Безготівкові розрахунки

Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Октября 2011 в 22:15, курсовая работа

Описание работы

Україна офіційно оголосила формування соціально орієнтованої ринкової економіки як стратегічного курсу своєї державної економічної і правової політики. Сьогодні завдання полягає в тому щоб, зробити своєчасний вибір оптимального варіанта того чи іншого тактичного руху, виходячи з ситуації, яка реально складається в країні. І, як уявляється такими головними пріоритетами економічної політики українського уряду мають ставати відбудова державної керованості економіки, стимулювання виробництва на підвищення ефективності праці, створення сприятливих умов підприємницької й в цілому трудової активності.

Содержание

Вступ 2

1. Поняття, принципи і система безготівкових

розрахунків. 4

2. Види безготівкових розрахунків. 13

2.1. Платіжне доручення. 13

2.2. Платіжна вимога-доручення. 15

2.3. Чеки. 16

2.4. Акредитив. 19

2.5. Вексель. 23

2.6. Інкасове доручення (розпорядження). 26

2.7. Платіжна вимога. 27

3. Переваги безготівкових розрахунків над готівковими 29

Висновок 33

Список літератури 35

Скачать полностью (77.47 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Работа содержит 1 файл

курсова фін підпр.docx

— 80.79 Кб (Скачать)

    Інкасове  доручення - це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства й організації  у тих випадках, коли ім надане право  безспірного стягування коштів.

    У рядку “Призначення платежу” інкасового доручення вказується назва законодавчого  акту, яким передбачене право безспірного  стягнення коштів (його дата, номер  і відповідний пункт),  і документ на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення може складатися  на бланку платіжної вимоги, в якому  замість найменування “платіжна  вимога” зазаначається “розпорядження”  або “інкасове доручення”.

    У разі, якщо в інкасовому дорученні  не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банк повинен повернути його без виконання. Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) накладається на стягувача.

    Документи на безпірне стягування та безакцептне  списання коштів приймаються банками  незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. У разі відсутності  коштів на рахунках вони враховуються на позабюджетному рахунку №9929 “Розрахункові документи, обов’язкові до сплати”.

    Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки України  щодо накладання арешту на кошти юридичних та фізичних осіб.

    Ухвала  суду або постанова прокурора, слідчого посилається безпосередньо до банку, в якому видкрито рахунок юридичної або фізичної особи, на кошти якої накладений арешт. У разі накладання арешту на коти на рахунку банком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунка ( в тому числі використання коштів на потреби пидприємства та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів) за винятком платежів до бюджету. 
 

    1.   Платіжна вимога.
 

    Платіжна  вимога - розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунку  без згоди його власника. За допомогою  платіжної вимоги здійснюється безспірне  стягнення та безакцентне списання коштів.

    Безакцептну списання коштів - це списання коштів з  рахунка платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові, одержувачем коштів.

    Безспірне стягнення коштів з рахунків у  банках може бути здійснено:

    —  за виконавчими листами, виданими судами;

    —  за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами, визнаними  законодавством України.

    Безспірне стягнення коштів здійснюється через  банк списанням коштів з рахунка  відповідних підприємств (організацій). При цьому до розрахункового документа  додається орігінал виконавчого  документа або належним чином  оформлений дублікат.

    Платіжна  вимога - це наказ одержувача коштів (постачальника) про переведення йому коштів з рахунка платника. Платіжна вимога із супровідним реєстром подається стягувачем (одержувачем) у банк, в якому він обслуговується. У платіжній вимозі має бути зазначене призначення платежу  та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

    Відповідальність  за обгрунтованність і правільність внесення даних у розрахункові документи  у разі безпірного стягнення та безакцентного  списання коштів несе стягувач.

    Розрахунки  платіжними вимогами здійснюються за такою схемою:

    1) Одержувач коштів виписує і  здає в установу банку, що  його обслуговує, платіжну вимогу  до платника і реєстр вимог;

    2) Банк одержувача пересилає платнику  вимогу і реєстр банку платника;

    3) Банк платника видає платникові  платіжну вимогу і повідомляє  про платіж;

    4) На основі перевіреної платіжної  вимоги установа банку списує  зазначену суму з рахунка платника;

    5) З банку платника надходять  документи про перерахування  коштів у банк одержувача;

    6) Банк одержувача зараховує зазначену  суму на рахунок одержувча  коштів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1. Переваги  безготівкових розрахунків  над готівковими
 

        Грошовий оборот – це рух грошових коштів в готівковій та безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі в народному господарстві. В залежності від виду відносин, які обслуговує грошовий оборот його можна поділити на:

·  грошово-розрахунковий оборот, який обслуговує розрахунки за товари та послуги і нетоварні зобов’язання юридичних та фізичних осіб;

·  грошово-кредитний оборот, який обслуговує кредитні відносини в господарстві;

·  грошово-фінансовий оборот, що обслуговує фінансові відносини в господарстві.

