Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні

">     Деякі країни уклали договір про неприпустимість  подвійного оподатковування і заохочення спільної інвестиційної діяльності. Це такі країни як: Великобританія, Польща, Бєларусь, Угорщина, Молдова, Швеція, Канада, Словаччина. Україна також підписала договори про сприяння і взаємний захист іноземних інвестицій з Індією, Францією, Італією, Пакистаном, Австрією, Об'єднаними Арабськими Еміратами, Чехією, Алжиром, Югославією, Грецією.

     3 червня 1992 р. був прийнятий Закон  України «Про вступ України в Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародну асоціацію розвитку і Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій». На сьогодні Україна є членом одного з головних  органів ООН, покликаного вирішувати різноманітні питання міжнародного економічного співробітництва, - Економічної і Соціальної Ради. У той же час Україна є членом СОТ.

     Поряд із правами інвесторів чинне законодавство  встановлює і певні їх обов'язки. Так, інвестор зобов'язаний подавати фінансовим органам декларацію про обсяги і  джерела здійснюваних ним інвестицій; одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів і спеціальних служб на капітальне будівництво, одержати висновок експертизи інвестиційних проектів в частині дотримання технологічних, санітарно-гігієнічних, екологічних і інших вимог; одержати ліцензію на виконання спеціальних видів робіт, що потребують відповідної атестації виконавця. Крім того, суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані додержуватися державних норм і стандартів; подавати у встановленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність; не припускати недобросовісної конкуренції, виконувати вимоги антимонопольного регулювання.

     Прийняття законів і інших нормативних  актів, що регулюють інвестиційну діяльність є одним із найбільш важливих умов реалізації державної інвестиційної  політики. Законодавчі основи цієї політики регулюють інвестиційну діяльність у різних формах.  

     Це  такі форми як:

     - Податкове регулювання інвестиційної  діяльності забезпечує напрямок  у пріоритетні сфери економіки  шляхом установлення відповідних  податкових ставок і податкових пільг. Законом України «Про режим іноземного інвестування» визначено,  що для окремих   суб'єктів   підприємницької   діяльності,   які здійснюють   інвестиційні   проекти   із   залученням    іноземних інвестицій,   що  реалізуються  відповідно  до  державних  програм розвитку  пріоритетних  галузей  економіки,  соціальної  сфери   і територій,  може  встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності [10].

     - Регулювання інвестиційної діяльності  шляхом надання фінансової допомоги і проведення кредитної політики. Законом «Про інвестиційну діяльність» передбачене надання допомоги у вигляді дотацій, премій, субсидій, бюджетних позичок на розвиток окремих регіонів, галузей [6].

     - Регулювання інвестиційної діяльності  шляхом проведення відповідного амортизаційної політики. Непопулярність методу прискореної амортизації можна пояснити незначною податковою пільгою порівняно з втратами від інфляції. А, як відомо, за умов високої інфляції амортизаційні відрахування, як джерело інвестицій, втрачають своє значення [28, с.234].

     - Регулювання участі інвесторів  у приватизації. Законодавство України  гарантує іноземним інвесторам  право участі в приватизації  окремих підприємств і об'єктів  незавершеного виробництва, придбання  акцій, як за українську, так і за іноземну валюту. Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється відповідно до законів України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизаційні папери», Державної програми приватизації на поточний рік.

      - Регулювання фінансових інвестицій. Правову основу цього регулювання складають Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» визначає види цінних паперів, що випускаються в Україні, порядок їх обігу, вимоги до емітентів, порядок державного контролю за випуском та обігом цінних паперів і діяльністю фінансових посередників.

     - Регулювання інвестиційної діяльності  шляхом проведення антимонопольної  політики. Загальновідомо, що умови  ринкової економіки різко змінюють монопольне становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару, отриманого в тому числі за допомогою залучення вітчизняних чи іноземних інвестицій. Згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції», монопольним визнається становище того підприємця, чия частка на ринку певного товару перевищує 35%. Таке становище підприємств визначається Антимонопольним комітетом України і його територіальними управліннями в межах адміністративної одиниці [4].

     - Здійснення політики ціноутворення. Проводиться відповідно до прийнятого у грудні 1990р. Закону України "Про ціни і ціноутворення". Ця політика реалізується шляхом здійснення державно-адміністративного регулювання ціноутворення при інвестиційній діяльності в різних напрямках: через механізм обмеження рентабельності, торговельних, постачальницько-збутових надбавок та режиму декларування цін; встановлення необхідного курсу гривні відносно іноземних валют; пряме державне регулювання цін на вугілля, газ, електро- та теплоенергію, а також на нафтопродукти; регулювання транспортних тарифів; надання дотацій на ціни і тарифи на низку товарів і послуг для населення [12].

