Шпаргалка по "Предпринимательское право"

1.Поняття і предмет підприємницького права

Об'єктом є підприємницька діяльність, що береться як цілісне утворення, яке для свого функціонування вимагає регулювання окремими нормами різних галузей права у комплексі.У складі підприємницького права переважають норми адміністративного і цивільного права. Предметом ПП, як і будь-якої іншої галузі права, є специфічне коло суспільних відносин. Ці відносини виникають у процесі або у зв'язку із провадженням підприємницької діяльності її суб'єктами — носіями взаємопов'язаних прав і обов'язків, передбачених і забезпечених законом. Незважаючи на те, що підприємницьке право фактично утворилося на базі цивільного і адміністративного права, правовідносини, що є його предметом, у процесі розвитку набувають все більше специфічних рис. Господарські  відносини за своїм змістом і порядком регулювання суттєво відрізняються від цивільноправових. Вони є не просто майновими, а організаційно-майновими. підприємницька діяльність включає в себе комерційну діяльність і є однією зі складових господарської діяльності, що може бути спрямована не тільки на одержання прибутку, а й на виконання програм загальноекономічного, соціального, культурного та іншого значення.

 

2.Правовий режим майна суб’єктів  підприємницької діяльності

Необхідною умовою для здійснення госп. та підпр-кої діяльності є володіння суб’єктами господарювання (СГ) засобами виробництва, майном, що використовується в процесі цієї діяльності. Згідно ГКУ майно – це  сукупність речей та інших цінностей, які мають вартісне визначення, вироб-ся чи викор-ся в діяльності СГ. 1.Основу правового режиму майна СГ становлять право власності та інші речові права — право господарського відання, право оперативного управління. 2.Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. 3.СГ, які здійснюють господарську діяльність на основі права оперативного використання майна, не можуть мати статусу юр. особи і реалізують свою госп-ську компетенцію в межах статусу, визначеного госп-кою орг-цією, до складу якої вони входять. 4.Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання. Правовий режим майна –встановлені правовими нормами структуру цього майна, порядок його придбання (формування), використання і вибуття, а також звернення на нього стягнення кредиторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Джерела підприємницького права.

Класифікація  джерел права за їх юр силою включає 4 рівні:  
1) конституційне регулювання відносин у сфері підприємництва

- здійснюється  на основі єдиного нормативно-правового акта — Конституції України — акта, що має найвищу юр силу. 
2) міжнародно-правове регулювання;

- норми, за  допомогою яких здійснюється  міжнародно-правове регулювання  підприємницької д-ті, містяться  в міжнародних договорах України,  згода на обов'язковість яких надана ВРУ. Міжнародний договір- є договір, укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом. 
3) регулювання відповідних відносин на основі кодифікованих нормативно-правових актів (кодексів), законів та інших актів, що мають силу закону; - Основним джерелом права у правовій державі виступають закони. Базовим нормативним актом у сфері підприємництва, що має силу закону, є ГКУ. 
4) регулювання підприємницьких відносин підзаконними нормативними актами.

- Систему підзаконних  нормативних актів очолюють укази Президента України — нормативні акти, що видаються на основі Конституції і законів України.  Нормативні акти Кабміну(постанови та розпорядження) займають наступну сходинку в ієрархії . А на останній є нормативні акти ОВВ.

 

4. Умови і порядок видачі торгових  патентів

Торговий  патент (ТП) – це держ свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта під-цької д-ті чи його структурного підрозділу займатися певними видами під-цької д-ті, що зазначені в ЗУ «Про під-ку д-ть».Торговий патент не засвідчує право  суб'єкта  підприємницької  діяльності   на   інтелектуальну власність.

Патентуванню  підлягає торг д-ть за готівкові кошти, а також з використанням інших  форм розрахунків иа кредитних катрок та терит України, що здійснюється суб п-кої д-ті або їх структурними підрозділми у пунктах продажу товарів.

