Реструктуризація підприємств в Україні

1) техніко-економічний  аналіз стану виробництва;

2) прогноз  місткості ринку продукції;

3) пропозиції  з ефективного використання наявного  виробничого потенціалу з урахуванням необхідного технологічного переозброєння;

4) залучення  капіталу на технічне та технологічне  переозброєння виробництва.

    Техніко-економічний  аналіз стану виробництва полягає у вивченні специфіки й особливостей виробничо-фінансової діяльності окремо взятого підприємства та розробці конкретних заходів, щодо оптимального поєднання сучасних конструкторсько-технологічних розробок з наявними виробничими потужностями. У загальному плані — це наукова організація виробництва, кінцевим результатом якої є запровадження високоефективних технологій.

    Прогноз місткості ринку ґрунтується  на маркетингових дослідженнях стосовно двох головних питань:

1. чи зможемо ми продати продукцію,
2. чи зможемо ми одержати від цього прибуток?

    Суть  маркетингового аналізу — збір та аналіз інформації про те,кому потрібна дана продукція або послуги, чи можна її реалізувати та чи отримає підприємство від цієї діяльності прибуток,а в подальшому побудова стратегій на базі цієї інформації.

Пропозиції  щодо ефективного використання наявного виробничого потенціалу та технологічне переозброєння повинні відповідати таким вимогам: по-перше, проаналізувавши відповідність технічного рівня устаткування та обладнання розробленим методичним вимогам, слід визначити, яку його частину має бути збережено. По-друге, плануючи замінити устаткування на більш прогресивне з точки зору його технологічного рівня, треба орієнтуватися на зменшення витрат енергоресурсів (електричної, теплової енергії та ін.), що безпосередньо сприятиме зниженню собівартості продукції. По-третє, виходячи з галузевої специфіки і технологічних особливостей окремого підприємства, необхідно по можливості прагнути до використання більш «універсального» устаткування та обладнання, здатного забезпечувати разом зі зміною технологічної оснастки відносно швидку переорієнтацію виробництва на випуск продукції, що користується ринковим попитом. По-четверте, пропозиції щодо підприємств специфічного (спеціалізованого) виробництва (наприклад, будівельних конструкцій і матеріалів, підшипників, харчової промисловості, в тому числі цукрових заводів і т. ін.) повинні бути спрямовані, виходячи з кризи неплатежів, а звідси тимчасового спаду попиту і виробництва, на реконструкцію технологічних процесів, які визначають якість продукції, з одночасним зниженням її собівартості. По-п'яте, при прогнозуванні місткості ринку слід виходити з раціонального співвідношення прогресивності устаткування і досконалості продукції в плані її технічного та технологічного рівня. По-шосте, перед тим як прийняти рішення про розукрупнення (сегментацію) підприємства, необхідно здійснити глибокий аналіз мотивів можливих дій та оцінити їх мотиваційний базис.

    Залучення капіталу на технічне та технологічне переозброєння виробництва,як правило, капіталовкладення у великі підприємства здійснюються за умов, коли вартість нової продукції буде значно нижчою в порівнянні з існуючими аналогами, або якщо вона буде значно вищою за своїм технологічним рівнем, що забезпечить її конкурентоспроможність. Діяльність малих підприємств є значно ефективнішою у складі великих промислових груп, або інших видів об’єднань. Організаційна реструктуризація набула в Україні обмеженого поширення, тому методика її проведення збігається із узагальненою, унікальною методикою, яка може застосовуватися при проведенні процесів перебудови у різних сферах [5,с.9-15]. Тут можна виділити три етапи управління процесом реструктуризації[5]:                                   

•     діагностика стану підприємства,

•     проектування процесу реструктуризації,

•     реалізація і контроль процесу реструктуризації.

    Такий поділ передбачає аналіз і оцінку проблеми, її детальність і певну  особливість, що проявляються у аналітичних показниках, які відображають фінансову і технічно-економічну сторону діяльності підприємства, враховуючи його відкритість, а також залежність від оточуючого середовища. Підготовчим етапом реструктуризації є комплексна діагностика підприємства, що проводиться для ідентифікації вузьких місць, з’ясування потенціалу підприємства і висунення гіпотез про подальший його розвиток. Діагностика включає:

• комплексний аналіз галузі з розгорнутим прогнозуванням її розвитку (аналіз ринку постачальників, існуючих споживачів і потенційних конкурентів, аналіз ринку товарів-замінників і бар'єрів "входу" і "виходу" у галузь, а також аналіз макроекономічних чинників); аналіз і прогноз роботи підприємства з ринком (позиціонування продукції підприємства порівняно з продукцією конкурентів, аналіз каналів збуту, програм просування продукції, ціноутворення на ринку)
• прогноз реалістичності планів маркетингу (прогнозна оцінка ринкового потенціалу асортименту продукції у зв‘язку з фінансовою перспективністю підприємства).

    Економічний аналіз на етапі діагностики має  характер ретроспективного і поточного аналізу, який досліджує в основному ситуацію всередині підприємства.

Розробка  програми реструктуризації вимагає, крім оцінки зовнішніх чинників функціонування підприємства, також і застосування методів прогнозного аналізу, який ґрунтується на причинно-наслідкових дослідженнях.

    Під час запровадження програми реструктуризації використовується поточний аналіз ситуації підприємства і контролюється відповідність проходження процесу згідно з правилами. Проведення реструктуризації здійснюється протягом 1-2 років, проте це не означає, що за цей час можна зробити усе необхідне, оскільки підприємство надалі постійно удосконалює свої бізнес-процеси. Представлена модель економічного аналізу становить інструмент пізнання  реальності як тієї, яка вже існує, так і тієї, яка лише може виникнути в результаті проектованих змін реструктуризації.

