладених на неї функції.

Розглянемо особливості формування видаткової частини державного бюджету за період 2007-2009 рр. (додаток 2). Так, в  наведені узагальнені показники видаткової частини державного та зведеного бюджетів відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2007, 2008 та 2009 рік. За даними (див. додаток 2) можемо зробити висновок, що найбільша частка видатків приходиться на інші видатки.

За останні чотири роки відсоткова ставка від загального показника суттєво не змінилася, як що ж порівнювати у грошовій масі, то з кожним роком сума видатків має тенденцію до збільшення ( у 2006 році видаткова частина зведеного бюджету України дорівнювала 184566,0 млн. грн., а у 2009 році - 307312,2 млн. грн..).

Табл..2.3.

  Динаміка частки видатків зведеного і державного бюджету України у ВВП У 2006-2009 роках,%

Частка видатків у ВВП,%
рік	Зведений бюджет	Державний бюджет	Питома вага видатків державного бюджету  у зведеному бюджеті,%
2006	32,2	25,2	78,25
2007	31,7	24,4	77,1
2008	32,5	25,4	78,1
2009	33,9	26,7	78,6

 

Як свідчить табл.. 2.3. питома вага видаткової частини державного бюджету України до ВВП знаходиться в межах 24,4 – 26,7 % та є достатньо стабільною.

Частка видатків зведеного бюджету України без державних цільових фондів коливається від 31.7% до 33,9%. Питома вага видатків     державних бюджету у зведеному бюджеті є достатньо високою і становить від 77,1% у 2007 році до 78,6% у 2009 році. На основі даних таблиці можемо зробити висновок про те,що у 2009 році питома вага бюджетних видатків дещо зросла, що пояснюється впливом економічної кризи. Підсумовуючи результати по видатках зведеного бюджету 2006-2009, можна зробити висновок, що покращення фінансової діяльності було досягнуто за рахунок жорстких заходів щодо  «урізання» видатків бюджету(додаток 3).

З даних додатку 3 видно, що з 2006 по 2008 рік дефіцит перевищував рівень державних інвестицій. Слід також звернути увагу на рівень ВВП у 2008 році – адже ВВП країни зазнав суттєвого падіння, дефіцит бюджету перевищив позначку у 3% ВВП, співвідношення боргу до ВВП зросло удвічі[7,c.47].  Сума державного боргу на кінець 2008 року знаходилася на рівні 130,7 млрд. грн., в тому числі: зовнішнього – 86,0 млрд. грн. (65,8 % від суми державного боргу), внутрішнього – 44,7 млрд. грн. (34,2 %). Гарантований борг знаходився на рівні близько 58,7 млрд. грн., в тому числі: зовнішній – 56,7 млрд. грн. (96,6 %); внутрішній – 2,0 млрд. грн. (3,4%). Відношення державного боргу до ВВП на кінець 2008 року складало близько 13,8 %. Відношення державного боргу до ВВП у кінці 2009 року склало близько 18,9 % (рис. 2.4).  

Рис.2.4. Відношення державного боргу до ВВП  

 

Загалом до 2007 року відношення державного боргу до ВВП постійно зменшувалося за рахунок підтримки його на відносно стабільному рівні, з одного боку, та високих темпах економічного зростання  – з іншого. Однак, починаючи з 2008 року сума державного боргу та його відношення до ВВП зростає у зв’язку  з розгортанням кризових явищ і, відповідно, зростанням потреб держави у державних  запозиченнях, з одного боку, та у  зв’язку з  пригніченням економічної  активності – з іншого. На початок  липня 2009 року державний і гарантований державою борг України складав 218,9 млрд. грн. (28,9 млрд. дол. США), в тому числі: зовнішній – 156,3 млрд. грн. (20,5 млрд. дол. США), внутрішній – 62,6 млрд. грн. (8,2 млрд. дол. США). В структурі державного та гарантованого державою боргу прямий борг складав 67,7 % (148,2 млрд. грн., 19,4 млрд. дол. США), а гарантований державою – 32,3 % (70,6 млрд. грн., 9,3 млрд. дол. США) від загальної суми. Протягом січня - червня 2009 року сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 29,5 млрд. грн. (15,6%), в основному, за рахунок отримання другого траншу кредитної лінії МВФ у рамках спільної програми “Стенд-бай” в обсязі 1 млрд. СПЗ (спеціальні права запозичень) та за рахунок перевищення випуску ОВДП над погашенням за звітний період. Частка державного боргу в іноземній валюті в цей час складала 69,7 % від його загальної суми, а частка державного боргу з плаваючими відсотковими ставками – 27,3 %.