        Об’єктивною основою грошового обороту є товарне виробництво, при якому товарний світ поділяється на товари та гроші, породжуючи між ними певні протиріччя. За допомогою готівкової та безготівкової форм здійснюється процес обігу товарів, а також рух позикового та фіктивного капіталів. Звідси в залежності від форми функціонування грошей в обороті виділяють готівковий грошовий оборот і безготівковий грошовий оборот.

        Готівково-грошовий оборот представляє собою сукупність платежів готівковими коштами, які використовуються при виплаті заробітної плати, пенсій, субсидій. Населення здійснює готівкові платежі при купівлі товарів, оплаті різних видів послуг тощо. Правильна організація обороту готівкових коштів впливає на розмір грошової маси, від неї залежить швидкість обертання грошей, що характеризує стабільність та стійкість грошового обігу.

        Сфера використання готівкових грошей в народному господарстві обмежена в порівнянні з безготівковими розрахунками, і в основному їх використовує населення. Разом з тим кожне підприємство та організація без роботи з готівковою грошовою масою теж поки що обійтися не можуть: в першу чергу, це пов’язано з оплатою праці. Крім того, підприємства та організації самостійно можуть реалізовувати свою продукцію і послуги, отримуючи при цьому виручку готівкою.   Також в межах встановлених законодавством сум вони можуть використовувати готівкові гроші в розрахунках між собою. Таким чином, в економіці формується готівково-грошовий обіг, який представляє собою розрахунки готівковими грошима.

       Оскільки емісійним центром країни є центральний банк, то він за допомогою своїх нормативних документів регулює рух готівкових грошей в країні, а комерційні банки виступають в ролі уповноважених агентів по готівково-грошовому (касовому) обслуговуванню господарюючих суб’єктів. Згідно з встановленим порядком ведення касових операцій обов’язковими є наступні основні положення:

– підприємства можуть мати в своїх касах готівкові  гроші в межах встановленого  банком ліміту, інші гроші повинні  зберігатись на рахунках в банках;

– при необхідності виплат готівкою заробітної плати або  інших платежів підприємство отримує  їх в банку; при цьому готівкові  гроші повинні використовуватись  суворо за цільовим призначенням;

– підприємства можуть отримувати готівкові кошти  при наявності джерела засобів (вільний залишок на рахунку чи отримання кредиту);

– перевищення  встановлених лімітів каси допускається тільки в особливих випадках, обумовлених  в нормативних документах центрального банку (наприклад, в дні виплати  зарплати).

        Всі касові операції оформлюються типовими документами. Видача готівкових грошей банком виконується за грошовим чеком стандартної форми. Одразу після відкриття рахунку в банку підприємство оформлює одержання спеціальної чекової книжки, яка складається з декількох десятків чеків. При виникненні необхідності одержання готівкових грошей в банк надається чек, заповнений згідно з правилами, і здійснюється видача готівкових грошей. Чекова книжка складається з двох частин: безпосередньо чеків, які відриваються, заповнюються і здаються в банк та корінців чеків, що залишаються у підприємства для звітності.

         Внесення готівкових грошей до банку відбувається з оформленням об’яви на внесок готівкою. Одночасно заповнюється квитанція, відмічена в банку, яка призначена для звітності підприємства. В сучасних умовах країни з розвинутою ринковою економікою прагнуть до скорочення готівкових грошей в обороті. В Україні, як і в більшості країн, організацією та регулюванням готівкового обороту займається центральний банк –        Національний банк України.    Готівкові гроші мають значну питому вагу і тому перспективи їх зменшення пов’язані з:

стабілізацією економіки;

підвищенням надійності банків і зростанням довіри до них  з боку населення;

розвитком ринку  державних цінних паперів, орієнтованих на населення;

запровадженням  високоефективних банківських технологій у галузі розрахунків, зокрема, національної системи електронних масових  платежів за допомогою пластикових  карток.

         Значну частину грошового обороту складають платежі підприємств за товари, роботи, послуги, які здійснюються безготівковим шляхом.   Сукупність цих платежів, що здійснюються без використання готівкових грошей, складає безготівковий грошовий оборот.

         Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями, установами можуть класифікуватись за рядом ознак:

за об’єктом розрахунків або в залежності від призначення платежу (платежі  до бюджету, по розрахунках з фондом соціального захисту населення  тощо);

за місцем проведення розрахунків або від характеру  економічних зв’язків – внутрішньодержавні чи міждержавні (коли розрахунки здійснюються з контрагентами, які знаходяться  на території інших держав);

за способом платежу:    – гарантовані (що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонованих коштів) та негарантовані (які не мають гарантії платежу); 
   – шляхом списання коштів з рахунку, чи шляхом заліку взаємних вимог; 
   – з відстрочкою;

за способом реалізації продукції, товарів, робіт, послуг – прямі розрахунки (безпосередньо  між постачальником та покупцями) та транзитні (з врахуванням проміжних  ланок).

