Аналіз запасів підприємства та їх оптимізація

До покупних напівфабрикатів та комплектуючих відносяться напівфабрикати, готові комплектуючі, які придбані для комплектування продукції, що виготовляється і потребують витрат праці з їх обробки та складання.

До палива належать усі види, які заготовлюються для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, виробництва електроенергії, опалення будівель.

До тари і тарних матеріалів відносять усі види тари, крім тари, що використовується як господарчий інвентар, а також матеріали та деталі, що використовуються для виготовлення тари та її ремонту.

До запасних частин відносять куплені та виготовлені запасні частини, готові деталі, які використовуються для проведення ремонту обладнання, транспортних засобів.

Класифікації запасів за ступенем групування матеріалів та залежно від організаційної структури управління пов’язані із обліком запасів, статистичним та економічним аналізом. Застосовуються в процесі прийняття управлінських рішень щодо поповнення або скорочення обсягів залишків товарно-матеріальних цінностей.

За характером оцінки запаси можуть бути фактичними (на певний момент), перспективними (розрахованими на підставі загальних тенденцій на перспективну дату з метою оцінки можливостей забезпечення виробництва), середніми. Показник, який характеризує запаси у середньому за певний період, у практиці планування та обліку визначається при розрахунку періоду оборотності активів.Найскладніше оцінити перспективну величину запасів.

При визначенні запасів цього виду оцінюють очікувані на певну дату та перехідні запаси.

Перехідні запаси - це запаси на кінець певного періоду, які будуть забезпечувати безперервність роботи підприємства до першого надходження матеріалів у майбутньому періоді.

Очікувані запаси на певну перспективну дату розраховують за наявності постійного, систематичного поповнення.

Виробничі запаси є об’єктом нормування. Для визначення найбільш оптимальної їх величини, в процесі нормування запаси поділяються на умовно спеціальні види за їх призначенням.

Підготовчий запас - це складова частка запасу, що виокремлюється при його нормуванні. Він формується на час, необхідний для підготовки (доставки) матеріалів до місця виробничого споживання або на час підготовки до відпуску споживачам зі складу постачальників. Підготовчий запас передбачає такі запаси:

-                     пересічний запас - утворюється під час кількісного та якісного відпуску матеріалів споживачам, їх документального оформлення, сортування, навантаження на транспортні засоби. Він визначається за нормативним методом залежно від мінімального часу здійснення цих операцій;

-                     спеціальний запас - утворюється для виконання додаткових операцій, які потребують значного часу для підготовки матеріалів (сушка, нарізка, комплектування). Його величина визначається на підставі поточних спостережень (статистичних даних) про фактичні витрати часу на виконання конкретних операцій.

Поточний запас - це частина загального запасу, що призначена для нормальної роботи виробництва в інтервалі між поставками, за умов їх рівномірності за величиною та періодичністю. При визначенні поточного запасу на підприємстві до уваги беруться тільки виробничі потреби.

Страховий запас - друга складова, що виокремлюється в процесі нормування. Його призначення - забезпечення виробництва в період непередбачених відхилень у процесі надходжень матеріальних ресурсів або відхилень споживання від визначених на підприємстві норм.На підприємствах у певному періоді можуть формуватись аномальні запаси, які в свою чергу поділяються на наднормативні та запаси, які не використовуються.

Наднормативні - наявні матеріальні цінності, вартість яких перевищує норму запасу. Наявність таких запасів призводить до зниження ефективності використання оборотних коштів підприємства.До запасів, які не використовуються належать матеріальні цінності, що придатні до використання, але не потрібні підприємству.

Основними причинами їх утворення є: зміни в структурі та обсягах виробництва, помилки у визначенні потреби в сировині та матеріалах, заміна матеріалів на інші, більш прогресивні, поставка неякісної продукції тощо.Наявні запаси підприємства повинні відповідати попиту на ринку сировини, матеріалів та готової продукції.

За цією ознакою визначають запаси необхідні для задоволення очікуваного попиту (вони формуються для прогнозованого попиту) та гарантійні запаси (формуються для непередбаченого зростання попиту).

Така класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів серед яких:

Забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів.

Контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки.

Забезпечення відповідності складських запасів нормативом.

Достовірна оцінка запасів.

Розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків.Відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. В питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу товарно-виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом. В цілях управління облікова інформація використовується для:

1. Визначення принципових підходів до формування запасів підприємства.

2. Щоденного отримання інформації про надходження та витрачання запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб.

3. Аналізу наявності та руху запасів у попередніх періодах.

4. Безперервної оцінки реальної вартості запасів на складі, та проведення аналізу ефективності використання запасів.

5. Оптимізації обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов’язаних із заготівлею запасів.

6. Оптимізації обсягу основних груп запасів.

7. Вибору методу оцінки запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства.

Обсяг та структура запасів промислового підприємства формується під впливом таких факторів, як: обсяг потреби підприємства в матеріальних ресурсах; асортиментна структура виробництва; періодичність запуску матеріалів у процес виробництва (або безперервність його споживання); фізичні втрати матеріалів у процесі тривалого зберігання (чи моральне старіння); умови та розміри транзитних норм постачання; співвідношення складської та транзитної форми постачання; сезонність виробництва, споживання та постачання; якість виконання постачальниками договірних зобов’язань; спекулятивні моменти в політиці управління запасами; рівень інфляції на ринках матеріальних ресурсів; економія ресурсів у зв’язку із закупівлею великих партій зі знижками.

