Фінансова безпека країни та проблеми її забезпечення в Україні

Графік погашення основної суми державного боргу протягом наступних 10 років відображає практичну відсутність  боргового навантаження у 2014 році та його зменшення, починаючи з 2016 року (рис. 2.5).

 

Рис.2.5. Погашення основної суми державного боргу

З метою згладження навантаження та уникнення ризику рефінансування (який може мати місце у разі запозичень зі строками погашення у інші роки) доцільним є здійснення державних запозичень відповідним обсягом з терміном погашення у вказаних роках. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» визначено здійснення державних запозичень на загальну суму 88,9 млрд. грн., в тому числі, зовнішніх – 18,8 млрд. грн. (з них 1,25 млрд. дол. США передбачалося запозичити у Світового банку); внутрішніх – 70,1 млрд. грн. (з них 44,0 млрд. грн. планувалося здійснити для рекапіталізації банків, 4,8 млрд. грн. – для наповнення Стабілізаційного фонду).

Здійснення внутрішніх державних  запозичень наштовхується на складнощі  низького рівня розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Уряд здійснює ряд заходів з розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів[19].

Отже, проаналізувавши показники  бюджетної системи України, ми прийшли  до висновку, що бюджет країни є досить не стабільний. За останні чотири роки показники як доходної так і видаткової частини постійно змінюються, при  чому не в кращу сторону. З метою  визначення можливостей вирішення  існуючих проблем актуальним є дослідження  іноземного досвіду у галузі бюджетних  відносин. Також урядом розроблено план погашення основної частини  державного боргу до 2020 року.

 

 

2.2. Оцінка стану фінансів домогосподарств.

Середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства за 9 місяців 2010р. склали 3308 грн. Міське домогосподарство отримувало в середньому за місяць 3440 грн., сільське – 3012 грн. У середньому на одного члена  домогосподарства загальні доходи становили 1277 грн. на місяць, у міських домогосподарствах  – 1354 грн., у сільських – 1112 грн. Рівень середньомісячних загальних доходів  однієї особи в 1,5 раза перевищив середньомісячний рівень прожиткового мінімуму (836 грн.). Слід зазначити, що частка населення із середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму збільшилася порівняно з січнем – вереснем 2009 р. у 1,5 раза і склала 24% (середньомісячний розмір прожиткового мінімуму за цей період зріс у 1,3 раза). Серед мешканців міст ця група становила п’яту частину населення (у січні – вересні 2009р. – 13%), серед селян – 32% (22%). Розподіл населення України за рівнем середньодушових місячних загальних доходів наведено у додатку 4.

Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого  населення становило 5,4 раза (у січні – вересні 2009р. – 5,5 раза), у т.ч. серед міського населення – 5,6 раза (5,8 раза), серед сільського – 4,6 раза (4,5 раза). Мінімальний рівень загальних доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед 10% найменш забезпеченого населення, як в цілому по Україні, так і серед міських жителів – у 3,4 раза (відповідно у 3,6 раза), а серед сільських – у 3,2 раза (у 3,3 раза) (додаток 5).

Середньомісячні сукупні витрати  одного домогосподарства за 9 місяців 2010р. склали 3013 грн., що на 11% більше, ніж  у відповідному періоді 2009р. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 3150 грн., сільське – 2706 грн. (додаток  6). У середньому на одного члена домогосподарства сукупні витрати становили 1163 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1240 грн., у сільських – 999 грн.

Серед усіх сукупних витрат домогосподарств 90% становили споживчі витрати (у  січні – вересні 2009р. – 88%). Найбільш вагомою статтею (53%) сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). Порівняно з 9 місяцями 2009р. частка цих витрат збільшилася на 0,9 в.п. Витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби становили відповідно 1,4% та 1,9% сукупних витрат домогосподарств (у січні – вересні 2009р. – 1,5% та 1,7% відповідно)(Рис.2.6.).

Частка неспоживчих сукупних витрат зменшилася на 1,6 в.п. і склала десяту частину усіх витрат домогосподарств.

 

Рис.2.6. Структура сукупних витрат домогосподарств

 

Вартість харчування за 9 місяців 2010р. у середньому на одну особу становила 20 грн. на добу проти 18 грн. – за 9 місяців 2009р(Рис.2.7.).

