Економічна сутність короткострокової заборгованості

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

 

 

 

Контрольна  робота

З дисципліни «Фінансовий аналіз»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2012

 

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність короткострокової заборгованості

1.1 Економічний зміст  короткострокової заборгованості підприємства

1.2 Класифікація короткострокової  заборгованості

1.3 Методика фінансового  аналізу короткострокової заборгованості

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика базового підприємства

2.1 Організаційно-економічна  характеристика ПП "Вілєс"

2.2 Експрес аналіз ПП "Вілєс"

2.2 Аналіз основних показників діяльності ПП "Вілєс"

Розділ 3. Шляхи фінансового аналізу

3.1 Загальний фінансовий  аналіз короткострокової заборгованості

3.2 Факторний аналіз  короткострокової заборгованості  ПП "Вілєс"

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

 

Вступ

 

В умовах господарювання підприємство постійно взаємодіє з  іншими учасниками ринкових відносин. В процесі цієї взаємодії у  підприємства виникає короткострокова  заборгованість з: постачальниками  – за отримані товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги; покупцями – за отримані кошти під поставку продукції; банками – за наданий кредит; працівниками – за нараховану зарплату тощо.

У бухгалтерському обліку короткострокова заборгованість розглядаються  як позиковий капітал. На сьогоднішній момент питання формування позикового капіталу є одним з основних питань, що стоять перед господарюючими суб’єктами. Поставши перед необхідністю завоювання ключових позицій на ринку більшість підприємств зазнало настільки гострої нестачі фінансових ресурсів, за якої проблема залучення коштів стала більш ніж очевидною.

Хаотичне, не виважене формування позикового капіталу багатьма підприємствами призвело до помітного погіршення їх стану, в тому числі і до припинення діяльності деяких з них. Такий хід подій зайвий раз підтвердив необхідність системної організації процесу управління зобов’язаннями, побудови такої системи контролю і аналізу, яка б враховувала глибинну сутність усіх процесів, що пов’язані із виникненням та погашенням зобов’язань.

Стає зрозумілим, що в  основі своїй процес залучення фінансових ресурсів повинен мати чітке обґрунтування, базуватися на врахуванні усіх елементів  зобов’язального права. Внаслідок  цього багатьма підприємствами було розпочато пошук нових підходів до здійснення процедур залучення коштів. Для ряду господарюючих суб’єктів пошук цей, однак, так і не став успішним.

Далася взнаки не лише обмеженість в розумінні системного підходу до організації діяльності підприємства, не бажання застосувати  в фінансовому менеджменті організації новітніх методик формування капіталу, а й елементарна відсутність широкого і, що головне, чіткого висвітлення питання позикових відносин у всіх їх проявах в відповідній літературі.

В більшості випадків розкриття процесу формування позикового капіталу здійснювалося через категорію одного лише кредиту і ототожнювалося з роз’ясненням процедури його отримання. Можливість побачити за процесом формування позикового капіталу процес гармонізації потоків фінансових ресурсів давали лише окремі наукові джерела. Тому навіть при формуванні теми даної дипломної роботи було обрано термін „зобов’язання підприємства", який по своїй суті є більш широким та глибоким ніж „позиковий капітал".

Отже, тема фінансовий аналіз короткострокової заборгованості є досить актуальною для підприємств усіх форм власності та галузей економіки, але особливо важливою вона є для підприємств торгівлі. Правильна організація обліку зобов’язань, своєчасне, повне і правильне проведення їх аналізу забезпечує оптимізацію структури капіталу, гармонізацію фінансових потоків, покращення результатів діяльності підприємства.

Метою курсової роботи є  вивчення стану та розробка заходів  щодо удосконалення фінансового  аналізу короткострокової заборгованості підприємств та своєчасності їх погашення.

Для досягнення поставленої  мети слід вирішити наступні завдання:

• вивчити економіко-правовий зміст короткострокової заборгованості;
• дати організаційну-економічну характеристику ПП "Вілєс";
• дослідити організацію та розробити методику фінансового аналізу короткострокової заборгованості підприємств;
• провести загальний та факторний аналіз короткострокової заборгованості;
• зробити висновки щодо стану короткострокової заборгованості ПП "Вілєс".

Об’єктом дослідження  було обрано приватне підприємство "Вілєс".

Предметом дослідження  є фінансовий аналіз короткострокової заборгованості в підприємствах.

Усе сказане свідчить про необхідність удосконалення  системи фінансового аналізу  короткострокової заборгованості як в  ПП "Вілєс" так і в Україні в цілому.

 

 

Розділ 1. Економічна сутність короткострокової заборгованості

 

1.1 Економічний зміст короткострокової заборгованості підприємства

 

В процесі здійснення господарської  діяльності підприємства торгівлі постійно вступають у взаємовідносини  з іншими суб’єктами господарювання: постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками, працівниками і фондами соціального страхування, фінансовими установами і податковими органами тощо. Ці взаємовідносини основані на взаєморозрахунках в процесі розподілу суспільного продукту.

Короткострокова заборгованість виникає  перед:

• постачальниками і підрядниками – за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги;
• бюджетом – по податкових і неподаткових платежах;
• робітниками і службовцями – по заробітній платі та підзвітним сумам;
• фондами соціального страхування – по страховим внескам;
• банківськими установами за отримані кредити;
• інші.

