Економічна сутність короткострокової заборгованості

Крім вже зазначених податків відповідно до специфіки своєї  діяльності та її результатів у підприємства періодично виникають зобов’язання перед бюджетом та позабюджетними фондами  по існуючим податкам та обов’язковим платежам (податок на прибуток, податок на додану вартість, плата за землю тощо).

При наявності дочірніх підприємств або структурних  підрозділів, які складають окремий  баланс, на підприємстві між цими підрозділами виникають певні внутрішні розрахунки внаслідок руху товарно-матеріальних цінностей, передачі витрат загально виробничої діяльності, реалізації продукції тощо.

На деяких підприємствах  можуть виникати також інша короткострокова  заборгованість, наприклад, по нарахованим  процентам, перед іншими кредиторами тощо. Розрахунки з іншими кредиторами можуть бути пов’язані із операціями некомерційного характеру. Проценти можуть бути нараховані за використання майна, отриманого в оренду, грошових коштів або товарів, отриманих в кредит.

При виникненні потреби в коштах підприємства досить часто звертаються до банківських установ для отримання кредиту. Так, виникають зобов’язання щодо його погашення та оплати відсотків за користування. Основними причинами використання кредитів є:

• Невідповідність у часі витрат і доходів.
• Необхідність створення страхового і сезонного запасів.
• Можливість збільшення обсягів діяльності й використання ефекту від масштабу.
• Використання переваг ефекту фінансового важеля.
• Активізація інвестиційної діяльності.

Але потрібно пам’ятати, що кредити залучаються на визначений строк за певну плату. Строк, на який береться кредит, повинен бути достатнім для отримання коштів на його повернення, а плата (відсотки за кредит) бути меншою за прибутковість проекту, де використовуються кредитні кошти. Залежно від строків, на який береться кредит, зобов’язання по ньому можуть бути як короткострокові, так і довгострокові.

Отже, для того щоб  зобов`язання було визнане поточним воно повинне задовольняти певним критеріям. Таке зобов’язання повинно бути погашене:

1. або протягом 12 місяців починаючи з дати балансу;
2. або протягом операційного циклу підприємства (тобто проміжку часу між купівлею запасів для здійснення діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції, товарів або послуг), навіть якщо він перевищує 12 місяців.

Виходячи з цього  визначення зобов’язання пов’язані  з витратами, що виникають у ході нормального операційного циклу  підприємства, завжди класифікуються як поточні, навіть якщо термін їх погашення  передбачається після закінчення більше ніж 12 місяців з дати балансу.

Погашення зобов'язання може здійснюватися шляхом сплати кредиторові  грошових коштів або відвантаження  готової продукції чи товарів  в рахунок одержаного авансу від  покупця тощо.

Іноді в результаті погашення  одного зобов'язання може виникнути інше зобов'язання, якщо постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписується вексель, то у цьому випадку одне зобов'язання, кредиторська заборгованість, замінюється іншим - зобов'язанням за виданим векселем.

Іноді погашення зобов'язання призводить до збільшення вартості власного капіталу підприємства. Така ситуація виникає, коли кредитор погоджується одержати як компенсацію від свого партнера акції, випущенні ним у минулих чи звітному періодах. Та і в цьому випадку у майбутньому слід очікувати зменшення ресурсів підприємства внаслідок розподілу прибутку (сплати дивідендів) чи майна акціонерного товариства.

Основними перевагами використання зобов’язань є:

• Прискорення руху матеріальних і грошових ресурсів підприємства шляхом забезпечення своєчасності розрахунків і перерозподілу коштів.
• Підвищення швидкості обертання і ефективності використання власних обігових коштів, оскільки використання лише власних обігових коштів на поточну діяльність обумовлює необхідність формування їх максимальної потреби.
• Скорочення строків вводу в експлуатацію нових основних фондів.

Враховуючи значну різноманітність  видів зобов’язань підприємства торгівлі основною метою їх фінансового  аналізу повинно стати пошук  таких видів, які б забезпечили максимізацію вигоди від їх використання. При цьому повинні враховуватися стратегічні цілі діяльності підприємства, а також певні обмеження щодо залучення певних видів ресурсів (зокрема законодавчі, часові, обмеження в сумі тощо). Виходячи з вищесказаного, головною метою фінансового аналізу зобов’язань підприємства є оптимізація їх суми та структури за відповідними видами.

Оптимальна структура  капіталу підприємства забезпечує необхідний рівень його фінансової стійкості та платоспроможності, сприяє підвищенню ділової активності та загальної ефективності діяльності.

Отже, з вищепредставленого можна зробити такі висновки, що на підприємствах торгівлі важливе  значення має фінансовий аналіз за веденням короткострокової заборгованості. Правильне ведення таких операцій на підприємстві має складну та розгалужену систему, тому зовнішній та внутрішній аналіз цих операцій допоможе підприємству в здійсненні достовірного обліку в цьому напрямку. З цього випливає, що управління короткостроковою заборгованістю потрібно проводити для того щоб підприємство мало контроль над розрахунками взагалі та не опинилося в скрутному фінансовому становищі.

 

1.2 Класифікація короткострокової заборгованості

 

У сучасних умовах, із зростаючим значенням розрахуково-кредитних  операцій, важливістю прийняття ефективних управлінських рішень, виникає необхідність обґрунтування класифікації короткострокової заборгованості на підприємствах торгівлі. Економічно обґрунтована класифікація дасть змогу отримувати впорядковану інформацію, що буде використана в процесі прийняття управлінських рішень, що стосуватимуться саме тієї класифікаційної групи, операції з якою потребують коригування. Крім того класифікація за різними ознаками дозволить адміністрації підприємства формувати розрахунково-кредитні операції за максимально раціональною структурою та контролювати ефективність від використання тієї чи іншої класифікаційної групи, а також сприятиме уніфікації, отже, підвищенню інформативності відповідних економічних термінів.

