Економічна суть відрахувань підприємств у цільові централізовані фонди

Збір на обов’язкове соціальне  страхування (у тім числі на обов’язкове  соціальне страхування на випадок  безробіття) перераховується в державний  бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей у  банках на оплату праці. Кошти від  збору зараховуються на окремі рахунки  державного бюджету: обов’язкового  соціального страхування, обов’язкового  соціального страхування на випадок  безробіття. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням. [26, ст 204 ]

Внески в державний  інноваційний фонд. Державний інноваційний фонд почав створюватися згідно з  Постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1992 р. № 77 «Про утворення державного інноваційного фонду».

Державний інноваційний фонд відповідно до покладених на нього завдань:

• організує відповідно    до    чинного   законодавства   збір,  
  зосередження  і  цільове  використання  коштів,  що  надходять  до Держіннофонду для фінансування інноваційної діяльності;
• проводить комплексну науково-технічну експертизу інноваційних проектів;
• провадить за результатами відбору інноваційних проектів та їх  
  науково-технічної експертизи  фінансування  і матеріально-технічне забезпечення реалізації цих проектів на  поворотній основі шляхом надання інноваційної    позички,   інвестицій   та   лізингу(як самостійно, так і за участю заінтересованих міністерств, відомств, підприємств, установ   і   організацій) відповідно до чинного законодавства;
• здійснює контроль   за   цільовим   використання   коштів  та  
  матеріально-технічних ресурсів,  що  виділяються  для   реалізації зазначених інноваційних проектів, а також управління ними;
• інші завдання, визначені законодавством. [12]

Кошти фонду входять до складу доходів і видатків відповідних  бюджетів і обліковуються на окремих  рахунках.

Необхідно зауважити, також, і особливості справляння збору  до Державного інноваційного фонду.

Так, зокрема:

• платники мають право залишати в своєму розпорядженні кошти збору в частині належній галузевому позабюджетному фонду за умов письмового погодження з вищестоящим органом, яким створено фонд, та проведення науково-дослідних робіт;
• платники залишають збір у своєму розпорядженні, якщо їхня підпорядкованість не визначена, за винятком відрахувань 30% до Державного інноваційного фонду, і використовують ці кошти лише за цільовим призначенням;
• збір який віднесено на валові витрати платника, але не перераховано в галузевий позабюджетний фонд, вилучається податковими органами до державного бюджету.

Фінансові санкції за несплату збору не застосовуються, оскільки за цим збором не встановлено обов'язкове подання розрахунків податковим    органам [7].

Варто зазначити, що паралельно із загальною  системою оподаткування в Україні  існують альтернативні способи, які мають порівняно нескладний механізм обчислення та сплати податків та зборів, які дозволяють господарюючим суб'єктам скоротити кількість сплачуваних податків та зборів, а у деяких випадках знизити рівень податкового навантаження та використовувати спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності. Оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності в такому випадку здійснюється шляхом сплати єдиного податку.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності передбачає сплату єдиного податку, який заміняє надходження в бюджети та державні цільові фонди низки основних податків та зборів (обов'язкових                       платежів). [19, ст.115]

Основним нормативним документом, який регламентує функціонування спрощеної системи оподаткування в Україні є Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Відповідно до указу, суб'єктами спрощеної системи оподаткування є такі суб'єкти малого підприємництва:

• юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік становить не більше 1 млн. грн.
• фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Підприємці сфери малого бізнесу - юридичні особи обирають ставку оподаткування  самостійно із законодавчо встановлених її альтернативних значень.

Об'єктом оподаткування єдиним податком для підприємців - юридичних осіб є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). [22, ст.. 207 ]

Суб’єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками таких видів зборів:

• збору на обов’язкове соціальне страхування (усі види цих зборів включаються в суму єдиного податку);
• збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (включається в суму єдиного податку).

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не поширюється на:

• суб’єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов’язана зі сферою грального бізнесу (зокрема із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів із грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних)та розіграшів з наданням грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
• суб’єктів підприємницької діяльності,які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
• суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову та роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІ. Оцінка та аналіз зборів та цільових відрахувань підприємств в Україні

В Україні, як державі, що вважає своїм пріоритетом формування соціально  орієнтованої ринкової економіки, найбільшими  за обсягом та найвагомішими за значенням  є соціальні фонди, а саме фонди  загальнообов'язкового державного соціального  страхування. Також важливе значення мають внески в інноваційний фонд.

Схему участі підприємств у формуванні цільових державних фондів показано на рис. 2.1.

 

 

 

Рис. 2.1. Структурно-логічна  схема участі підприємств у формуванні цільових державних фондів

Суми обов'язкових  загальнодержавних зборів включаються  до собівартості виготовленої продукції (товарів, робіт, послуг). Через значну питому вагу вони суттєво впливають  на ціну продукції підприємства, а  отже, на обсяги її продажу, можливості господарюючого суб'єкта щодо формування власного капіталу в перебігу операційної діяльності та забезпечення належного фінансового стану.

