Припинення юридичних осіб за законодавством України

     Як бачимо, теорія визнання юридичної особи побудована на врахуванні волевиявлення лише фізичних осіб щодо їх об'єднання між собою.

     З позицій цієї теорії важко пояснити суть юридичної особи, що виникає з ініціативи держави. В цьому випадку можуть бути корисними теорії юридичної особи, розроблені свого часу радянськими вченими.

     Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, - з моменту реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у виконкомі місцевої ради народних депутатів чи в держадміністраціях.

     Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її статуті або передбачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У рамках своєї правоздатності юридична особа може виконувати різні види діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені законодавчими актами.

     Державні підприємства, наприклад, володіють, користуються і розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а державні установи - на правах оперативного управління.

     Як і громадянин, юридична особа може бути обмежена в правах лише у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Рішення про обмеження цивільних прав може бути оскаржено в суді чи арбітражному суді.

     Цивільну правоздатність юридичної особи здійснюють її органи управління. Ці органи можуть бути єдиноначальними (директор, начальник) або колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки поєднання єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, не віднесених до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

     Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії - це дії самої юридичної особи

     Поряд з фізичними особами, юридичні особи - суб'єкти приватноправових відносин, тобто приватного права (цивільного права).

     Юридична особа - це організація, що має відособлене майно, може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді або в третейському суді (ст.23 ГК України).

     Ознаки юридичної особи:

     Наявність відособленого майна, тобто приналежного винятково юридичній особі, відособленого від майна яких-небудь інших осіб (наприклад, засновників юридичної особи).

     Наявність організаційної єдності, тобто організаційної цілісності юридичної особи: існування й участь у цивільному обороті як єдиного цілого закріплених в уставі (положенні) юридичної особи його різного роду органів, структурних підрозділів.

     Участь у цивільному обороті від свого імені, тобто не від імені яких-небудь інших осіб (наприклад, засновників юридичної особи). Керівники філій і представництв юридичних осіб діють на підставі доручення, отриманої ними від юридичної особи до складу якого вони входять. Юридична особа завжди має своє найменування, що індивідуалізує (персоніфікує) його в загальній масі інших юридичних осіб.

     Самостійна майнова відповідальність, тобто юридична особа відповідає за своїми обов'язками винятково своїм майном (відособленим від майна інших осіб), а не майном, наприклад, його засновників.

     Правоздатність і дієздатність юридичних осіб здобуваються одночасно, виникають із моменту державної реєстрації юридичної особи.

 

2. Ліквідація та реорганізація юридичних осіб

 

      Ліквідація є способом припинення юридичної особи, внаслідок якої настає його своєрідна «смерть». Ліквідація юридичної особи тягне за собою припинення його діяльності без переходу прав і обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб, якщо інше не передбачено законодавчими актами .

     Припинення існування юридичної особи відбувається шляхом реорганізації або ліквідації.

     При реорганізації відбувається припинення існування юридичної особи, за винятком реорганізації шляхом виділення, з переходом її прав і обов'язків до іншої юридичної особи у порядку загального правонаступництва.

     Підставами реорганізації може бути рішення засновників або органу юридичної особи, уповноваженого на те установчими документами.

     Реорганізація може відбуватися примусово у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Законодавством можуть бути встановлені й інші підстави реорганізації.

     При реорганізації юридичних осіб всі права і обов'язки реорганізованих особи або частину їх переходять до інших суб'єктів права, тобто відбувається правонаступництво. Реорганізація юридичних осіб може здійснюватися:

• Шляхом злиття декількох організація в одну нову;
• Шляхом поділу юридичної особи на кілька нових організацій;
• Шляхом приєднання однієї юридичної особи до іншої;
• Шляхом виділення зі складу організації інших юридичних осіб;
• Шляхом перетворення, тобто зміни організаційно правової форми юридичної особи.

     Як правило, реорганізація проводиться за рішенням учасників юридичної особи або власника його майна чи уповноваженого на те установчими документами його органу, наприклад загальних зборів його учасників, тобто добровільно.

    При злитті юридичних осіб майно і немайнові права й обов'язки кожної з них переходять де новоствореної юридичної особи.

     При приєднанні одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, при цьому до останньої переходить майно приєднаної особи.

     Таким чином, одна юридична особа припиняє свою діяльність, а інша продовжує існувати, але вже в розширеному складі.

     При поділі юридичної особи її майно переходить до нововиниклих на її базі юридичних осіб у відповідних частинах. Поділ призводить до виникнення двох або більше нових юридичних осіб.

     При виділенні юридична особа не припиняє своєї діяльності, але з її складу виділяється нова юридична особа. Якщо при приєднанні існуюча юридична особа збільшується, то при виділенні реорганізована юридична особа зменшується.

     При перетворенні юридичної особи з одного виду в інший до нововиниклої юридичної особи переходить майно попередньої юридичної особи:

    Майно переходить до свого правонаступника в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

     Засновники юридичної особи або орган, який прийняв рішення про її реорганізацію, зобов'язані письмово повідомити про це кредиторів тієї юридичної особи, що реорганізовується.

     Реорганізація юридичних осіб оформляється або передавальним актом - балансом (у випадках злиття, приєднання та перетворення), або розділовим балансом (у випадках поділу та виділення). У передатному акті або в роздільному балансі повинні міститися положення про правонаступництво за всіма без винятку прав і обов'язків реорганізованого юридичної особи у відношенні всіх його кредиторів та боржників, включаючи і оспорюванні сторонами зобов'язання.

