Фінансова безпека країни та проблеми її забезпечення в Україні

 

ВСТУП

Фінансова система є фундаментальною  підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші, власність, релігія, вона – ефективне знаряддя здійснення державної політики, спрямованої  на забезпечення життєдіяльності суспільства, і насамперед процесів розподілу  й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами  населення, окремими господарськими структурами  й територіями; усунення вад ринкових механізмів щодо розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної  активності, мотивації до праці, антициклічне регулювання економіки; підтримання рівня зайнятості; стабілізації економічного стану в державі.

За умов побудови ринкової моделі економіки дуже важливе значення має глибоке усвідомлення економічної  природи й суті фінансів та фінансової системи, їхньої об’єктивної необхідності, зв’язку з іншими економічними категоріями  і ролі в економічній системі  держави.

З проголошенням політичної і економічної  незалежності України встало питання  про створення національної фінансової системи. Справа в тому, що фінансова  система, яка функціонувала в  Україні на той час, виражала економічні відносини колишньої радянської політичної і господарської системи, а її центральні установи знаходилися  за межами української держави.

Не можна було здійснювати ні політичні, ні економічні перетворення, забезпечити національний політичний і господарський суверенітет  без формування і розвитку національної фінансової системи.

Економіка, складовими частинами якої є трудовою, науковий і техніко-виробничий і природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний господарський  механізм здебільшого фінансовою системою.

Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи  наступає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому фінансова  система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж або вищому рівні.

Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної системи фінансова  система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва, підтримуючи  на належному рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні  параметри.

Головною ланкою фінансової системи  є бюджетна система, яка організаційно  залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між  державним і місцевими бюджетами  будуються на основі єдності бюджетної  системи і фінансової політики держави.

Фінансова система є найважливішою  ознакою незалежності держави. Ринкова  економіка вимагає особливої  уваги до налагодження в країні ефективної та потужної фінансової системи та адекватного цій системі законодавчого  регулювання. У рамках фінансової системи  відбувається первісне нагромадження  капіталу, продукування національного  доходу і всього сукупного продукту,а  затим здійснюється розподіл та перерозподіл цих останніх заради задоволення  індивідуальних, приватних та суспільних проблем. Інноваційний розвиток суспільства  можливий лише за наявності

потужної  фінансової системи. В Україні фінансова  система поки що не вирішує складних господарських, соціальних завдань. Саме тому створення ефективної фінансової системи потребує нових наукових досліджень, глибокого аналізу причин і наслідків створення та використання фондів фінансових ресурсів.

Тому вивчення витоків становлення  і розвитку національних фінансів є  особливо актуальним у період трансформаційних процесів в економіці та суспільстві. Вивченням  та дослідженням даного питання займалися такі вчені  як М.В. Опаріна, О.М. Ковалюк, М.І. Крупка, Ф.Мишкін, С.В. Слухай, О. Василик,а також ряд іноземних науковців: К. Макконнелл, С. Брю, З. Боді, Р. Мертон, П. Роуз, Д. Фрезер. Загальнотеоретичні і методологічні положення стосовно фінансів, фінансової системи висвітлені в працях учених В.Андрійчука, В. Василенка, П. Гайдуцько, В.Геєця, В. Корнєєва, Б. Луціва, В. Лагутіна, В. Міщена, А. Мороза, А.Пересади, М. Савлука, С. Шумської, В. Федоренко та ін. Значимість, багатогранність проблеми вимагає нових наукових досліджень.

Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей  та функціонування фінансової системи України та оцінки її ланок які на нашу думку є головними.

Поставлена мета обумовила  необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

• розглянути теоретичні основи фінансової системи;
• дослідити особливості фінансової системи України;
• проаналізувати стан державних фінансів та фінансів домогосподарств;
• проблеми та забезпечення фінансової безпеки України.

Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають з приводу взаємодії структурних елементів фінансової системи України.

В якості об’єкта курсової роботи виступає фінансова система України.

  Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження. Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА  ФІНАСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

 

1. Поняття та сутність фінансової системи України.

Фінанси являють собою досить складне  суспільне явище. Вони охоплюють  широку гаму обмінно-розподільних відносин, які відображаються в різноманітних грошових потоках. При єдиній сутності цих відносин у них виділяються окремі елементи, які мають свої характерні ознаки й особливості. Вивчення фінансів ґрунтується як на розумінні їх необхідності, сутності й ролі у суспільстві, так і на детальному засвоєнні конкретних форм фінансових відносин[2,c.77].

Форми фінансових відносин — це виокремленні за певною ознакою складові фінансів. Сукупність цих складових визначається терміном «фінансова система».  Як і  будь-яка інша система, вона є не простим набором окремих елементів, а сукупністю взаємозв’язаних елементів, що мають однорідні ознаки.

Фінансова система — це сукупність окремих її ланок, що мають особливості  в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені  в розпорядженні держави, не фінансового  сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для  фінансового забезпечення економічних  і соціальних потреб в цілому, окремих  його верств населення, господарських  структур, окремих громадян[15,c.283].

