Цінова політика підприємства і методи визначення цін на продукт

Ціни опціонів. Опціон являє собою право, але не зобов'язання, купити/продати будь-які активи по заздалегідь обговореній ціні протягом визначеного періоду. Опціон може бути реалізований чи ні в залежності від рішення, прийнятого винятково його власником. Хоча опціони існують уже тривалий час — угоди з товарними опціонами стали укладати в середині XIX ст. — формалізована модель, що одержала широку популярність, Ф. Блэка і М. Шоулза ціноутворення для опціонів з'явилася лише в 1973 р. (Black— Scholes Option Pricing Model, OPM) у період швидкого росту в США опціонної торгівлі. Теорія ціноутворення опціонів може бути використана при аналізі конкретних ситуацій, наприклад, припинення орендних угод чи відмовлення від реалізації проектів. У цьому випадку акціонерний капітал компанії, що використовує позикове фінансування, може бути представлений як опціон покупця. Коли компанія залучає позиковий капітал, це рівносильне продажу акціонерами активів компанії кредиторам, що розплачуються за активи наявними коштами (у розмірі суми наданої позики), але при цьому надають акціонерам опціон покупця. Конкретна ціна реалізації опціону дорівнює сумі самої позики і відсотків по ньому.

Різновидом  оптової ціни підприємства-виготовлювача  є трансферна ціна. Трансферна ціна застосовується при здійсненні комерційних операцій між підрозділами однієї і тієї ж чи фірми підприємства. Вона може використовуватися як у відношенні готових виробів, напівфабрикатів, сировини, так і у відношенні послуг, у тому числі управлінських платежів і відсотків за кредит. В останні роки трансферні ціни одержують велике поширення, оскільки внутріфірмова торгівля стає усе більш важливим елементом міжнародної торгівлі. Так, внутріфірмова торгівля широко здійснюється між американськими компаніями і їхніми філіями, що знаходяться в інших країнах. У такий же спосіб діють і інші країни на території США. Використання трансферних цін може впливати на конкурентоздатність фірми на ринку. Так, шляхом зниження цін на сировину і матеріали, що поставляються дочірніми підприємствами, можна помітно підвищити конкурентоздатність кінцевого товару. Знижені трансферні ціни іноді застосовуються також для зменшення мита і ін. Однак це суперечить антимонопольному законодавству і може бути покарано.

Оптові ціни на продукцію промисловості — ціни, по яких реалізується і закуповується продукція підприємств, фірм і організацій промисловості незалежно від форм власності в порядку оптового обороту, тобто це ціни, по яких підприємства й організації-споживачі оплачують продукцію постачальницько-збутовим (оптовим) організаціям.Оптова ціна промисловості крім оптової (відпускної) ціни містить у собі постачальницько-збутову (оптову) націнку чи знижку і ПДВ. Постачальницько-збутова (оптова) націнка чи знижка — це ціна на послугу по постачанню і збуту; як будь-яка ціна вона повинна компенсувати витрати постачальницько-збутових чи оптових організацій і забезпечити їм прибуток.

Якщо ціни виготовлювачів продукції більше тяжіють  до виробництва, то оптові ціни промисловості  тісніше пов'язані зі сферою обігу (оптовою торгівлею).Різновидом оптової  ціни промисловості є ціна біржового  товару (чи біржових угод). Ця ціна формується на базі біржового котирування і  надбавок чи знижок з її в залежності від якості товарів, відстані товару від місця постачання, передбаченого  біржовим контрактом.

Роздрібні ціни — ціни, по яких товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню, підприємствам і організаціям, вони є кінцевими; за цими цінами товари вибувають зі сфери обігу і споживаються в домашнім господарстві чи у виробництві .Склад роздрібної ціни характеризується наступними економічними елементами, її утворюючими: оптовою ціною промисловості, податками (ПДВ, акцизний збір і ін.) і торговою надбавкою чи торговою знижкою. Торгова надбавка складається з витрат торгових організацій і їхнього прибутку для продовження їхньої діяльності. Торгова надбавка встановлюється підприємствами роздрібної торгівлі у відсотках до цін придбання товарів (із ПДВ).

