Шпаргалка по "Предпринимательское право"

26. Загальна  хар-ка способів забезп. викон зобов’язань ( поняття, мета, форма договору,значення). Додатковий х-р способів забезп викон зобов в договорах.

Способи забезпечення виконання зобов`язань - спеціальні заходи майнового характеру, що стимулюють належне виконання зобов`язань боржником шляхом становлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора. Відповідно до ЦКУ до способів забезпечення виконання зобов’язань  належать: -неустойка; -застава; -порука; -гарантія;-завдаток;-притримання. Неустойка – це грош. сума або інше майно, яке боржник повинен передати  кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Мета - загрозою штрафу забезпечити своєчасне і добровільне виконання зобов'язання. Неустойка виступає у формах штрафу і пені. Неустойка є засобом оперативного впливу на недбайливого боржника. Застава – це спосіб забезп. зобовязань, коли кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна (або нерухомого майна) переважно перед іншими кредиторами. Стронами договору можуть бути фіз., юр. особи та держава. Предметом може бути будь-яке майно, яке заставодавець може відчужувати та на яке може бути звернуто стягнення. Договір застави вимагає письмової форми. Порука – обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань. Порукою може бути забезпечена лише дійсна вимога; визнання недійсним основного зобов'язання, тягне за собою недійсність і поруки; завжди вимагає простої письмової форми. За боржника можуть одночасно поручитися кілька осіб -поручителів. Гарантією є банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Договір гарантії повинен бути у письмовій формі; гарантами можуть виступати лише юр. особи, що мають статус фінансових установ; гарантія діє протягом строку, на який вона видана і є чинною від дня її видачі. Завдаток - грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Сторонами можуть бути і фіз, і юр. особи. Завдаток виступає засобом платежу, як спосіб забезпечення виконання зобов'язання; визначає мінімальний обсяг відповідальності сторони, що порушила договір і видається  з метою засвідчення укладення договору та забезпечення його виконання. Притримання - можливості кредитора притримувати річ, що належить боржнику, до тих пір, доки останній не виконає свої зобов`язання, або задовольнити з неї свій інтерес. Кредитор не має права користуватися цією річчю та несе відповідальність за втрату, псування речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

27. Правовий статус товариства з додатковою відповідальністю

Правовий  статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має  товариство з додатковою відповідальністю.

ТДВ — це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Основні риси:

1) різновид господарського  товариства; 2) мін. розмір стат. фонду  — сума, еквівалентна 100 мінімальним  заробітним платам за ставкою,  що діє на момент створення товариства; 3) поділ стат. фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним); 4) наявність системи органів управління: збори учасників — вищий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) — виконавчий орган, ревізійна комісія — контрольний орган; 5) субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств) або установчими документами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів; 6) подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (в т. ч. змісту установчих документів).

28.Порядок зміни та розірвання  договору. Підстави для зміни  або розірвання договору

Порядок зміни та розірвання договору (ГКУ)

1. Зміна та розірвання господарських договорів (ГД) в одностор. порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або ГД. 2. Сторона ГД, яка вважає за необх змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за ГД. 3. Сторона ГД, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-ти денний строк після одержання пропоз. повідомляє другу сторону про результати її розгляду. 4. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) ГД або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. 5. Якщо судовим рішенням ГД змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Підстави  для зміни або розірвання договору (ЦКУ)

1. Зміна або  розірвання ГД допускається лише  за згодою сторін, якщо інше  не встановлено ГД або законом. 2. ГД може бути змінено або  розірвано за рішенням суду  на вимогу однієї із сторін  у разі істотного порушення  договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

29. Особливості створення та  функціонування повних товариств  (ПТ).

Повним  є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку д-ть від імені товариства і солідарно несуть додаткову відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. ПТ створюється і діє на підставі засновницького договору (ЗД)який підписується всіма його учасниками. Управління діяльністю ПТ здійснюється за спільною згодою всіх учасників. ЗД товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник ПТ має 1 голос, якщо не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Кожний учасник ПТ має право діяти від імені товариства, якщо ЗД не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам. Прибуток та збитки ПТ розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено ЗД або домовленістю учасників. У разі недостатності у ПТ майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник ПТ, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.