Напрями та інтенсивність впливу факторів різні, але найбільш важливими факторами є обсяги виробництва та організація технологічного процесу на підприємстві. Так, надходження на підприємство матеріально-технічних ресурсів організовується службами ресурсного забезпечення. Їх головна ціль - своєчасно постачати на підприємство необхідні види ресурсів в потрібній кількості та якості.

Таким чином, на підставі вищесказаного можна стверджувати, що дослідження забезпеченості суб’єкта господарювання запасами та ефективності їх використання в системі управління виробничою діяльністю підприємства є першочерговим завданням на шляху досягнення максимальної ефективності господарської діяльності, а також дає можливість визначити пріоритети діяльності даного підприємства.

1.2 Економіко-правове забезпечення оцінки запасів

Держава, яка діє в інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб'єктів. При здійсненні своєї діяльності підприємства усіх форм власності керуються чинним законодавством України.В основу правового регулювання покладено принцип обов'язковості дотримання правових норм.

Взаємодія економічного та правового регулювання проявляється в тому, що підприємство вибирає економічно доцільну для себе лінію поведінки, але при цьому воно змушене рахуватися з правовими нормами, порушення яких призводить до юридичної відповідальності та відповідно економічних втрат.

Регулювання діяльності підприємств в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Державного комітету статистики, Головної державної податкової служби, Національного банку та інших державних органів.

Аналіз економіко-правового середовища, що стосується оцінки, обліку та аналізу запасів свідчить про те, що в Україні сформувалася чотирирівнева система нормативно-правового забезпечення.

Перший рівень - законодавчий, він включає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та інші законодавчі акти.

Другий рівень - нормативний, який містить національні П (С) БО, План рахунків бухгалтерського обліку та інструкцію про його застосування.

Третій рівень - методичний, включає різного роду методичні вказівки, рекомендації щодо застосування національних П (С) БО.

Четвертий рівень - організаційно - розпорядчий. До цього рівня відносять внутрішні робочі документи, які формуються безпосередньо на підприємстві, в тому числі Наказ або Положення про облікову політику підприємства, в якому визначаються конкретні методи оцінки та списання запасів тощо.

Документи певного рівня не повинні суперечити документам більш вищого рівня. Наприклад, оформлена розпорядчим документом облікова політика не повинна суперечити Методичним вказівкам (рекомендаціям), національним П (С) БО, плану рахунків тощо.Карпенко О.А., Мякушко В.Л. у науковій роботі "Логістичний підхід до управління запасами підприємств" розглянули теоретичні аспекти управління запасами автотранспортних підприємств: від змісту поняття "запас", класифікації запасів та до систем управління запасами.

Було розглянуте методичне забезпечення моделювання замовлень для формування запасів на підприємстві, формування стратегії управління запасами. Запропоновано вдосконалення окремих методів розрахунку оптимального розміру товарних запасів.

В даній роботі критично оцінено існуючу практику поповнення запасів на підприємствах та запропоновано окремі рекомендації щодо руху запасів у межах підприємства.Кудельський В.Е. опублікував статтю під назвою "Методика проведення внутрішнього аудиту запасів молокопереробних підприємств", в якій визначив основні завдання, об’єкти та елементи внутрішнього аудиту запасів за трьома напрямками (адміністративним, бухгалтерським, технічним контролем), що, на його думку, дасть можливість своєчасно виявити і виправити суттєві помилки пов’язані з оформленням надходження, оприбуткування, руху, оцінки та вибуття запасів молокопереробних підприємств.

Також подано модель внутрішнього аудиту запасів молокопереробних підприємств у вигляді рис.1.1 Окрім того, автор даної статті запропонував заходи посилення системи внутрішнього бухгалтерського контролю запасів. [38]Грачова Р. у своїй статті зазначає: "Витрати з придбання запасів і витрати з їх переробки - це, у перекладі традиційною для нас мовою, - витрати на закупівлю і витрати, які до них потім додаються для того, щоб із куплених матеріалів виготовити продукцію.

Так, якщо сировина і матеріали на складі - це запаси, вартість яких склалася "на вході", то готова продукція і продукція у стадії НЗВ - це запаси, вартість яких формується "на виході". Приріст вартості - і є витрати з переробки. Нічого нового. Нові лише терміни. Інша річ, що "старі" "запаси" у контексті нових термінів по-новому виглядають". [28].

Основою ефективної організації обліку запасів є правильна класифікація і кодування товарного асортименту.Після того як усі товарні запаси вже класифіковані й кодовані, слід перейти до обліку на підставі кодів, а не найменувань. Тобто код товару обов’язково повинен фігурувати в прибуткових і витратних документах, картках складського обліку й аналітичних облікових документах.

Наступним кроком є така організація документообігу, за якої всі первинні документи, на підставі яких приймаються й відпускаються товари, насамперед проходили б через товарознавця. І лише на підставі зазначених ним кодів рух товару повинен відображатися в картках складського обліку й бухгалтерських регістрах.

Останнім кроком, без якого всі попередні заходи хтозна чи дадуть бажаний результат, є регулярна інвентаризація товарних залишків.

1.3. Методи оцінки запасів підприємства

Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. В обліку запаси відображаються за первісною вартістю. Відповідно до П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається із таких фактичних витрат:

•    сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• сум ввізного мита;

•     сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів ,і не відшкодовуються підприємству;

• транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

•        інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і

доведенням стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і покращення якісно-технічних характеристик запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

• понаднормові втрати і нестачі запасів;

• проценти за користування позиками;

•витрати на збут;

• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не