На сучасному етапі  Україна переживає кризу неплатежів, яка проявляється у тому, що підприємства не можуть своєчасно здійснювати платежі одне одному за товари, роботи і послуги, що супроводжується ростом дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб’єктами підприємницької Поява заборгованості як економічного явища відноситься до того часу коли розвиток товарного обігу призвів до того що відчуження товару відділяється в часі від реалізації його ціни. Це пов’язано з декількома факторами: один товар потребує більш довгого часу на виготовлення чим інший, виробництво товарів пов’язано з різними порами року, віддаленість місця виробництва від ринків збуту тощо. Отже ці фактори призводять до того що один власник товару може виступити в якості продавця раніше ніж інший в якості покупця. В такому разі продавець становиться кредитором, а покупець - боржником чи дебітором. Заборгованість яка утворилась у продавця в свою чергу називається дебіторською, а у покупця – кредиторською. Слід зауважити, що в разі якщо покупець сплатить вартість товару продавцю раніше ніж його отримає, то вже він буде кредитором, а інша сторона дебітором.

Це справедливо і при отриманні  кредиту: у суб'єкта діяльності виникає  кредиторська заборгованість, а у  фінансової установи - дебіторська  заборгованість.

Для суб’єкта діяльності дебіторська  заборгованість це відволікання власних  коштів з обігу за відповідний відсоток або без нього. Установа має зробити все можливе для вчасного погашення заборгованості, адже вивільнені кошти можуть використовувати на покриття власних видатків. Зобов’язання для суб’єкта діяльності буде залучення додаткових коштів до власного обігу за відповідний відсоток або без нього.

Правильне ведення операцій з короткостроковою заборгованістю допомагає підприємству торгівлі сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового стану підприємства. А в державних масштабах з’являється можливість ліквідувати ланцюг неплатежів, тобто обминути платіжну кризу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій, і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють в собі економічні вигоди.

Отже, з точки зору бухгалтерського обліку, заборгованість належить до пасивів підприємства, тобто є джерелами утворення активів. У фінансовому менеджменті та аналізі дану категорію розглядають дещо під іншим кутом. Джерелом утворення активів є капітал, який в свою чергу складається з власного та позичкового. Проте спірним залишається питання складу зазначених елементів, зокрема місця забезпечень та доходів майбутніх періодів. Одні теоретики відносять ці елементи до власного капіталу, мотивуючи це відсутністю реальних зобов’язань; інші наполягають на приналежності забезпечень та доходів майбутніх періодів до позичкового капіталу, оскільки у підприємства все ж таки існують певні зобов’язання по цим позиціям.

Згідно пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов’язання" заборгованість визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнана заборгованість не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Виділяють п’ять основних груп заборгованостей підприємства: короткострокова заборгованість, довгострокова заборгованість, забезпечення, непередбачені зобов’язання та доходи майбутніх періодів.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 2 "Баланс" короткострокова заборгованість – це заборгованість, яка буде погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати Балансу. Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Короткострокова заборгованість включає: короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками; інші поточні зобов’язання.

Заборгованість, яка виникає  перед постачальниками і підрядниками – самий поширений вид зобов’язань, оскільки усі підприємства під час здійснення господарської діяльності використовують покупні товарно-матеріальні цінності, а також використовують підрядників для виконання певних робіт та послуг. Існує декілька способів погашення таких зобов’язань: готівкова чи безготівкова оплата коштами, зустрічна поставка (бартер), видача векселя тощо.

Видача векселя відбувається з метою відстрочки платежу. Оскільки така відстрочка, як правило, надається за певну плату векселедавець зобов’язується виплачувати по векселю певний відсоток за певний період часу (процентний вексель) або номінальна вартість векселя включає в себе суму, яка дорівнює платі за відстрочку платежу (безпроцентний вексель).

При видачі процентного  векселя у векселедавця виникає  зобов’язання на суму, яка вказана  у векселі – в момент видачі векселя, і суму процентів по векселю  – в момент їх нарахування; по безпроцентному векселю виникають зобов’язання на номінальну вартість векселя.

В законодавчій базі України  відсутнє визначення короткострокового  векселя, але, враховуючи вимоги П(С)БО 11 "Зобов’язання", можна припустити, що короткостроковий вексель – це вексель, який буде погашено протягом дванадцяти місяців або протягом операційного циклу.

Окрім кредиторської  заборгованості за товари, роботи, послуги  на будь-якому підприємстві виникає  заборгованість за розрахунками, а  саме: з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків.

Досить часто використовується практика отримання авансових платежів під поставку продукції (надання  робіт та послуг). Зарахування авансу є підставою для виникнення і  визнання зобов’язань незалежно  від строків поставки товарів (робіт, послуг), оскільки їх оцінка може бути достовірно визначена і існує ймовірність зменшення ресурсів підприємства внаслідок погашення таких зобов’язань.

У кожного підприємства є свої засновники, які мають право  на участь в розподілі прибутку і отриманні його частки у вигляді дивідендів, внаслідок чого виникають зобов’язання підприємства перед засновниками, а також перед бюджетом по податку на дивіденди.

На більшості підприємств  є працівники, які знаходяться  у трудових відносинах з цими підприємствами та мають право на оплату своєї праці. Моментом виникнення зобов’язань із заробітної плати є встановлений на підприємстві день виплати зарплати. Крім того, нарахування зарплати є основою для виникнення зобов’язань перед бюджетом (прибутковий податок) та по соціальному страхуванню.