Фінансові послуги на світовому валютному ринку

       В операціях опціон клієнт сплачує банку невелику премію та одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більш невигідним, ніж втрата коштів на премію. При сприятливому курсі виконання угоди дозволяє не тільки компенсувати витрати на премію, а й одержати певний прибуток.

       Крім американського варіанта опціону, зміст якого викладений вище, існує ще й європейський, який відрізняється тим, що операція купівлі-продажу може відбуватися не тільки в межах визначеного інтервалу часу, а у заздалегідь установлений день.

       Своп (англ. swop – міняти, на жаргоні валютного ринку – угода «купи-продай») є валютною операцією, що поєднує купівлю валюти на умовах спот у замін на національну з наступними викупами. Операція свот здійснюється з метою придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифiкацiї валютних резервів, тобто перевід резервiв з однієї валюти в іншу. Валютний своп – це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Щодо свопу, то дата виконання найближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном зворотної угоди – датою завершення свопу. Свопи, як правило, укладаються на термін до 1 року.

       Якщо  найближча конверсійна угода є купівлею валюти (базової, як правило), а більш віддалена – продажем валюти, такий своп називається «купив/продав», а якщо навпаки, то «продав/купив».

       Суть  валютної операції своп полягає в обміні між двома банками на визначений час двох валют з поверненням один одному в кінці угоди початкових валют. Операція своп є різновидом репорту або депорту, тобто комбінацією готівкового продажу i термінової купівлі валюти або навпаки. 
Репорт (франц. report) є терміновою угодою, при якій власник цінних паперів або валюти продає їх банку (на біржі) із зобов’язанням наступного викупу через певний строк за новою, більш вищою ціною (курсом). Різниця між продажною i покупною ціною складає фактичну плату за кредит. Ця різниця також називається репорт. Процентний дохід від укладення капіталу в домовленість репо визначається за формулою: 

Д = ,

       де  Д – сума процентного доходу, грн.;

       К – сума капіталу, грн.;

       п – процентна ставка за домовленістю РЕПО, %; 

       t – кількість днів угоди за репортом;

       360 – кiлькiсть днiв у фінансовому році.

       Приклад. Процентний дохід від вкладення 100 тис. дол. США в одноденній домовленості репо при ставці 7,2 % річних складає 20 дол. США:

       Звичайно, забезпеченням операції репорту є державні цінні папери, серед яких найбільш привабливими є державні короткострокові облігації.

       Депорт (франц. deport) є терміновою угодою, протилежною репорту. Депорт укладається (як правило, на бiржi) у розрахунку на зниження курсу цiнних паперiв (валюти) з метою отримання прибутку у вигляді курсової різниці. 
 
 
 
 
 
 

4. Визначення ефективності операцій, пов’язаних з конвертованістю валют

       Складовою світової валютної системи є національна валютна система. Вона є формою організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти країни. 

       Структурними  елементами національної валютної системи є:

• національна валюта – грошова одиниця держави;
• валютний паритет як основа валютного курсу; 
• режим курсу національної валюти;
• конвертованість валюти;
• організація валютного ринку; 
• національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;
• умови обміну національної валюти на золото та інші валюти.

       Одним із найважливіших елементів національної валютної системи є категорія ринкової економіки – конвертованість національної грошової одиниці. Існує тісна залежність: без конвертованості валюти немає розвиненого ринку, без останнього не може бути повністю конвертованої валюти.

       Умовою  конвертованості є створення елементів власне конвертованості:

• реального курсу валюти;
• валютного ринку;
• свободи експортно-імпортних валютних операцій та використання в них національної валюти.

       Чим більше валютних обмежень використовується в країні, тим менш конвертованою є її валюта. Відсутність валютних обмежень означає вільну конвертованість валюти. Конвертованість валюти може бути повною лише тоді, коли вона охоплює всі види зовнішньоекономічних операцій та поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб-власників валюти. Вихід з цього становища можна знайти на шляху поступового скасування валютних обмежень, переходу на ринкові відносини та забезпечення високої збалансованості економіки.

       Повна конвертованість може бути досягнута на основі орієнтованої на експорт структурної перебудови економіки країни, підвищення її конкурентоспроможності. Але такий рівень зрілості сам з’явитися не може. Він досягається шляхом розробки та здійснення цілеспрямованої програми, яка забезпечить органічне включення економіки країни до системи світового господарства. Тому говорити, наприклад, про негайну повну конвертованість гривні, звичайно, передчасно. Мова може йти про введення часткової її конвертованості, що .сприятиме стимулюванню притоку іноземного капіталу, розбудові економіки України, її поступовому входженню до світового економічного товариства.

       На  основі поточних курсів валют, а також їхніх прогнозних значень можна оцінювати прибутковість і доцільність фінансових операцій з конвертованості валют.

