Безготівкові розрахунки фізичних осіб, їх види та проблеми організації в Україні

- нараховує  на переказану суму відсотки  з дати, вказаної в особовому  рахунку;

- робить  у платіжному дорученні і на  реєстрі-ордері відмітку про зарахування  суми на вклад, вказує дату  й підписує ці записи;

- направляє  реєстр-ордер, платіжне доручення  й ордер встановленої форми  в складі звіту в відділення  комерційного банку.

При першій явці вкладника контролер (оператор) упевнюється в особі вкладника  за пред'явленим ним паспортом, дані якого записує на повідомленні відповідної  форми, забирає в нього квитанцію  встановленого зразка (якщо вона видавалась), дооформляє особовий рахунок, відкритий  із зарахування проведеної суми, й  алфавітну картку відповідної форми, виписує ощадкнижку, записує в  ній операцію в тому ж порядку, що і в особовому рахунку.

Особа, яка  подала заяву про переказ, може дати протягом місяця з дня оформлення заяви письмове доручення про  його відміну.

Комерційні  банки на території України здійснюють грошові перекази в національній валюті через систему "СОФТ", а  також грошові перекази в іноземній  валюті через систему Western Union, Money Gram.

Переведення коштів по Системі "Western Union" - це найшвидший і надійний спосіб переказати гроші по усьому світі. Усього через кілька хвилин відправлені кошти стають доступними для їхнього одержання адресатом. Чи одержати відправити гроші можна в будь-якій країні світу, де є пункти обслуговування Компанії "Western Union". В даний час зареєстровано більш 98000 пунктів у 185 країнах світу.

Існує декілька характерних особливостей системи переказів Western Union на території  України:

• перекази здійснюються тільки між фізичними особами, при чому, ні відправнику, ні отримувачу не треба мати банківських рахунків;
• надіслати або отримати можна тільки готівкову валюту (на 
  поточний момент здійснюються операції зі гривнею та доларами 
  США);
• переказ готовий до сплати у будь-якій агенції Western Union 
  через 15 хвилин після надсилання;
• мережа агенцій Western Union постійно збільшується і список 
  країн, у яких можна отримати або надіслати переказ, зростає з 
  кожним днем.

По Системі "Western Union" можна:

• перевести й одержати наявні кошти в межах України;
• перевести наявні долари США за рубіж;
• одержати наявні долари США, що надійшли з-за кордону.

Для переказу коштів необхідно  заповнити заяву, у якій вказати:

• повне ім'я одержувача і відправника коштів;
• суму переказу;
• адреса і номер телефону відправника;
• місто одержувача (а так само країну одержувача при переказі 
  доларів США за рубіж);

Для одержання коштів необхідно заповнити  заява, у якому вказати:

• повне ім'я відправника;
• очікувану суму переказу;
• місто (а також країну відправлення, якщо переказ надійшов з-за 
  кордону);

контрольний номер переказу (є необов'язковим  реквізитом, але дозволяє прискорити процедуру одержання переказу).

Компанія MoneyGram є одним з лідерів на світовому ринку міжнародних грошових переказів. Мережа пунктів MoneyGram по всьому світу включає в себе основні банки країн, поштові відділення, пункти обміну валюти, турагенства, супермаркети тощо.

Оплата  тільки при відправленні переказу. Виплата переказу - безкоштовно.

Переказ MoneyGram здійснюється:

- відправлення - в євро;

- виплату в валюті, вибраній відправником переказу - долар США або євро.

Для відправлення переказу достатньо заповнити бланк, пред'явити документ, що засвідчує  особу відправника, внести до каси суму переказу, після чого оператор повідомить відправникові номер переказу, який необхідно повідомити отримувачу. При  відправленні переказу привласнюється унікальний контрольний номер (10 знаків). Для відправлення переказу досить знати  країну, прізвище та ім'я одержувача. Переказ стає доступним до виплати  відразу після присвоєння йому контрольного номеру.

