Аналіз фінансового стану по даним бухгалтерського звіту

   Прибуток  від продажів (010 – 040 – 070 – 080 – 090 + 060)

               Витрати від звичайної діяльності (020 + 080 + 070 + 090)             (3.30) 

   

 

   

 

   В звітному періоді ефективність(прибутковість) зроблених витрат – 21,28%, в попередньому – 42,71%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    4 Фінансове планування. Фінансовий план як один з елементів фінансового планування 

1. Фінансове планування. Методика, принципи і організація  фінансового планування.

 

    Фінансове планування – продукт фінансових досліджень, яким займається наука. Планування як елемент керування є найкращим  засобом фінансової політики. Воно дозволяє плавно і непомітно робити великі господарські зміни.

    Об'єктом  фінансового планування є фінансова  діяльність суб'єктів господарювання і держави, а підсумковим результатом - складання фінансових планів, починаючи  від кошторисів окремої установи до зведеного фінансового балансу держави. У кожнім плані визначаються доходи і витрати  на визначений період, зв'язки з ланками фінансової і кредитної систем (внески відрахувань на соціальне страхування, платежі в бюджет, плата за банківський кредит тощо). Конкретні задачі фінансового планування визначаються фінансовою політикою. Це визначення обсягу коштів і їх джерел, необхідних для виконання планових завдань; виявлення резервів зростання доходів, економії у витратах; встановлення оптимальних пропорцій у розподілі засобів між централізованими і децентралізованими фондами тощо.

    Планування  характеризується:

    1) екстенсивністю (охоплює широке  коло соціально - політичних і  економічних явищ);

    2) інтенсивністю (має на увазі  застосування нової техніки);

    3) ефективністю (означає, що в підсумку  необхідно досягти тих цілей,  що ставить фінансове керування).

    Методи  фінансового планування:

    1) автоматичний (данні попереднього  року переносяться, наприклад, на 2004 рік. Якщо є інфляція, то  дані збільшуються на коефіцієнт інфляції). Цей метод є самим примітивним методом і, як правило, використовується при нестачі часу;

    2) статистичний (складаються витрати  за попередні роки і поділяється  на кількість попередніх  років);

    3) нульової бази (усі позиції повинні розраховуватися по новій. Цей метод враховує реальні потреби і погоджує їх з можливостями)

    4) екстраполяція (складається у  визначенні фінансових показників  на основі виявлення їх динаміки; у розрахунках виходять з показників  звітного періоду, корегуючи їх на відносно стійкий темп змін; динаміка показників екстраполюється на майбутнє);

    5) нормативний (по визначених нормах);

    6) математичного моделювання (побудова  моделі процесу і перенос її  у фінансову область);

        7) балансовий (застосовується для узгодження напрямків використання фінансових ресурсів із джерелами їхнього формування, ув'язування всіх розділів фінансових планів між собою; його порушення приводить до того, що порушуються зв'язки, узгодження і виникає невідповідність між розділами фінансових планів)

    Принципи  планування

    Найважливішим принципом планування є принцип  безперервності, що застосовується в  тому сенсі, що планувальник вносить  корективи в план щорічно, гнучкість  планів повинна забезпечувати їхня життєвість, а фінансова техніка вигадала принцип “ковзний бюджет”. Цей принцип застосовується для більшості витрат, особливо при розрахунку державних асигнувань. У цих бюджетах (складаються на 5 років) є визначені поняття у виді цифр по роках:

    Цифра 1 року – остаточна;

    Цифра 2 року – тверда;

    Цифра 3 року – відносно тверда;

    Цифра 4 року – попередня;

    Цифра 5 року – приблизна.

    Це  системно – варіаційний метод  планування (ППБ).

    ППБ – планування, програмування і  бюджетирування:

    I стаття  – планування (містить у собі формування і виклад цілей і задач, у напрямку якого повинні діяти організації при своєму функціонуванні);

    II стаття – програмування (має  на увазі підбор наявних і  перебування нових засобів, що  використовуються для досягнення  цілей. Програмування означає  процес, який простирається в  далеке і найближче майбутнє);

    III стаття – бюджетирування (процес  перекладу загальних багаторічних  програм на мову річних бюджетних  цифр по фінансових роках. Це  процес розподілу всієї сукупності  кількісно виражених операцій  по традиційному бюджетному угрупованню).

    Організація планування залежить від величини підприємства. На дуже дрібних підприємствах не існує поділу управлінських функцій  у власному змісті цього слова, і  керівники мають можливість самостійно вникнути в усі проблеми. На великих  підприємствах робота зі складання бюджетів (планів) повинна вироблятися децентралізовано. Адже саме на рівні підрозділів зосереджені кадри, що мають найбільший досвід в області виробництва, закупівель, реалізації, оперативного керівництва і т.д. Тому саме в підрозділах і висуваються пропозиції щодо тих дій, що було б доцільно почати в майбутньому.

    Бюджети підрозділів розробляються не окремо один від одного. При розрахунку, наприклад, планових показників реалізації, а значить і величини покриття необхідно знати умови виробництва і заплановані відпускні ціни. Щоб забезпечити діючу систему координації, на багатьох підприємствах розробляється інструкція для складання бюджетів, у якій знаходиться погодинний план, а також розподіл обов'язків  і відповідальність при розрахунку бюджетних показників.