Підставою для  придбання торогового патенту є  заявка суб”єкта підпр.д-ті, що повинна  містити такі реквізити: 1)найменування суб'єкта під-цької д-ті;2)витяг з установчих документів щодо юр- адреси  суб'єкта під-цької    д-ті,   а   у   випадках,   якщо   патент придбавається  для  структурного  (відокремленого)  підрозділу,  - довідка   органу,   який   погодив  місцезнаходження  структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;    3) вид під-цької   д-ті,  здійснення  якої  потребує придбання ТП; 4) найменування документа про повну або часткову сплату вартості ТП.

ТП видається  суб»єкту підпр. д-ті під розписку у 3-денний термін з дня подачі заявки. Датою придбання ТП є зазначена в ньому дані.

У разі коли суб'єкт  під-цької д-ті має структурні (відокремлені) підрозділи,  торговий патент  придбавається  окремо для  кожного  структурного  (відокремленого)  підрозділу (торгової точки).

 

 

 

 

 

 

5. Поняття та види акцій за  законодавством України

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. У разі існування акцій у документарній формі власникові акцій видається сертифікат акції (акцій). Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані. Прості акції надають їх власникам однакові права. Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій. Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом.

 

6. Припинення зобов'язання виконанням: поняття і загальні умови (щодо суб’єкта, часу, місця, способу).

Згідно ЦКУ  зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, включаючи  час, предмет, місце і спосіб виконання. Виконання зобов'язання є "ідеальною" підставою його припинення. Неналежне виконання не припиняє зобов'язання. У подібних випадках воно доповнюється зобов'язанням відшкодувати збитки і (чи) сплатити неустойку та іншими зобов'язаннями, які виникають внаслідок порушення зобов'язання Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо ж ні, то виконання провадиться: за місцезнаходженням цього майна; за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за місцем виготовлення або зберігання товару (майна),- за місцем проживання кредитора (чи боржника), а якщо кредитором є юр особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.  Строк Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк не встановлений кредитор має право вимагати виконання предмету договору у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо негайного виконання не випливає із договору ,законодавства.

Субєкти: Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. Спосіб Виконання, яке припиняє зобов'язання, за загальним правилом, оформляється тим способом, у тій формі, що і його встановлення. Отже, якщо зобов'язання встановлюється в письмовій формі, то і його виконання оформляється письмово.При усній формі немає потреби якимось чином оформляти його виконання.

 

 

 

 

 

 

 

7.Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ознаки  підприємницької діяльності

1. Підп-цтво  є самостійною діяльністю. Це означає,що підп.-во в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця .

2. Підп-цтво  є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком.

3. Підп-цтво  є систематичною діяльністю. Систематичною діяльністю вважається така, що відбувалася три і більше разів.

4. Підп-цтво є діяльністю на власний ризик. Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни приватний підприємець несе відповідальність, передбачену законодавством України.

5. Підп-цтво  є господарською діяльністю. Це означає, що підприємницька діяльність є складовою ширшого за обсягом поняття "господарська діяльність"

6.Підприємницька  діяльність здійснюється суб'єктами  господарювання (підприємцями).Підприємницька діяльність провадиться фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

7. Внаслідок підприємницької діяльності досягаються економічні й соціальні результати.

8. Метою є отримання прибутку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання прибутку, вона не може бути віднесена до підприємницької

Принципи  підприємницької діяльності

1) вільного вибору  підприємцем видів підприємницької  діяльності

2) самостійного  формування підприємцем програми  діяльності

3) вільного найму  підприємцем працівників

4) комерційного  розрахунку та власного комерційного  ризику 

5) вільного розпорядження  прибутком, що залишається у  підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених  законом

6)самостійного  здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8.Поняття застави.

Поняття застави. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Виділяють наступні види застави:

1) іпотеку; 

2) заставу товарів в обороті або у переробці;

3) заклад;

4) заставу майнових  прав;

5) заставу цінних  паперів. 

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У разі коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юр особи та держава. При цьому заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).  
Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Суб’єкти підприємницької діяльності: поняття та види. Суб'єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність. Суб'єкти господарювання (підприємці) мають відокремлене майно.Суб'єкти господарювання несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах відокремленого майна, крім випадків, передбачених законодавствомКласифікація суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців): 1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.