Бюджетний дефіцит: причини виникнення та шляхи скорочення

         Інфляційним джерелом є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

         Неінфляфійні джерела – це  фінансування дефіциту бюджету  за рахунок запозичень на внутрішніх  та зовнішніх фінансових ринках  та за рахунок використання  залишків бюджетних коштів [23].

         В умовах дефіциту бюджету  в Україні використовують два  традиційні шляхи його фінансування:

- борговий – коли уряд вдається до державного запозичення;

- емісійний – залучення коштів за рахунок паперово-грошової чи кредитної емісії.

         Державне запозичення є безпосередньою реалізацією кредитних відносин, участь у яких беруть держава як позичальник і зовнішні (внутрішні) кредитори – фізичні або юридичні особи (приватні особи, фінансово-кредитні установи, корпорації, іноземні уряди держав тощо). Кредитори на добровільній основі надають тимчасово вільні кошти для фінансування державних видатків країн-позичальника на умовах повернення запозичених коштів, терміновості та платності. Джерела державного запозичення, залежно від ринків, можуть бути внутрішніми чи зовнішніми.

         Традиційними шляхами державного  запозичення виступають пряме  запозичення державою та запозичення  під державні гарантії. Пряме  запозичення здебільшого реалізується  у формі випуску державних  цінних паперів та укладання угод про позику. Прямі боргові забов’язання беруться державою як безпосереднім постачальником. На відміну від них у відносинах державного гарантування реальна фінансова відповідальність держави виникає тільки в разі неплатоспроможності безпосереднього позичальника таких гарантованих кредитів. Чимало економістів вказують на існування у структурі гарантованих зобов’язань їх явної та неявної складавої. Прикладом явних зобов’язань є гарантії за кредитами, наданими під державні гарантії. Неявними зобов’язаннями можуть виступати гарантії за забов’язаннями підпорядкованих бюджетних утворень, інші види заборгованості державних компаній [19, ст.8-9].

         Другий метод фінансування державного  бюджету – емісія грошей. Держава випускає додаткову кількість грошей і начебто отримує додаткові доходи. Однак цей метод збалансування бюджету має величезний недолік – інфляцію. В Україні з 1997 року емісію грошей для збалансування бюджету не застосовують [11, ст.153].

         Згідно з прогнозом динаміки показників зведеного бюджету України (бюджетної стратегії уряду) обсяг фінансування держбюджету з 2008-го до 2010 року помітно збільшується. При цьому частка дефіциту у відношенні до ВВП залишається незмінною (див. табл. 7) [11, cт.100].

                                                                                                  Таблиця 7

Прогноз фінансування державного бюджету України

Джерело: Прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008—2010 роки, схвалений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359.

         На 2007 рік заплановано значне збільшення обсягів фінансування державного бюджету. Фінансування бюджетного дефіциту повинне стати основою реалізації державних програм, націлених на створення умов для забезпечення економічного зростання та збільшення обсягів державних активів.     Соціальний ефект досягається шляхом поліпшення якості надання соціальних послуг. Слід враховувати й те, що фінансування інвестиційних проектів за рахунок бюджетних коштів впливає на розвиток не тільки державного сектору, а й підприємницької діяльності, а також на операції на внутрішніх і зовнішніх ринках.

         Збільшення дефіциту державного бюджету на 2007 рік супроводжується обмеженням його частки у ВВП на рівні 2,55 %. Темпи збільшення бюджетного дефіциту відставатимуть від темпів економічного зростання.   Треба врахувати й те, що суму дефіциту в 14,09 млрд грн буде профінансовано за рахунок джерел, які не належать до чинників зростання   Такі явища слід розглядати як основу зміцнення фінансової стійкості держави. При цьому закріплюється спрямованість бюджетної політики на забезпечення економічного розвитку, а отже, створюються сприятливіші умови для майбутніх поколінь.

         Фінансування державного бюджету у 2004-му та 2005 роках забезпечувалося переважно за рахунок надходжень від приватизації. У 2004 році їхня частка в загальній сумі фінансування бюджету (за фактичним виконанням) становила 92,95%, а у 2005-му— 261,13%. План надходжень від приватизації було перевиконано більше ніж удвічі. Це стало основою збільшення залишків коштів на Єдиному казначейському рахунку (ЄКР) уряду, які використовувалися шляхом прийняття рішень "у ручному режимі".     Що ж стосується 2006 року, то забезпечення фінансування бюджету за рахунок приватизації тоді становило лише 14,78 %.[17, c.18]

3.2 Шляхи скорочення дефіциту бюджету в Україні 

         Існування бюджетного дефіциту  вимагає постійного пошуку шляхів  його подолання. Конкретні заходи  будь-якої держави щодо цього  можуть бути різними, але у  підсумку зводяться до створення можливостей зростання доходів тв скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

         - удосконалити податкову систему,  забезпечити оптимальний рівень  податкових вилучень для оформлення  бюджетів усіх рівнів і створення  сприятливих умов для підприємницької діяльності;

         - посилити відповідальність суб’єктів господарювання та їх керівників щодо дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності й повноти розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

         - удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

         - забезпечити фінансову підтримку  малого та середнього бізнесу  шляхом розробки і виконання  цільових програм розвитку малого  і середнього підприємства;

         - запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

         - перейти від бюджетного фінансування  до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик  суб’єктам господарбвання;

         - запровадити науково обґрунтовану  систему прогнозування показників, що беруть за основу формування доходів та видатків бюджету; використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості [16, ст. 82-83].