        В основі організації безготівкових розрахунків лежать наступні принципи: 
   1) грошові кошти господарюючих суб’єктів підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків; 
   2) грошові розрахунки і платежі підприємства здійснюються, головним чином, через установи банків чи інші кредитні установи в безготівковому порядку по документам, передбаченим правилами розрахунків; 
   3) розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності та послуги виконуються після відвантаження товарів або надання послуг, одночасно з ними або ж в порядку попередньої оплати. Платежі здійснюються в порядку, передбаченому умовами реалізації таких товарів; 
   4) розрахунки за товари та послуги виконуються, як правило, за згодою платника після перевірки виконання постачальником договірних умов; 
   5) платежі здійснюються лише при наявності достатньої кількості коштів на рахунках платника; за певних умов банк може надати кредит на оплату рахунків постачальників, або взяти на себе функцію платника-гаранта (поручителя) на комерційній основі (на прохання кредитоспроможного клієнта); 
   6) зарахування коштів на рахунок одержувача виконується, як правило, після списання відповідних сум з рахунку платника.      

  Для зберігання грошових коштів та здійснення безготівкових розрахунків підприємство відкриває в банку розрахунковий або поточний рахунок. Для цього в банк надаються такі документи:  
   – заява на відкриття рахунку за встановленою формою, підписана керівником та головним бухгалтером; 
   – засвідчену нотаріально копію свідоцтва про державну реєстрацію; 
   – засвідчена нотаріально копія зареєстрованого статут; 
   – копія документу, що підтверджує взяття підприємства на облік податковими органами; 
   – картка із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахунково-касові документи; 
   – нотаріально засвідчена копія документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України.  
         До основних потоків безготівкових розрахунків з населенням відносяться:

·  перерахування грошових коштів (заробітної плати та інших прибутків) з рахунків підприємства на рахунки, відкриті для вкладів, в установах банку;

·  перерахування страхових сум, пенсій, допомог з рахунків страхових організацій, фонду соціального захисту на рахунки, які відкриті в установах банку;

·  перерахування грошових засобів з рахунку одного підприємства (за дорученням бухгалтерії підприємства) на рахунки інших підприємств (торгівельних, комунальних тощо);

·  перерахування з рахунків по вкладах на рахунки торгівельних організацій (оплата розрахункових чеків), комунальних закладів (оплата рахунків за комунальні послуги), установ банку (погашення споживчого кредиту), видача позик на споживчі потреби;

·  зарахування відсотків на користь клієнтів банку на відповідні рахунки. 
         Переваги безготівкових розрахунків полягають в наступному:  
   по-перше, зменшуються затрати праці і відсотки, пов’язані з використанням готівкових грошей (карбування, друк, перевезення, зберігання, сортування); 
   по-друге, сприяє безперервному кругообігу коштів.  
        Між готівково-грошовим та безготівковим оборотом існує тісна взаємозалежність: гроші постійно переходять із однієї сфери в іншу, змінюючи форму готівкових грошових знаків на депозит в банку, та навпаки. Тому безготівковий платіжний оборот невід’ємний від обігу готівкових грошей і створює разом з ними єдиний грошовий оборот країни.

   
 
 
 
 
 

    

    ВИСНОВОК 
 

    Розрахункові  видносини в Україні так як і національна економіка України  знаходиться на етапі становлення. Саме тому, як раз зараз необхідно правильні основи розрахункових видносин, вибрати правильні шляхи їх розвитку і привести у відповідність до нових умов розвитку і життя нормативно-правову базу.

    В умовах риноквого господарювання, винекнення підприємств різних форм власності  в здійснені розрахунків усунено  зайву централізацію, регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов’занні суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дісципліни.

    В сучасних умовах гроші є невід’ємним атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, які пов’язані з поставкою матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть приймати, як готівкову, так і безготівкову форму розрахунку.

    Організація грошових розрахунків з використанням  безготівкових грошей є більш переважливою, на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових, грошей, оскільки в першому випадку досягається значна економія на “издержках обращения”.

    Широкому  застосуванню безготівкових розрахунків  сприяє розгалуженна гілка банків, а також зацікавленність держави  в їх розвитку.

