Безготівкові розрахунки

    - принципи безготівкових розрахунків;

    - вимоги до організації розрахунків;

    - форми розрахунків;

    - розрахункові документи;

    - способи безготівкових розрахунків;

    Оскільки  безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського  обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових  документів та вчасністю іх проходження.

    Як  правило, безготівкові рорахунки поділяються  за об’єктом розрахунків, тобто залежно вид призначення платежу, на дві групи:

    —  розрахунки за товарні операції - платежі  за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;

    —  розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших  платежів до бюджету, одержання і  повернення банківських позичок, страхових  сум тощо.

    В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

    —  внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

    —  міждержавні розрахунки (між господарськими суб’ектами, які знаходяться на територіях різних держав).

    Безготівкові  розрахунки класифікуються також як:

    —  гарантовані,  тобто, такі  що забезпечують гарантію платежу за рахунок  депоновання грошових засобів;

    —  негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;

    Залежно від способу реалізації продукції  безготівкові розрахунки можуть буди:

    - прямі - здійснюються безпосередньо  між постачальниками;

    - транзитні - здійснюються за наявності  проміжних структур (ланок).

    У сучасних умовах досить чітко проявилися основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків  у народному господарстві України:

    —  оптимізацію форми і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір найраціональних у певних економічних умовах форм розрахунків, якій давали б найбільший ефект;

    —  підвищення самостійності господарських  суб’єктів за умови доскональної організації і  здійснення безготівкових розрахинків у господарвькому обороті, грошова відповідальність підприємств недоодержанням грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

    —  постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які   дозволили б на економічній  основі подолати кризові явища і  процеси в грошовій сфері.

    Система безготівкових розрахунків має  бути найтіснішим чином пов’язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватимется безперебійний кругообіг коштів господарських суб’єктів і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.

    Нормалізація  системи безготівкових розрахунків  сприятиме становленню нормальних ринкових видносин. Проблема органічного  зв’язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.

 

    

    2. ВИДИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ 
 

1. Платіжне  доручення 

 

    Згідно  з Положенням “Про безготівкові розрахунки”  в господарському обороті  України, поширеною правовою формою безготівкового розрахунку є платіжне доручення. Сукупність цієї форми зводиться до того , що на бланку банку, заповненого у відповідності з вимогами НБУ, володар рахунку дає доручення банку, що його обслуговує, про перерахування визначеної їм суми зі свого рахунку на рахунок суб’єкта розрахункових відносин за поставлену продукцію, надану послугу тощо. Таким чином платіжне доручення - розрахунковий документ який є письмово офомленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахувапння визначеної сумі коштів зі свого рахунку.

    Розрахунки  платіжним дорученням - одна з найпоширеніших форм безготівкових розрахунків  у господарському обороті України. Позитивною рисою розахунків із застосуванням платіжних доручень є їхній універсальний характер. Доручення широко застосовується в розрахунках за найрізноманітними платежами.

    Технологія  розрахунків платіжними доученнями полягає в тому що банк платника списує зазначену у доручені суму з рахунка платника і зараховує  її на рахунок постачальника.

    Платіжні  доручення в Україні застосовуються при розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності і надані послуги, для попередньої оплати товарів і посллуг, внесення авансових платежів у випадках, передбаченних чинним законодавством, погашення кредиторської заборгованності постачальником за раніше одержані товари і послуги. Крім того, підприємства й організації розраховуються платіжними дорученнями при здійсненні нетоварних операцій: розрахунків із державним бюджетом, органами соціального страхування тощо.

    При розрахунках за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) у платіжному дорученні в рядку  “призначення платежу” вказується назва (вид) відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).

    Для одержання товарно-матеріальних цінностей  від постачальників підприємство виписує доручення типової форми. прймання товарів, що надійшли на підприємство, здійснюється на основі супровідних документів постачальника. Виявлені при прийманні розходження (недостача, пересортирація) оформляються відповідним актом.

    Схема документообігу при розрахунках  платіжними дорученнями така:

    1) отримавши товар і рахунок-фактуру  від постачальника, покупець направляє платіжне доручення в свій банк;

    2) банк списує відповідні грошові  кошти з рахунка покупця і   направляє документи про перерахування  коштів на рахунок у банк  постачальника;

    3) банк постачальника зараховує  відповідну грошову суму на  рахунок постачальника. Рахунок-фактура  - документ, який випусує продавець  для оплати покупцем товарно-метеріальних  цінностей, що реалізуються (або  виконанних робіт чи поданих послу).

    Рахунок-фактура  містить опис та ціну товарів (робіт, послуг).

