Припинення юридичних осіб за законодавством України

    3. Розрахунок з кредиторами. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), за винятком тих організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

    Претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства задовольняються з майна цього підприємства. При цьому в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдало шкоди ліквідоване підприємство. Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку, встановленого для їх заяви, задовольняються з майна підприємства, що залишилось після задоволення першочергових претензій, виявлених претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду або арбітражного суду про задоволення їх вимог.

     У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталізація почасових платежів, належних з цього підприємства у зв'язку із заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або із смертю громадянина. У разі ліквідації підприємства вклад члена трудового колективу видається йому в грошовій формі або цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.

     Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника. У разі реорганізації підприємства його права і обов'язки переходять до правонаступників.

     Особливістю припинення об‘єднань громадян є те, що кошти та інше майно, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави.

     4. Скасування державної реєстрації – остання стадія. Скасування державної реєстрації юридичної особи є підставою для її виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Відповідно до п.34 Положення про державну реєстрацію суб‘єктів підприємницької діяльності, скасування державної реєстрації юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності після проведення ліквідаційною комісією заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності і подання до органу державної реєстрації таких документів:

     1) заяви (рішення) власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи рішення арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством;

     2) акта ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженим органом, що призначив ліквідаційну комісію;

     3) довідки аудитора, якщо це необхідно відповідно до вимог законодавства для перевірки достовірності ліквідаційного балансу;

    4) довідки установ банків про закриття рахунків;

     5) довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку. Зняття з обліку врегламентоване Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998р. (в редакції від 17.11.1998р.) Необхідно у 3-денний термін з дати прийняття рішення про ліквідацію подати до державного податкового органу, в якому платник податків перебуває на обліку: заяву про зняття з обліку платника податків за ф. № 8 – ОПП, дата якої фіксується у журналі за ф. № 3 - ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами; копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії. У 10-денний термін з дня подачі заяви за ф. N 8 – ОПП скласти податкові декларації, бухгалтерський звіт за формою річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та подати їх для перевірки державному податковому органу. При одержанні державним податковим органом від платника податків заяви за ф. № 8 - ОПП, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство платника податків, державним податковим органом приймаються рішення про документальні перевірки таких платників. Після проведеної перевірки платника податків, у випадку встановлення факту відсутності заборгованості перед бюджетами, державний податковий орган знімає його з обліку та складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф.№9–ОПП, яка надсилається до органів державної реєстрації. Зняття з обліку платника податків у державному податковому органі проводиться при наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків).

     6) підтвердження про опублікування у друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності;

     7) довідки архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню;

     8) довідки органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1060 від 28.12.1995р. із змінами і доповненнями за знищення печатки та штампів справляється збір за єдиним тарифом у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

     9) оригіналів установчих документів (статут, установчий договір);

     10) свідоцтва про державну реєстрацію.

     Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

     Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є єдиною підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

     За результатами цієї реєстраційної процедури заявнику видається наказ про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Реєстраційна справа суб'єкта підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого скасовано, передається органом державної реєстрації до місцевої державної архівної установи в установленому порядку.

     У разі реорганізації юридичної особи, ліквідаційна процедура має свої особливості, зумовлені способом реорганізації.

     Таким чином, можна зробити висновок, що припинення юридичної особи – складний процес. Існує два способи припинення юридичних осіб: ліквідація і реорганізація. Серед підстав припинення є дві групи: добровільні (за рішенням власника) і примусові (за рішенням суду). Ліквідаційна процедура складається з чотирьох стадій: прийняття рішення про ліквідацію, інформування кредиторів; розрахунки з кредиторами, скасування державної реєстрації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

     Юридичною особою визнається організація, що має у власності при веденні господарського чи  оперативного керування відособлене майно і відповідає за своїми обов'язками цим майном, може від свого імені здобувати і здійснювати майнові й особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

    Дати вичерпне і усеосяжне визначення юридичної особи не представляється можливим. Законодавство ряду країн йде просто по шляху перерахування основних, найбільш істотних, ознак юридичних  осіб котрі містять тільки їхню класифікацію. Ця складність цілком з'ясовна: конструкція юридичної особи, опосередковуючи відносини майнового обороту, застосовується не тільки до форм створення й існування комерційних юридичних осіб, але і некомерційних, у тому числі і за участю держави.

