Дефіцит бюджету

КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ ТА ТЕХНОЛОГІЙ

ЖИТОМИРСЬКА ФІЛІЯ 

      Кафедра фінансів  

з дисципліни “ФІНАНСИ”

Тема: БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ 
 
 

 
 

Житомир – 2010 

ЗМІСТ

 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

   Дефіцит державного бюджету та великі державні запозичення для його покриття призвели до формування і стрімкого зростання державного боргу в перші роки незалежності України. Значні обсяги державного боргу, а отже й чималі витрати на його погашення та обслуговування, часто є проблемою для макроекономічної стабільності, що й зумовлює необхідність удосконалення механізму управління ним. Стан державних фінансів країни є об'єктом аналізу не тільки громадськості та керівних органів держави, а й міжнародних фінансових організацій та приватних інвесторів. Державний борг і державний дефіцит є одними з ключових показників фінансової стійкості економіки країни. Тому достовірність, об'єктивність і порівнянність інформації про фінансові зобов'язання державного сектору економіки необхідні умови не тільки реалізації фіскальної та монетарної політики, а й визначення потенційних ризиків і загроз для розвитку економіки.

   Метою курсової роботи  - є вивчення сутності дефіциту бюджету, причин його виникнення. Завданнями курсової роботи відповідно до цього є:

• охарактеризувати сутність дефіциту бюджету;
• визначити причини його виникнення;
• проаналізувати стан фінансування дефіциту державного бюджету.

   Вивченню  проблеми державного боргу, його впливу на економічну систему країни, боргової безпеки приділяли багато уваги  у своїх працях як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Серед них ми вивчали праці таких науковців О.Р. Романенко, Ю.В. Пасічника, О.Д. Василюка, К.В. Павлюка, Царук О.В., Федосова В.М., Колота О.М. та інших. Деякі дослідники здійснили значний внесок у розробку системи статистики державного сектору економіки і розв'язання проблеми гармонізації з міжнародними стандартами. Проте неузгодженість з міжнародними стандартами підходів щодо оцінки боргових зобов'язань держави, отже, і показників державних запозичень та погашення боргу, ускладнює аналіз дефіциту державного бюджету та його порівняння з показниками інших країн.

   При підготовці курсової роботи ми використовували  статистико-економічний метод дослідження  для оцінювання стану фінансування дефіциту бюджету та монографічний  при вивченні сутності дефіциту бюджету.

   Предметом є система економічних відносин яка виникає в сфері дефіциту бюджету та причин його виникнення.

   Об’єктом  є дефіцит державного бюджету  України та методи його регулювання.

   Курсова робота складається із вступу, основної частини, висновків та списку використаних літературних джерел.

   У першому розділі — розкрити сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення.

   Другий  розділ присвячений аналізу фінансування дефіциту бюджету.

   Останній  розділ стосується теоретика-практичних аспектів регулювання дефіциту бюджету. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І. СУТНІСТЬ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ, ЙОГО ФОРМИ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ

1. Дефіцит бюджету та його класифікація

   Стан  бюджету як фінансового плану  характеризується трьома показниками: рівновага доходів і видатків; профіцит бюджету — перевищення доходів над нормативними видатками; бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету).

Причиною  бюджетного дефіциту є потреба держави  витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості, що зумовлюється спадом виробництва, зниженням ефективності функціонування окремих галузей, несвоєчасним проведення  структурних змін в економіці або її технічному переоснащенні, великими воєнними витратами. Бюджетний дефіцит явище майже постійне в економіці  кожної держави. Нині в більшості країн світу дефіцит складає від 15% до 2% ВВП, при середньосвітовій його величині 4,5%. [13, c.175].

  Розмір  бюджетного дефіциту, який перевищує 5% призводить до різкого зниження інвестиційної активності, кризових явищ. Уникнути дефіциту теоретично досить просто - скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо. Реальнішим та доцільнішим є зміни в податковій та кредитній політиці, які б призвели б до пожвавлення економічного життя

  Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке  не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.

  За  формою прояву бюджетний дефіцит  поділяється на відкритий і прихований:

  відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;

  прихований  — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит — більш негативне явище, ніж відкритий.

  За  причинами виникнення бюджетний  дефіцит буває вимушеним і  свідомим.

  Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.

  Свідомий визначається характером фінансової політики держави — вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

  За  напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

  Активний  — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.

  Пасивний  — покриття поточних витрат.  

2. Джерела покриття дефіциту бюджету

  Джерелами покриття дефіциту виступають:

1) державні  позики;

2) грошова  емісія.

   Використання  державних позик вимагає: наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави; довіри з боку кредиторів до держави; заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій повернення боргу і процентної політики); наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.

  Державні  позики вимагають чіткої системи  погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:

  1) додаткові податкові надходження,  які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;

  2) підвищення рівня оподаткування;

  3) зменшення видатків;

  4) випуск нових позик.

Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%. У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направлення цих коштів — в інвестиції чи на поточні витрати. Якщо кошти спрямовуються в інвестиції, то це дає можливість отримати певний дохід, що, в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною[8, c.7-18].

    В Україні прийняття Державного бюджету  або бюджету АРК, міського бюджету  на відповідний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету. Бюджет АРК та міські бюджети можуть прийматися виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається. Джерелом фінансування дефіциту бюджету є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АРК, внутрішні і зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави. Емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, передбачених законом про Державний бюджет, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням КМУ. Виключно Верховна Рада АРК та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад 800 тис. мешканців за офіційними даними статистики.

    Бюджетний дефіцит виражає такі об'єктивні економічні відношення, що виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявних закріплених джерел прибутків у силу росту граничних витрат виробництва. Такі засоби утворюються головним чином унаслідок грошової і кредитної емісії, продажі облігацій державних позик, сертифікатів і інших видів цінних паперів, здійснення великомасштабних зовнішніх позик. Визначені дії, що призводять до дефіциту бюджету, обумовлюють необхідність розроблення чіткої програми фінансового маневру в межах грошового потенціалу країни, а також пошуку ефективних джерел покриття бюджетного дефіциту і контролю за його розвитком, визначення платоспроможності суб'єктів бюджетного фінансування. Іншими словами дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами, а профіцит бюджету, в свою чергу, перевищення доходів над видатками.

    По своїй природі бюджетний дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), а з інший законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, то він об'єктивно приймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції - то пасивну. Змістом регулювання бюджетного дефіциту саме і є те, щоб в умовах готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту не тільки ефективно адаптуватися до тенденції росту граничних суспільних витрат виробництва, але і стимулювати розвиток продуктивних сил країни. Оволодіння цією політикою дозволяє державі в залежності від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету. Наприклад, до початку 90-х рр. бюджетний дефіцит у видатковій частині бюджету Франції складав 9,6%, США- 11,6%, Німеччині - 14%, Японії - 15,6%, Італії - 25,2%.