Безготівкові розрахунки

    Недоліком розрахунків за допомогою платіжних  вимог-доручень є відсутність гарнтії платежу. Невчасна оплата рахунків платниками, відмови від акцепту сповільнює рух грошових коштів. 
 

3.   Чеки

 

    Чек , як форма безготівкового розрахунку має широке розповсюдження, як у  нашій, так і у світовій практиці.  Для чіткого з’ясування взаємовідносин чека і близьких йому інститутів необхідно з’ясувати юридичну природу чека. В залежності від того, як будується юридична природа  чека, чекові законодавства різних країн можна розбити на три групи. До першої групи відноситься законодавства англійського типу, до другої - французького, і до третьої - німецького. Законодавство англійськго типу (англійський закон 1882р., закони САСШ) розглядають чек як вид перевідного векселя. Цьому сприяють особливості англійського вексельного права, яке, по-перше допускає векселя  на пред’явника і, по-друге, не вимагає вексельної мітки. Таким чином, можливо визначити чек як перевідний вексель, що сплачується по пред’явленні і трасірований на банкіра (ст.73 англійського вексельного закону 1882р.).

    Французька  конституція чека, виходить з того, що видача чека, а також подальша його передача являє собою передачу прав на покриття, що знаходиться у  платника. Ця конструкція є традиційною як в французькій судовій практиці, так і в юридичній науці. Французька конституція, якщо і не розглядає чек як вид векселя, то все ж значно зближує ці два інститута, так як теорія передачі  прав на покриття запозичена з вексельного права.

      В Німеччині аналіз положень  німецького чекового закону, а  також інших законів, побудованих по цьому типу, приводить до теорії подвійного повноваження, яка панує в німецький юридичній науці. З точки зору  цієї конструкції чек являє  собою, по-перше, уповноваження чекодавцем платника здійснити платіж чекодержателю за рахунок чекодавця і, по-друге, уповноваження чекодавцем чекодержателя отримати платіж за рахунок чекодавця.

    Українське  законодательство визначає чек - як грошовий документ встановленої форми, що містить беззаперечне письмове розпорядження власника рахунка (клієнта) банкові, який обслуговує його, сплатити певну суму грошей пред’явникові чека або іншій вказаній у чеку особі. Чек є інструментом розпорядження коштами, що є на розрахунковому рахунку.

    При розрахунках чеками виникають економічні відносини між трьома суб’єктами. Це:

    —  чекодержатель - юридична або фізична  особа, яка отримує кошти за чеками;

    —  банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі і веде їхні рахунки.

    У сфері безготівкових розрахунків  використовуються розрахункові чеки. Чеки, які використовуються для одержання  готівки з рахунків, відкритих  у банках, називаються грошовими  чеками. Розрахуноковий чек містить  письмове розпорядження чекодавця банку-емітекту сплатити чекодержателю зазначену суму в чеку суму коштів.

    Власник рахунку випусує чеки в межах  залишку коштів на рахунку в установі банку (або понад цей залишок, якщо є домовленність щодо овердрафта).

    Банківська  практика здійснення безготівкових  розрахунків чеками утвердила такі їх обов’язкові реквізити:

    1) назва банку;

    2) наказ про сплату грошової  суми;

    3) отримувач грошей;

    4) дата і місце виписки чека;

    5) підпис чекодавця.

    В Україні використовується строго фінансова  уніфікована форма розрахунокового чека. Бланки чеків брошуруються в спеціальні чекові книжки. Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці НБУ за зразком, затвердженним НБУ. Чекові книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

    З дозволу НБУ чекові книжки (розрахункові чеки) можуть бути виготовленні комерційними банками самостійно з дотриманням усіх обов”язкових вимог  і мати фірмову позначку банку.

    Чек є цінним папером. Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності.

    Залежно від того, на чию косристь виписанний чек (легітимація чекодержателя), розрізняють три їх види:

    1) Чек на пред’явника . В чеку не зазначене найменування одержувача; гроші видаються пред’явнику. Такий чек дуже зручний в умовах ринкової економіки, бо він поруч з назвою “чек” має додатковий напис “на пред’явника”. Він не має ніяких даних про чекодержателя, тому дуже зручний для проведення різних угод, бо може бути переданий з рук в руки, оплата йде без затримки, і тому такого виду чеки мають найбільше розповсюдження. Однак чекодержатель, не вписуючи в ліцеву строну своє прізвище, повинний розписатися на звороті, стверджуючи факт отримання коштів.

    2) Ордерний чек -  переказ якого можливий лише  шляхом індосаменту (надпис на зворотньому боці чеку). Ордерний чек видається на ім’я певної особи, але з застереженням, що його видано з “Наказу” цієї особи. Переказний підпис може бути (меншим, коли надпис містить найменування особи, який чек передано, і “бланкові”, який містить тільки підпис переказуючої особи. Правильним держателем ордерного чеку визначається будь яка особа, до якої чек перейшов за безперервною низкою надписів. Право особи, яка одержала чек за індосаментом, не залежить від прав попередника. Повноваження за кількома надписами не припиняються ні зі смертю перепоручетеля, ні припиненням юридичної особи, від імені якої був зроблений перепоручительний надпис, ні зміною правового статусу перепоручителя (наприклад, оголошення неплатоспроможним). Ордерні чекі повинні містити ім’я свого першого набувача. В країнах СНД ордерні чеки не вживаються.

    3) Іменні чеки виписуються на певну особу і містять застереження “не наказу”. Іменні чеки передаються іншим особам тільки шляхом укладання угоди про уступку права вимоги (цесії).

