Емісія облігацій місцевої позики в Україні

     з) розкриття інформації, що міститься  в зареєстрованому проспекті  емісії облігацій, шляхом опублікування  проспекту емісії облігацій у  повному обсязі в офіційному друкованому виданні реєструвального органу не менш як за 10 днів до початку відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

     и) відкрите (публічне) розміщення облігацій, що здійснюється в строк, який зазначений в рішенні про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій та/або проспекті їх емісії;

     і) затвердження результатів відкритого (публічного) розміщення облігацій  органом емітента, уповноваженим  приймати таке рішення;

     ї) подання звіту про результати відкритого (публічного) розміщення облігацій;

     й) реєстрація реєструвальним органом  звіту про результати відкритого (публічного) розміщення облігацій;

     к) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;

     л) розкриття інформації, що міститься  у зареєстрованому звіті про  результати відкритого (публічного) розміщення облігацій, шляхом опублікування звіту в тому самому офіційному друкованому виданні реєструвального органу, у якому був опублікований проспект емісії цих облігацій, не пізніше ніж через 15 робочих днів з дати реєстрації звіту про результати розміщення облігацій (серії облігацій);

     м) надання емітентом до депозитарію, з яким укладено договір про обслуговування емісії облігацій і оформлено  глобальний сертифікат, або реєстратору, з яким укладено договір про ведення  реєстру власників іменних облігацій, копії свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій. На підставі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій емітент переоформляє глобальний сертифікат на нову кількість облігацій з урахуванням результатів розміщення облігацій;

     н) погашення облігацій, що здійснюється у строк, зазначений в рішенні про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій та/або проспекті емісії облігацій;

     о) подання до реєструвального органу звіту (звітів) про погашення облігацій  в порядку, передбаченому цим  Положенням.

     Відкрите (публічне) розміщення облігацій здійснюється емітентом самостійно або через  андеррайтера(-ів), що уклав(-ли) з емітентом  договір про андеррайтинг. Облігації, які пропонуються для відкритого (публічного) розміщення, є такими, що вільно обертаються. Першими та наступними власниками таких облігацій можуть бути будь-які юридичні та/або фізичні особи.

     Строк відкритого (публічного) розміщення облігацій  не може перевищувати одного року з  дати початку розміщення, але в  межах бюджетного періоду. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різними серіями, строк відкритого (публічного) розміщення окремої серії облігацій не може перевищувати одного року з дати початку розміщення облігацій цієї серії, але в межах бюджетного періоду.

     Забороняється відкрите (публічне) розміщення облігацій раніше ніж через 10 днів після опублікування проспекту емісії в повному обсязі в офіційному друкованому виданні реєструвального органу. 

     У разі закритого (приватного) розміщення облігацій емітент здійснює такі дії:

     а) затвердження міського бюджету (бюджету  Автономної Республіки Крим) з дефіцитом  виключно в частині дефіциту бюджету  розвитку на відповідний рік та проекту  рішення про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій (прийняття рішення про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій можливе лише за умови зазначення в ньому, що це рішення набуває чинності після його погодження Міністерством фінансів України);

     б) отримання в Міністерстві фінансів України висновку про відповідність проекту рішення про здійснення запозичень вимогам, установленим бюджетним законодавством;

     в) прийняття Радою рішення про  здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій (внесення змін до раніше прийнятого рішення про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій з урахуванням зауважень Міністерства фінансів України);

     г) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску  облігацій;

     ґ) реєстрація реєструвальним органом  випуску облігацій, видача тимчасового  свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;

     д) присвоєння облігаціям міжнародного ідентифікаційного  номера;

     е) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії облігацій  або з реєстратором - про ведення  реєстру власників іменних облігацій (у разі відсутності таких договорів);

     є) виготовлення сертифікатів облігацій  у разі розміщення облігацій у  документарній формі існування  або розміщення глобального сертифіката (у разі розміщення облігацій у  бездокументарній формі існування);

     ж) закрите (приватне) розміщення облігацій, що здійснюється в строк, який зазначений в рішенні про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій та/або у відомостях про випуск (розміщення) облігацій;

     з) затвердження результатів закритого (приватного) розміщення облігацій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

     и) подання звіту про результати закритого (приватного) розміщення облігацій;

     і) реєстрація реєструвальним органом  звіту про результати закритого (приватного) розміщення облігацій;

     ї) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій;

     й) надання емітентом до депозитарію, з яким укладено договір про обслуговування емісії облігацій і оформлено  глобальний сертифікат, або реєстратору, з яким укладено договір про ведення  реєстру власників іменних облігацій, копії свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій. На підставі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій емітент переоформляє глобальний сертифікат на нову кількість облігацій з урахуванням результатів розміщення облігацій;

     к) погашення облігацій, що здійснюється у строк, зазначений в рішенні про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій та/або у відомостях про випуск (розміщення) облігацій;

     л) подання до реєструвального органу звіту (звітів) про погашення облігацій  в порядку, передбаченому цим Положенням.

     Закрите (приватне) розміщення облігацій здійснюється емітентом самостійно.

     Першими власниками облігацій, що передбачені  до закритого (приватного) розміщення, можуть бути юридичні та фізичні особи - учасники закритого (приватного) розміщення, коло яких заздалегідь визначено в рішенні про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій та/або відомостях про випуск (розміщення) облігацій. Кількість учасників закритого (приватного) розміщення облігацій не може перевищувати ста осіб.