Класифікацію короткострокової заборгованості можна представити у вигляді табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1. Класифікація короткострокової заборгованості підприємств торгівлі

Класифікаційна ознака	Види короткострокової заборгованості
Види	заборгованість за товари, роботи послуги заборгованість за розрахунками з бюджетом і позабюджетними фондами заборгованість зі страхування заборгованість з оплати праці заборгованість по авансах одержаних заборгованість по векселях виданих інші види заборгованості
Джерела фінансування	кошти, залучені із зовнішніх джерел кошти, залучені із внутрішніх джерел (внутрішня короткострокова заборгованість)
Форма оцінки	фактичні зобов’язання оцінні зобов’язання умовні зобов’язання
Строк сплати	заборгованість, строк сплати якої не настав заборгованість, не сплачена в строк

 

За видами короткострокова  заборгованість поділяється на заборгованість за товари, роботи послуги, заборгованість за розрахунками з бюджетом і позабюджетними фондами, заборгованість зі страхування, заборгованість з оплати праці, заборгованість по авансах одержаних, заборгованість по векселях виданих, інші види заборгованості. Цей критерій класифікації використовується для ефективного управління погашенням зобов’язань.

За періодом залучення  короткострокова заборгованість поділяється  на кошти, залучені на довгостроковий період (більше 1 року) і кошти, залучені на короткостроковий період (менше 1 року).

По джерелам фінансування зобов’язання поділяються на залучені із зовнішніх джерел (постачальники, бюджет, позабюджетні фонди тощо) і  залучені із внутрішніх джерел (робітники, власники, акціонери тощо).

По формі оцінки короткострокову  заборгованість поділяють на:

• фактичні зобов’язання – виникають з договору, контракту або на основі законодавства, вони можуть бути підраховані точно;
• оцінні зобов’язання – зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати;
• умовні зобов’язання – неіснуючі, але потенціально можливі зобов’язання, які залежать від майбутньої угоди.

По строку сплати короткострокова  заборгованість поділяється на наступні види:

• заборгованість, строк сплати якої не настав;
• заборгованість, не сплачена в строк.

В структурі короткострокової заборгованості окремо виділяються  кредити. Вони мають свою класифікацію. За результатами опрацювання економічної літератури, дослідження умов і результатів діяльності підприємств торгівлі, можна визначити, що класифікацію кредитів слід здійснювати за ознаками, наведеними у табл. 1.2.

 

Таблиця 1.2 Класифікація кредитів підприємств торгівлі

Класифікаційна ознака	Види кредитів
Форма	комерційний кредит банківський кредит державний кредит споживчий кредит іпотечний кредит лізинговий кредит міжнародний кредит
Мета залучення	кредити, що залучені для забезпечення відтворення необоротних активів кредити, що залучені для поповнення оборотних активів кредити, що залучені для задоволення інших господарських чи соціальних потреб
Форма забезпечення	кредити, забезпечені заставою гарантовані кредити незабезпечені кредити
Ступінь ризику	стандартні кредити кредити з підвищеним ризиком
Метод надання	у разовому порядку відповідно до відкритої кредитної лінії гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання)
Метод погашення	кредити, які погашаються водночас кредити, які погашаються в розстрочку кредити, які погашаються достроково кредити, які погашаються з регресією платежів кредити, які погашаються після закінчення обумовленого періоду

 

Головною класифікаційною  ознакою кредитів торговельних підприємств  є форма кредитування. За цим критерієм  кредити поділяються на:

• комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочки оплати запродані товари;
• банківський кредит – це форма кредиту, де кредитором виступає банк;
• державний кредит – специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи;
• споживчий кредит – це кредит, що надається фізичним особам на придбання товарів чи послуг і який повертається в розстрочку;
• іпотечний кредит – це форма кредиту, пов’язана з наданням позик під заставу нерухомого майна;
• лізинговий кредит – це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна;
• міжнародний кредит – це рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.

За формою забезпечення кредити поділяються на кредити, забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані кредити (фінансами чи майном третьої сторони), незабезпечені кредити або бланкові кредити.

По ступеню ризику кредити поділяються  на стандартні кредити і кредити  з підвищеним ризиком. В сучасних умовах господарювання ризик неповернення кредиту є досить значним, тому друга група кредитів займає провідне місце в кредитному портфелі банку.

Відповідно до положення НБУ  банківські кредити поділяються  на п’ять груп:

• стандартні – мінімальний ступінь ризику (2%);
• позики під контролем – ступінь ризику 5%;
• субстандартні позики – підвищена ступінь ризику (20%);
• сумнівні позики – повернення викликає сумнів у банку, ступінь ризику – 50%
• безнадійні позики – не можуть бути повернені, тобто мають абсолютну ступінь ризику – 100%.

Отже, на основі проведеного  дослідження класифікації короткострокової заборгованості можна зробити наступні висновки, що класифікаційні ознаки допомагають  керуючій системі приймати необхідні  рішення, разом з тим в процесі  управління розрахунково-кредитними операціями необхідно розглядати їх в єдності всіх видів і форм.

 

1.3 Методика фінансового аналізу короткострокової заборгованості