30.  Порука як спосіб забезпечення  виконання зобов’язань

Порука – це односторонній, безоплатний і консенсуальний договір за яким третя особа бере на себе повну чи часткову відповідальність за невиконання ча неналежне виконання боржником його зобов’язань перед кредитором.      

        У разі невиконання зобов'язання  боржник і поручитель відповідають  перед кредитором як солідарні  боржники.

      Відносини поруки оформляються  договором, укладеним у письмовій  формі - за загальним правилом у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.

  Поручитель  відповідає в тому самому обсязі, як і боржник. За боржника  можуть одночасно поручитися  кілька осіб — поручителів. У цьому разі поручителі між собою є солідарними боржниками перед кредитором. Якщо у зв'язку з невиконанням основного зобов'язання боржником кредитор звертається до поручителя, який виконає зобов'язання, поручитель за таких умов набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню.

        Якщо кілька поручителів виконали  зобов'язання перед кредитором, то  кожен з них має право зворотної  вимоги до боржника в розмірі  виплаченої цим поручителем суми.

Порука припиняється:  
- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання;  
- у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;  
- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;  
- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;  
- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

31. Особливості створення та функціонування командитних товариств КТ— тов, в якому разом з одним чи більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).Якщо у КТ беруть участь 2 або > учасників з повною відповід., вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариства мають право: - діяти від імені КТ тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;- вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;- вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.Вкладники КТ повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченими установчим договором. Вкладники беруть участь у діяльності КТ лише своїми вкладами, розмір яких визначає суму отримуваного ними прибутку. Не беруть участі в управлінні товариством. Управління справами КТ здійснюється тільки учасниками з повною відповід.При вибутті з тов.-ва всіх вкладників, замість ліквідації КТ можна перетворити на повне товариство.

32. Умови порушення справи про банкрутство та стадії провадження справи про банкрутство. Під банкрутством, розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юр особи - СПД задовол. в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів чи боржника до арбітражного суду. Кредитор може звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство юр особи в разі, коли остання неспроможна задовольнити протягом 1 місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.Обов’язковою умовою початку провадження справи про банкрутство є наявність ознак неплатоспроможності боржника, а саме: грошові вимоги мають складати не менше 300 мін. заробітних плат;вимоги мають бути безспірними;

вимоги мають  бути не задоволені протягом 3 місяців  після закінчення строку, встановленого  для їх погашення.Додатковими умовами порушення справи є:рішення власника про звернення в господарський суд з такою заявою;наявність майна для покриття судових витрат;одночасно з подачею заяви боржник зобов’язаний подати план санації. Провадження у справах про банкр. здійсн. лише спеціал. судовими стр-рами Укр. - місцевими госп судами за місцезнах. боржника. Стадії провадж.:- порушення провадження у справі;- підготовче засідання арбітраж. суду;- виявлення кредиторів та інвесторів;- попереднє засідання арбітраж. суду;- проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів;- винесення ухвали про санацію;- визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;- припинення провадження у справі про банкрутство.

На стадії поруш. Провадж. у справі арб. суд розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прийняттю, а справа – порушенню.

33. Умови створення, статус та особливості функціонування дочірніх підприємств

Дочірнє підприємство — юр. особа, створена іншою юр. особою як єдиним учасником. Відмінність дочірніх підприємств від деяких видів господарських товариств, які також можуть бути створені юридичною особою-єдиним засновником, полягає в тому, що закон не висуває вимог до мінімального розміру статутного капіталу дочірнього підприємства. Порядок створення, правове положення, д-ть дочірніх підприємств не врегульовані. Визначення “дочірнє” виключає  повний статус самостійного товаровир-ка, оскільки материнське підприємство як власник не тільки створює та реєструє своє дочірнє підприємство як юр. особу, але й визначає шляхом затвердження статуту його цілі, предмет діяльності та межі статутної правоздатності. Однак материнське підприємство, якщо інше не передбачене статутом, не має права втручатися безпосередньо в господарську діяльність свого дочірнього підприємства.Ініціатором створення дочірнього підприємства може бути посадова особа – керівник (голова правління) або директор товариства. Ініціатор організує підготовку техніко-економічного обгрунтування необхідності створення дочірнього підприємства, розробку положення про дочірнє підприємство, проекту статуту дочірнього підприємства і подає на розгляд правлінню, раді директорів або засновникам підготовлені документи одночасно з клопотанням про створення дочірнього підприємства.