Реструктуризація підприємств в Україні

    Отже, реструктуризація є багатогранним  процесом, що підтверджується різнобічними методами її трактування як вітчизняними так  і зарубіжними дослідниками. Всі вони прийшли до думки, що реструктуризація покликана змінити щось на підприємстві та покращити устрій, юриидичні аспекти функціонування або ж, показники ефективності діяльності. Проте, дуже відчутною є різниця в точці зору співвітчизників та зарубіжних експертів. Останні роблять акцент на реструктуризації як процесу вдосконалення підприємства, шляхом впровадження інновацій, покращення організаційних структур тощо. Для наших авторів дане поняття більше ототожнюється з виходом підприємств із кризи або відновленні після банкрутства. З цього можна зробити висновок, що реструктуризація, точніше, зміни, які вона передбачає, трактуються більше загальним економічним становищем країни, регіону або галузі, а також внутрішньою бізнес-культурою підприємства. 

1.2 Економічна доцільність  проведення  процесів  перебудови та їх види 

    Проведення  різноманітних реструктуризаційних заходів супроводжується управлінськими ризиком і непевністю. Обмеження впливу вищезазначених чинників в процесі прийняття управлінських рішень залежить у великій мірі від основ, на які спираються реструктуризаційні рішення. Таку основу становить система оцінки та економічної діагностики підприємства, як один із найважливіших елементів управління процесами реструктуризації. Він повинен скеровуватися як на систематичне спостереження дальшого і ближчого оточення підприємства, так і на виявлення власних можливостей, тобто оцінку свого місця і позиції в цьому оточенні. Також повинен презентувати шанси і загрози для діяльності підприємства, вказувати на можливості використання перших і уникнення других. Трактуючи аналіз і економічну діагностику як елемент процедури реструктуризації підприємства, слід зауважити, що, з однієї сторони, аналіз і економічна діагностика створюють перешкоди для прийняття поточних та довготермінових реструктуризаційних рішень, але, з другої сторони, є способом оцінки їх доцільності та вказує на напрямки можливих коректувань поведінки підприємства в залежності від ситуацій, що викликають ці структурні зміни. [22, с.61] Як правило, у проведенні реструктуризації підприємству допомагають зовнішні консультанти. Проте за наявності необхідних знань і правильно поставлених цілей підприємство може проводити комплексну трансформацію самостійно.

    Якщо  брати за основу суб'єктну структуру  економічної системи, то можливим стає виокремлення двох основних - різних щодо сфери реструктуризаційних змін - видів (вимірів) реструктуризації[1, с.17-23]:

•     реструктуризацію на макрорівні, тобто макрореструктуризацію,

•    реструктуризацію на мікрорівні, тобто мікрореструктуризацію.

    Макрореструктуризація, як випливає із самого визначення, може тільки прискорити і вдосконалити процеси структурних змін. Це означає, що навіть найбільш досконала макрореструктуризаційна політика не може дати очікуваних результатів, якщо вона не супроводжується реальними інноваційними процесами на підприємствах, в економіці та суспільстві.

    Мікрореструктуризація стосується найнижчого та одночасно базового рівня народної економіки - підприємства. Основним засобом управління мікрореструктуризацієює параметри фінансово-економічної системи, роль яких скеровується на поєднання інноваційної діяльності підприємства із загальною промисловою політикою держави. Сутністю реструктуризаційних процесів на мікрорівні є пристосування діяльності підприємства до змін, які відбуваються в зовнішньому оточенні, а тим самим адаптація його функціонування та розвитку до вимог ринку і макроекономічної ситуації. Головною вимогою, яка веде до досягнення цієї мети є дотримання на підприємстві різних часткових стратегій (наприклад, активізації продукції, якості виробів, продовження інноваційного, маркетингового, і ефективного розвитку) у сфері техніки і технології, організації, економіки і ринку [21, с.16]. Реструктуризація, на підприємствах, через накладання і нагромадження результатів формує реальний образ структурних змін в економіці.

    В залежності від обсягу діяльності підприємства, охопленого процесом переформувань, вирізняють[1, с.34-39]:

• предметну
• суб'єктну реструктуризацію

    Предметна реструктуризація означає системні   зміни на підприємстві, пов'язані з техніко-технологічними і асортиментними перетвореннями. Ініціатором цієї реструктуризації є саме підприємство.

    Суб'єктна  реструктуризація стосується системних змін па підприємстві у сфері управління (структур, стилів і методів управління), а також у сфері економіки, фінансів і ринку. Одним із різновидів суб'єктної реструктуризації є правово-майнові перетворення. Ініціатором цієї реструктуризації є також підприємство, але це не означає, що державні та місцеві органи не можуть стимулювати підприємство до змін.

    Розмежування  предметної і суб'єктної реструктуризації є в основному умовним, тому що в практиці вони рідко виступають окремо. Найчастіше програми реструктуризації конкретних підприємств містять цілий пакет заходів реструктуризаційної діяльності з двох напрямів з різним характером, з різною динамікою і з різними способами їх стимулювання і фінансування.

    Для реалізації системних перетворень  на підприємстві у вказаних сферах застосовуються певні методи, а також реструктуризаційні процедури.

