Державний борг України

Зважаючи на специфічне призначення  ЗВР, їх безпосереднє спрямування на фінансування інвестиційних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по-перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по-друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи.

В умовах існування надліквідності банківської системи слід зважати на врахування інфляційних наслідків використання коштів ЗВР. Це обумовлює важливість дотримання умови жорсткої інвестиційної спрямованості інвестицій, гарантованих за рахунок ЗВР чи наданих за рахунок рефінансування банків. Необхідними передумовами включення відповідних механізмів є ринковий, а не державно-бюрократичний характер механізмів розподілу фінансових коштів, ефективна робота фінансових інститутів, використання державних фінансових активів для підтримки та активізації дії ринкових механізмів.

Слід зазначити, що за умови збереження значного позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу створені на базі ЗВР гарантійні фонди також виконуватимуть функцію  стерилізації валютних надходжень, що дозволить зняти гостроту необхідності стерилізації емісії грошової маси внаслідок викупу валюти.

Важливим кроком, який дозволив би посилити мультиплікативний ефект  від коштів, які акумулюються фіскальними  засобами, може стати продаж тимчасово  вільних коштів на рахунках головних розпорядників Держказначейства, на ринку міжбанківських кредитів. Нині, згідно повідомлень ЗМІ, Національним банком та Держказначейством розроблено спільну постанову з цього приводу, проте на практиці механізм використання залишків так і не запрацював. На нашу думку, такий механізм міг би стати досить дієвим важелем зменшення потреби в державних запозиченнях та збільшення кредитного потенціалу економіки.

Важливим напрямом диверсифікації боргової політики держави має стати  розширення місцевих позик. Останні, як одне із джерел формування доходів місцевих бюджетів, поки що не набули в Україні помітного значення.

До перешкод на шляху розвитку інституту  місцевих позик в Україні належать існування значних макрофінансових  ризиків, обумовлених непрозорістю фінансових операцій на місцевому рівні, труднощами, пов’язаними з оцінкою ризикованості місцевих інвестиційних проектів, відсутністю навичок управління проектами на місцевому рівні, слабким захистом прав кредиторів щодо повернення вкладених коштів (держава не несе відповідальності по зобов’язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів). Високий рівень ризиків значно підвищує вартість місцевих позик, тим самим зменшуючи можливості їх застосування.

Існуюча законодавча база є фрагментарною  і неповною, не містить цілісної системи регулювання запозичень місцевих органів і виконання їх зобов’язань перед кредиторами. Діюча в Україні система нормативно-правового регулювання місцевих позик (статті 73,74 Бюджетного кодексу України, Указ Президента України “Про впорядкування внутрішніх і зовнішніх запозичень, що провадяться органами місцевого самоврядування” (1998 р.), Постанова Кабміну “Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів” (2003 р.), Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик” (2003 р.)) врегульовує технічні питання ведення реєстру місцевих запозичень та зобов’язує місцеві органи погоджувати розмір позик з Міністерством фінансів України. Законодавчо встановлюються сума запозичень, мета запозичень і напрями використання коштів, види забезпечення і способи захисту прав кредиторів. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду місцевого бюджету. Між тим, законодавством практично не унормовано питання захисту прав кредиторів, надання державних гарантій за місцевими позиками, інструменти цільового використання запозичених коштів, регламентацію предметів застави і процедури врегулювання дефолтів. Відтак розробка ефективного регулятивного механізму управління місцевими запозиченнями все ще залишається на порядку денному [22, с. 62-84].

Висновки

В курсовій роботі науково обґрунтовано економічну природу державного боргу, виявлено основні тенденції і специфічні особливості формування державного боргу в Україні, обґрунтовані концептуальні засади щодо вдосконалення механізму його управління та обслуговування в умовах перехідної економіки України. В результаті проведеного дослідження можна сформулювати наступні висновки:

1. Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Державний борг – це сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках. Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами.
2. Науково обґрунтовано структуру державного боргу. Він поділяється на внутрішній та зовнішній, який в свою чергу поділяється на прямий та гарантований, монетизований та немонетизований, поточний та капітальний.
3. Обґрунтовано зміст поняття “управління державним боргом”. Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави, пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.
4. Дослідження динаміки і структури державного боргу дало змогу систематизувати етапи його формування та етапи формування боргової політики України.
5. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце.
6. Для недопущення в майбутньому заборгованості потрібно насамперед вдосконалювати нормативно-правову базу регулювання боргової політики. Суттєвою перешкодою в налагодженні належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення обслуговування та погашення державного боргу.
7. Існуюче законодавче поле регулювання відносин, що виникають у процесі управління державним боргом та операцій з державною заборгованістю, не відповідає потребам поглиблення ринкового реформування основ макроекономічної політики та функціонування фінансових ринків і їхнього інституційного забезпечення, має несистемний характер.
8. В роботі визначено альтернативи позичковому фінансуванню державних видатків. Збереження можливості звертатися до інструментів позичкового фінансування в умовах депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон’юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України.
9. Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а отже й інших макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.

