Припинення юридичних осіб за законодавством України

 

ДЕРЖАВНА  ПОДАТКОВА  АДМІНІСТРАЦІЯ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ  УКРАЇНИ

                       

 

 

 

 

                                                        Заочний факультет

                                                                                            кафедра цивільно-правових дисциплін

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему:

 

 «Припинення юридичних осіб за законодавством України»

 

 

 

 

                                               Робота виконана студенткою

                                                                         групи ПССз-43 в

                                                                          Батрак Катериною Вікторівною

 

                                           Науковий керівник

                                                                    кандидат юридичних наук, доцент

                                                                   Фетісова Світлана Володимирівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ірпінь –  2012

ЗМІСТ

 

                                                                                                                                        Стор. 
ВСТУП………………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ  1 Поняття та способи припинення юридичних осіб.…………………………………………………………………………………..7

1. Поняття юридичної особи, її ознаки...………………………………………...7
2. Ліквідація та реорганізація юридичних осіб…………………………………11

РОЗДІЛ 2 Підстави припинення юридичних осіб.…………….18

РОЗДІЛ 3 Порядок припинення юридичних осіб………………..24

3.1.Скасування державної реєстрації………………………………………………..24

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………29

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Тема даної курсової роботи: “Припинення юридичних осіб за законодавством України”. Актуальність дослідження даного питання зумовлена, в першу чергу тим, що наука цивільного права практично всіх країн містить детально розроблену доктрину юридичної особи, важливе місце в ній якраз і належить умовам виникнення та припинення юридичних осіб. Класифікація юридичних осіб, хоч і відрізняється у різних країнах, все ж являє собою цілісну систему, яка передбачає загальні для всіх юридичних осіб принципи створення та припинення. Перш за все розрізняють юридичні особи публічного права (наприклад, держава), які існують (чи створюються) на основі закону чи адміністративного акта, та юридичні особи приватного права, які створюються на підставі приватно-правових актів.

     Приватні юридичні особи (корпорації, товариства) поділяються на господарські (підприємницькі, комерційні), що мають на меті отримання прибутку, та негосподарські (непідприємницькі, некомерційні), що не мають такої мети. При цьому в англосаксонській правовій системі юридичні особи поділяються на види залежно від кількості учасників (колективне утворення чи "корпорація однієї особи") і для кожного виду встановлено особливий правовий режим. Континентальна правова система не приділяє особливої уваги кількості учасників юридичної особи, поширюючи на всі юридичні особи загальне правове регулювання. У Німеччині такий загальний правопорядок охоплює у певних випадках і юридичні особи публічного права. Натомість, на відміну від звичаєвого права, романс-германське право за традицією містить суворі правила щодо мінімального обсягу наповнення статутних фондів юридичних осіб.

     Порядок виникнення юридичних осіб залежить від їх виду. За загальним правилом, виникнення юридичних осіб відбувається у розпорядчому (для публічних юридичних осіб) або у нормативно-явочному порядку. За розпорядчого порядку для утворення юридичної особи потрібен дозвіл компетентного державного органу, за нормативно-явочного порядку — здійснення передбачених законом дій з подальшим визнанням їх державою.

     Таким визнанням частіше є державна реєстрація юридичної особи. Існує і спрощений порядок виникнення, відомий праву США, коли юридична особа, за умови додержання певних формальних умов, вважається такою, що фактично існує, навіть якщо її державна реєстрація і не відбулася. Такий підхід останнім часом дістає дедалі ширше визнання, причому не лише у країнах англосаксонської системи права, а й у країнах континентальної правової системи.

     Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зумовлений становленням товарно-грошових відносин у ринковій економіці, суспільним розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, кооперативів, громадських та інших організацій. З метою найбільш ефективного і раціонального використання державного майна воно, за загальним правилом, розподіляється і закріплюється за окремими державними підприємствами, установами та організаціями. Наділення підприємств та об'єднань майном, надання їм господарської самостійності є неодмінною передумовою здійснення господарського розрахунку, вчинення правових актів з реалізації продукції, розпорядження грошовими коштами, тобто виступу в обороті як самостійного суб'єкта цивільних прав та обов'язків.

     Учасниками цивільних правовідносин, що регулюються сучасним цивільним законодавством, крім громадян, суверенних держав, автономних утворень чи адміністративно-територіальних одиниць, виступають різноманітні організації - державні, кооперативні, громадські, господарські товариства, орендні і колективні підприємства, господарські об’єднання (асоціації, спілки). Учасниками цих відносин можуть бути інші організації - спільні підприємства з участю зарубіжних фірм, релігійні організації тощо. Але для того, щоб названі організації могли бути суб’єктами цивільних правовідносин, вони повинні відповідати зазначеним у законі ознакам, тобто мати права юридичної особи.

      Існує кілька тлумачень феномена юридичної особи, які зводяться до трьох головних. Це:

     а) тлумачення  юридичної особи як штучного утворення;

     б) невизнання юридичної особи як суб'єкта цивільних прав;

     в) визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта цивільних прав

     Існування юридичних осіб не обмежується певним часом. За загальним правилом, вони існують безстроково. Разом з тим, законодавство передбачає випадки, коли діяльність юридичних осіб припиняється.

     Юридична особа - це штучний суб'єкт права, суб'єкт права,створений правопорядком. На відміну від фізичної особи, для якої поява на світ і відхід з життя - природний процес,створення та припинення діяльності юридичної особи супроводжується певної, встановленої законом процедури.

     В даній курсовій роботі будуть розглянуті такі питання як: поняття та ознаки юридичної особи, правоздатність юридичної особи, порядок і припинення юридичних осіб. Слід зазначити, що виникненню і припиненню юридичних осіб присвячена особлива увага, оскільки дані питання виступають предметом дослідження в даній курсовій роботі.