Неважко помітити, що кожен наступний вид ціни містить  у собі попередній. Варто підкреслити, що на кожній стадії реалізації (обороту) товару в ціну додатково включається  податок на додаткову вартість, а  також акциз (по підакцизних товарах), що сплачується в бюджет підприємством  — виготовлювачем товару. Слід зазначити, що, будучи непрямим податком, ПДВ утворюється  в кожній ланці товароруху й акумулюється в роздрібній ціні. Він сплачується  кінцевим споживачем. Цей податок, як правило, складає 20%, але існують  пільгові ставки його по окремих групах товарів (деякі продукти харчування, медикаменти, товари дитячого асортименту  і деякі інші). Частка непрямих податків у ціні досягає від 90% по алкогольній  продукції до 10% по основних продуктах  харчування. З лібералізацією цін  у результаті відриву їх від сформованого рівня витрат виробництва і обігу, при постійному зниженні обсягів  виробництва в натуральному вираженні  ПДВ цілком втратив зв'язок з дійсним  процесом зростання вартості. ПДВ  продовжує залишатися ціновою надбавкою. ПДВ і акцизи поряд з податком на прибуток і мито є основними  дохідними статтями бюджетів.

Різновидом  роздрібної ціни є аукціонна ціна. Аукціонна ціна — ціна товару, проданого на аукціоні. Вона може істотно відрізнятися від ринкової ціни (бути багаторазово вище її), оскільки відбиває унікальні і рідкі властивості й ознаки товарів і в значній мірі залежить від рівня професіоналізму особи, що проводить аукціон.

Крім ціни продажу існує ще ціна споживання чи витрати споживання. Справа в тім, що недостатньо купити товар, щоб задовольнити потребу. По багатьом товарам, особливо тривалого користування, необхідно ще здійснити витрати по експлуатації — витрати на обслуговування, ремонт, запасні частини, паливо, електроенергію і т.д. Тому витрати споживача складаються з двох частин — ринкової ціни товару і ціни споживання, що включає витрати, пов'язані зі споживанням товару. Ціна споживання по товарах тривалого користування, як правило, набагато вище продажної ціни. Продажна ціна від загальних витрат по експлуатації за весь термін служби, наприклад легкового транспорту, складає 20%, а побутового холодильника — 10%.Відносно низька продажна ціна на товар ще не свідчить про те, що вона вигідна для покупця. Ринкова ціна може бути відносно низкою, однак витрати по експлуатації виробу (ціна споживання) можуть виявитися досить високими. В результаті сукупна ціна може бути також високою. Тому ціна споживання нерідко виступає важливим фактором конкурентоздатності будь-якого товару.

Диференціація цін відповідно до сфери  товарного обігу

В залежності від цієї ознаки ціни підрозділяються  на наступні основні види:

• у промисловості – оптові ціни;
• у будівництві - кошторисні;
• у сільському господарстві - закупівельні;
• у торгівлі - роздрібні ціни;
• у сфері послуг - тарифи;
• ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот (експортні й імпортні ціни).

Ціни на будівельну продукцію. Продукція будівництва оцінюється по трьох видах цін:

1. кошторисна вартість — граничний розмір витрат на будівництво кожного об'єкта;
2. прейскурантна ціна — усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного об'єкта ;
3. договірна ціна, встановлювана за домовленістю між замовниками і підрядчиками; сфера дії цієї ціни усе більш розширюється з розвитком ринкових відносин, відповідно звужується сфера дії інших видів цін на будівельну продукцію.

Закупівельні  ціни — це ціни (оптові), по яких реалізується сільськогосподарська продукція сільськогосподарськими підприємствами, фермерами і населенням. На практиці закупівельні ціни для окремих господарств трансформуються в середні ціни фактичної реалізації, у яких враховані ціни і кількість продукції, проданої по різних каналах реалізації (заготівельним організаціям, по прямих зв'язках з роздрібною торгівлею, на колгоспному ринку й ін.). Закупівельні ціни — договірні (вільні) ціни, вони встановлюються в залежності від співвідношення попиту та пропозиції. За своїм складом закупівельна ціна складається з; по-перше, собівартості, по-друге, розміру прибутку, необхідного для продовження здійснення господарської діяльності в умовах ринкових відносин на основі не тільки простого, але і розширеного відтворення, і, по-третє, ПДВ.

