Дефіцит бюджету

    Важливо відзначити, що в зарубіжній літературі, розрізняють: реально що спостерігається, структурний і циклічний дефіцит бюджету. Під реально що спостерігається розуміється дефіцит, обсяг якого дорівнює загальним прибуткам (грошовим надходженням) від федеральних податків за мінусом витрат на державні закупівлі і трансферні платежі. (Наприклад, у США до кінця 80-х років дефіцит федерального бюджету склав біля 50% валового національного продукту, що явилося максимальним розміром за будь-який попередній період, не пов'язаний з економічним спадом). Структурний дефіцит являє собою обчислену різницю між федеральними прибутками і витратами, при визначеній фіскальній політиці (діючий рівень оподатковування і поточних витрат), і базовому рівні безробіття (6%).

    Коли  економічна система входить у  період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, реально що спостерігається дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплати допомоги по безробіттю й іншим соціальним програмам, а також частково через падіння прибутків населення. Різниця між реальним що спостерігається дефіцитом бюджету, і структурного дефіциту прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.

    З поняттям дефіциту бюджету тісно  пов'язане поняття «державний борг». Він являє собою загальну накопичену суму всіх позитивних сальдо бюджетів центрального уряду за відрахуванням усіх дефіцитів, що мали місце в країні. При цьому розрізняють внутрішній і зовнішній борг держави. Перший виступає,як правило, у вигляді заборгованості по банківських кредитах, і коштів, отриманих від розміщення облігацій державної позики, невиплачених пенсій, соціальної допомоги і т.д.  

3. Наслідки  дефіциту бюджету

    Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок  незбалансованості бюджету, тобто  нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування всього необхідного обсягу державних видатків. Тимчасова незбалансованість бюджетів, в основному пов'язана з циклічним характером виробництва, а також надзвичайними подіями, мала місце й у домонополістичний період розвитку суспільного виробництва. Проте в даний час дефіцитність державних бюджетів і наявність державного боргу перестало бути феноменом суспільного розвитку і перетворилося в регулярне, стабільне економічне явище в країнах із розвитою ринковою економікою.

      Це пов'язано з тим, що за останні два десятиліття в цих країнах повторюються кризові явища в економіці й у політиці. Циклічні кризи, доповнені структурними, а також значних коштів, що йдуть на забезпечення обороноздатності країн, викликають велику напругу всієї системи державних фінансів і особливо її центральної ланки державного бюджету. Це й обумовлює бюджетний дефіцит. Так, у США, Німеччині, Великобританії і Франції, починаючи з 1974 р. не було жодного державного бюджету, що не мав дефіциту. Бюджетний дефіцит може бути пов'язаний також із свідомо проведеної в цих країнах політикою «дефіцитного фінансування», відповідно до якої дефіцити, причому хронічні й у значних розмірах, можуть виступати потужним стимулом,«регулятором» економіки, оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу. Водночас слід зазначити, що дефіцит бюджету не настільки «необразливе» явище. Бюджетні дефіцити значно посилюють напругу на ринку позичкових капіталів, викликають зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентних ставок. Резонанс від подібних дій урядів ряду країн виходить за межі національної політики. Так, високий позичковий відсоток, встановлений у США в середині 80-х років, викликав значний відтік капіталів із Західної Європи.

    По  оцінках західних економістів, у  даний час США поглинає до 15% усіх накопичень капіталістичного світу. Прагнучи перешкодити відтокові капіталу, західноєвропейські країни також змушені  підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансових можливостей національної промисловості у відношенні розширення виробництва. Так, за даними Конференції Британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1% обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів у рік. Високі процентні ставки викликають негативний ефект у валютній сфері, призводять до подорожчання товарів за рубежем, отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці. За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі веде до втрати 52 тис. робочих місць. Економічна шкода в експортних галузях тяжко відбивається на банківській системі, приводячи до банкротства деяких банків.

    Таким чином, бюджетний дефіцит ускладнює  рішення економічних і соціальних проблем не тільки у конкретній країні, але і впливає на економічну ситуацію в інших країнах. Внаслідок цього  найважливішою фінансовою проблемою  сучасності є проблема раціонального фінансування бюджетних дефіцитів. В період побудови ринкової економічної системи потрібно вирішувати питання дефіциту бюджету, не інфляційних джерел фінансування видатків, фінансування витрат на соціально-культурну сферу та соціальний захист населення,стабілізації економіки, удосконалення податкової політики відповідно до стану економіки і необхідності реального зростання валового внутрішнього продукту.

    Вирішення цих питань повинно йти, в першу  чергу, через збалансування бюджету за рахунок наповнення дохідної його частини, ефективності витраченнябюджетних коштів, скорочення мережі бюджетних установ та удосконалення структури управління. Необхідною умовою є зменшення навантаження на дохідну частину бюджету за рахунок залучення позабюджетних джерел фінансування. На виконання як державного, так і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСУВАННЯ ДЕФІЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

2.1. Фінансування дефіциту  бюджету в Україні

   Відомо, що існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Збільшення державного боргу відбувається в основному через додаткові запозичення, які за обсягом переважають погашення, внаслідок чого виникає бюджетний дефіцит. Обслуговування вже існуючого боргу вимагає відповідних витрат бюджету, що, у свою чергу, також збільшує розмір його дефіциту. Останній утворюється в разі перевищення бюджетних видатків над бюджетними доходами. Основні причини утворення державного боргу такі: дефіцит державного бюджету; незбалансованість торговельного балансу; формування золотовалютних резервів держави і підтримка курсу грошової одиниці країни; прийняття державою фінансових зобов'язань підприємств державної та комунальної форм власності; невиконання позичальниками зобов'язань перед кредиторами за кредитами під державні гарантії; відсутність виваженої боргової політики держави; надмірні соціальні виплати з бюджету; політична нестабільність.