Для отримання  переказу клієнт-отримувач повинен  знати прізвище і ім'я відправника, суму переказу. При отриманні переказу клієнту необхідно пред'явити документ, що засвідчує особу отримувача. Знання контрольного номера переказу одержувачем не є обов'язковим, але значно спрощує пошук переказу в системі.

Розділ III. Проблеми і перспективи  організації безготівкових розрахунків  фізичних осіб в Україні.

Розрахунки  з участю фізичних осіб, на відміну  від міжгосподарських розрахунків, які переважно виконуються в  безготівковій формі, до останнього часу здійснювалися в Україні  переважно готівкою. Традиційні інструменти  безготівкових розрахунків (чеки, платіжні доручення) у цій сфері майже  не застосовувалися, що можна пояснити малими обсягами трансакцій окремих  платників та низьким рівнем розвитку банківських послуг в країні. Проте  зумовлені трансформаційними процесами  в економіці надмірне розбухання готівкового обороту та істотне  підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку населення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових  інструментів у цю сферу.[8. 36c.]

В Україні  сьогодні ринок пластикових карток є одним з найбільш динамічно  розвиваючих сегментів ринку. При  цьому, експерти вказують на значний  потенціал для його подальшого розвитку в умовах підвищення якості послуг і зниження тарифів по їх обслуговуванню. Динаміка розвитку ринку пластикових  карток в Україні, на думку зарубіжних фахівців, перевершила самі сміливі  очікування: картковий бізнес сьогодні не тільки довів свою перспективу, але  й став невід’ємним елементом  комплексу банківських послуг. Банківська пластикова картка стала у всьому світі надійним помічником та зручним  засобом розрахунку для багатьох мільйонів людей різного віку. За її допомогою вони отримують платежі, пенсії, розраховуються за надані послуги  різноманітного характеру, сміливо  рушають в подорожі, сплачують  комунальні платежі, здійснюють перекази та одержують кредити, замовляють та оплачують інші різноманітні банківські послуги. Застосування платіжних карток охоплює навіть такі галузі, як оптова та роздрібна торгівля, сфера надання  некомерційних послуг, виплата заробітної плати тощо.

Платіжна  картка - документ на носії електронної  інформації у вигляді пластикової  картки, що випускається кредитно-фінансовими  установами. У процесі розвитку карткових систем виникло багато різновидів пластикових карток, які розрізняють за призначенням, функціональними та технічними характеристиками і категоріями споживачів. Банківські платіжні картки - лише одна з гілок „ дерева" пластикових карток.

Розрізняються кредитні і дебетні картки, а також  картки типу "електронний гаманець" (electronic purse). Перші - пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватись кредитом при купівлі товарів і при отриманні касових позик. Другі - призначені для отримання готівки в банківських автоматах або купівлі товару з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку. Третій вид карток призначений для використання готівкових коштів, внесених на саму картку, при оплаті за товари або послуги.[10.c. 79]

Механізм  здійснення операцій із банківськими платіжними картками регулюється певною законодавчою і нормативною базою. Основними документами, що регламентують  порядок використання банківських  платіжних карток у вітчизняній  економіці, є: "Положення про порядок  здійснення бухгалтерських операцій з  банківськими платіжними картками національної системи" (затверджено постановою Правління НБУ № 353 від 30.12.1996 р.), "Положення про систему захисту  електронної інформації до системи  масових електронних платежів населення  за товари та послуги в Україні" (затверджено постановою Правління  НБУ № 353 від 30.12.1996 р.).

Для здійснення операцій із платіжними картками Національної системи необхідно одержати ліцензію (дозвіл) НБУ.

Сьогодні  лідерами серед українських банків у роботі з картками міжнародних  платіжних систем є АППБ "Аваль", Приватбанк та Укрексімбанк.

