Економічна суть відрахувань підприємств у цільові централізовані фонди

По-друге, через  формування поточних витрат (собівартості). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити їхню вартість, а  отже, створити проблеми зі збутом продукції.  

По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Отже, вплив названих відрахувань  на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові  фонди є обмеженою. Це пояснюється  тим, що нормативи відрахувань визначено  законодавчо і вони однакові для  всіх суб’єктів господарювання. Кількість  суб’єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, також  обмежені. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб’єктів господарювання пов’язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та ін.).[25, ст. 135]

Витрати і доходи (бюджет) державних цільових фондів затверджуються законодавчими (представницькими) органами у формі закону (рішення) аналогічно закону (рішенню) про затвердження державного бюджету . формуються державні цільові  фонди в порядку, встановленому  Законами України, в основному за рахунок обов’язкових відрахувань, що сплачуються юридичними і фізичними особами. Кошти державних цільових фондів знаходяться в державній власності.

В сучасних умовах поряд  з бюджетом знову підвищується значення цільових фондів, збільшується обсяг  цих фондів. Цільові фонди мають  ряд особливостей і переваг:

• в органів державної влади з’являються додаткові засоби для фінансового підтримання господарського життя і підприємництва, особливо в умовах нестабільної економіки;
• строго цільове використання засобів цих фондів забезпечує більш ефективний контроль, тому що їхня автономність від бюджету і призначення вимагають особливої уваги;
• можливість використання для покриття бюджетного дефіциту за певних умов – наявності активного сальдо.[21,  ст. 38]

В Україні, як державі, що вважає своїм пріоритетом формування соціально  орієнтованої ринкової економіки, найбільшими  за обсягом та найвагомішими за значенням  є соціальні фонди, а саме фонди  загальнообов'язкового державного соціального  страхування.

Збір на обов’язкове  державне пенсійне страхування. Порядок  визначення відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов’язкове  державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року та внесеними змінами  до цього закону від 15 липня 1999 р.

Платниками такого збору  є:

• суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;
• філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншій території;
• фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;
• фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами;
• юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;
• суб’єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) — виробники та імпортери тютюнових виробів;
• суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платники, коштовних каменів;
• юридичні та фізичні особи за відчуження легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;
• підприємства, організації, установи незалежно від форми власності, які придбавають нерухоме майно, крім державних підприємств, організацій, установ, які придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів;
• підприємства, організації, установи, які користуються послугами стільникового рухомого зв’язку. [6]

Для платників першої і  другої груп збір справляється з фактичних  витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату  основної і додаткової заробітної плати  та інших видів заохочень і  премій. До цих витрат не відносять  витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими  договорами, на виплату доходів у  вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії, перелік яких затверджується кабінетом Міністрів України.

Зокрема, не нараховується  збір на такі види оплати праці та виплати:

• вихідна допомога у разі припинення трудового договору;
• компенсація за невикористану відпустку;
• добові за відрядження у межах норм, встановлені законодавством та виплати замість добових;
• заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю, яка перераховується до бюджету або на благодійні цілі;
• суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, що пов’язане з виконанням ним трудових обов’язків;
• стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, що навчаються з відривом від виробництва;
• державні стипендії видатним діячам науки, освіти та культури;
• інші виплати згідно із законодавством. [17, ст. 106]

Є певні особливості  визначення об’єкта оподаткування  для обчислення суми збору щодо окремих  суб’єктів підприємницької діяльності.

Суб’єкти підприємницької  діяльності (юридичні і фізичні особи), які використовують працю найманих працівників, для визначення суми збору  беруть фактичні витрати на оплату праці, що підлягають оподаткуванню  прибутковим податком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень  і виплат, виходячи з тарифних ставок; премій, заохочень, у тім числі  в натуральній формі.

Платникам збору, які мають найманих працівників, але не здійснюють виплат на оплату їхньої праці, для визначення суми збору  розрахунково визначається показник, як добуток мінімального розміру  заробітної плати на кількість працівників  такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати. [6]

Не беруть у  розрахунок для обчислення збору  витрати на виплату доходів у вигляді дивідендів, відсотків, інші витрати, що не враховуються за обчислення середньомісячної зарплати з метою призначення пенсій.

Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що не використовують найманої праці, для  обчислення збору беруть суму свого  оподаткованого доходу (прибутку).