       Метою даного дослідження є аналіз національного законодавства про припинення юридичних осіб, практики його застосування, а також вивчення наукової літератури, присвяченої цьому питання. Виявлення існуючих проблем, пропозиція по їх вирішенню.

     Питання ліквідації можна розглядати з різних сторін і стосовно до великого безлічі об'єктів, але в цьому дослідженні акцент зроблений на ліквідації комерційних юридичних осіб, оскільки зазначені суб'єкти господарювання складають найбільш значну частину серед усіх учасників цивільного обороту.

     В цілому, слід зазначити, що ліквідація юридичної особистості зачіпає інтереси, як держави, так і кредиторів ліквідованого суб'єкта господарювання.

     Під час написання курсової роботи були використані різноманітні літературні джерела: нормативно-правові акти, спеціалізовані видання, підручники та інша література

     Об'єктом роботи є поняття юридичних особи та її характеристики.

     Предмет – способи, підстави, порядок припинення юридичних осіб.

     Завданням курсової роботи є розкриття наступних питань:

     1.Поняття та ознаки юридичної особи;

     2. Способи та  підстави припинення юридичної  особи;

    2. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб.

     Структура: курсова робота викладена на 31 сторінці, має три розділи, три підрозділи, висновки та перелік використаних літературних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1 Поняття та способи припинення юридичних осіб

 

1. Поняття юридичної особи, її ознаки

 

     Сьогодні Цивільний Кодекс України  в ст.23 дає наступне поняття юридичної особи: юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або третейському суді.

     Виходячи з Закону та практики українські фахівці першою ознакою будь-якої організації як юридичної особи визначають організаційну єдність.

     Юридична особа - це не окремий орган (фізична особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Кожна така організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв’язків її членів, внутрішньою структурою та органами, що реалізують її дієздатність. Але незалежно від внутрішньої будови, юридична особа у зовнішніх відносинах виступає як єдина організація. Організаційна єдність юридичної особи виражається і закріплюється в її установчих документах.

     Іншою важливою ознакою юридичної особи є наявність у неї відокремленого майна. Наявність відокремленого майна виражається в самостійному балансі організації. Майно юридичної особи відокремлене від майна членів трудового колективу даної організації, від майна держави, чи автономного утворення, адміністративно-територіальної одиниці, від майна інших організацій. З майновою відокремленістю нерозривно пов’язана і третя ознака юридичної особи - її самостійна майнова відповідальність.

     Юридична особа відповідає по своїх зобов’язаннях належним їй (закріпленим за нею) майном, на яке може бути звернене стягнення згідно ст.32 Цивільного Кодексу України, і ст.7 Закону «Про власність» та іншим законодавчим актам України.

     Так як юридична особа - самостійний учасник цивільного обігу, то однією з її ознак є виступ у цивільному обігу від свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування. Від свого імені вона набуває майнових і особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Кредитори юридичної особи мають право звертатися з вимогами, що випливають з її зобов’язань, тільки до даної юридичної особи. Інші особи не можуть діяти від імені юридичної особи без її згоди.

     Ознакою юридичної особи є також її здатність бути позивачем або відповідачем в суді, арбітражному чи третейському суді.

     В разі потреби захисту порушених цивільних прав юридична особа стає стороною - позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі або третейському розгляді цивільного спору. Ця ознака виступає кінцевим зовнішнім виразом самостійності та цивільної правосуб’єктності юридичної особи.

     Всі зазначені ознаки юридичної особи повинні розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи.

     Існують також другорядні, похідні ознаки юридичної особи такі як рахунок в банку, печатка тощо, вони є елементами цивільної правосуб’єктності.

     Прихильники тлумачення юридичної особи як штучного утворення стверджують, що суб'єктом цивільного права може бути лише фізична особа, а правосуб'єктність організацій являє собою імітацію правового статусу громадян. Автори цієї теорії не заперечують можливість виникнення юридичної особи за умови дозволу держави або закону, але, на їх думку, це є досить штучне утворення і виникає воно передусім для того, щоб відокремити майно юридичної особи від майна фізичних осіб. Ця теорія надає пріоритет незалежності людини і. з певним упередженням ставиться до громадських об'єднань.

     Теорія невизначення юридичної особи як суб'єкта цивільних прав. В рамках цієї теорії вважається, що кінцеву вигоду від цивільних правовідносин у суспільстві отримують виключно фізичні особи, а тому немає підстав визнавати об'єднання громадян - юридичну особу суб'єктом цивільних прав.

     Тлумачення визнання юридичної особи як повноцінного суб'єкта (теорія реальності).

     Теорія  визнання  юридичної особи  як   повноцінного суб'єкта цивільних прав акцентує увагу на тому, що фізичні особи в залежності від обставин і власного волевиявлення можуть діяти як ізольовано,  так і  спільно. Об'єднуються вони між собою тоді, коли у них виникають спільні інтереси. Саме для реалізації таких інтересів фізичні особи і створюють різні організації. Враховуючи, що історичні досягнення є результатом розвитку кооперування людей, автори названої теорії вважають за потрібне надавати можливість об'єднанням громадян виступати суб'єктами цивільних правовідносин. Сьогодні ця теорія є домінуючою. В рамках цієї теорії існує кілька напрямів. Так, органічна теорія на перше місце ставить соціологічні дослідження об'єднань людей; організаційна теорія визначальною вважає правову охорону юридичних осіб; а теорія соціальної функції віддає перевагу дослідженням соціальних функцій юридичних осіб.