Бюджетний дефіцит: причини виникнення та шляхи скорочення

    Кредитні  джерела фінансування поділяються  на джерела внутрішнього фінансування та джерела зовнішнього фінансування. (Мал.1.)  

    Мал1. Кредитні джерела фінансування бюджетного дефіциту

.

2.3 Ріст державного  боргу як наслідок  політики «дефіцитного  фінансування»

    

         Державний борг – загальна сума заборгованості держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, включає боргові зобов’язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору [1].

         Проблема державного боргу набула  актуальності у другій половині  ХХ століття, коли держави стали  неспроможними акумулювати у  бюджеті достатні фінансові ресурси  для виконання своїх функцій  і застосовувати боргову політику, позичаючи на внутрішньому та зовнішньому ринках.

         Розвиток державного кредиту  і, відповідно, створення державного  боргу характерне для всіх  країн, як з розвиненими ринковими  відносинами, так і з перехідною  економікою. Наявність державного  боргу нині є об’єктивно обумовленим явищем для країн з ринковою економікою. Багато держав, бажаючи найбільш ефективно використовувати свої фінансові ресурси, активзувати підприємницьку діяльність, намагаються залучити додатковий капітал, який стає передумовою виникнення державного боргу. Проте факт існування державного боргу не може дати уявлення про реальний фінансово-економічний стан будь-якої держави. Зростання державного боргу – це складне явище, зумовлене цілою низкою факторів, яке в умовах окремої держави має свою специфіку [17, ст.227-228].

         Незважаючи на різноманітність  висновків всесвітньо відомих  учених галузях фінансової теорії  й державних фінансової теорії  й державних фінансів щодо  оптимального способу фінансування  бюджетного дефіциту та наслідків  нарощення державного боргу, саме державні запозичення стали одним із найпоширеніших інструментів фінансування видатків держави. Це зумовило постійне зростання боргів і боргового навантаження характерне як для країн транзитивною економікою, так і для провідних промислово розвинутих країн. Останні, власне, виступають найбільшими кредиторами світової економіки й водночас мають найбільші обсяги державних боргів у абсолютному виразі, а також відносно ВВП (див. табл. 5) [19, ст.3-4]. 

Таблиця 5

Частина державного боргу  у ВВП країн  Великої сімки, %

        

         Розглянемо та псробуємо проаналізувати державній борг України, опираючись на статистичні дані (див. табл.6) [17, ст.233].  

Таблиця 6

Динаміка  державного боргу  України за 2001-2006 роки (млн. грн.)

Розраховано на основі даних Міністерства фінансів України

             Але для початку розглянемо етапи формування зовнішнього боргу України:

     - причиною початкового державного  боргу у 1992-1993 роках було запозичення  позик у рамках кредитних ліній,  відкритих під гарантії уряду.  Протягом цього етапу Україна  не вдавалася до позик міжнародних  фінансових організацій та комерційних запозичень. Показники, які характеризували боргову залежність країни, залишалися на низькому рівні.

         - 1994-1995 роки були відмічені зростанням  зовнішнього боргу, що зумовлено  значною мірою початком отримання  позик міжнародних фінансових операцій – Міжнародного валютного фонду, Всесвітнього банку, Європейського банку реконструкції і розвитку. На цьому етапі нераціональне використання одержаних коштів, які переважно спрямовувалися на споживання, були негативним фактором у політиці зовнішніх запозичень.

         - у 1997-1998 роках зовнішній державний  борг України складався з таких  основних елементів:

         - позики міжнародних фінансових  організацій;

         - комерційні кредити іноземних  банків, фінансово-кредитних та інших  установ;

         - позики та кредитні лінії  іноземних держав.

         - складний період у ситуації  з зовнішньою заборгованістю  країни склався у 1998-2000 роках,  коли почалася фінансова криза  1998 року, з’явилися суттєві обмеження доступу України до іноземних ринків капіталів, однією з основних проблем стала проблема збереження стабільності вітчизняної фінансової системи [17, ст.231-232].

         Одним з основних джерел покриття бюджетного дефіциту України у перші роки незалежності було проведення грошово-кредитної емісії. В Україні це джерело застосовувалося протягом 1994—1996 pp., причому спостерігалось падіння його частки в загальному обсязі фінансування: у 1994 р. — 100 %, 1996 р. — 33,9, а в 1997—1998 pp. — 0 % ( див. рис. 3).