Суб’єкти підприємницької  діяльності — платники збору зобов’язані  зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Слід звернути увагу, що інформацію про таку реєстрацію вимагають комерційні банки у  разі відкриття банківських рахунків.

Пенсійний фонд включається  до державного бюджету. Забороняється  використання коштів фонду не за цільовим призначенням, у тім числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок. Тимчасово вільні кошти фонду, за браком заборгованості у виплаті  пенсій, можуть бути використані Пенсійним  фондом на придбання державних цінних паперів. [26, 203]

Збір на обов’язкове соціальне  страхування. Для цілей соціального страхування громадян України створено Фонд соціального страхування. До нього спрямовується частка коштів від внесків на державне соціальне страхування підприємств, установ, організацій і кооперативів, розташованих на території країни, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, форм власності та господарювання, а також громадян, які працюють на умовах оренди, найму чи займаються індивідуальною трудовою діяльністю.

Порядок визначення збору  встановлено Законом України  «Про збір на обов’язкове соціальне  страхування» від 26 липня 1997 р. Особливість  такого збору полягає в тім, що він включає збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У зв’язку з цим скасовані відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що здійснювались згідно із Законом України «Про систему оподаткування» від 2 лютого 1994 р.

Також до цього збору відносяться  збір на обов’язкове соціальне страхування  у зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими  народженням та похованням, збір на загальнообов’язкове державне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності.          [15, ст.  116]

Нормативними документами, які регламентують порядок розрахунку та сплати цих зборів є закони України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового соціального страхування» та «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Ці кошти формуються в  результаті справляння цих зборів, використовуються на матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою  заробітної плати (доходу) внаслідок  тимчасової втрати працездатності чи втрати роботи.

Усі організації України, в яких працюючі підлягають державному соціальному страхуванню, а також  особи, що наймають окремих громадян за трудовими договорами, відповідно до чинного законодавства зобов'язані  сплачувати страхові внески, а також  вносити до фонду суми:

• одержувані в установленому порядку від своїх працівників за видані профспілковими організаціями путівки на санаторно-курортне лікування, відпочинок і туристичні подорожі;
• витрат на виплати та допомоги з тимчасової непрацездатності, спричиненої трудовими каліцтвами й професійними захворюваннями в результаті порушень адміністрацією правил захисту праці й техніки безпеки; у зв'язку з підвищеною захворюваністю з вини адміністрації, а також травмами, що виникли з вини інших організацій чи окремих осіб;
• нарахованої пені у разі несплати страхових внесків у встановлений строк і штрафів, накладених технічними та правовими інспекторами праці профспілкових органів і посадових осіб організацій. Зазначені штрафи стягуються із заробітної плати цих посадових осіб адміністрацією організацій.[9]

Усі юридичні та фізичні  особи, які вносять відрахування до цього фонду, зобов'язані зареєструватися  як страхувальники за місцем свого  знаходження у відповідних комітетах  профспілок.

Страхові внески на соціальне  страхування сплачуються за тарифами, встановленими законодавством України.

Страхові внески нараховують, виходячи з установленого тарифу внесків на соціальне страхування  та заробітної плати всіх працюючих, які підлягають соціальному страхуванню, в тому числі штатних, позаштатних, сезонних, тимчасових, тих. що працюють за сумісництвом чи виконують разові, випадкові та короткострокові роботи при наявності укладених із ними письмових трудових договорів.

За рахунок коштів Фонду  соціального страхування здійснюються витрати на такі цілі:

• виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності й при пологах, при народженні дитини, на поховання;
• організацію санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.

Кошти фонду можуть витрачатися  страхувальниками лише згідно з їхнім  цільовим призначенням у встановленому  порядку. Витрати за рахунок внесків  сплачуються страхувальником із його каси або через його поточний рахунок в установі банку. Для  бухгалтерії страхувальника підставою  для виплати допомоги за рахунок коштів фонду є відповідні чинні законодавчі та нормативні документи.

Контроль за своєчасним і  повним надходженням страхових внесків  та інших платежів, а також правильністю витрат коштів соціального страхування  фонду здійснюють страховики, профспілкові комітети, територіальні та галузеві профспілкові органи, органи Фонду  соціального страхування України, Державна податкова адміністрація, ревізійні комісії профспілкових  організацій.[17, ст. 107]