Класифікація  типових сфер і форм реструктуризації підприємства[7,с.18-29]

Підбір  адекватних організаційних рішень

• Приватизація
• Зміна організаційно-правової форми
• Раціоналізація рівня зайнятості
• Фінансова реструктуризація
• Раціоналізація сфери діяльності

• Стратегічна сегментація (основні функції, допоміжні, обслуговуючі, позаопераційні)

•    Диверсифікація /Спеціалізація

•    Аутсорсннг/інсорсинг

 Підбір адекватних організаційних рішень:

*    система «точно в строк»

*    стратегічний 

*    мережа «віртуальна організація »

• Організаційна реструктуризація
• Раціоналізація організаційної форми
• Створення центрів витрат/прибутків
• Створення стратегічних одиниць бізнесу
• Поділ підприємства і створення самостійних суб'єктів господарювання Підбір адекватних організаційних рішень:

    *    дивізійна структура

    *    проектна структура

    *    матрична структура

    *    холдинг

    *    мережева організація (віртуальна)

• Вдосконалення організаційної структури :
• Діагностика організаційної структури
• Проектування організаційної структури
• Впровадження змін у структурні рішення
• Покращення засад і методів функціонування
• Сильний менеджмент
• Перепроектування ТОМ
• Вторинні кошти

    Беручи  до уваги етап циклу життя підприємства, а також ситуації які викликають необхідність структурних змін можна в рамках мікро-реструктуризації вирізнити такі види[19, с.4-9]:

• креативна реструктуризація здійснюється незалежно від актуальних чи передбачуваних змін оточення - а отже є ніби самостійним способом досягнення певної мети. Серед завдань цього виду реструктуризації можна виокремити вплив на вирішення відповідних змін в оточенні;
• антиципаційна реструктуризація є наслідком передбачення керівництвом підприємства суттєвих змін в його оточенні. У випадку правильних прогнозів вона робить можливим випереджене пристосування організаційної структури, принципів функціонування, програми продукції до змін, які відбуваються в оточенні і в результаті отримання переваги конкурентоздатної, аж до зайняття позиції лідера;
• адаптаційна реструктуризація полягає у швидкому і ефективному впровадженні структурних змін щодо реакції на зміни в оточенні. При нормальній ідентифікації змін, що виникли, а також задовільній глибині та комплексності впроваджуваних змій, можна ефективно запобігати погіршенню конкурентноздатності та економічній позиції підприємства, гарантуючи йому тривале існування;
• корегуюча реструктуризація (особливий вид адаптаційної реструктуризації), яка має характер стабілізаційної діяльності    та своїм завданням повернення підприємству втраченої конкурентоспроможності. Діяльність, яка проводиться в її рамках, у загальному є короткотермінова (один - два роки).

    Креативна, антиципаційна і адаптаційна  реструктуризація проводиться, як правило, на підприємствах із добрим економічним станом, а її ціллю є підвищення конкурентоспроможності та ефективності підприємства, а також покращення його привабливості. Цей вид змін на підприємстві називається «наступальною реструктуризацією» або «реструктуризацією розвитку». Вона охоплює період від двох до десяти років, пов'язана зі стратегічним планом підприємства і сприяє його пристосуванню не лише до вже існуючих змін на ринку, а також до тих, які передбачаються чи очікуються. Розвиваюча реструктуризація передбачає здійснення таких заходів як:

• залучення нових сфер діяльності;
• відновлення асортименту продукції;
• налагодження контактів з новими постачальниками;
• знаходження нових ринків збуту;
• технічний і технологічний прогрес;
• вдосконалення організаційної структури та процесу управління.

    Натомість корегуюча реструктуризація реалізується тоді, коли в результаті не впровадження структурних змін у відповідний  період, або впровадження їх, але  не в достатньому обсязі (глибині), з'являється загроза для подальшого ефективного функціонування підприємства чи паніть його існування. В такому випадку вона може трактуватись як альтернатива для ліквідації чи занепаду підприємства. Корегуюча реструктуризація підприємства приймається в ситуації значного зниження продажу, зростання витрат, а також зниження рентабельності. Метою такої реструктуризаційної діяльності є утримання принаймні мінімального рівня фінансової платоспроможності підприємства, що забезпечує його подальше існування. Це може бути досягнуто через використання, простих резервів, таких як, наприклад, збільшення доходів у результаті відмови від надмірного накопичення сновних та оборотних коштів щодо актуальних потреб. Фінансові доходи від таких операцій можуть використовуватися на покриття витрат на продаж товарів, а також на покриття існуючих зобов'язань, в основному виплатових. Корегуюча реструктуризація може спрямовуватися на складання програми порятунку підприємства, якому загрожує ліквідація, і впровадження запланованих у ньому змін. Зміни, що впроваджуються, мають стабілізуючий характер, а їх метою є надання підприємству втраченої і так необхідної стабільності. На відміну від креативної, антиціпаційної та пристосовницької реструктуризації, реструктуризацію корегуючу характеризує безумовна необхідність впровадження змін як умови виживання підприємства, а також значно більша їх глибина і складність.

    Корегуюча реструктуризація в рамках актуального  потенціалу підприємства спрямована на:

• покращення процесу управління;
• вдосконалення організації праці та продукції;
• підвищення якості виробів;
• вдосконалення системи підбору кадрів;
• покращення системи мотивації праці.

    За  шляхом зменшення потенціалу підприємства корегуюча реструктуризація передбачає:

• ліквідацію неефективних гасел;
• виключення об’єктів з процесу виробництва;
• продаж невикористаного майна;
• упорядкування майна за участю третіх осіб;
• обмеження асортименту;
• редукція працевлащтування.