    Таким чином безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки шляхом запису по рахункам в банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються  на рахунок отримувача. Безготівкові  розрахунки в господарстві організовані по визначеній системі, під якою розуміють сукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, що застосовуються до їх організації, визначених певними умовами господарювання, а також форм і способів розрахунків і пов’язаного з ними обігу документів.

    Безготівкові  розрахунки - розрахунки, що проводяться  без готівки, тобто в сфері  безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними  грошовими потоками. Це по-перше, надходження  грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

    У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівоквих розрахунків:

    —  платіжне доручення;

    —  платіжні вимоги - доручення;

    —  чеки;

    —  акредитив;

    —  платіжні вимоги;

    —  векселя;

    —  інкасові доручення (розпорядження).

    Форми безготівкових розрахунків розрізняють  залежно від характеру і змісту відповідних розрахункових документів.

    Народногосподарське значення безготівкових розрахунків  полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам-власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

    Отже,  питання розрахункових документів, є досить актуальним на сьогоднишній час. Воно є дуже важливим для розвитку національної економіки, і потребує більш чіткої законодавчої регламентації. На мою думку в законодавстві  треба більше уваги приділяти  таким формам безготівкових розрахунків  як чеки, акредитив і виксель.

    Стабільність  фінансової системи України і  національної економіки безпосередьо пов’язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з наяністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.

 

    

    Список літератури 

1. Закон України  “Про власність” від 7 лютого 1991 року № 697 // Голос України  . – 1991  
2. Закон України “Про господарські товариства”//Голос України. – 1991. – 19 вересня. 
3. Закон України “Про інвестиційну діяльність”//Голос України. – 1991. – 18 вересня. 
4. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства”// Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 4. 
5. Інструкція “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” // Закон і бізнес. - 1998. - №48. 
6. Інструкція “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” // Баланс.-1998. -№ 50. 
7. Положення “Про виконання установами банків доручень підприємств та розрахункових документів на безспірне списання (стягнення) коштів”(затверджено Постановою Правління Національного банку України від 18.09.98 №379) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. -1998. -№10.- с. 66 
8. Указ Президента України від 12 червня 1993 р. “Про заходи щодо скорочення готівкового обігу” та Порядком ведення касових операцій у народному господарстві України // Баланс.-1993. -№ 50. 
9. Постанова Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 року № 246 “Про кредитування” Вісник НБУ 10 жовтня 1995 р. 
10. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”//Голос України. – 1999. – 30 липня. 
11. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. – М.: Финансы и статистика, 1995. 
12. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. – К.: МП «ИТЕМ лтд», СП «АДЕФ - Украина», 1996. 
13. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. – К.: Ника-Центр – Эльга, 1999. 
14. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов. Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1997. 
15. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. Пер. з англ. – К.: Молодь, 1997. 
16. Быкадоров В.Л., Алексеев П.Д. Финансово-экономическое состояние предприятия. – М.: Приор, 1999. 
17. Быкова Е.В., Стоянова Е.С. Финансовое искусство коммерции. – М.: Перспектива, 1995. 
18. Герчикова И.Н. Финансовый менеджмент. – М.: АО «Консалтбанкир», 1996. 
19. Идрисов А.Б. Планирование и анализ эффективности инвестиций. – М.: PRO-INVEST, 1995. 
20. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1997. 
21. Ковалев В.В. Управление финансами. – М.: Пресса, 1998. 
22. Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М.: Финансы и статистика, 1998.  
23. Коллас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. Пер. с франц. – М.: Банки и биржи – ЮНИТИ, 1995. 
24. Коллас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. – М.: Финансы, 1997. 
25. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. – К.: Вік-Глобус, 1996. 
26. Маркарьян Э.А., Герасименко Г.П. Финансовый анализ. – М.: Приор, 1997. 
27. Моляков Д.С. Финансы предприятий отраслей народного хозяйства. – М.: Финансы и статистика, 1997. 
28. Нікбахт Є., Гроппеллі А. Фінанси. – К.: Основи, 1993. 
29. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент: управление денежным оборотом предприятия. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. 
30. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Минск, МП «Экоперспектива», 1998. 
31. Самсонов Н.Ф., Баранникова Н.П., Володин А.А. и др. Финансовий менеджмент. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. 
32. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкруство підприємств. – К.: КНЕУ, 2000. 
33. Уткин Э.А. Финансовый менеджмент. – М.: Зерцало, 1998. 
34. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. – К.: Лібра, 1999. 
35. Фінанси підприємств. / Під ред. А.М. Поддерьогіна. – Київ, КНЕУ, 1999. 
36. Финансовое управление компанией. / Под ред. Е.В. Кузнецовой. – М.: Фонд «Правовая культура», 1995. 
37. Финансовый менеджмент / Под ред. Г.Б. Поляка. – М.: Фынанси, 1997. 

Информация о работе Безготівкові розрахунки