Бюджетна система

y">     Місцеві бюджети затверджуються органами місцевого  самоврядування не пізніше, ніж у  двотижневий термін після офіційного опублікування Закону про Державний  бюджет України. Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

     — загальна сума доходів і видатків з розподілом на загальний та спеціальний  фонди, видатків - на поточні і капітальні;

     — граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) і боргу; повноваження щодо надання гарантій та їх розміри;

     — бюджетні призначення головним розпорядникам  коштів;

     — доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

     — бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

     — додаткові положення, що регламентують  процес виконання бюджету. 

4. Види  доходів державного бюджету, їх динаміка

 

     Доходи  Державного бюджету України - це частина  доходів держави,  яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних  функцій, які визначені Конституцією України.

     В Україні, згідно з Бюджетним кодексом, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

     податкові надходження;

     неподаткові надходження;

     доходи  від операцій з капіталом;

     офіційні  трансферти.

     Податкові надходження:

     податок на прибуток підприємств (крім податку  на прибуток підприємств комунальної  власності, розстрочених податкових зобов'язань  Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її підприємств, а також податкової заборгованості). Займає в доходах зведеного бюджету  приблизно 14%.

     податок на доходи фізичних осіб (15% від доходу фізичної особи).

     внутрішні податки: ПДВ (20%), акцизний збір, плата  за ліцензії на певні види господарської  діяльності.

     податок на власність. До них належить: податок  із власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів.

     платежі за використання природних ресурсів.

     податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне і вивізне мито)

     інші  податки.

     Неподаткові надходження:

     доходи  від власності та підприємницької  діяльності (надходження від перевищення  валових доходів над видатками  Національного банку України; надходження  від грошово-речових лотерей; рентна плата за транспортування трубопровідним транспортом територією України  природного газу, нафти, аміаку, за перебування  Чорноморського флоту Росії на території  України та ін.)

     адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання  дітей у школах-інтернатах, державне мито, митні збори, плата за надання  послуг службою дозвільної системи  органів внутрішніх справ, плата  за оренду майна, що перебуває в державній  або комунальній власності)

     надходження від штрафів та фінансових санкцій;

     інші  неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого майна, суми кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, у яких термін позовної давності минув, надходження коштів від реалізації надлишкового майна Збройних сил України.

     власні  надходження бюджетних установ (доходи за підготовку, перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата  за медичні послуги, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів, підприємств, доходи від концертної діяльності, вхідна плата в музеї, на виставки, плата студентів за проживання у гуртожитку при вищих  і середніх спеціальних навчальних закладах тощо)

     Доходи  від операцій з капіталом:

     надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безгосподарного), майна, скарбів, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння  та ін)

     надходження від продажу державних запасів  товарів (надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву і озброєння матеріальних цінностей мобілізаційного резерву)

     надходження від продажу землі та нематеріальних активів (надходження від продажу  землі та нематеріальних активів. Продаж земляних ділянок здійснюється згідно із Земельним кодексом України. Передбачається що, 10% коштів від продажу земельних  ділянок несільськогосподарського призначення зараховується до державного бюджету, а 90% - до відповідних бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)

     Офіційні  трансферти:

     від органів державного управління інших  рівнів;

     із-за кордону;

     з недержавних джерел.

     Державні  цільові фонди:

     Фонд  для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

     Пенсійний фонд України;

     Фонд  соціального страхування України;

     Фонд  сприяння зайнятості населення України;

     Державний інноваційний фонд України;

     Фонд  розвитку паливно-енергетичного комплексу;

     інші  фонди.

     Таким чином, під системою доходів Державного бюджету можна розуміти взаємозв’язок  всієї сукупності доходів та її диференціацію  на окремі групи.

     Як  бачимо, з року в рік, доходи державного бюджету зростали. Так у 2009 році доходи Державного бюджету повинні бути у розмірі 238.931.337,1 тис. грн, що на 6999370,4 тис. грн. більше ніж у 2008 році (231.931.966,7 тис. грн). Тобто, зростають темпи номінального росту доходів Державного бюджету України.

     В структурі доходів бюджетів на 2008 та 2009 роки основне навантаження з  заповнення дохідної частини бюджету  лягало на податкові надходження - вони складали 73,7% та 74,7% від загальної  суми доходів відповідно. Тобто, відносна величина цієї складової частини  доході бюджету носила більш-менш постійний  характер. Крім того, структура безпосередньо  податкових надходжень зазнає суттєвих коливань із року в рік.

