Фінанси транснаціональних корпорацій як елемент фінансової системи Швейцарії

Міністерство  освіти і науки України

Київський Національний Економічний Університет

ім. Вадима Гетьмана

 

 

 

 

Індивідуальна робота с дисципліни «Фінансові системи  зарубіжних країн» на тему:

«Фінанси транснаціональних корпорацій як елемент фінансової системи Швейцарії»

 

 

 

Виконала:

                                                                                            Студентка 4-ого курсу

Факультету МЄіМ,6503

                                                                    17 групи

                                                                                Рудченко Юлія

Перевірила:

                                                                               Рибалко Ю.С.

 

 

 

 

Київ - 2011

ПЛАН

ВСТУП …………………………………………...……………………….. 3

1. Роль і місце  транснаціональних корпорацій (ТНК)  в формуванні структури економіки Швейцарії………………………….………………….. 4

2. Аналіз інвестиційного  клімату  та інвестиційної політики Швейцарії………………………………………………………………………. 10

3. Державна політика  Швейцарії в галузі корпоративного управління та регулювання діяльності ТНК ……………………….…….. 16

3.1. Податкові умови  діяльності ТНК (податок на  прибуток; капітал і дивіденди;  доходи робітників; соціальні податки;  ПДВ) ….…. 16

3.2.  Вплив оподаткування  на форму організації структурних  підрозділів іноземних корпорацій ………………………………………….. 18

3.3. Адміністративне  регулювання (квотування, ліцензування) ... 25

3.4. Особливості  правового регулювання діяльності ТНК на фінансовому ринку Швейцарії …………………………………………..…. 28

4. Аналіз результатів  фінансового регулювання діяльності ТНК за 2005-2011 роки ……………………………………………………………..….. 31

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..….. 34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У послабленні міждержавних бар'єрів на шляху руху товарів, послуг, чинників виробництва, методів управління все  більшу роль у процесі розвитку промисловості  відіграють зовнішньоекономічні відносини. Це стосується експортно-імпортних операцій, міжнародного інвестування, кооперації та співпраці. Одним з елементів розширення сфери зовнішньоекономічної діяльності підприємств є формування транснаціональних корпорацій (ТНК), які стали основною рушійною силою розвитку світового господарства.

ТНК здійснюють все більший вплив  на міжнародні відносини і світову  економіку загалом, модернізація якої значною мірою визначається особливостями  їх розвитку. З огляду на це, без розуміння ролі ТНК в міжнародному бізнесі, аналізу сучасних тенденцій їх розвитку, неможливе адекватне сприйняття економічних, політичних та культурних світових реалій.

Актуальність дослідження пояснюється  зростаючим внеском ТНК у розвиток світового промислового ринку. Проблеми формування транснаціональних корпорацій і визначення їхнього впливу на національну  та світову економіку є одними з найбільш значущих в умовах інтенсифікації світових зв'язків. Дослідження проблематики, пов'язаної з діяльністю ТНК, економічний механізм їх функціонування, пріоритети та проблеми розвитку в умовах глобалізації економіки, їх вплив на перебіг економічних процесів та розвиток світової економіки в умовах глобалізації досліджено у низці праць зарубіжних і вітчизняних науковців. Автори Т. Ангмон , Р. Вернон, Р. Камерон, С. Кіндлбергер, Ф. Модігліані, Х. Перлмутер, М. Портер, Р. Робінзон, Ф. Рут, Дж. Стігліц, С. Хірш здійснили аналіз передумов, етапів формування і чинників розміщення транснаціональних компаній. А. Гальчинський, Т. Білоус, В. Білошапка, В. Геєць, В. Новицький, В. Плотніков, В. Рокоча, Л. Руденко дослідили типи, організаційні форми інтеграції компаній, механізм їх функціонування.

 

1. Роль і місце  транснаціональних корпорацій (ТНК)  в формуванні структури економіки Швейцарії.

Для сучасної економіки Швейцарії з її процесами глобалізації характерна значна концентрація капіталів, кількісний та якісний ріст транснаціональних корпорацій (ТНК) та фінансових груп, розмитість економічних кордонів країн та прискорене формування єдиного загальносвітового ринку. У контексті цих явищ проблемою глобалізації є наслідки від впливу переміщення капіталу транснаціональними корпораціями у формі прямих інвестицій (ПІІ) у різні країни на економіку цих країн.

Залучення іноземних інвестиційних  капіталів в економіку Швейцарії є важливим джерелом забезпечення інвестиційного розвитку країни. У цьому Швейцарія має певні досягнення, що характеризуються обсягом залучених ПІІ, які збільшились за останні п'ять років на 12500,2 млн дол. і на початок 2010 року становили 16375,2 млн дол. Про важливість ПІІ як інвестиційного ресурсу свідчить порівняння їх обсягу з загальним інвестуванням в основний капітал всіх підприємств Швейцарії, яке за 2005–2010 роки становило близько 39295 млн дол.

