Як  відомо, занижений курс національної валюти робить експорт товарів вигіднішим, бо експортер, реалізуючи їх за світовими цінами, в обмін на інвалюту одержує більше національної валюти. Занижений курс останньої дає можливість використати валютний демпінг як засіб підвищення конкурентоспроможності експортера. Завищений курс національної валюти позитивно впливає на імпорт товарів і негативно – на їх експорт. Тому держави деференціюють валютні курси за групами товарів та цільовим використанням валюти. Вперше така форма валютних обмежень стала використовуватися після світової економічної кризи 1929 – 1933 рр. Напередодні другої світової війни Німеччина застосовувала близько 60 валютних курсів щодо американського долара.

       У післявоєнні роки практично всі країни практикували валютні обмеження, за винятком США, Швейцарії та деяких країн Латинської Америки. Лише з кінця 50-х років країни Західної Європи частково скасували валютні обмеження, але при погіршенні валютно-фінансового становища періодично запроваджуються окремі їх форми. Нині 60 % країн-членів МВФ використовують ті чи інші форми валютних обмежень у поточних операціях платіжного балансу та понад 70 % – у русі капіталів та кредитів.Відсутність будь-яких валютних обмежень означає введення повної конвертованості валюти, тобто ступінь конвертованості обернено пропорційний розміру та жорсткості запроваджених у країні валютних обмежень.

Висновки

 Міжнародні  розрахунки та валютно-платіжна  система України знаходяться  на стадії становлення, що відбувається в умовах повільного подолання системної економічної кризи, яка негативно впливає на цей процес і ускладнює його вивчення. Однак труднощі формування національної валютно-платіжної системи не виключають, а навпаки, побуджують прискорення розробки ефективного механізму міжнародних розрахунків, методів управління цим механізмом відповідно до умов України.

 Успішне  здійснення реформ в Україні  залежить, значною мірою, від розробки  та впровадження новітніх платіжних  систем, новітніх платіжних інструментів  безготівкових міжнародних розрахунків. В умовах переходу до ринкових умов господарювання необхідною складовою структурної перебудови економіки та прискорення темпів економічного зростання є також розвиток та удосконалення експортно-імпортних розрахунків, платіжної системи України та узгодження і поєднання їх з міжнародними платіжними системами.

 Аналіз розвитку  українських платіжних систем, міжнародних  розрахунків та експортно-імпортних  операцій України свідчать про  те, що причина погіршення економічного  становища України та виникнення неплатежів полягають, насамперед, у нестабільному розвитку виробництва, дії недосконалих нормативно-законодавчих актів,

Недоліках валютного  регулювання, відсутності системного підходу. Існують спроби штучно перенести  зарубіжні моделі на українську економіку та банківську систему без врахування національних особливостей перехідної до ринку економіки України.

 Актуальними  завданнями, що стоять перед системою  міжнародних розрахунків України,  є удосконалення і запровадження  нових форм та інструментів цих розрахунків, удосконалення схеми проходження платежів через Центральну і регіональні розрахункові палати Національного банку України, проведення усіх міжнародних платежів через цю палату.

Література:

1. Конституція України.
2. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91.
3. Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97.
4. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96.
5. Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року.
6. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року.
7. Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ.
8. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ.
9. Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с.
10. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.: Урожай, 1998.
11. Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 - ВР.
12. Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від 26.06.97 р. № 402 - ВР.
13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463.
14. Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п.
15. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49.
16. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.