   Таким чином, бюджетний дефіцит є одним  з основних факторів виникнення державного боргу, зростання якого, у свою чергу, відіграє визначальну роль у і збільшенні бюджетного дефіциту через необхідність погашення наявних боргів. Тобто бюджетний дефіцит і державний борг взаємозумовлені, що варто враховувати при моделюванні цих показників (перший є чинником для другого, а другий — одночасно для першого).

   В економічній літературі наводиться багато визначень сутності державного боргу, але у більшості випадків його трактують як накопичену суму всіх дефіцитів бюджетів уряду за мінусом додатних сальдо, що мали місце в країні, або як і заборгованість, що накопичилася в результаті запозичень для фінансування минулих бюджетних дефіцитів. Однак на практиці показник дефіциту державного бюджету дуже часто не повною мірою або зовсім не відображає обсяги приросту державного боргу. Причин цього може бути багато, проте в основному це відбувається через те, що дефіцит (профіцит) покривають не тільки за рахунок державних запозичень (чи погашення боргу), чистого сальдо боргового фінансування, а й за рахунок надходжень від приватизації (чи витрат уряду на операції з власністю: придбання цінних паперів в обмін на урядові зобов'язання) тощо.

   Таким чином, нагальною є потреба в  розрахункових показниках, які б  відображали внесок державного боргу в покриття дефіциту (профіциту) державного бюджету. Величину фінансування бюджетного дефіциту за рахунок державних запозичень, скориговану на обсяг погашення боргу, демонструє показник «Чисте боргове фінансування», з допомогою якого можна оцінити фактичний розмір коштів, спрямованих на покриття дефіциту за рахунок державного боргу. Цей показник відображає, на скільки зріс обсяг прямого державного боргу за рахунок державних запозичень. Проте його величина зростає і за рахунок інших чинників, таких як виконання державних гарантій, зміна валютних курсів, в яких виражені боргові зобов'язання, та ін.

   Незважаючи  на те, що у 2003-2008 роках державний бюджет формувався без профіциту, чисте боргове фінансування набувало від'ємних значень у 2003 і 2005 роках (табл.2.1.). Тобто у ці роки обсяги погашення державного боргу переважали обсяги державних запозичень, а дефіцит бюджету фінансувався за рахунок надходжень вії приватизації та операцій з коштами бюджету.

   Відомо, що великі обсяги приватизації характерні для транзитивних економік із значною часткою державної власності, до яких належить і Україна.  

Таблиця 2.1.1.

   Динаміка  абсолютних і відносних  змін обсягів боргового  фінансування дефіциту державного бюджету  України у 2003—2009 роках

   Джерело: [19, c.101]. 

   Тому  і використання показника «Чисте боргове фінансування» при складанні й аналізі виконання державного бюджету дозволяє оцінити ступінь збалансованості державних запозичень і сальдо державного бюджету. У бюджетній класифікації цьому показнику відповідає показник «Фінансування за борговими операціями» (код 400 000) Класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання.

   У відносному вираженні показник «Чисте боргове фінансування» можна подати як коефіцієнт покриття запозичень, тобто як співвідношення обсягів запозичень і погашення. Звісно, абсолютні величини не дають можливості повною мірою порівняти однойменні показники в часі та просторі, для цього використовують відносні величини. У нашому випадку це відносна величина координації, яка відображає співвідношення обсягів запозичень і погашення та перебуває в прямій залежності від показника «Чисте боргове фінансування». Цей коефіцієнт набуває значень, більших за 1 (або більше 100 %), за умови, коли чисте боргове фінансування більше нуля або обсяг запозичень перевищує обсяг погашення, і навпаки.

   Оцінити поточний напрям динаміки чистого боргового  фінансування можна з допомогою відносного показника — коефіцієнта прискорення боргового фінансування, тобто співвідношення коефіцієнтів покриття запозичень за звітний та базові роки. Це відносна величина динаміки, яка відображається співвідношенням обсягів запозичень і погашення у різні моменти часу. Тому цей показник набуває значень, більших за 1 (або більше 100%), за умови, коли коефіцієнт покриття запозичень у звітному періоді перевищує відповідний базовий показник, тобто відбувається збільшення чистого боргового фінансування або прискорюються темпи фінансування бюджету за рахунок державного боргу.

   Кожен із показників слід розглядати в розрізі  внутрішніх і зовнішніх запозичень, оскільки зміна кон'юнктури міжнародних фінансових ринків, політика державних запозичень та їх графік впливають на обсяги погашення.

   Доцільність використання запропонованих показників підтверджує також порівняння обсягу чистого боргового фінансування з обсягом дефіциту державного бюджету. Так, якщо у 2003 році чисте боргове фінансування становило -0,1 %, коли дефіцит склав 0,4 % ВВП, то у 2008-2009 роках — навпаки, чисте боргове фінансування становило 2,9-5,9%, а дефіцит - 1,3-3,0% ВВП. Отже, фактичні дані підтверджують гіпотезу про те, що між динамікою державного боргу і обсягом дефіциту (профіциту) бюджету може бути як прямий, так і зворотний взаємозв'язок. На особливу увагу заслуговує ситуація, коли обсяги чистого боргового фінансування набагато перевищують дефіцит бюджету. Це означає, що у такі роки показник дефіциту не повною мірою відображає потреби у фінансуванні бюджету держави.