    Ця  форма безготівкових розрахунків  застосовується для здійснення попередньої  оплати за отримання поставлених  товарів, поданих послуг. Підприємства за допомогою платіжних доручень, акцентованих банком, можуть переказувати через підприємства зв’язку пенсії, аліменти, заробітню плату, витрати на відрядження, авторський гонорар окремим громодянам, а юридичним особам -   на виплату заплати, за організований набір робітників для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де  немає банків.

    Доручення банк приймає до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними або взятими у кредит коштами. Незалежно від наявності коштів на рахунку клієнта банк прймає доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру до державних цільових фондів, вимагаючи відрахування на утримання доріг.

    Усі примірники платіжних доручень мають  бути ясно і чітко оформлені. Доручення  приймаються до виконання банками  протягом 10 календарних днів з дня  виписки. День заповнення платіжного доручення  не враховується.

    Доручення застосовуються також при розрахунках  у порядку планових платежів на підставі договорів та угод рівномірних і  постійних поставках між постачальниками  і покупцями.

    При рівноправних і постійних поставках  товарів (наданні послуг) розрахунки між постачальниками і покупцями можуть здійснюватися дорученнями, періодичним перерахуванням коштів у строки і в розмірах, обумовлених у договорах.

    У двосторонньому договорі передбачаються розмір та строки перерахування коштів, переодичність звернення розрахунків і порядок проведення кінцевого розрахунку покупцем. Останій платіж за договором, як правило, має врахувати взаємну заборгованість між постачальником і покупцем.

    Розрахунки  платіжними дорученнями досіть прості і зручні. Їхнім недостатком є  відсуіність повної гарантії платежу  постачальнику. 

2.   Платіжні вимоги-доручення.

 

    Платіжна  вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить: по-перше, вимогу постачальника (одержувача коштів)     до покупця (платника) на підставі надісланих йому (покупцеві), обминаючи банк, документів оплатити вартість  відвантажених товарів, виконаних робіт і наданих послуг; по-друге, доручення покупця (платника) своєму банкові оплатити вказані документи, перерахувати відповідну грошову суму постачальникові. Отже, платіжна вимога-доручення є  найбільшим розрахунковим документом, який складається з двох частин, кожна з яких відображає специфіку двох розрахункових документів:

    —  верхня частина - особливості платіжної  вимоги;

    —  нижня частина - особливості платіжного доручення.

    Вимога-доручення  заповнюється одержувачем коштів і  надсилається безпосередньо платникові. Доставку платіжних вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника.

    З метою забезпечення гарантованої прискореної  доставки платникам вимог-доручень вам передаються у комплекті  з розрахунковими та відвантажувальними документами за поставку згідно з договором (угодою) продукцію (виконанні роботи, надані послуги, тощо).

    Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення  та інші обумовлені угодою документи, при згоді оплатити її повністю або  частково здає вимогу-доручення в  установу банку, що його обслуговує. Після  цього акцентована за платіжною  вимогою-дорученням сума перераховується  з рахунка платника на рахунок  постачальника. Строк, протягом якого  платник повинен подати в свій банк акцептовані платіжні вимоги-доручення, визначається самостійно сторонами в угоді і банком не контролюється. У договорі може бути передбачена відповідальність платника за невчасне подання в банк для оплати платіжної вимоги-доручення.

    Платник здає в банк нижню частину вимоги-доручення.

    Банк  приймає до сплати платіжну вимогу-доручення  в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. При відсутності достатніх коштів на рахунку платника платіжна вимога-доручення повертається без виконання.

    У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення  він повідомляє про мотиви відмови  безпосередньо одежувачеві коштів у порядку і строки, зазначені в договорі.

    Порядок сплати, строки проходження документів між покупцем і платником визначаються сторонами господарських відносин у своїх договорах. Банк не втручається в цей процес. Це вигідно для банка, бо він виконує тільки доручення свого клієнта. Якщо платнику необхідно зробити платіж терміново, він на документі робить помітку - телеграфом. Оскільки витрати сплачуються клієнтом, банк без заперечень виконує його доручення.

На  мою думку, саме ця правова форма  розрахунків найнадійніша для підприємницьких стосунків і одночасно для банку. Справа не в тому, що бланк, розробленний банком складається з двох частин, а тому, що виписана вимога на оплату не подається в банк попередньо, бо це забирає час, а подається безпосередньо платнику-покупцеві. Банківські правила рекомендують для прискорення доставки вимог-доручень платникам передавати їх у комплекті розрахункових та розвантажувальних документів за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, передбачені договором.

    Позитивним  моментом даної форми безготівкових  розрахунків є те, що при використанні вимог-доручень підвищується відповідальність суб’єктів розрахункових відносин за організацію розрахунків у зв’язку з тим, що розрахункові документи пересилаються постачальником платника, обминаючи банк. Проте, незважаючи на переваги розрахунків платіжними вимогами-дорученнями, ця форма безготівкових розрахунків є малопоширеною.