Фінанси як економічна категорія

Вступ

Актуальність  теми. Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту Своїй досконалості й завершеності фінанси зобов'язані також появою та прогресом різних видів державних утворень Тому є підстави стверджувати, що фінанси – це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави Фінанси можуть успішно функціонувати, активно сприяти економічному та соціальному прогресу лише за активного втручання у ці процеси держави. Найвищого розквіту фінанси досягай у XX столітті, коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах}Фінанси перетворилися на універсальний і надзвичайно активний елемент економічного життя, розвинулися методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл у державі з метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих та соціальних процесів

Фінансам належить провідна роль в економічній системі Це зумовлено тим, що їх функціонування визначає кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу. а також кінцеві результати діяльності

Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних  категорій. Вони мають як видиму, так і приховану форму прояву. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин. Ці потоки – їх характер і форми, спрямованість і обсяги – виступають предметом практичної фінансової діяльності. Прихована сторона фінансів пов'язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме – рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Ці відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки.

Зміст цієї категорії детальніше виявляється у функціях, які виконують фінанси. Як відомо, функції – це прояв суті кожної економічної категорії. Все сказане вище і зумовлює актуальність теми дослідження даної курсової роботи.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є фінанси як економічна категорія та галузь теоретичного пізнання.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблема функцій фінансів.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному дослідженні функцій фінансів.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

• розглянути суть категорії фінансів;
• дослідити розподільну функцію фінансів;
• дослідити контрольну функцію фінансів.

Розділ 1. Теоретичні положення

1.1. Фінанси як економічна  категорія

Слово фінанси походить від  середньовікового латинського терміну finatio, financia, який застосовувався у XIII-XIV ст. для позначення обов'язкової  сплати грошей та строку сплати. У Германії в XVI-XVII ст. слово фінанси мало недобрий, лихий зміст: здирства, вимагання, хабарництва, лихварства. У той же час у Франції (XVI ст.) слово фінанси використовувалося у тому значенні, яке закріпилося за ним до початку XX ст. у всіх європейських країнах, а саме – як сукупності матеріальних засобів, необхідних для задоволення потреб держави та різноманітних суспільних груп [7, 5].

Еволюційний процес формування людського суспільства свідчить, що ні одна людина не може існувати відокремлено від інших людей, вона беззахисна перед природою, не може успішно розвиватись у матеріальному і моральному відношенні, не завжди в змозі себе захистити. Для вирішення даних і багатьох інших проблем створювалися перші об'єднання людей, громади, общини, які з часом трансформувалися у організоване людське суспільство – державу.

Держава виникла на певному історичному етапі розвитку людства для спільного задоволення потреб індивідів, з часом поступово визначилися найважливіші державні функції і завдання. Закономірно, що для їхнього виконання необхідні були відповідні засоби (матеріальні, а з появою грошей – грошові). Держава завжди мала у власності певне майно – землю, угіддя, кораблі, дороги, порти, споруди тощо; одержувала від цього доходи, які називалися доменами. Ще одним джерелом доходів державної скарбниці були регалії – казенні промисли, в яких держава має перевагу перед своїми підданими, дуже часто або не допускаючи приватної конкуренції, або обмежуючи її. Наприклад, поштова, телеграфна, монетна справа, залізні дороги, виробництво зброї, тютюну, алкогольних напоїв тощо.

На початкових етапах становлення  держави домени і регалії давали достатньо доходів для задоволення державних потреб. Але з часом їх стало мало і з'являється особлива форма мобілізації матеріальних та грошових засобів на користь держави, необхідних для виконання покладених на неї завдань і пов'язаних з цим витрат – податки.

Податки стали найпершою, найбільш яскравою формою фінансових відносин. Згадки про податки є  у багатьох історичних пам'ятках. Так, зокрема, у Біблії сказано, що "Конче даси з усього врожаю насіння твого, що рікрічно на полі зросте... десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної" (Старий Заповіт, п'ята книга Мойсеєва) [7, 6].

Історія податків тривала  і надзвичайно цікава. Оподатковувалося у різний час і в різних країнах майже все: майно, доходи, земля, спадок, товари тощо. У середні віки податки мали випадковий та тимчасовий характер: запроваджувалися для досягнення певних цілей на визначений (короткий) строк. Починаючи з другої половини XVIII ст. податки набувають важливого значення у фінансовому господарстві держави, об'єднуючись у цілісні системи оподаткування, стають головним джерелом державних доходів. Найпершими з'явилися майнові (поземельні) та особові (подушні, поголовні) податки, як відомо, вони належать до прямих податків. Серед непрямих податків спочатку з'явилися специфічні акцизи, а саме мита, які стягувалися із закордонних товарів при їх ввезенні на територію країни. Найвищого розквіту податки набули в умовах капіталізму.

Таким чином, як історична  категорія, фінанси виникли одночасно  з державою. Саме для утримання  державного апарату і використовувались  податки як важіль вилучення частини  виробленої вартості або доходу. Кошти, отримані від податків спрямовувалися на задоволення державних потреб, таких як управління, оборона, втручання  в економіку, підтримка соціальне незахищених верств населення, міжнародне співробітництво тощо.

З розвитком держави фінансові відносини вдосконалювались і ускладнювались, збагачувалися новими формами прояву і вже не уособлювалися лише у податках. Формувалися державні скарбниці, з'явилися окремі рахунки коштів, фонди грошових коштів цільового призначення, бюджети, державні цінні папери, державний кредит та ін.