    У літературі про планування на підприємствах  звичайно розрізняють дві схеми  організації робіт зі складання  бюджетів (планів): по методу break-down  (униз) і по методу  build-up (нагору). По методу  break-down робота зі складання  бюджетів починається “зверху”, тобто керівництво підприємства визначає мету і задачі, зокрема планові показники по прибутку. Потім ці показники в більш деталізованої, у міру просування на більш низькі рівні структури підприємства,  формі включаються в плани підрозділів. По методу build-up навпаки. Наприклад, розрахунок показників реалізації починають окремі збутові підрозділи, і потім уже керівник відділу реалізації підприємства зводить ці показники в єдиний бюджет (план), що у наслідку може ввійти складовою частиною в загальний бюджет (план) підприємства.

    Методи break-down і build-up представляють дві протилежні тенденції. На практиці не доцільно використовувати  тільки один з цих методів. Планування і складання бюджетів являють  собою поточний процес, у якому  необхідно постійно здійснювати координацію бюджетів різних підрозділів.

      Процес планування.

    Підприємство  повинне здійснювати планування і контроль у двох основних економічних  областях. Мова йде про прибутковість (рентабельності) його роботи і фінансовому  становищі. Тому бюджет (план) по прибутку і фінансовий план (бюджет) є центральними елементами внутріфірмового планування. Планування потреби в оборотному капіталі. На підприємстві необхідно проводити планування використання  як основного, так і оборотного капіталу. Важливим фактором планування використання оборотного капіталу є планування часу надходження доходу і витрат. Наявність оборотного капіталу підприємства повинне покривати видатки з часу початку виробництва до оплати продукту споживачем.

    Планування  потреб в основному капіталі. В міру розвитку підприємства верстати зношуються, змінюється технологія, потрібні нові будинки, устаткування, комп'ютери. Часто терміни придбання основного капіталу досить великі.

    Це  означає, що важливо уключити фінансове  планування в процес стратегічного планування підприємства. Якщо підприємство хоче завоювати нові ринки і розширити виробництво продукту, воно повинно подбати про потреби в капіталі в процесі формування довгострокових планів по маркетингу й основних дослідженнях по виробничих методах.

    Планування  джерел доходу. Відомо багато джерел фондів підприємства, включаючи доход від  продажу продукції, інвестиції її власників, а також позики. Задача, насамперед, складається в перебуванні кращого  джерела для кожної потреби і  саме в  той час, коли виникає така потреба.

    Якісне  планування полягає в тім, щоб  одержувати необхідні фонди не тільки вчасно, але і по найнижчій ціні. Для цього потрібно знайти банк, що може їх надати в даний час, співвіднести джерело фондів з метою, для якої вони будуть використовуватися, збалансувати різні джерела, тому що не можна покладатися лише на банківські позики, тільки на випуск акцій або надходжень з доходів. Зокрема, потрібно правильно вибрати час: продавати акції, коли ринок акцій процвітає, не брати в борг, коли дисконтні ставки високі тощо.

 

4.2 Фінансовий план як один з елементів фінансового планування.

 

    Фінансове планування здійснюється за допомогою  складання фінансових планів різного  змісту і призначення в залежності від задач і об'єктів планування.

     Фінансовий  план є невід'ємною частиною бізнес планування підприємства. Він покликаний узагальнити матеріали, викладені  в описовій частині планування, для  того щоб представити їх у вартісному вираженні. Він складається на термін від 1 до 5 років і входить у бюджет. За формою фінансовий план являє собою виклад цілей, цифр і організаційних пропозицій на планований період. Як правило,  плани відрізняються від свого результату виконання, але в усьому світі ця відмінність складає десяті частки відсотка.

    Фінансові плани можна розділити на перспективні, поточні і оперативні.

    Прикладом сполучення перспективного і поточного  планування є бізнес-план, що прийнято розробляти в розвинутих капіталістичних  країнах при створенні нового підприємства або обґрунтуванні виробництва нових видів продукції. Він складається на період від трьох до п'яти років, оскільки планові розробки на більш тривалі періоди не можуть бути достовірними.

    Бізнес-план не є тільки фінансовим планом, він  необхідний для розробки стратегії  фінансування і залучення конкретного інвестора на визначених умовах до участі в створенні нового підприємства або фінансуванню нової виробничої програми.

    Складання бізнес-плану, безсумнівно, сприяє внутрішньому керуванню підприємством, тому що він  розробляється на основі постановки цілей, способів їхнього практичного здійснення, ув'язування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. Професійне складання бізнес-плану дозволяє зберегти кошти інвесторів і знижує імовірність банкрутства.

    Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в області кредитної й інвестиційної політики і багато інше.

    Необхідно домогтися такого положення, щоб  уся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельна і забезпечувала б грошові надходження в обсязі, що задовольняє зацікавлені в результатах роботи підприємства групи осіб (власників, кредиторів і ін.). Опис очікуваних результатів економічної діяльності в майбутній період має місце при складанні бюджетів (планів) підприємства.

    Як  правило, розрізняють короткострокове  і довгострокове планування. Значення деяких із прийнятих рішень поширюється  на дуже довгу перспективу. Це відноситься, наприклад, до рішень у таких областях, як придбання елементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортименту продукції, що випускається. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відбиті в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізації звичайно буває досить невисока. Довгострокові плани повинні являти собою свого роду рамкову конструкцію,  елементами якої є короткострокові плани.