     Строк закритого (приватного) розміщення облігацій  не може перевищувати двох місяців  з дати початку розміщення, але  в межах бюджетного періоду. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різними серіями, строк  закритого (приватного) розміщення окремої серії облігацій не може перевищувати двох місяців з дати початку розміщення облігацій цієї серії, але в межах бюджетного періоду.

     Облігації, які пропонуються для закритого (приватного) розміщення, уважаються такими, що мають обмежене коло обігу серед учасників такого розміщення. 
 
 
 
 

 

     

     Шляхи вирішення проблем емісій облігацій місцевих запозичень 

     Європейська Хартія місцевого самоврядування, яку  ратифікувала Україна, передбачає надання органам місцевого самоврядування права доступу на ринки позичкового капіталу. Реалізація цього фундаментального принципу Хартії дозволяє органам місцевого самоврядування значно зменшити гостроту проблеми нестачі фінансових ресурсів. Більше того, саме завдяки виходу на ринки позичкового капіталу, міста отримали можливість швидко розвиватись, подолати найбільш болючі проблеми.

     Сьогодні  подібно до багатьох міст розвинених країн слід розпочати активно використовувати муніципальні облігації для забезпечення розвитку територій, активізації інвестиційної діяльності в регіонах України. У зв’язку з великою гостротою проблем міст та інших населених пунктів, хронічною нестачею бюджетних коштів, потребами реалізації місцевих інвестиційних програм – проблема застосування даного фінансового інструменту в Україні набула великого теоретичного і практичного значення.

     Перший  випуск муніципальних облігацій на 577,6 тис. грн. був розміщений Черкаською міською радою в лютому 1995 р. Завдяки розміщенню цих цінних паперів один за одним почали залучати кошти найбільші міста країни – Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів, Харків, Севастополь, Одеса. Причиною такого стрімкого розвитку практики використання муніципальних облігацій було суттєво ліберальне законодавство, яке ніяким чином не обмежувало місцеву владу в борговій політиці. Для випуску бондів достатньо було лише рішення самого органу місцевого самоврядування. Тому не дивно, що в умовах слабкого бюджетного контролю (а подекуди і повного його відсутності) муніципальні облігації часто використовувались для фінансових афер.

     Одним із найбільш яскравих прикладів, як правило, називають випуск облігацій м. Одеси в 1997р. Міська рада м. Одеси для будівництва паркінгу і житла в центрі міста випустила і розмістила на 1 рік облігації на 61 млн.грн. з дохідністю – 50% річних. Близько 70% цінних паперів було викуплено нерезидентами. В травні 1998 р. на спецрахунку для погашення боргу в сумі 61 млн.грн. знаходилось лише 250 тис. грн. Разом з відсотками за позику борг становив 90 млн.грн. 15 червня 1998 р. – час коли повинен був погашатись борг, одеська мерія виплатила по облігаціям 250 тис. грн. замість 91,5 млн. грн.. Влада міста оголосила дефолт. Міська рада частково розрахувалася з фізичними особами (які придбали 2% облігацій) – переважно нерухомістю. Але питання заборгованості перед юридичними особами залишалося невирішеним. При цьому бюджетний дефіцит міста зріс до 22%, а Міністерство фінансів України відмовилося переводити на держбюджет обслуговування сумнівної позики.

     Ситуація  змінилась лише в 2001 році з прийняттям Бюджетного кодексу України, який надавав місцевим бюджетам право на запозичення. Проте механізм випуску облігацій муніципальних позик не був регламентований ніякими підзаконними актами і лише 24 лютого 2003 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою №207 затвердив Порядок провадження запозичень місцевими бюджетами і реструктуризації боргових зобов'язань.

     Таким чином, перед органами місцевої влади  постає значна кількість проблем, пов'язаних з розміщенням цінних паперів. Певна їх частина була усунута шляхом прийняття нового законодавства. Але залишилась ще низка інших неврегульованих проблем. Тому постає надзвичайно актуальне і нагальне питання уточнення, покращення діючого законодавства, яке було б спрямоване суто на регулювання ринку цінних паперів органів місцевої влади. Його основою повинно стати розв'язання наступних ключових позицій розміщення облігаційних позик.

     Перша позиція – це розмір позики. Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" визначено, що акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму, що не перевищує 25% від статутного фонду АТ. Для всіх інших категорій позичальників це питання залишається відкритим. Можна запропонувати декілька критеріїв, які б могли визначити розмір місцевої позики або розмір емісії муніципальних цінних паперів, а це:

     – основні фінансово-економічні характеристики, що визначають потенціал позичальника, зокрема: обсяг дохідної частини бюджету міста або області; розмір загального боргу міста або області; величина сукупного продукту, що виробляється підприємствами комунальної власності;

     – потреба у додаткових коштах та можливий економічний та соціальний ефект від їх залучення;

     – розмір майнових гарантій забезпечення позики, зокрема: оцінка вартості конкретних об'єктів та цілісних майнових комплексів, які перебувають у комунальній власності та можуть виступати як застава; оцінка вартості корпоративних прав, що перебувають у комунальній власності міста або області, як у капіталізованій формі (вартість пакета цінних паперів), так і у формі поточного доходу (дивіденди за акціями та іншими цінними паперами).

     Виходячи  з цих критеріїв, розмір місцевої позики доцільно було б зробити варіативним. При визначенні кількісних параметрів потрібно виходити з таких факторів:

• кількісно-якісних характеристик позики, передусім її терміну та дохідності;
• ліквідності об'єктів, які використовуються як застава або інші форми гарантування.