     Кредитори можуть зіткнутися із ситуацією, коли наявні перед ними у юридичної особи зобов'язання після його поділу або виділення виявляться переданими найбільш слабким у майновому відношенні наступникам. Тому закон вимагає, щоб особи чи органи, що прийняли рішення про реорганізацію, письмово повідомили про це всіх кредиторів, а останні вправі незалежно від надходження повідомлення вимагати припинення або дострокового виконання відповідних зобов'язань і відшкодування виниклих збитків.

     Дані правила становлять найважливіші юридичні гарантії прав та інтересів кредиторів реорганізованих юридичної особи.

     Якщо ж кредитор не скористався зазначеним правом, місце реорганізованого юридичної особи в зобов'язанні перед ним займає правонаступник, що визначається на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Тому після затвердження цих документів особами або органами, що прийняли рішення про реорганізацію, вони повинні бути представлені для державної реєстрації разом з установчими документами знову виниклих юридичних осіб. Неподання цих документів для реєстрації або відсутність у них положень про правонаступництво щодо зобов'язань реорганізованого юридичної особи повинні спричинити відмову в державній реєстрації знову виниклих юридичних осіб, тобто невизнання відбулася реорганізації

     Якщо ж розділовий баланс складений так, що не дає можливості визначити правонаступника по конкретному зобов'язанню, знову виникли в результаті поділу або виділення юридичні особи будуть нести за нього солідарну відповідальність перед кредиторами реорганізованого юридичної особи.

     Таким чином, в ході реорганізації юридичних осіб здійснюється всебічний захист інтересів кредиторів.

     Реорганізація вважається завершеною (відбулася) з моменту державної реєстрації знову виниклих юридичних осіб, а у разі приєднання - з моменту державної реєстрації припинення діяльності приєднаного юридичної особи.

Отже, при виділенні, поділі чи злитті декількох організацій  виникає, як мінімум, один новий суб'єкт  права, тому в таких випадках реорганізація  вважається закінченою в момент державної  реєстрації новостворених юридичних  осіб.

    У всіх цих  випадках, за винятком виділення,  припиняється діяльність, принаймні,  однієї юридичної особи, проте  його права та обов'язки не  припиняються, а переходять до  новостворених юридичних осіб  у порядку правонаступництва.  Правонаступництво відбувається  і при виділенні, оскільки до  новостворюваного (виділяється) юридичній  особі і в цьому випадку  переходить частина прав і  обов'язків залишається юридичної  особи. 

    Отже, реорганізація юридичної особи завжди спричиняє виникнення правонаступництва (навіть не будучи пов'язаною з припиненням його діяльності у разі виділення). У цьому її принципова відмінність від ліквідації юридичної особи, при якому ніякого спадкоємства в правах і обов'язках не виникає, тому що вони, як і їх суб'єкт господарювання - юридична особа, підлягають припиненню.

     При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність без правонаступництва. Майно ліквідованої юридичної особи не переходить до інших суб'єктів як цілісний комплекс.

     Ліквідація юридичної особи може бути добровільною і примусовою.

      Підставами добровільної ліквідації юридичної особи можуть бути рішення вищих або уповноважених ними органів (на цій підставі ліквідуються корпорації, об єднання громадян, профспілкові, релігійні та інші громадські організації); рішення органів або осіб, які створили юридичну особу (на цій підставі ліквідуються установи); закінчення строку, на який створено юридичну особу, або досягнення цілей, заради яких вона створена (на цій підставі можуть ліквідуватися споживчі кооперативи).

     Юридичні особи можуть бути добровільно ліквідовані й на інших, передбачених законом, підставах.

     Підставами примусової ліквідації можуть бути: рішення арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом; рішення суду про визнання недійсними установчих документів про створення юридичної особи; рішення суду про заборону діяльності юридичної особи як такої, що систематично порушує умови, передбачені законодавчими актами, або суперечить цілям діяльності юридичної особи, або діяльності, забороненої законом.

     Банкрутство є однією з найбільш поширених підстав примусової ліквідації юридичної особи.

     Засновники юридичної особи або органи, що прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, який проводить державну реєстрацію юридичних осіб. Цей орган вносить в Єдиний державний реєстр юридичних осіб відомості про те, що юридична особа перебуває в процесі ліквідації.

     Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється ліквідаційна комісія, її створює орган, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, або інший уповноважений орган.

     З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами юридичної особи.

     Деякі особливості ліквідації юридичної особи як банкрута встановлені Законом України «Про банкрутство» (в редакції від 30 червня 1999 р.).

     Закон чітко визначає коло осіб, які можуть звернутися із заявою до арбітражного суду про визнання юридичної особи банкрутом.

     Такими особами можуть бути: кредитори юридичної особи; сама юридична особа; прокурор.

     При ліквідації юридичної особи в добровільному порядку, а також на інших підставах, крім, банкрутства, законодавець не встановив черговості задоволення претензій кредиторів. Так, при ліквідації колективного сільськогосподарського підприємства в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетом, установами банку і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством. Майно, що залишилося після задоволення претензій цих кредиторів, розподіляється між членами підприємства (ст. 33 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»). При ліквідації спілки споживчих товариств, перед тим, як майно розподілити між членами спілки, потрібно провести розрахунки по оплаті праці, виконанню зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами (ст. 18 Закону України «Про споживчу кооперацію»).