    В результаті всестороннього і комплексного економічного аналізу процесів реструктуризації стає можливим отримання об'єктивної інформації, необхідної для проведення різних заходів щодо передбачення адаптації чи розвитку підприємства, що сприяє його ефективній діяльності, а також ліквідації помилок і недоопрацювань в процесі розподілу роботи, її організації та перебігу. Економічний аналіз і експертна оцінка має для підприємства стратегічне і операційне значення, тому їх результати повинні бути основою для прийняття управлінських рішень щодо вибору способу, форми, методів, часового горизонту і сфери запропонованих змін на підприємстві. Проте, якщо необхідні мотиви для проведення трансформації є, шкодувати на це ресурси не варто. Українські підприємства не настільки багаті, щоб проводити дешеві експерименти з "латання дірок" в одному напрямку, сподіваючись таким чином привернути увагу інвестора. Залучення інвестицій без підготовчої комплексної трансформації підприємства в більшості випадків є безперспективним.

    Отже, реструктуризація в узагальненому  вигляді являє собою три взаємопов’язані  процеси: аналізу, проектування та реалізації. Найважливішим з них є перший етап, який покликайний визначити слабкі місця підприємства, виявити всі його проблеми. Спираючись на таку інформацію,підприємство,може впроваджувати ту чи іншу методику покращення своєї діяльності, концентруючи увагу на найнеобхіднішому, і відповідно до цього вже коригувати інші аспекти функціонування.

Розділ 3.Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємства

3.1 Оцінка ефективності  проекту реструктуризації

    Оцінку  проекта реструктуризації доцільно розпочати з аналізу поточного стану підприємства, визначення  його перспектив та можливостей.

    З огляду на теоретичні аспекти, котрі  були описані вище, найпершим і  найточнішим методом  визначення стану підприємства є його фінансовий стан. Проаналізувавши дані показники , ми зможемо визначити чи існують проблеми на підприємстві, і що є причиною цих проблем. Для  цього проведемо аналіз фінансового стану, показників платоспроможності, а також оцінимо ряд суб’єктивних показників ЗАТ «Лінкс-2».(Таблиця 3.1) [15] 

Таблиця 3.1

Оцінка  фінансового стану "Лінкс -2" за 2007 звітний рік*

*розрахунки здійснені на основі балансу та дзвіту про рух грошових коштів за 2007 рік. Формули для розрахунку наведені в «ДодаткуГ»

    З огляду на проведені розрахунки можна  зробити висновок про великі проблеми підприємства, адже усі його показники  знаходяться у критичному стані. Всі вони значно відхиляються від нормативних значень, і свідчать про наявність суттєвих проблем підприємства, пов’язаних з основною діяльністю. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності на кінець періоду зросло, а це  означає, що підвищилась можливість підприємства розрахуватися за своїми короткостроковими зобов’язаннями  за рахунок власних активіву 7 разів у 2007 році, порівняно з попереднім, проте, це значення на 33% менше від нормативного. В такому випадку підприємство не має змоги вчасно задовольнити всі вимоги кредиторів, щодо короткострокових кредитів. За рахунок власних високоліквідних активів воно здатне погасити 67% всього боргу. Коефіцієнт поточної ліквідності дає змогу оцінити платіжні можливості підприємства на перспективу, за умови проведення розрахунків з дебіторами. Значення коефіцієнта на кінець періоду,зрослов 6 разів, порівняно з відповідним значенням на початок періоду, проте, воно все одно відхиляється від нормативного на 21%. А це означає, що ЗАТ «Лінкс-2» зможе збільшити обсяг своїх активів всього на 21% після сплати боргу дебіторами.

    Коефіцієнт  загальної ліквідності свідчить про те, що підприємство  у 2007 році  зможе оплатити лише 48% своїх зобов’язань за рахунок власних оборотних коштів, з огляду на нормативне значення. Проте, слід зазначити, що  у 2007 році значення коефіцієнта зросло у 2,1 рази, порівняно з попереднім роком, що свідчить про підвищення платоспроможності суб’єкта господарювання. Коефіцієнт маневреності підприємства показує підприємство не має достатньої кількості вільних коштів, більше того, в якості мобільних ресурсів підприємство використовує залучені кошти.Тут також слід зазначити, що обсяг вільних коштів у 2007 році збільшився всього на 2,88%, порівняно з 2006 роком. Про надто високу залежність підприємства від запозичених коштів свідчить також коефіцієнт фінансової залежності, який у 2007 році перевищував нормативне значення в 2,7 рази, хоча на кінець періоду це значення і зменшилось на 88,7%, порівняно з відповідним значенням на початок періоду. Це означає, що, незважаючи на досить значне збільшення обсягу власних коштів, сума заборгованості підприємства у 2007 році все одно майже в три рази перевищує обсяги власних активів, таким чином підприємство дуже залежить від своїх кредиторів. Щодо виробничої діяльності підприємства можна також зробити негативні висновки, оскільки прибуток від одиниці виробленого товару зменшився на 4% у 2007 році, порівняно з 2006. Таким чином рентабельність продажів становить лише 1,5% від нормативного значення, що є досить негативною тенденцією для підприємства, особливо в умовах такої високої залежності від кредиторів. Віддача від інвестованих коштів також є досить низькою, про що свідчить показник рентабельності активів. На  одну гривню вкладеного капіталу підприємство отримує (у2007 році) всього лише 0,002 грн. прибутку, за мінімально необхідноих 0,5 грн. До того ж, рентабельність активів у 2007 році зменшилвсь на 3,32%, порівняно з 2006.