Можливість впливу підприємств  на розмір цих зборів обмежується впливом на значення показників, які використовуються як бази оподаткування: заробітна плата, виручка, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції тощо. [25, ст. 135]

Розглянемо  ставки окремих видів зборів, які  сплачуються господарюючими суб'єктами до державних цільових фондів в Україні. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Як вже зазначалося, основним нормативним документом, який регламентує порядок розрахунку та сплати цього збору є Закон України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Об’єкт та ставка оподаткування  залежать від категорії платника збору    ( Див. Додаток А).

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно  з отриманням коштів у банках на оплату праці (але не пізніше встановленого  законодавством терміну) чи при здійсненні відповідної операції (наприклад, купівлі-продажу  безготівкової іноземної валюти), результати якої пов'язані зі сплатою нього збору.

За оперативними даними, до Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування у січні-квітень 2010 року надійшло 50 996,6 млн. грн., що в порівнянні з відповідним  періодом минулого року більше на 4 856,3 млн. грн., або на 110,5 відсотків. Власні надходження склали 34 704,7 млн. грн., що становить 98,0 відсотків планових призначень.  Власні доходи  в порівнянні з відповідним періодом минулого року  збільшились на  3 654,4 млн. грн., або на 111,8 відсотка. В загальному    обсязі надходжень власні доходи складають 68,1 відсотка.[28]

Збір на обов’язкове  державне соціальне страхування. Обсяг коштів фондів формується шляхом сплати збору роботодавцями та найманими працівниками підприємства за ставками які визначаються законом, що регламентує порядок справляння цього збору (Див. Додаток Б).

Класифікація галузей  економіки та видів робіт за рівнем професійного ризику виробництва регламентується Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання". Відповідно до цього документа виокремлюється 67 класів професійного ризику виробництва. Так, до     1-го класу професійного ризику належить, наприклад, адвокатська та нотаріальна діяльність, благодійна діяльність, діяльність політичних та релігійних організацій, до 5-го - торговельна діяльність, до 67-го класу - підземне видобування кам'яного вугілля.

За результатами роботи кожного підприємства за минулий  календарний рік фондом може бути застосована знижка чи надбавка страхового внеску: якщо на підприємстві не допущено жодного нещасного випадку та професійного захворювання, то знижка страхового внеску може становити 50%; якщо сума витрат фонду на відшкодування шкоди потерпілим на конкретному підприємстві у минулому календарному році більш ніж на 100% перевищує середній рівень виплат по підприємствах аналогічного класу професійного ризику, то може використовуватися надбавка до страхового внеску у розмірі 50%.

Збір сплачується  щомісяця при кожному нарахуванні  заробітної                 плати. [19. ст. 215 ]

Сучасний стан державного соціального страхування на випадок  безробіття в Україні не задовольняє  ні роботодавців ні працездатне населення  адже в 2009 році, під час загострення  фінансової кризи, було підвищено розміри  відрахувань, що сплачують роботодавці  та найняті особи.

З 1 травня 2009 року набрала  чинності Постанова Кабінету Міністрів  України № 366, відповідно до якої фізичні  особи – суб’єкти підприємницької  діяльності, які обрали особливий  спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням  частки фіксованого або єдиного податку, що перераховується органами Державного казначейства України на рахунки органів Фонду в розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску.

Подальший розподіл отриманого загального обсягу єдиного податку  здійснюється відділенням Державного казначейства за певними напрямами (табл.2.2.)

Таблиця 2.2

Напрями розподілу  єдиного податку, що сплачується  суб’єктами малого бізнесу – фізичними  особами

Напрями розподілу	Розмір,%
Місцевий бюджет	43
Пенсійний фонд	42٭
Обов’язкове соціальне  страхування (включає всі види страхування: у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві)	15٭

 

 Сума, що надходить  від кожного суб’єкта малого  бізнесу до Пенсійного фонду  та фондів соціального страхування  в результаті розподілу сплаченого  ним єдиного податку повинна  бути меншою, ніж при розрахунку  такої суми за загальною системою  оподаткування. У протилежному  випадку підприємець має сплатити  від’ємну різницю, щоб забезпечити  надходження необхідних сум до  цих фондів.

Розмір мінімального страхового внеску в 2009 році становить:

- з 1 квітня – 207,50 гривень  за місяць (625 грн. х 33,2 %);

- з 1 липня  – 209,16 гривень за місяць (630 грн.  х 33,2 %);

- з 1 жовтня – 215,80 гривень  за місяць (650 грн. х 33,2 %);

- з 1 грудня – 222,11 гривень  за місяць (669 грн. х 33,2 %).