         В Україні використовують чотири основні напрямки скорочення бюджетного дефіциту, що розробили Редіна Н.І., Гордєєва Л.П., такі як:

         - збільшення доходної частини бюджету;

         - скорочення видаткової частини бюджету;

         - здійснення внутрішніх та зовнішніх позик;

         - проведення грошової та кредитної емісії.

         Перший напрям – збільшення доходної частини бюджету може бути пов’язане з проведенням оптимальної податкової політики, що стимулює виробників до розвитку і збільшення його обсягів, що послужить передумовою збільшення національного доходу. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, збільшення прибутків основної частини населення, що  прямо пов’язано з підвищенням зацікавленості виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, збільшенням обсягів виробництва.

         Другий напрям – скорочення видатків державного бюджету. Сюди насамперед треба віднести скорочення видатків на народне господарство, скорочення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Виняток мають становоти окремі об’єкти інфраструктури, пріорітетні напрями в структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи видатки пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

         Видатки ж, пов’язані з проведенням інноваційної політики, із подальшим розвитком виробництва, мають бути покладені переважно на самі підприємства, які можуть використовувати на ці цілі частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.

         На сучасному етапі скорочення  видаткової частини бюджету зв’язується зі скороченням військових видатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військових і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням видатків на соціально-культурні заходи і, що особливо важливо, зі скороченням витрат на управління.

         Скорочення видаткової частини  бюджету може бути досягнуто  за рахунок зменшення видів  дотацій, субвенцій. Мова йде  насамперед про скорочення дотацій  підприємствам-виробникам і передання дотацій споживачам.

         Третій напрям – скорочення дефіциту бюджету: здійснення внутрішніх та зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту. Саме вибір джерел фінансування бюджетного дефіциту, а не його розмір самий по собі має принципове значення для нормального функціонування економіки.

         У випадку фінансування дефіциту  бюджету за рахунок внутрішніх  позик і випуску урядових цінних  паперів кількість товарів і  послуг у народному господарстві  залишається незмінним, і наслідки  такої заборгованості залежать  від економічної кон’юнктури і стану ринку праці і ринку капіталу. Фінансування бюжету за рахунок зовнішніх позик означає появу можливості здійснення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання й реальної інвестиційної діяльності приватного сектору.

         Четвертий напрям – секвестр. Секвестр – заборона, обмеження державною владою; пропорційне скорочення державного бюджету в процентах, яке здійснюється щомісячно до кінця поточного фінансового року у випадку невиконання дохідної частини бюджету. Секвестр полягає у пропорційному зниженні бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року [13, ст.99-100]. 
 
 
 
 

                                                    ВИСНОВКИ 

         Опрацювавши матеріал за обраною  темою, попираючись на розглянуту  літературу, ми прийшли до наступних  висновків:

         1. Бюджетний дефіцит, державний  кредит і державний борг є  дуже важливою частиною економіки  України та інших країн. Основна причина виникнення бюджетного дефіциту полягає у відставанні темпів зростання бюджетних доходів порівняно зі збільшенням бюджетних видатків, тобто бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини над доходною. Звичайно, бюджетний дефіцит – небажане для держави явище: його фінансування на підставі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів – до зростання державного боргу; проте його можна розглядати як з негативної сторони, так і з позитивної.

         2. Якщо бюджетний дефіцит направлений тільки на соціальні видатки, то інфляція стає неминучою. Без стимулювання сукупної пропозиції при збільшенні об’ємів соціальних видатків збільшується інфляційний розрив між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Зменшення бюджетного дефіциту під час економічного спаду тільки погіршує економічну ситуацію в країні.

         3. Головною причиною наявності  державного кредиту в умовах  трансформації економіки є нестача  бюджетних коштів. Збільшення частки державних позик на внутрішньому ринку та поступове погашення зовнішньої заборгованості держави стане засобом мінімізації боргових ризиків і зменшення вартості обслуговування боргу в середньостроковому періоді. Ефективний ринок державних облігацій надасть у розпорядження монетарної влади дієвий інструмент для проведення грошово-кредитної політики. Масштабний та дієвий ринок внутрішніх запозичень держави формуватиме також цінові орієнтири для всіх учасників грошового ринку і сприятиме розвитку фінансової системи держави.