Особливістю прямих іноземних  інвестицій в економіки всіх країн  є те, що переважний обсяг ПІІ  надходить від транснаціональних  корпорацій, які реалізують свої стратегічні  цілі розвитку через інвестиції в  інші країни. Прихід ТНК у певну  країну та вихід національних корпорацій на зовнішні товарні і фінансові  ринки — це економічне явище, яке  має назву «транс-націоналізація»  економіки. Воно сприяє інтеграції економіки  певної країни у світову економіку, тобто залученню у процес глобалізації. Важливо, що ПІІ є основним способом поширення впливу ТНК на національну економіку, а також є засобом формування самих ТНК і глобальних стратегічних альянсів. А відтак транс-націоналізація економіки є об'єктивним явищем, до якого кожна країна повинна виробити свою національну політику регулювання інвестиційного клімату на засадах власних національних інтересів.

Нині ТНК контролюють  понад 50% світового промислового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, понад 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технологій та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Майже всю торгівлю сировиною  на світових ринках контролюють ТНК, зокрема 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85% — міддю, бокситами; 80% — оловом, чаєм; 75% — натуральним  каучуком, сирою нафтою.

Розвиток процесів транс-націоналізації особливо характерний для таких  галузевих ринків як ринки харчових продуктів та напоїв, автомобілів, електротехнічних виробів та електроніки, машинобудування, а у сфері послуг — ринків транспортних, банківських, страхових, туристичних  та інших послуг. Як свідчить досвід останніх глобальних фінансових криз, інвестиції у виробничий сектор є  більш стабільною формою вкладення  грошей і ресурсів, ніж банківські позики і портфельні інвестиції.

Для виявлення значення прямих інвестицій транснаціональних корпорацій у інвестиційному розвитку приймаючої країни, слід з'ясувати суть прямих іноземних інвестицій. За класифікацією  ООН, прямі іноземні інвестиції (FDI — foreign direct investments) — це інвестиції, що включають управлінський контроль над національним господарюючим  суб'єктом з боку господарюючого суб'єкта іншої національності. ПІІ  передбачають встановлення довгострокових відносин, що свідчать про глибоку  зацікавленість інвестора в закордонному суб'єкті, в який вкладено інвестицію. Причому щодо суті вкладення коштів існують два різновиди прямих інвестицій ТНК:

1.   Так звані прямі  інвестиції «зеленої зони» (greenfield FDI), що утворюють нові дочірні  компанії (філії). Таке поняття як  будівництво підприємства «під  ключ» загалом, відображає суть  такого виду інвестицій. За останні  роки він становить менше ніж  20% від всього обсягу прямих  іноземних інвестицій. Оплата таких  інвестицій здійснюється переважно  «живими» грошима.

2. Трансграничні злиття  і поглинання (cross-border mergers and acquisitions M&A) — зміна управління активами  і діяльністю компанії, що приєднується  внаслідок інвестиції. У випадку  трансграничного злиття поєднуються  активи та операції двох фірм  для створення нової компанії. Функції управління активами  й операціями передаються від  колишньої національної компанії  до іншої (закордонної) компанії, причому перша компанія стає  дочірньою компанією/філією компанії, що зробила поглинання. Обидві  ці компанії можуть бути як  приватними, так і державними (приватизацію  за участю закордонного інвестора  трактують як трансграничне злиття  і поглинання). Трансграничні злиття  і поглинання становлять понад  80% обсягу ПІІ у світі. Однак  існує якісна відмінність між  застосуванням цього виду ПІІ  країнами-«донорами». Так, практично  100% прямих інвестицій у розвинуті  країни здійснюється у формі  злиттів і поглинань, водночас  для країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою ця цифра становить не більше 40%, а інші інвестиції — це інвестиції «зеленої зони», тобто будівництво «під ключ». Можна також зазначити, що трансграничні злиття і поглинання (тобто ті, у яких задіяні ТНК) становлять близько 25–30% від усього обсягу злиттів і поглинань у світі як за кількістю угод, так і за вартісним показником.

Починаючи від 90-х років  ХХ ст. іноземні інвестиції у формі  злиттів і поглинань мають  тенденцію до довгострокового стратегічного  партнерства і відрізняються  від тих, що здійснювалися в 80-х  роках, застосуванням фінансових інструментів і схем. Крім залучення «живих»  грошей або банківських позик  для здійснення таких угод останнім часом почали масово використовувати  випуск нових акцій замість тих, що були до злиття, обмін акціями  і корпоративні борги, фонди венчурного капіталу.

Для Швейцарії питання впливу ПІІ на зростання економіки через її транс-націоналізацію є питаннями майбутнього, але входження у СОТ та поширення відкритості економіки є сприятливими характеристиками інвестиційного клімату країни. Станом на 2010 рік в Швейцарії було зафіксовано 14 903 філії іноземних ТНК, водночас у світі загалом їх 926948. Тобто на Швейцарію припадає лише 2,8% їх загальної кількості.