     При настанні передбачених у законі обставин юридична особа припиняє свою діяльність. Такими обставинами можуть бути:

     а) досягнення поставлених перед нею цілей;

     б) закінчення певного строку, на який було розраховано діяльність юридичної особи.

     Припинення діяльності юридичних осіб відбувається, як правило, у тому самому порядку, в якому вони були створені. Так, припинення державних організацій, що є юридичними особами, здійснює орган, за рішенням якого вони утворюються (ст. 38 ЦК України).

     Припинення існування юридичної особи відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.

     При реорганізації  відбувається припинення існування  юридичної особи, за винятком  реорганізації шляхом виділення, з переходом її прав і обов'язків до іншої юридичної особи у порядку загального правонаступницгва.

     Підставами реорганізації  може бути рішення засновників або органу юридичної особи, уповноваженого на те установчими документами. Реорганізація може відбуватися примусово у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Законодавством можуть бути встановлені й інші підстави реорганізації.

     Реорганізація може  здійснюватися в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

     При злитті юридичних  осіб майно і немайнові права  й обов'язки кожної з них  переходять де новоствореної  юридичної особи.

     При приєднанні одна  юридична особа включається до  складу іншої юридичної особи,  при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи. Таким чином, одна юридична особа припиняє свою діяльність, а інша продовжує існувати, але вже в розширеному складі.

     При поділі юридичної  особи її майно переходить  до нововиниклих на її базі  юридичних осіб у відповідних  частинах. Поділ призводить до  виникнення двох абе більше  нових юридичних осіб.

     При виділенні юридична  особа не припиняє своєї діяльності, але з її складу виділяється нова юридична особа. Якщо при приєднанні існуюча юридична особа збільшується, то при виділенні реорганізована юридична особа зменшується.

     При перетворенні  юридичної особи з одного виду  в інший до нововиниклої юридичної  особи переходить майно попередньої  юридичної особи.

     Юридичні особи можуть  бути добровільно ліквідовані й на інших, передбачених законом, підставах.

     Підставами примусової  ліквідації можуть бути: рішення арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юридичної особи; рішення суду про заборону діяльності юридичної особи як такої, що систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або суперечить цілям діяльності юридичної особи, або діяльності, забороненої законом.

     Банкрутство є однією  з найбільш поширених підстав  примусової ліквідації юридичної особи.

     Багато в чому дію цих ознак лише передбачається, а на практиці законодавство вносить свої особливості і виключення в їхні дії.

     Законодавство України містить деякі розбіжності стосовно порядку припинення юридичних осіб, які полягають в наступному: поряд із термінами «добровільний та примусовий порядок припинення» юридичних осіб уживаються терміни «добровільний та примусовий розпуск». Сутність цих термінів одна й та ж сама, тому слід уніфікувати термінологію в законодавстві, використовуючи ту, що передбачена ЦК;

     – потребує вдосконалення врегулювання питання про те, хто приймає рішення про припинення установи (в тому числі благодійної організації, створеної у формі установи);

     – підстави добровільного припинення юридичної особи в законодавстві України не встановлюються, а підстави примусового припинення передбачаються ЦК та законами «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про господарські товариства» та іншими спеціальними законами;

     – спеціальні закони, прийняті до набрання чинності ЦК, мають застосовуватися в тій частині, що не суперечать йому;

     – існують різні положення щодо тих судових інстанцій, які приймають рішення про примусовий порядок припинення юридичних осіб – це суди загальної юрисдикції, господарський суд (у випадку банкрутства юридичної особи) та Верховний Суд України при припиненні політичної партії;

     – припинення юридичної особи тягне за собою обов’язки для її учасників або органів (у залежності від виду юридичної особи) додержуватися порядку припинення, в тому числі щодо формування та здійснення діяльності комісією по припиненню (ліквідаційної комісії).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Нормативно-правові  джерела:

 

1.Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Урядовий Кур'єр, 1996, - 28 червня.

2.Закон України "Про  підприємництво" від 7 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14.

3. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 24.

4.Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991 р.№ 49.

5.Закон Української РСР  "Про власність" від 7 лютого //Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20.