     Далі  йдуть неподаткові надходження. Тут зберігається тенденція до зростання  вагомої частини цих надходжень у загальній структурі доходів  державного бюджету (у 2008, 2009 роках відповідно 20% та 20,4%). Але стабільність внутрішньої  структури неподаткових надходжень залишає бажати кращого. Не можна  не привернути увагу до коливання  частини неподаткових надходжень, яку  складали доходи від власності та підприємницької діяльності (у 2008-2009 роках відповідно 39,5% та 35%). Якщо врахувати, що основна частка цих доходів - надходження  від приватизації об’єктів державного майна, то можна зробити висновок, що стратегічне планування приватизації проводиться навмання.

     Динаміка  надходжень до цільових фондів також  не мала чітко визначеної тенденції. Спостерігається зниження частки цих  надходжень у 2009 році 0,17% порівняно  з 2008 роком 0,33% на 0,16%.

     Отже, розглянуто динаміку структури доходів  Державного бюджету України в 2008-2009 роках. Із наведеного вище можна зробити  наступні висновки:

     На  даний момент в державі не існує  довгострокової бюджетної політики. Здається таке враження, що із року в  рік бюджет формується не на основі аналізу макроекономічних показників національної економіки та будь-яких розрахунків, а на суто емпіричних підставах.

     Основне навантаження щодо наповнення Державного бюджету України в 2008-2009 роках  коштами лягало на податкові надходження. При чому така тенденція зберігається із року в рік з невеликими коливаннями. Але політика формування податкових надходжень до державного бюджету не носить постійного характеру. Тобто  внутрішня структура цих надходжень не є постійною і не має яскраво  виражених тенденцій.

     Відносно  високу частку неподаткових надходжень в структурі доходів державного бюджету можна пояснити тим, що в  умовах нестабільної економічної ситуації в країні держава прагне до отримання  більш гарантованих доходів у  порівнянні з податками. 

5. Видатки бюджету на освіту. Їхсклад та структура

 

     Основним  видом навчально-виховних закладів, що здійснюють загальноосвітню підготовку на рівні державних стандартів, є  середня загальноосвітня школа  трьох ступенів: перший — початкова, другий — основна, третій — старша школа, які відповідно забезпечують початкову, неповну середню та повну  загальну середню освіту.

     Школи всіх трьох ступенів залежно від  місцевих умов можуть функціонувати  разом або самостійно — початкова, основна, старша.

     Джерелами формування кошторису є:

        — кошти місцевого (державного) бюджету, що надходят у розмірі, передбаченому нормативами фінансування середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі державних стандартів освіти;

     — кошти, отримані від надання зазначеним закладом додаткових освітніх послуг;

     — прибутки від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів і господарств, від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання;

     — кредити банків;

     — добровільні грошові внески і пожертвування підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних та фізичних осіб.

     У середньому загальноосвітньому закладі  утворюється фонд загального обов'язкового навчання фонд всеобучу, який формується з урахуванням матеріально-побутових  потреб учнів за рахунок коштів бюджету  в розмірі не менше одного відсотка від суми витрат на його поточне  утримання, а також за рахунок  коштів, залучених з інших джерел.

     Кошти фонду зберігаються на рахунку в  установах банків і витрачаються відповідно до кошторису, що затверджується директором навчального закладу. Не використані за звітний період кошти  фонду вилученню не підлягають і  використовуються за призначенням у  наступному році. Видатки на загальноосвітні  школи складаються з поточних і капітальних.

     Поточні видатки включають:

     — оплату праці працівників бюджетних установ;

     — нарахування на заробітну плату;

     — придбання предметів постачання і матеріалів;

     — видатки на відрядження;

     — оплата послуг з утримання бюджетних установ;

     — оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

     — інші.

     Капітальні  видатки включають:

     — придбання основного капіталу;

     — створення державних запасів і резервів;

     — придбання землі і нематеріальних активів;

     — капітальні трансферти.

     При плануванні затрат на загальноосвітні  школи насамперед визначається контингент учнів, а потім кількість класів.

     Ці  показники відображені у кошторисі  на дві дати: 1 січня планового  року і 1 вересня. Кількість учнів  і класів на 1 січня беруть за фактичним  станом на останню звітну дату. Кількість  учнів на 1 вересня планового року визначають відповідно до плану прийому  і випуску учнів, а кількість  дітей, до спеціального обліку, який веде школа.

     Кількість класів встановлюється по групах класів: І—IV, V—IX, X—XI і залежить від кількості  учнів і наповненості класів. Наповненість класів означає число учнів, які  навчаються в одному класі. Граничне наповнення для І—IX класів становить 40, для X—XI — 35 учнів.