На мою думку, з метою поліпшення управління державним боргом органам державної влади необхідно вжити низку заходів, а саме:

- прискорити розгляд проекту Закону України "Про державний борг" з урахуванням міжнародних стандартів, передбачивши у ньому розширення бази вимірювання державного боргу, зокрема зобов'язаннями державних підприємств та органів місцевого самоврядування;

- запровадити оперативний облік та аналіз стану заборгованості за всіма фінансовими зобов'язаннями, які можуть впливати на стратегію управління державними фінансами і державним боргом;

- встановити єдині стандарти  розкриття інформації про державний  борг для звітування про обсяги всіх складових державного прямого та умовного боргу.

Список використаної літератури

1. Тарасенко М.В. Фінанси: Навчальний посібник. – Одеса: Пальміра, 2008. – 320с.
2. Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — 2-ге вид., перероб. і доп. / О. Р. Романенко, С. Я. Огородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. — К.: КНЕУ, 2007. — 387 с.
3. Смоляр Юлія Олександрівна. Механізм формування державного внутрішнього боргу України: дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Національна академія держ. податкової служби України. - Ірпінь, 2004., С. 21-28.
4. Тема 11. Державний кредит і державний борг. Джерало: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/75/14/
5. Петровська, Д.В. Клиновий. Фінанси (з елементами статистики фінансів). Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ. – 2002. – 300с.
6. Фінанси: Підручник / За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. – К.: Знання, 2008. – 611с.
7. П.П. Бідак Координація управління державним боргом з фіскальною та монетарною політиками // Макроекономічні аспекти сучаної економіки. – 2010 - № 7. – С. 25-29.
8. Управление государственным долгом. Источник: http://starkproject.com/pub-business/pub-finances/1334-2010-06-25-14-27-55.html
9. Венгер В.В. Фінанси: навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 432с.
10. Н.Б. Ярошевич, І.А. Хайдукова. Ретроспектива та перспектива управління державним боргом України //Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.7. –с. 192-198
11. Сігайов А.О. Тягар державного боргу / А.О. Сігайов // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. – 2005. –Вып. 3. – С. 30-32
12. Карапетян О.М. Державний борг України: оцінка ризиків та оптимізація управління в умовах глобальної фінансової кризи. – Електронний ресурс // Наукова періодика України. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchtei/2010_1/NV-2010-V1_27.pdf
13. Стан міжнародних резервів та ліквідність в національній валюті [Електронний ресурс] // Національний банк України. – Режим доступу. – http://www.bank.gov.ua/sdds/Dates/dates1_last.htm
14. Пасічник Ю. В. Методологічні підходи західної фінансової науки до проблем державного боргу / Ю.В. Пасічник // Фінанси України. – 2006. – №4. – С. 83-91.
15. Мних А.М. Механізм оцінки боргового тягаря в Україні як спосіб підвищення ефективності державних запозичень // Економіка. Фінанси. Право. – 2010. – № 1. – С. 14-17.
16. Стан міжнародних резервів та ліквідність в національній валюті [Електронний ресурс] // Національний банк України. – Режим доступу. – http://www.bank.gov.ua/sdds/Dates/dates1_last.htm
17. О.В. Пасько. Економічні та політичні аспекти регулювання державного боргу: Україна і світ // Вісник Сумського національного аграрного університету Серія “Фінанси і кредит”.-2010. -  №2. – с. 23-35
18. Особливості та пріоритети боргової політики України. Аналітична доповідь. - К., 2004 р. 40 с.
19. Стратегічні орієнтири боргової політики України в контексті ефективного вплуву державних запозичень на економіку країни. Джерело: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvamu_ekon/2009_7/09svoeok.pdf
20. Рожко О.Д. Державний борг у забезпеченні економічного зростання / О.Д. Рожко // Фінанси України. – 2008. – № 1. –С. 81–85.
21. Вахтенко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки / Т.П. Вахтенко. – К. : Альтепрес, 2008. – 183 с.

     22.Особливості та пріоритети боргової політики України. Гальчинський А.С.,       Варналій З.С., Майстришин В.Я. та ін. - К.: Знання, 2004. -124 с.