Але, не зважаючи на різноманітність конкретних форм прояву фінансових відносин, на поверхні економічних явищ вони завжди асоціюються із рухом грошових коштів. Проте, фінанси – це не гроші, а відносини:

1) суспільні – тобто  вони мають місце в суспільстві;

2) економічні – пов'язані з процесом відтворення;

3) розподільчі – виникають  переважно на стадії розподілу;

4) фондоутворюючі – супроводжуються  утворенням і витрачанням фондів  грошових коштів [7, 6-7].

Матеріально-речовою основою  фінансів є грошові кошти, фінансові  ресурси, які переважно акумулюються у фондах грошових коштів; особливо це притаманно загальнодержавним фінансовим ресурсам. Не зважаючи на чисельність і різноманітність фондів грошових коштів, їм притаманні деякі спільні риси і характерні ознаки:

1) цільовий характер –  кожен фонд грошових коштів  створюється з певною метою,  яка зазвичай відображається  у назві фонду. Цільовий характер фондів знаходить вияв не тільки у чітко визначених напрямках використання коштів, але й у джерелах їх формування. Наприклад, цільове призначення Пенсійного фонду України – це акумуляція коштів, призначених для пенсійного забезпечення населення;

2) динамічність – кошти,  які акумулюються у фонді знаходяться у постійному русі: фонд поповнюється новими надходженнями, витрачаються кошти за цільовим призначенням. Виключенням є резервні (страхові) фонди, в яких кошти на певний період "омертвляються" і використовуються лише при настанні непередбачених подій. Крім того, великі фонди грошових коштів можуть ділитись на декілька менших за розміром. І навпаки – окремі фонди можуть об'єднуватися в один фонд;

3) кожен фонд має свою  правову базу у вигляді законів,  указів, постанов та інших нормативних  актів. Так, формування і використання  державного бюджету – найбільшого  централізованого фонду грошових  засобів – відбувається на  основі щорічних законів Про Державний бюджет України. Аналогічно держбюджету, функціонування інших централізованих фондів загальнодержавного призначення здійснюється також у відповідності до чинних законів. Формування і використання фондів грошових коштів суб'єктів господарювання проходить на підставі рішень, які ними приймаються [7, 7].

В залежності від рівня на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на 2 групи:

І. Централізовані (державний  бюджет, місцеві бюджети, Пенсійний  фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, фонди міністерств, відомств, об'єднань та ін.).

II. Децентралізовані (фонди  підприємств, організацій: амортизаційний фонд, фонд оплати праці, фонди, що утворюються з прибутку та призначені для задоволення потреб суб'єктів господарювання) [7, 7-8].

Децентралізовані фонди  грошових коштів мають одну характерну особливість: їх розмір безпосереднього визначається кінцевими результатами господарювання підприємств.

Виходячи з того, що матеріально-речовою  основою фінансів є фонди грошових коштів, можна розглядати фінанси  як економічну категорію, яка відображає відносини, пов'язані із формуванням  та рухом фондів грошових коштів. Зміст цієї категорії детальніше виявляється у функціях, які виконують фінанси.

1.2. Фінанси в економічній  системі держави

Економічна система кожної держави включає низку підсистем власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту, фінансів та інших складових господарського механізму.

Кожна із вказаних складових  має свою сферу діяння і принципи функціонування, складні внутрішні  та зовнішні зв'язки. Проте найважливішим  є їхня взаємодія Вона визначає ефективність господарювання. Тому розмежування об'єктивних засад і суб'єктивних дій у  їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного  розвитку.

Фінансам в економічній  системі держави належить провідна роль. Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій. Обов'язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів [4, 11-14].

Усі процеси в економічному житті, у яких беруть участь фінанси, повинні мати грошовий вираз, тобто  оцінку в грошовій формі. Це дає змогу  формувати фонди грошових засобів  задля здійснення виробничої діяльності, мобілізації коштів для виконання  державою своїх функцій, задоволення  власних потреб громадянами.

Фінанси з'являються тоді, коли в економічному житті держави  переважають товарно-грошові відносини, незалежно від того, яка модель економіки застосовується на даний  час. Тому надуманим і надто заполітизованим  є визначення "капіталістичних" або "соціалістичних" фінансів. Фінанси, як і ціна, кредит, заробітна плата, існують об'єктивно як продукт економічного розвитку суспільства.

Фінанси, як уже зазначалося, мають забезпечити ефективне  формування та використання фондів фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб.

Труднощі в розумінні  суті фінансів полягають у тому, що економічне життя в державі  постійно вимагає створення грошових фондів, тобто фондів фінансових ресурсів для задоволення різноманітних потреб. Ці фонди і є фінансами. Обсяг цих фондів характеризує кількісно і якісно масштаби діяльності та фінансові можливості підприємця, держави, громадянина, їхнє фінансове становище.

Так, наприклад, держава створює  централізовані та децентралізовані фонди  у формі бюджетів різних рівнів, інші цільові фонди – пенсійний, фонд зайнятості, інноваційний тощо для виконання функцій, покладених на неї конституцією. Підприємець створює фонд фінансових ресурсів у формі статутного фонду як для здійснення господарської діяльності, так і в процесі своєї роботи й використання її результатів, це фонди амортизації, оплати праці, відрахувань до централізованих фондів соціального характеру, фонд обігових коштів тощо. Після одержання виручки від реалізації продукції створюються фонди розвитку, задоволення соціальних потреб, виплати дивідендів за акціями та пайовими внесками, фонд розрахунків із бюджетом тощо [4, 11-14].