Класифікація цін у залежності від території дії

Відповідно  до цієї ознаки розрізняють:

• ціни єдині;
• ціни регіональні (зональні, місцеві і т.д.).

Єдині ціни встановлюються і регулюються державними органами. Мова йде про такі види продукції і послуг, як, наприклад, газ, електроенергія, транспорт, квартирна плата і деякі інші.Регіональні і місцеві ціни регулюються регіональними органами влади і керування. В процесі формування ці ціни орієнтуються на витрати виробництва і реалізації, що складаються в даному регіоні. Регіональними є ціни і тарифи на переважну більшість комунальних і побутових послуг, що надаються населенню.

Поряд з державним  регулюванням цін дана ознака класифікації цін може бути застосована і до класифікації ринкових цін. Відповідно до цього розрізняють:

Ціни внутрішнього ринку, що спираються на величину національної вартості товару. Ціни внутрішнього ринку  залежать:

• Від рівня продуктивності праці;
• Від структури національного виробництва;
• Від внутрішніх макроекономічних показників держави.

Ціни світового  ринку. Світові ціни спираються на інтернаціональну вартість, та на безліч інших факторів. Світові ціни – це, як правило, "ціна продавця" в основних центрах по експорту даного товару і "ціна покупця" у найважливіших центрах його імпорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Цінова політика на туристичному підприємстві

2.1. Фактори формування ціни на туристичні послуги

Ціноутворювальними факторами є:

- вартість (собівартість) виробництва послуг і нормативний  доход тур фірми;

- рівень і динаміка конкуруючих цін;

- співвідношення  попиту та пропозиції на туристичні послуги на ринку.

Розглянемо ці фактори докладніше. Вартість (собівартість) виробництва пакету туристичних послуг. Туристична фірма сама не робить туристичні послуги. Вона виступає тільки як гуртовий або роздрібний посередник між виробниками і споживачами. При продажі турів фірми складають пакети послуг, що відповідають споживчому попиту на ринку. Туристичні фірми не можуть впливати на умови виробництва послуг і в своїй ціновій політиці багато в чому залежать від цін і тарифів постачальників цих послуг. Для туристичної фірми собівартість турпакету визначається як сума цін на послуги, законтрактовані в їхніх постачальників і включені в цей пакет. Туристична фірма не може продавати свої пакети послуг за цінами нижчими від їхньої собівартості, тому що в цьому випадку її діяльність стане збитковою.Додатково за собівартістю пакету послуг ціна повинна також включати нормативний доход туристичної фірми, що призначений для покриття її власних витрат і формування прибутку. До витрат фірми входять витрати на заробітну плату персоналу, оренду службового приміщення, зв'язок, електроенергію, комунальні послуги, амортизацію устаткування, маркетинг, рекламу, відрядження, представницькі заходи, сплату внесків, зборів, податків та ін. Частина доходів у вигляді прибутку направляться на формування фондів розвитку, заохочення, резервного фонду. Усі ці витрати повинні бути з великою точністю підраховані і враховані в цінах продаваних турів. Звичайно туристичні фірми визначають норматив доходів (маржу) у розмірі визначеного відсотка, наприклад, 15-20 % до собівартості запланованих цін.