Вплив прямих закордонних  інвестицій транснаціональних корпорацій на економічний розвиток Швейцарії має як позитивні, так і негативні наслідки, але завжди необхідно пам'ятати, що для ТНК розширення корпоративної мережі насамперед є доступом до сировинних і інтелектуальних ресурсів країни-реципієнта та можливістю обійти національний захист внутрішнього ринку.

Позитивні наслідки транс-націоналізації економіки полягають насамперед в отриманні доступу до додаткових джерел фінансового капіталу, нових  технологій та потенціалу інновацій, у  використанні сучасного організаційно-управлінського досвіду. Збільшення надходження капіталу можливе двома способами. Перший — це ПІІ у формі залучення  інвестицій провідних закордонних  ТНК, що безпосередньо надходять  у філії та дочірні компанії ТНК  від іноземного інвестора. Тут провідну роль відіграє сприятливий інвестиційний  клімат. Другий спосіб — це доступність  для дочірніх компаній та філій ТНК  джерел кредитного та інвестиційного капіталу, яким користується сама материнська  компанія, що виникає у разі включення  філій у міжнародну (глобальну) корпоративну фінансову мережу відповідної ТНК. Доступ до найсучасніших матеріальних ресурсів забезпечується тим, що ТНК  мають унікальні можливості у  сфері оптимізації власного матеріально-технічного забезпечення. Діючи по всьому світу, вони можуть закуповувати дійсно найкращі та найдешевші компоненти виробництва  та види сировини для підвищення рівня  конкурентоспроможності. Прихід ТНК  в країну означає прихід не тільки її ланок, які є компонентами ТНК, а ще й постачальників деталей, вузлів та послуг виробничого призначення, які діють на основі субпідряду або  договорів про кооперацію з ТНК. Тобто обсяг ПІІ в країну збільшується завдяки виробничим зв'язкам самої  ТНК.

Особливо важливим для  економіки країни-реципієнта є прискорення  інноваційного розвитку, а саме приналежність  до мереж ТНК дає змогу прискорювати залучення передових технологій, оскільки ТНК не продають свої найновіші, унікальні досягнення, а передають  їх переважно в межах внутрішньо-корпоративного обігу ресурсів. За таких умов інноваційний розвиток Швейцарії через використання імпорту високо-технологічного обладнання або ж закупівлі ліцензій та ноу-хау може посилюватись результатами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), які надходитимуть у формі інвестицій ТНК.

Позитивний вплив транс-націоналізації на економіку Швейцарії проявляється також у стимулюванні створення і виходу на зовнішній ринок національної високотехнологічної продукції, для якої орієнтиром є продукція іноземних філій вже адаптована до потреб світового ринку.

Сприятливість інвестиційного клімату для транс-націоналізації економіки спричиняє не тільки позитивний приплив капіталу в країну, а й  негативні аспекти нестиковки діяльності ТНК з національними інтересами країни-реципієнта. Така ситуація виникає  внаслідок того, що в багатьох випадках цілі діяльності ТНК та критерії економічної  ефективності, на які вони орієнтуються, не збігаються з цілями та критеріями Швейцарії, на території якої розташовані філії ТНК. Останні набувають рис наднаціональних структур, які керуються власними глобальними інтересами. Внаслідок цього достатньо реальною є ситуація, коли інтереси національного економічного розвитку протирічать національній економічній безпеці.

Негативний ефект транс-націоналізації економіки спричинений тим, що економічна ефективність ТНК виникає внаслідок  інтеграції міжнародного виробництва, в межах якого формується специфічна система поділу праці всередині  компаній, коли відповідні ланки мережі ТНК розміщують у тій країні, де вони можуть принести найбільший прибуток з позиції корпорації загалом. Причому, внаслідок розвитку внутрішньо-корпоративного поділу праці виникає економічна і технологічна залежність окремих  компаній всередині ТНК, що означає  поступове зростання технологічної  залежності країни, де базуються певні  компанії, від країни материнської компанії, а самі національні філії  підпорядковуються стратегії глобального  маркетингу відповідної ТНК.

Загалом негативний вплив  інвестицій ТНК на економічні процеси в Швейцарії повинен бути нівельований збалансованою системою державного регулювання іноземних інвестицій, яка мусить мати кількісну оцінку економічної безпеки Швейцарії внаслідок діяльності ТНК щодо співвідношення ввезеного капіталу та репатріації прибутку, інтернаціоналізації галузей тощо. Метою всіх регулюючих заходів прямих інвестицій ТНК є, з одного боку, створення зацікавленості ТНК у створенні структурних ланок в Швейцарії за умови поліпшення галузевої структури економіки, а з другого — недопущення дискримінації національних товаровиробників та порушення рівноваги фондового ринку.