Розрахунки  з участю фізичних осіб, на відміну  від міжгосподарських розрахунків, які переважно виконуються в  безготівковій формі, до останнього часу здійснювалися в Україні  переважно готівкою. Традиційні інструменти  безготівкових розрахунків (чеки, платіжні доручення) у цій сфері майже не застосовувалися, що можна пояснити малими обсягами трансакцій окремих платників та низьким рівнем розвитку банківських послуг в країні. Проте надмірне розбухання готівкового обороту та істотне підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку населення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових інструментів у цю сферу.

У зв’язку  з активізацією і поглибленням економічних  реформ в Україні, розвитком банківської  інфраструктури все більше число  комерційних банків включаються  в нову для них сферу - обслуговування платіжних карток, і на тлі цих  процесів одним із важливих етапів розвитку платіжної системи України  стає впровадження системи безготівкових  розрахунків населення за товари і послуги, які виконуються за допомогою платіжних карток Національної системи масових електронних  платежів.

Сегмент безготівкових платежів на національному картковому ринку  нині знаходиться лише на стадії становлення. В Україні, на жаль, поки що не створено належних умов для істотного збільшення його частки.

Серед негативних факторів розвитку безготівкових розрахунків, слід виділити чинники, що діють з боку користувача  послуг, та з боку надавача послуг:

1. З боку користувача послуг можна виділити наступні:

• недостатній розвиток інфраструктури обслуговування платіжних карток;

• невідповідність темпів росту емітованих платіжних карток темпам росту торгівельних терміналів, що означає практичну недоступність цих послуг;
• невисоку якість послуг, що надаються клієнтам по безготівковим розрахункам;
• низький рівень купівельної спроможності населення;
• відсутність мотивації у населення до здійснення безготівкових розрахунків;
• відсутність легкодоступної інформації про надавачів таких послуг та про вартість послуг.
• це обумовлює також низьке використання можливостей карток з боку їх держателів.

2. З боку надавача послуг –

• незацікавленість торговців у впровадженні безготівкових форм розрахунків;
• відсутність кредитних історій фізичних осіб, що стримує розвиток кредитування з використанням платіжних карток;
• великі затрати для придбання відповідного устаткування;
• недостатній розвиток ринку споживчого кредитування (питома вага споживчих кредитів в загальному кредитному портфелі українських банків складає 24,9% у 2010р.);
• збільшення в портфелі банків карток, які видаються під час відкриття депозитів і використовуються, як правило, для отримання нарахованих процентів. [12.c.54-56]

Серед найголовніших проблем організації безготівкових розрахунків фізичних осіб можна виділити такі:

• низький середній рівень доходів населення, що не дозволяє підтримувати високого рівня залишків на карткових рахунках;
• відсутність бажання у населення України тримати гроші в банку;
• брак як навичок, досвіду, традицій щодо впровадження карткових систем, так і вміння користуватися ними;
• незацікавленість торгівельних підприємств приймати до оплати картки (це в деякій мірі кримінально-психологічний момент);
• значні капіталовкладення та довгий термін окупності інвестицій у картковий бізнес;
• відсутність належної законодавчої бази щодо обігу платіжних карток;
• проблема фінансової безпеки банків та клієнтів.

Деякі з  цих проблем можуть бути вирішені вже сьогодні, інші вимагають часу. Без сумніву, держава повинна стимулювати впровадження платіжних карток через встановлення пільгового режиму авторизації для високотехнологічного обладнання, що використовується для забезпечення випуску та обігу карток; введення карткових пільг для учасників ринку; створення жорстких умов для унеможливлення торговців приховувати виручку. Крім того, потрібне державне регулювання обігу платіжних карток створенням відповідної правової бази.

Проблеми  небажання тримати гроші в  банку та відсутності традицій і  культури безготівкових розрахунків  можна частково вирішити шляхом реалізації зарплатних проектів.

Як свідчить досвід, лише в перший місяць зарплата забирається майже повністю, а  потім, розуміючи, що в банкомату  це можна зробити цілодобово, знімається тільки необхідна сума. Середній залишок  на рахунках становить приблизно 20%[9, с. 32-34]