Варто також  враховувати, що іноземна туристична фірм - партнер української приймаючої фірми- може порушити питання про  виплату їй комісійної винагороди за продаж туристичних поїздок в  Україну в розмірі не менше  ніж 10 %. У цьому випадку відповідна сума повинна бути також передбачена в запланованих цінах. Чи є в туристичної фірми можливість знизити собівартість пакету послуг і через це вийти на більш конкурентоспроможні ціни? Так,є . Але для цього необхідно домагатися насамперед зменшення цін і тарифів, за якими вона контрактує туристичні послуги у виробників. За кордоном, наприклад, застосовуються спеціальні ціни для туристичних фірм. Залежно від обсягу і характеру угод туристична фірма може одержати від готелю значну знижку зі звичайних тарифів. Так, коли контракт передбачає закріплення за фірмою твердої квоти місць на значну частину року без права їхньої ануляції, тобто під повну матеріальну відповідальність фірми, вона має право претендувати на максимальну знижку. При значних обсягах бронювання інших туристичних послуг (харчування, автобусні перевезення) туристичні фірми одержують істотні знижки і від інших виробників, що в європейських країнах досягають 35 - 40 % від рівня роздрібних цін. Ці знижки дозволяють туристичним фірмам виходити на ринок з досить помірними і конкурентоспроможними цінами

Перераховані  нижче умови може використовувати  туристична фірма, щоб одержати пільгові ціни від постачальників туристичних послуг:

- збільшення  обсягу бронювання і продажу  туристичних послуг;

- бронювання  туристичних послуг під тверду  квоту при повній матеріальній  відповідальності туристичної фірми за їхню реалізацію;

- збільшення  асортименту туристичних послуг, наданих одним виробником;

- збільшення чисельності туристів у групах;

- організація  безупинного процесу заїзду туристів у готель;

- організація  туристичних поїздок у несезонний період;

- збільшення  суми і термінів авансових  платежів за заброньовані туристичні послуг й ін.

Поряд зі зменшенням цін на бронювання туристичні фірми  зобов'язані використовувати свої внутрішні резерви, а саме  встановити режим економії внутрішньофірмових витрат. Треба відзначити, що туристичні фірми за кордоном проводять велику роботу в цьому напрямі. Так, головна  увага приділяється механізації й автоматизації виробничих процесів і, відповідно, скороченню чисельності персоналу, стандартизації туристичного продукту, розробці і продажу масових, серійних групових турів, скороченню непродуктивних витрат (наприклад, виплат по рекламаціях за неякісне обслуговування, ануляційних штрафів і т. д.). Усі ці заходи повинні бути взяті на озброєння вітчизняними туристичними фірмами. Необхідно мати на увазі деякі фактори, що негативно впливають на зниження собівартості. Зокрема, треба вказати, що тарифи на більшість товарів, енергоносії, комунальні послуги через інфляцію часто змінюються вбік підвищення. Тому при розрахунку своїх витрат на перспективу туристична фірма повинна враховувати масштаби темпів інфляції.Собівартість туристичних послуг калькулюється в гривнях. При розрахунку валютної ціни пакета послуг загальна сума собівартості повинна бути переведена у валютний еквівалент за курсом, встановленому НБУ. Оскільки туристичним фірмам доводиться повідомляти свої ціни заздалегідь на майбутній сезон, їхній валютний еквівалент повинен враховувати тенденції падіння курсу національної валюти. У зв'язку з цим дуже часто при узгодженні цін з вітчизняними постачальниками туристичних послуг застосовують умовні одиниці. 
Громадяни закордонних кран зіштовхуються з великою кількістю пропозицій туристичних поїздок. Визначаючи  свій  вибір, вони орієнтуються не тільки на споживчі властивості пропонованих послуг, а й на рівень цін.  Дуже часто на туристичному ринку відбувається боротьба цін, де переможцями стають фірми, що пропонують туристичну поїздку за кордон за помірними цінам при високій якості обслуговування.Остаточний рівень цін визначається співвідношенням попиту та пропозиції. Тому на основі навіть найскладнішої формули не можна розрахувати ціну туристичного продукту. У дійсності вони складаються стихійно під впливом закону попиту та пропозиції. Відомо, що попит завжди нестабільний. Він коливається під впливом різних факторів: привабливості і якості послуг, сезону, моди, платоспроможності і навіть міжнародної політичної ситуації. Внаслідок цього й ціни відповідно до коливань попиту виявляють велику еластичність.[29;298]