 

Рис.2.7. Споживання продуктів харчування в домогосподарствах

(у середньому за місяць у розрахунку на одну особу, кг) 

 

Відбулися деякі зміни у структурі  харчування: збільшилося споживання в домогосподарствах м’яса, м’ясопродуктів – на 6% та фруктів, ягід, горіхів  і винограду – на 3%. Скоротилося  споживання цукру – на 9%, риби та рибопродуктів – на 6%, олії та інших  рослинних жирів, картоплі, овочів і  баштанних – відповідно на 5% кожного, молока і молочних продуктів –  на 3% (додаток 7). Залишилося на рівні січня – вересня 2009р. споживання яєць та хліба і хлібних продуктів. Сільські домогосподарства спрямовували на харчування більшу частину сукупних витрат, ніж міські (відповідно 57% проти 52%). При цьому сільські жителі споживали більше: картоплі – у 1,5 раза, хліба та хлібних продуктів – у 1,3 раза, цукру – на 14%, молока та молочних продуктів – на 4%, овочів і баштанних – на 1%.

Домогосподарства з дітьми до 18 років направляли на харчування 52% свого  бюджету проти 51% у січні –  вересні 2009р. Вартість добового раціону  однієї особи цієї групи збільшилася  порівняно з відповідним періодом 2009р. на 13% і становила 17 грн. У сукупних витратах домогосподарств без дітей  частка витрат на харчування (54%) була дещо більшою, ніж у домогосподарствах  з дітьми, а вартість спожитих за добу однією особою продуктів харчування була вищою в 1,4 раза(Рис.2.8.).

 

Рис.2.8. Споживання продуктів харчування в домогосподарствах з дітьми та без дітей (у середньому за місяць у розрахунку на одну особу, кг)

У споживанні продуктів харчування продовжувала зберігатися диференціація  між домогосподарствами найменш  забезпеченого першого дециля, домогосподарствами з середньодушовими загальними доходами у місяць нижче прожиткового мінімуму та найбільш заможними домогосподарствами, які складають десятий дециль (додаток 8).

На утримання житла воду, електроенергію, газ та інші види палива пересічне  домогосподарство витрачало – 9%, на оновлення гардеробу – 6%, на інші напрями споживання від 4% до 1,4% сукупних витрат.

Споживчі витрати на вищезазначені  цілі міських домогосподарств у 1,5 раза перевищували аналогічні витрати в сільських домогосподарствах. Домогосподарства з дітьми витрачали на купівлю непродовольчих товарів та отримання послуг 35% сукупних витрат, що на 3 в.п. більше, ніж у домогосподарствах без дітей. У структурі сукупних витрат домогосподарств оплата житла, комунальних продуктів та послуг становила 7% або 218 грн. на місяць (у січні – вересні 2009р. – 8% або 204 грн.). Міське домогосподарство на такі цілі в середньому щомісяця витрачало 262 грн., сільське – 122 грн.

Розмір отриманих пільг та субсидій (готівкових та безготівкових) на оплату житла, комунальних продуктів та послуг у розрахунку на пересічне  домогосподарство становив 16 грн. на місяць, у тому числі серед міських  домогосподарств – 18 грн., сільських  – 12 грн.

Домогосподарства з дітьми щомісячно  на оплату житла, комунальних продуктів  та послуг (з урахуванням суми безготівкових  пільг та субсидій) витрачали в  середньому 254 грн., без дітей – 196 грн. Суми пільг та субсидій (готівкових та безготівкових), отриманих пересічними  домогосподарствами цих груп на такі цілі, становили відповідно 9 та 21 грн. Свої потреби домогосподарства задовольняли за рахунок ресурсів, які надходили  з різних джерел.

Середньомісячні сукупні ресурси  одного пересічного домогосподарства за 9 місяців 2010р. склали 3408 грн., міського – 3548 грн., сільського – 3094 грн. і зросли порівняно з січнем – вереснем 2009р. у цілому по Україні та у міських поселеннях відповідно на 14%, у сільській місцевості – на 15% (додаток 9). У середньому на одного члена домогосподарства сукупні ресурси становили відповідно 1316 грн., 1397 грн. та 1142 грн. Частка грошових доходів у структурі сукупних ресурсів домогосподарств збільшилася порівняно з січнем – вереснем 2009р. на 1,7 в.п. і становила 90%. У міських домогосподарствах вона збільшилася на 2 в.п., у сільських – на 1,1 в.п. і становила відповідно 93% та 83%.

Більше половини сукупних ресурсів домогосподарств складали доходи від  зайнятості, частка яких порівняно  з січнем – вереснем 2009р. збільшилася  на 1,2 в.п., в основному за рахунок зростання з 5% до 6% частки доходів від підприємницької діяльності та само зайнятості.

Пенсії, стипендії та соціальні  допомоги (включаючи готівкові та безготівкові пільги та субсидії) становили  більше чверті сукупних ресурсів пересічного  домогосподарства, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель – 8%. Частка допомог від родичів  та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими  товарами) склала 6% (Рис.2.9.).

