Основні фонди підприємства: формування та використання

              Отже, будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед  за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння   потужностей, що вводяться знову в дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

              Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промис­лових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків ти­сяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефек­тивно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунка­ми, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондо­віддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народ­ного господарства на 10—15 і більше відсотків. [11, с.155]

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресив­них форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціа­лізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і ротор­но-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високо­продуктивного автоматизованого устаткування.

Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними ви­біркового обстеження кількасот підприємств різних галузей про­мисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння ви­робничих об'єктів становить 5—6 років. Проте технічно та еконо­мічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприє­мствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії станов­лення й розвитку. [11,с.165]

              Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньо­економічної діяльності тощо.

                            Отже, на основі цього можна виділити такі основні напрямки покращення використання основних засобів, як

1. Уведення в дію невстановленого обладнання або реалізація зайвого устаткування.

2. Зменшення цілоденних простоїв обладнання.

3. Підвищення коефіцієнта змінності через ліпшу організацію виробництва.

4. Скорочення внутрішньозмінних простоїв і збільшення середньої тривалості зміни.

5. Підвищення середньогодинного виробітку обладнання за ра­хунок його модернізації, інтенсивнішого використання і т. д.

6. Введення в дію системи морального та матеріального стимулювання працівників

3.2. Управління фінансуванням основних фондів підприємства

Як вже зазначалось доцільно також проводити розширене відтворення – формувати нові види основних засобів за рахунок будівництва, створення, придбання із залученням додаткових фінансових ресурсів, таких як прибуток, довгострокові позики, випуск цінних паперів. [18, с.245]

Для визначення потреби у прирості основних засобів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються:
- необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів діяльності;
- залишок основних засобів на початок планового періоду;
- планове вибуття основних засобів  у зв'язку з їх фізичним та моральним зносом.
              При цьому необхідно володіти в достатньому обсязі інформацією про ціну ресурсів та облікові оцінки виробничих засобів, оскільки в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартісних показниках.
              Важливим джерелом у цьому випадку для проведення оновлення основних засобів  є амортизація. Залежно від прийнятої на підприємстві облікової політики можуть використовуватися різні методи нарахування амортизації основних засобів:
              1.  Метод суми одиниць продукції передбачає, що початкова вартість основного засобу знецінюється з кожною виготовленою за його допомогою одиницею продукції.
              Цим методом доцільно користуватися у випадку, коли:
- строк корисної служби основних засобів безпосередньо визначається кількістю випущеної продукції;
- обсяг випуску продукції надійно визначається - поштучно;
- моральний знос основних засобів незначний.
              2. Метод прямолінійного списання застосовується у тому випадку, коли знецінення основних засобів найбільшою мірою залежить від строку, протягом якого вони використовуються (будівлі та споруди, офісні меблі, устаткування). При цьому щорічні амортизаційні відрахування розраховуються за формулою:

Амортизаційні відрахування = (первісна вартість – ліквідаційна вартість)\строк корисної експлуатації
              3. Метод зменшеного залишку (прискореної амортизації) використовується для тих основних засобів, які мають максимальну віддачу на початку строку експлуатації. Це означає, що вартість активів зменшується набагато швидше під впливом морального зносу, ніж у процесі їх фізичного старіння. На користь цього методу свідчить і той факт, що в перші роки служби основні засоби можуть приносити більше доходу у зв'язку з меншими затратами на технічне обслуговування і ремонт.
              Ліквідаційна вартість при методі зменшеного залишку не враховується, а амортизаційні відрахування визначаються за формулою:
Амортизаційні відрахування = Прискорюючий коефіцієнт х Норма амортизації x Балансова вартість активу
              4. Проведення на підприємстві прискореної амортизаційної політики є важливим стимулом для розвитку науково-технічного прогресу та активного запровадження інновацій у виробничий процес. У результаті прискореної амортизації скорочується строк окупності обладнання, прискорюється вибуття старих основних засобів, інтенсивніше відбувається процес накопичення амортизації, що дає змогу вчасно купити нове обладнання й уникнути морального зносу технічних засобів. [12, с.315]
              Обґрунтовуючи доцільність використання окремих методів нарахування амортизації, фінансовий менеджер повинен намагатися максимізувати не лише обсяг накопиченої амортизації, а й забезпечити якомога більше значення чистого грошового потоку, що залишається у розпорядженні підприємства (сума чистого прибутку від основної діяльності та амортизаційних відрахувань у поточному періоді).
              Постійний фінансовий моніторинг за ефективністю використання основних засобів необхідно здійснювати за допомогою таких аналітичних показників, як фондовіддача, рентабельність, відносна економія основних засобів у результаті підвищення фондовіддачі, приріст продукції за рахунок підвищення фондовіддачі і т. ін.
              Водночас, фінансовий менеджер має забезпечувати ефективне формування грошових потоків, пов'язаних із придбанням та орендою (лізингом) основних засобів.
              При виборі між цими альтернативними варіантами необхідно зважувати всі переваги і недоліки орендних (лізингових) операцій:

              До переваг відносяться:

-         можливість розширення обсягів діяльності без суттєвого збільшення обсягів фінансування;

-         суттєва економія фінансових ресурсів на початковому етапі;

-         зменшення бази оподаткування прибутку(лізингові платежі включаються у собівартість продукції);

-         зменшення ризику фінансової стійкості;

-         зменшення ризику морального зносу активів (при операційному лізингу);

              До недоліків відносяться:

-         Збільшення рівня поточних витрат за рахунок лізингових платежів;

-         Подорожчання виготовленої продукції через включення лізингових платежів у її собівартість;

-         Неможливість суттєвої модернізації майна без згоди лізингодавця;

-         Більш висока вартість фінансового лізингу порівняно із банківським кредитом; [13, с.254]

              Під час оцінювання грошових потоків, пов'язаних із різними способами формування основних засобів , перевагу надають тому варіанту, який забезпечує мінімальний потік платежів у періоді, що дорівнює строку оренди.
              Порівнюючи окремі грошові потоки (придбання обладнання на умовах лізингу, за рахунок банківського кредиту, за рахунок власних фінансових ресурсів) керуються такими правилами:
- порівняння грошових потоків здійснюється шляхом їх приведення до теперішньої вартості;
- ставка дисконту береться однаковою для всіх альтернативних варіантів;
- для більш об'єктивного оцінювання альтернативних грошових потоків враховується можливість отримання податкової економії (при лізингу — за рахунок віднесення на собівартість продукції лізингових платежів, при купівлі за рахунок кредиту — за рахунок процентів за кредит та амортизаційних відрахувань).
              Основу грошового потоку оренди складає розмір орендної плати (при більш точних розрахунках у грошовий потік можуть бути включені і розміри економії податкових платежів). Відповідно до діючого законодавства розмір орендної плати визначається за згодою сторін. При оренді майна державних підприємств використовується спеціальна методика розрахунку розміру орендної плати.

Важливим елементом фінансування формування і відтворення основних засобів є кредити. Основу грошового потоку придбання основних засобів  за рахунок кредитів банків складають:

а) загальна сума кредиту на придбання відповідного активу;

б) загальний термін використання кредиту;

в) умови погашення основної суми боргу;

г) ставка відсотка за кредит і умови його виплати;

д) зміна дисконтної ставки Національного банку і темпу інфляції (якщо передбачається відповідне коректування ставки відсотка за кредит).

Основу грошового потоку придбання основних засобів за рахунок власних фінансових ресурсів складають:

а) загальна сума власних фінансових ресурсів, що відволікаються на придбання відповідного активу;

б) загальний період відволікання власних фінансових ресурсів (порівнянний з періодом оренди);

в) рівень депозитної ставки на грошовому ринку або рівень рентабельності власного капіталу;

г) темп інфляції (для відповідного коригування депозитної ставки або рівня рентабельності). [10, с. 55]

Отже, для забезпечення більш ефективного використання основних фондів необхідно вводити в дію невстановленого обладнання або реалізувати зайве устаткування, зменшити цілоденні простої обладнання, підвищити коефіцієнт змінності через кращу організацію виробництва, скоротити внутрішньозмінні простої і збільшити середню тривалість зміни, підвищення середньогодинний виробіток обладнання за ра­хунок його модернізації, інтенсивнішого використання та проводити стимулювання працівників. Для підвищення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів, окрім власних коштів варто також залучити позикові кошти. В залежності від підприємства це можуть бути позики банків, кошти інвесторів. Також важливим є використання лізингових операцій. До внутрішній джерел фінансування формування а відтворення основних засобів відносяться власні кошти, прибуток від реалізації продукції та амортизація.

ВИСНОВКИ

Правильне формування та використання основних засобів є надзвичайно важливим для будь-якого підприємства, адже вони є основою його функціонування.

Основні фонди – це матеріальні активи, які використовуються більше року або більше операційного циклу, безпосередньо беруть участь у виробництві та переносять свою вартість на готовий продукт. Необхідною умовою правильного обліку й плану­вання формування та відтворення основних фондів підприємств є їхня класифікація.

              Основні фонди поділяються на активні і пасивні або виробничі і невиробничі. Виробничі беруть безпосередню участь у створенні продукції, а не виробничі відіграють більше соціальну функцію. До виробничих основних фондів відносяться будівлі та споруди, передавальні пристрої , силові машини та устаткування, транспортні засоби, інструменти, термін використання яких щонайменше один рік, виробничий інвентар, господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, капітальні витрати на покращання та рекультивацію земель та інші основні виробничі фонди.