     - Експертиза інвестиційних проектів. У відповідності з чинним законодавством України інвестиційні проекти і програми, що реалізуються за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, підлягають обов'язковій державній експертизі. Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі з питань додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог. Державна експертиза інвестицій здійснюється в порядку, що визначається КМУ.  

     2.2. Гарантії захисту інвестицій  

     Вкладення інвестицій здійснюється з метою  отримання прибутку чи досягнення іншого соціального ефекту й тісно пов'язане з підприємницькою діяльністю, яка здійснюється на власний ризик і під власну відповідальність підприємця, з метою отримання ним прибутку.

     Отже, інвестиційна діяльність пов'язана  з певним ризиком для інвестора. Тому обсяг інвестицій як внутрішніх, так і зовнішніх (іноземних) значною мірою залежить від ефективності правових гарантій для інвестора, передбачених законодавством України та міжнародними договорами України.

     Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності та джерел інвестування, включаючи й іноземні інвестиції. Усім інвесторам (в т. ч. іноземним) забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкоджати управлінню інвестиціями, їхньому використанню та ліквідації

     Правові гарантії захисту інвестиції, в т. ч. іноземних, поділяються на:

     1) гарантії від зміни законодавства.  Ці гарантії означають, що у  разі погіршення умов інвестування  проти умов укладених інвестиційних  договорів на весь строк дії договору зберігають силу договірні умови (ч. 1 ст. 18 Закону «Про інвестиційну діяльність»); Закон «Про режим іноземного інвестування» (ст. 8) гарантує іноземному інвестору у разі погіршення умов інвестування застосування до іноземних інвестицій норм законодавства, що було чинним на момент вкладення інвестицій;

     2) гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних  органів і посадових осіб. Згідно  з ч. 2 ст. 19 Закону «Про інвестиційну діяльність» і ст. 9 Закону «Про режим іноземного інвестування» інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані, до них також не можуть застосовуватися заходи, тотожні за наслідками.

     Закон «Про інвестиційну діяльність» (ч. 2 ст. 18) і ст. 9 Закону «Про режим іноземного інвестування» забороняє державним органам поза межами їхньої компетенції втручатися в інвестиційну діяльність;

      3) гарантії відшкодування збитків  інвесторам. У разі порушення  державними або іншими органами  прав інвесторів та інших учасників  інвестиційної діяльності, завдані цим збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі названими органами (ч. 2 ст. 18 Закону «Про інвестиційну діяльність», ст. 10 Закону «Про режим іноземного інвестування»).

     4) гарантії у разі припинення  інвестиційної діяльності передбачають:

     а) заборону примусового припинення чи зупинення інвестиційної діяльності, крім визначених законом випадків і  причин;

     б) гарантування інвестору: права приймати рішення про припинення інвестицій, права на повернення вкладених коштів і отриманого від цього прибутку передбаченими законом способами, за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестицій (ст. 21 Закону «Про інвестиційну діяльність», ст. 11 Закону «Про режим іноземного інвестування»);

     5) гарантії використання доходів,  прибутків та інших сум, отриманих в результаті інвестування. Інвесторам гарантується право вільного використання отриманих від інвестування прибутків (доходів) після сплати передбачених законодавством податків та інших обов’язкових платежів, в т. ч. іноземним інвесторам – право безперешкодного та негайного переказу за кордон сум отриманого прибутку (після сплати податків та інших обов'язкових платежів) та інших коштів в іноземній валюті, якщо вони одержані на законних підставах;

     6) гарантії судового захисту прав  та законних інтересів інвесторів у разі їх порушення будь-якою особою. Пов'язані з інвестуванням спори, в т. ч. спори між іноземними інвесторами та державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій, розглядаються в судах України, усі інші спори за участю іноземних інвесторів розглядаються в судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, в т. ч. за кордоном. 

     2.3. Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002 - 2010 роки 

     Метою Програми є створення привабливого інвестиційного клімату та розвиток інфраструктури інвестиційної діяльності для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення.

     Основними завданнями Програми є:

     У сфері створення привабливого інвестиційного середовища для приватного непозичкового  капіталу:

     - дерегулювання підприємницької діяльності та лібералізація ділової активності;

     - завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів;

     - забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади;

     - удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;

     - підвищення ефективності процедур банкрутства;

     - забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного додержання прав платників податків;

     - підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації;

      - подальше проведення адміністративної реформи з метою вдосконалення та підвищення ефективності державного управління, усунення бюрократизму та проявів корупції;

     - зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів;

     - пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах;

     - сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рішень;

     - створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки;

     У сфері розвитку інвестиційної діяльності держави:

     - усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджаючого нарощування темпів розвитку споживчих галузей та сфери послуг;

     - розширення і модернізація транспортної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, з використанням механізмів концесії та лізингу;