 

Рис.2.9. Структура сукупних ресурсів домогосподарств

Доходи від зайнятості становили 60% сукупних ресурсів міських домогосподарств (їх частка порівняно з січнем –  вереснем 2009р. збільшилася на 1,9 в.п.), чверть – пенсії, стипендії та соціальні допомоги, надані готівкою, 2% – доходи від особистого підсобного господарства (їх частки залишилися на рівні 9 місяців 2009р.). У домогосподарствах з дітьми, як і у січні – вересні 2009р., 63% ресурсів формували доходи від зайнятості, 17% – пенсії, стипендії, соціальні допомоги (готівкові та безготівкові). Частка доходів від особистого підсобного господарства та від самозаготівель збільшилася на 0,6 в.п. і склала 8% сукупних ресурсів.

У домогосподарствах без дітей 46% ресурсів складали доходи від зайнятості (у січні – вересні 2009р. – 44%), пенсії, стипендії, соціальні допомоги (готівкові  та безготівкові) – 36% (37%), доходи від  особистого підсобного господарства та від самозаготівель збільшилися  на 0,6 в.п. і становили 8%. У структурі сукупних ресурсів найменш забезпечених домогосподарств першого дециля частки стипендій, соціальних допомог, наданих готівкою, доходів від особистого підсобного господарства, допомоги від родичів та інших осіб були більшими, ніж у заможних домогосподарствах останнього дециля (додаток 10).

У домогосподарствах із середньодушовими загальними доходами нижче прожиткового мінімуму чверть ресурсів формувалося  за рахунок пенсій, стипендій та соціальних допомог, наданих готівкою. Доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель становили 12% їх ресурсів[20].

Роблячи висновок можна сказати, що основні витрати домогосподарств  йдуть на їжу, у сільських домогосподарств  цей показний нижчий ніж у міських, так само можна сказати і про  домогосподарства з дітьми – вони витрачають більше ніж домогосподарства без дітей. Також на оплату за електроенергію, воду, житло і т.д. Доходи домогосподарств  також у міських та сільських  різні, це, пов’язано насамперед, з  тим що сільські домогосподарства ведуть підсобне господарство, а міське отримує  більший дохід у вигляді заробітної плати.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

 

 

3.1. Фінансова безпека  країни та проблеми її забезпечення  в Україні

Під фінансовою безпекою розуміємо  такий динамічний стан фінансових відносин, за якого б створювались сприятливі умови та необхідні ресурси для  розширеного відтворення економічного росту та підвищення життєвого рівня  населення, удосконалення національної фінансової системи для успішної протидії внутрішнім і зовнішнім  факторам дестабілізації фінансового  стану в державі. Важливою складовою фінансової політики держави є забезпечення її фінансової безпеки. Особливо це актуально для країн із транзитивною економікою, в яких система державних фінансів не є досить стійкою. Передусім це стосується України, меншою мірою — Росії, Польщі та інших постсоціалістичних країн, які побудували ринкову економіку. В економічній літературі є кілька визначень фінансової безпеки країни, що пояснюється складністю процесів, які відображає ця категорія. Професор Д. Василик вважав, що фінансова безпека держави — досить багатопланове поняття в економічному контексті та надзвичайно актуальне в політичному, бо є результатом практичних заходів з боку законодавчої та виконавчої влади у сфері фінансів. Колектив авторів із Національної академії внутрішніх справ України під фінансовою безпекою країни розуміє такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Це, на нашу думку, одне з найточніших визначень фінансової безпеки держави, оскільки в ньому виділені основні складові фінансової безпеки в країні. С. Кульпінський вважає, що під фінансовою безпекою (чи під безпекою функціонування фінансової системи держави) слід розуміти цілеспрямований комплекс заходів фіскальної та монетарної політики з метою досягнення стабільності фінансової системи та створення сприятливого інвестиційного клімату. Як видно з цього та інших визначень фінансової безпеки країни, вона насамперед досягається шляхом ефективного використання державних фінансів, створення сприятливого інвестиційного та податкового клімату в країні, що поки не властиве фінансовій системі України, і робить її нестійкою до економічних загроз зсередини країни та ззовні[1,c.15].

У Концепції національної безпеки  України серед основних загроз національній безпеці виділені і такі, які характеризують загрози для фінансової безпеки  нашої країни. Серед них; велика боргова  залежність держави, критичні обсяги державного зовнішнього і внутрішнього боргів, "тінізація" державної економіки тощо. На нашу думку, дуже серйозною загрозою для фінансової системи України є неофіційна доларизація нашої економіки, що свідчить про недовіру громадян і підприємців до власної валюти, а також про недовіру до монетарної політики уряду.