    Це  цивільно-правові угоди. Кошти видаються  тільки за вимогою особи, яка вказана  в чеку.

    З точки зору інкасація (отримання  коштів) чеки підрозділяються на:

    1. Касовий чек, за яким кошти видаються або власнику  рахунку або третій особі готівкою. Будь-який касовий чек, на якому буде написано “тільки для перерахування” або “розрахунковий” може бути переробленний  у розрахунковий.

     2. Розрахунковий чек, на лицевій стороні якого по діагоналі однією або двома рисами зроблено перекреслення (просування) або зроблені спіціальні надписи “розрахунковий”. Банк не сплачує по розрахункових чеках готівку. Оплата проводиться тільки в безготівковому порядку. Перекреслення такого напису не береться до уваги.

    3. В багатьох краінах застосовуються види розрахункових чеків, які мають назву   кросовані чеки. Кросування робиться двома паралельними лініями на лицьовому боці чеку. Допустиме тільки одне кросування. Кросування може бути загалним, якщо між лініями нема ніяких позначок або є позначка “банк” або спеціальним, якщо між лініями вписано найменування платника. За чеком, що  має загальне кросування, можна сплатити кошти платником тільки банку або своєму клієнту. Держатель чека, що має спеціальне кросування може прд’явити його тільки банку, який  вказаний між лініями. Банк може приймати кросований чек тільки від свого клієнта або від другого банка.

    В Україні розрахунки чеками зараз  не дуже поширені, особливо порівняно із західними країнами, де  чек є основною формою безготівкових розрахунків.  Чеки не отримують поширення у вітчизняному господарському обороті внаслідок недостатності котіштів на рахунках клієнтів і обмежаної платоспроможності більшості комеційних банків. 

4.   Акредитив

 

    Найширше  розповсюдження у сучасних умовах набула акредитивна форма розрахунків.

    Акредитив - це  специфічна форма безготівкових  розрахунків, при яких одна установа банку доручає іншій провести за рахунок спеціально заброньованих для цього  грошових коштів  оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги. При розрахунку акредитивом банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов”язаний:

    —  виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

    —  надати повноваження іншому  (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Ці два види операцій є головними  акредитивними операціями.

    При розрахунках акредитивами в економічні відносини  вступають такі суб’єкти:

    —  платник - заявник акредитива, який звертається до банку, що його обслуговує,  для відкриття акредитива;

    —  банк-емітент - банк платника,іщо відкриває  акредитив своєму клієнтові;

    —  бенефіціар - юридична особа, на користь  якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);

    —  виконуючий банк - банк бенефіціара  або інший банк, що за дорученням банку - емітента виконує акредитив.

    Отже, при розрахунках акредитивами платіж виконує банк постачальника  за рахунок коштів, спеціально заброньованих для цієї мети  в банку платника. Умови та порядок проведення акредитивної операції передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Акредитиви можуть бути депопоновані у банку платника (банку-емітенті) і в банку постачальника (бенефіціара).

    Положення про  безготівкові розрахунки в народному  господарстві України передбачають відкриття покритих і непокритих акредитивів.

    Покритим(депонованим  у банку постачальника або  банку платника) вважається акредитив, при відкритті якого банк-емітент  перераховує кошти платника або надану йому позичку, в розпорядження виконуючого банка на окремий балансовий рахунок - “акредитиви” на весь строк дії зобов”язання банку-емітента. Покриті акредитиви застосовуються у випадках, коли між банком-емітентом і виконуючим банком немає кореспондентських відносин. Покритим, депонованим у банку платника, є акредитив, який враховується в банку платника на окремому балансовому рахунку “акредитив”, а принятий для виконання акредитив в банку постачальника враховується на позабалансовому рахунку “Акредитиви до оплати”.

    Непокритий  акредитив може відкриватися, при  встановленні між банками кореспондентських відносин, у виконуючему банку шляхом надання йом права списувати суму акредитива з рахунку банка-емітента. Ніякого договору гарантії жоден банк не укладає. Відкриття банком-емітентом непокритих гарантованих акредитивів у банку постачальника здійснюється за домовленністю постачальника і покупця відповідно до умов кореспондентських відносин їх банків. Використання таких акредитивів банком постачальника здійснюється у встановленому порядку. Заява клієнта про встановлення непокритого акредитива записується на приход банком-емітентом на окремий забалансовий рахунок “Гарантії, поручительства, видані банком”. Ніякого договру гарантії, як це прийнято в цивільно-правових відносинах, не укладається.

    Акредитиви  ще поділяються на відзивні та безвідзевні .

    Відзивний - акредитив, який може бути змінений або  анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотриманя умов, передбаченних договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

    Безвідзивний - акредитив, який може бути змінений або  анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

    В іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватися такі акредитиви:

    —  депоновані - списання коштів із спеціального окремого рахунка №720 “Акредитиви”, відкритого у виконуючому банку;

    —  гарантовані - наданням  виконуючому  банку права списувати кошти  з кореспондентського рахунка банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентних відносин між банками.

    Відносини між банком-емітентом і виконуючим банком регулюються кореспондентськими договорами (угодами), в яких передбачається розмір комісійних за авізуванням та інші  витрати, пов’язані з відкриттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіцеаром і не може бути переадресований.

    Для відкриття акредитива підприємство-покупець надає банку-емітенту заяву, де повинен  вказати: номер договру, за яким відкривається  акредитив; строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитиву); найменування постачальника; вид акредитива; умови реалізації акредитива (документи, види товарів тощо); суму акредитива.