     

     Рис. 3. Динаміка структури фінансування дефіциту державного бюджету України 

     Одним з основних джерел фінансування дефіциту бюджету є внутрішні запозичення, проте їх значні обсяги можуть призвести до зростання базових відсоткових ставок у зв'язку зі зростанням попиту на гроші з боку державного сектору.

     Зростання процентних ставок може спричинити виникнення ефекту витіснення. Він полягає у  тому, що уряд для фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик  буде виходити на внутрішній ринок  капіталів і тим самим конкурувати із приватним сектором економіки. Це, звісно, призведе до зростання процентних ставок і зменшення обсягів приватних інвестицій, тобто спостерігатиметься ефект витіснення.

     Для точності оцінки впливу державного боргу  на рівень відсоткових ставок потрібно враховувати обсяг інвестиційних портфелів пенсійних фондів та інших інститутів, які здатні акумулювати заощадження. Проте через незначну розвиненість їх в Україні на нинішньому етапі вплив їх буде незначним.

     Фінансування  бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик забезпечує можливістю збільшення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектору. Водночас повернення боргу і його обслуговування будуть здійснюватись за рахунок майбутнього обмеження споживання.

     Використання  зовнішніх запозичень впливає на підтримання високого курсу вітчизняної  валюти через спрямування валютних запасів на фінансування бюджетного дефіциту. Результатом цього може стати зменшення обсягів експорту та збільшення імпорту, що зумовлює формування негативного торговельного балансу. Це явище прийнято називати ефектом імпорту або чистого експорту.

         Обсяг зовнішнього боргу України (згідно з методикою МВФ) має сильний та обернений вплив на обсяг чистого експорту, а саме, 67,6 % варіації факторної ознаки пояснюють варіацію результативної. Збільшення зовнішнього боргу України на 1 млрд. дол. США, за нашими розрахунками, приведе до зменшення обсягу чистого експорту на 86 млн. дол. США, тобто зростання зовнішнього боргу більшою мірою стимулює зростання імпорту, ніж експорту.

     Ефекти витіснення та чистого експорту є лише частковими ефекти державного боргу. Основним же ефектом державного боргу в довгостроковому періоді є зменшення заощаджень та обсягу капіталу в економіці країни.

     Для виявлення дії цього ефекту в  умовах перехідної економіки України нами була оцінена щільність та характер взаємозв'язку між зовнішнім державним боргом та обсягом інвестицій в основний капітал (дані за 1996—2006 pоків, R — 0,558), а також між державним прямим і гарантованим боргом та обсягом інвестицій в основний капітал (дані за 1992- 2006 pоки, У = -3474,99 + 0,636Х, R = 0,749) (див. рис. 4).

     

     Рис. 4. Динаміка інвестицій в основний капітал та державного боргу 

     Таким чином, між обсягом державного боргу та рівнем інвестицій в основний капітал дійсно існує щільний взаємозв'язок в економіці України, але, як видно із рівняння регресії, він позитивний — зі зростанням державного боргу на 1 млн. грн. інвестиції в основний зростуть на 636 тис. грн. Причин, які зумовили саме такий характер залежності досліджуваних показників, може бути багато, проте основними з них, на нашу думку, є такі: досліджуваний період є надто коротким для виявлення довгострокових ефектів в економіці; значну варіацію мала частка гарантованого боргу, кредити за якою в основному мали цільовий інвестиційний характер, та ін.

     Отже, державний борг не мав пригнічуючого  ефекту на інвестиційний попит у 1992—2006 pp., а, навпаки, позитивно впливав  на обсяг інвестицій в основний капітал.

     Однією  з основних проблем управління державним  боргом є вибір інструменту для фінансування дефіциту державного бюджету. Результати проведених досліджень вказують на те, що використання внутрішніх джерел сьогодні не спричинить негативних економічних наслідків. Проте внутрішній ринок капіталів має обмежені ресурси і не зможе покрити значний бюджетний дефіцит  

Розділ III Шляхи скорочення дефіциту бюджету в Україні

3.1 Традиційні шляхи  фінансування дефіциту  бюджету в Україні

        

         Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і витрат держави. Тенденція до бездефіцитного бюджету випливає з установок класиків і тривалої практики багатьох урядів у ХІХ-ХХ століттях щодо підтримання балансу між доходами та видатками.

         Проблема подолання дефіциту  бюджету є однією з важливих  фінансових проблем, причому принципове  значення значення для функціонування  економіки має не стільки розмір  бюджетного дефіциту, скільки вибір  джерел його фінансування [17, ст.153].

         У світовій практиці використовують  два основних методи покриття  бюджетного дефіциту:

         - інфляційні;

         - неінфляційні.