Структура фінансової системи України  складається з таких елементів: державні фінанси, фінанси підприємницьких структур, централізовані та децентралізовані фонди фінансових структур, державний кредит, фінансовий ринок, страхові та резервні фонди, фінанси домогосподарств.

Всі фінансові системи мають  певні характерні риси:

• кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;
• кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування;
• між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності системи в цілому;
• фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли підлагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки;
• залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи.

Поділ фінансової системи на окремі ланки – явище об'єктивне, зумовлене  потребами економічного розвитку. Структура  фінансової системи – динамічна  і не може розглядатися в статичному вигляді, У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або  деякі її ланки можуть відмирати[10,c.46].

Для теорії й практики правильне  визначення фінансової системи загалом  і окремих її ланок зокрема  має важливе значення, оскільки сприяє побудові ефективної фінансової політики, націленої на економічне зростання  та поліпшення добробуту населення.

Система фінансів в Україні тільки з 90-х р.р. почала формуватися як національна. До того часу вона була складовою частиною централізованої фінансової системи колишньої радянської держави і залежала від його фінансової політики.

Незалежній Україні доводиться створювати якісно нову фінансову систему, яка б була позбавлена всіх негативних меж попередньої, яка б стимулювала  високоефективний труд, ліквідувала  будь-яку форму експлуатації людини, яка стала б знаряддям перебудови демократичного соціально справедливого  суспільства, підйому життєвого  рівня народу. Необхідність національної фінансової системи обумовлює державна самостійність України і переклад економіки на ринкові відносини. Українська національна фінансова система повинна створити таку сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати планомірний розподіл сукупного суспільного продукту і національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на інвестування розширеного і високоефективного виробництва, сфери послуг і задоволення соціальних потреб народу[6,c.34].

Перехід економіки України до ринкового  типу і перші кроки до створення  національної фінансової системи показують, що держава орієнтується на посилення  економічної незалежності, підприємницької  діяльності і на активну участь в  міжнародних фінансово-торгових розрахунках.

 

 

2. Структура та елементи фінансової системи України.

Фінансові системи держав можуть вирізнятися  за структурою та функціями. Це зумовлено  видами форм власності, політичними  орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наявності певних відмінностей вони мають спільну  основу в переліку окремих ланок[16,c.48].

О. Василик зазначає, що це зумовлене  не тільки державним устроєм (унітарна держава та федерація), але і формами  власності, політичними орієнтирами  правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. В кожній з виділених підсистем використовуються специфічні форми та методи створення  і використання фінансових ресурсів, кожна з яких має власне функціональне  призначення і відповідний фінансовий механізм орієнтований  на досягнення власної мети кожного суб'єкта фінансових відноси[3,c.42].

Фінансова система існує в кожній державі незалежно від рівня  її економічного розвитку. Види фінансових систем наведені на (Рис. 1.1). Фінансові системи держав можуть відрізнятися за своєю структурою, оскільки вони є відображенням існуючої моделі економіки. У фінансовій системі зосереджені значні фінансові ресурси, що становлять більше ніж 80% від обсягу ВВП. Структура фінансової системи завжди динамічна. У державах із перехідною економікою фінансову систему розглядають за двома категоріями: за внутрішньою структурою та організаційною будовою.

Рис. 1.1.  Види фінансових систем

 

За внутрішньою структурою — це сукупність відносно відокремлених та взаємопов’язаних сфер і ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин. За організаційною будовою — це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами у країні[14,c.24].

У складі фінансової системи  виділяють такі сфери (Рис. 1.2):

• централізовані фінанси, основу яких становлять державні

фінанси;

• децентралізовані фінанси, що включають фінанси суб’єктів

господарювання (підприємств) та фінанси населення;

• фінансову інфраструктуру, що включає фінансовий ринок та

систему органів управління фінансами.

Усі сфери фінансової системи  поділяють на окремі ланки, що мають тісні багатосторонні взаємозв’язки. Кожна сфера та ланка фінансової системи посідає певне місце в регулюванні фінансових відносин, визначально впливає на процес відтворення, має свої, властиві тільки їй, функції.

 

Рис. 1.2.  Будова фінансової системи України

 

Централізовані фінанси  — це сфера фінансових відносин щодо формування централізованих грошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади для виконання державою своїх функцій, а саме: адміністративної, оборонної, соціально-економічної та правової. Це основна сфера перерозподілу ВВП. Рівень централізації частини ВВП державою, з одного боку, має бути достатнім для забезпечення її певним обсягом фінансових ресурсів, а з іншого — достатнім для формування потужної фінансової бази підприємств для ефективного господарювання. До цієї сфери належать: державний бюджет, місцеві бюджети (фінанси місцевих органів влади), державні позабюджетні цільові фонди, державний кредит, фінанси державних та муніципальних підприємств.