       Припустимо, що вкладник вирішує, в якій валюті краще розмістити свої засоби на депозит. Якщо річна ставка відсотків за депозитами у валюті В дорівнює Ів, при розміщенні суми Рв у цій валюті на термін d днів буде отримана сума:

S в = Pв  .

       Альтернативним  варіантом є конвертованість валюти В у валюту А і вкладення її на депозит за ставкою Іа. Якщо курс валюти А до валюти В при прямому котируванні буде дорівнювати R1, еквівалентна сума у валюті А становитиме:

Ра = .

       При її вкладенні на депозит на термін d днів буде отримана сума у валюті А, що дорівнює:

Sa = Pa .

       Конвертуючи після цього отриману суму у валюті В за новим курсом R2, отримаємо суму:

S в* = Sа R2 = Pв .

       Прирівнюючи вирази для S в і S в*, одержуємо значення курсу R2*, при якому в обох випадках буде отриманий однаковий прибуток:

R2* = .

       Операція з конвертованості валют буде вигідною, якщо реальне значення R2 буде більше R2*.

       Використовуючи  наведені вирази, можна визначити ефективність депозитної операції з конвертованості валют при заданих значеннях процентних ставок залежно від зміни курсу. При цьому прибуток, отриманий від такої операції, буде дорівнювати:

       Прибутковість операції, виражена у вигляді ефективної річної простої ставки відсотків, буде дорівнювати:

       Приклад 1 Компанія «Гермес-фінанс» проголосила про прийом грошових засобів від населення з гарантованим дивідендом за вкладами до 50 % річних у гр. од. і до 15 % річних у валюті. Курс долара США до гр. од. у момент оголошення становив 3,5. Визначити: а) значення курсу долара США через рік, при якому депозитна операція з конвертованості валюти буде вигідною; 6) прибутковість такої операції при різних значеннях курсу долара США до гр. од. через рік. Тривалість процентного року за гр. од. депозитами вважати рівним 365 дням, за доларовими депозитами – 360 днів.

       Рішення

а) гр. од. за дол. США

       Отже, депозитна операція з конвертованості валюти буде вигідною, якщо курс долара через рік буде більше 3,6 гр. од. за дол. при меншому зростанні курсу долара. Більш вигідними при даних процентних ставках будуть депозити в гр. од.

       б) Якщо курс долара США складе через  рік 3,8 гр. од. за дол., прибутковість депозитної операції з конвертованості валюти буде дорівнювати:

     Нижченаведені значення прибутковості операції, що розглядається при інших значеннях курсу долара США до гр. од. через рік.

       R2, гр. од. 3,8 3,9 4,0 4,1 4,5 4,65

       Іе, % 25 28,3 31,6 34,9 48,1 53,05 
 
 
 
 
 
 
 

5. Міжнародні розрахунки Міжнародний кредит. Місце валютного ринку у системі світової валютної системи

       Валютний  ринок є системою сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу:

       - валютних операцій;

       - зовнішньої торгівлі;

       - надання послуг;

       - здійснення інвестицій ;

       інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

       Міжнародні банківські угоди визначають переважно організаційні основи здійснення розрахунків. Це, передусім, встановлення між банками кореспондентських відносин. Вони передбачають відкриття банками один одному кореспондентських рахунків для зберігання своїх валютних коштів, виконання на засадах взаємності розрахункових операцій за дорученням і за рахунок власних коштів кожного. Між банками укладаються й інші міжнародні угоди з різних питань організації розрахунків (про використання дорожних чеків, єврочеків, кредитних карток, про систему СВІФТ тощо).

       Міжнародний кредит – це надання валютно-матеріальних ресурсів одних країн іншим у тимчасове користування у сфері міжнародних економічних відносин. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів, а також за рахунок використання ресурсів державних, регіональних і міжнародних організацій. 

       У процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств, формується валютна система , що є державно-правовою формою організації валютних відносин і поділяється на національну, світову та міжнародну (регіональну) валютні системи.

       Формою  реалізації міжнародних валютних відносин є сформована на базі національних валютних систем світова валютна система.

       Елементами  світової валютної системи є:

• форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці – СДР, ЕКЮ);
• уніфікований режим валютних паритетів та курсів;
• умови взаємної конвертованості валют; 
• уніфікація правил міжнародних розрахунків;
• режим валютних ринків та ринків золота;
• міжнародні валютно-фінансові організації;
• міжнародне регулювання валютних обмежень.

       Міжнародний ринок позичкових капіталів – це система відносин з акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу між країнами. Він є сукупністю кредитно-фінансових установ і фондових бірж, які надають позички і кредити іноземним позичальникам. Міжнародний ринок позичкових капіталів виділився з національних ринків позичкового капіталу, однак в останні роки межа між ними стирається внаслідок лібералізації (дерегуляції) національних ринків позичкового капіталу в розвинених країнах і деяких країнах, що розвиваються, у результаті чого полегшується діяльність іноземних юридичних осіб на національних ринках позичкового капіталу.