Основні фонди підприємства: формування та використання

     - група  4  -  електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного  оброблення  інформації,  пов'язані  з  ними  засоби зчитування   або  друку  інформації,  інші  інформаційні  системи, комп'ютерні  програми,  телефони  (у  тому   числі   стільникові), мікрофони  і  рації,  вартість  яких перевищує вартість малоцінних товарів   (предметів).  [2]

              Отже, основні фонди – як засоби, що безпосередньо беруть участь у виробництві та переносять свою вартість на готовий продукт потребують постійного управління ними. З цією метою вони розподіляються на основні фонди виробничого та невиробничого призначення, тобто на активну та пасивну частини, які в свою чергу теж розподіляються на певні підвиди. В залежності від групи до якої належить основний фонд існують різні підходи до їх відновлення та використання.

1.2. Процес формування та відтворення основних фондів підприємства

Процес формування основних фондів є досить складним і залежить від специфіки галузі в якій працює підприємство, від особливостей продукції, що вона виготовляє та від багатьох інших факторів.

              Основними джерелами формування фондів, згідно з Законом України “Про підприємства ” є:
-               грошові та матеріальні внески засновників. До грошових та матеріальних внесків засновників відносяться кошти, що формують статутний фонд, а також інші кошти засновників.

-               доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності. Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

-               доходи від цінних паперів - це кошти, отримані від продажу цінних паперів. Цінні папери представляють собою грошові документи. Вони можуть існувати в формі відокремлених документів або записів на рахунках. До них відносяться акції, облігації, векселі, заставні свідоцтва, страховий поліс і ін.
- кредити банків та інших кредиторів. Кредит виступає в двох головних формах: комерційний і банківський, що різняться відповідно по складу учасників, об'єкта позичок, динаміці, розміру відсотка і сфери функціонування.

Комерційним кредитом називають кредит, наданий одним функціонуючим підприємцем іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Комерційний кредит оформляється векселем, його об'єктом є товарний капітал. Він обслуговує оборот промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання. Особливістю комерційного кредиту є те, що позичковий капітал тут зливається із промисловим. Мета комерційного кредиту - прискорити реалізацію товарів і одержання прибутку. Розміри цього кредиту обмежені величиною резервних кредитів промислових і торгових капіталів. Передача цих капіталів можлива тільки в напрямках, визначених умовою угоди: від підприємця, на підприємстві якого виробляють засоби виробництва, до підприємців, на підприємствах якого вони споживаються, або від підприємця, що виробляє товари, до торгових фірм, що реалізують їх.

Обмеженість комерційного кредиту переборюється банківським. Банківський кредит дається у вигляді грошової позички, банками й різноманітними кредитно-фінансовими установами підприємцям і іншим позичальникам. Об'єктом банківського кредиту виступає грошовий капітал, що відокремився від промислового. Угода позички тут відділена від актів купівлі-продажу. Позичальником може бути фірма, держава, приватний сектор, а кредитором - кредитно-фінансові установи. Метою кредитора є одержання прибутку у вигляді відсотка. Кредитор надає позичковий капітал позичальнику на умовах повернення, терміновості і сплати відсотка. [10, с.112]

Також до джерел формування основних фондів згідно з законом відносяться:
- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
- надходження від роздержавлення і приватизації власності;
- придбання майна іншого підприємства, організації;
- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
- інших джерел, не заборонених законодавчими актами України. [2]

                  Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці про­цеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належно­го технічного рівня кожного підприємства, а з іншого—дають змо­гу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвес­тиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок ско­рочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробниц­тва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
              Спрацьовування і старіння основних фондів протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван­ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра­ти ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто спо­живної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вар­тості — економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізич­ного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організа­ційно-технічні фактори. [17, с.253]

              Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. [17, с.255]

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообороту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів. [18, с.134]

              Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Отже, процес формування і відтворення  основних фондів на підприємстві є досить складним. Існує багато різних джерел для їх формування серед яких внески засновників, доходи від реалізації продукції, доходи від цінних паперів та інші. Процес простого відтворення постійно здійснюється на підприємстві і в залежності від достатності коштів, цілей підприємства, його те поточного становища на ринку повинен здійснюватись процес розширеного відтворення, який призводить до економії коштів, підвищення ефективності використання основних фондів, збільшення обсягу випущеної продукції.

1.3. Використання основних фондів на підприємствах

Ефективне використання основних фондів є запорукою  підвищення прибутковості підприємства та збільшення обсягу продукції, що випускається. Існує  багато різних напрямків використання основних фондів. Для визначення рівня ефективності їх використання застосовується ряд показників, виражених в натуральних і вартісних (грошових) одиницях продукції, що випускається, а також за проміжок часу.

Всі показники використання основних виробничих фондів об'єднують у три групи:

- показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, що відображають рівень використання їх за часом;

- показники інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень використання за потужністю (продуктивністю);

- показники інтегрального використання основних виробничих фондів, що враховують сукупний вплив усіх чинників - як екстенсивних, так і інтенсивних.

До першої групи показників відносяться: коефіцієнт екстенсивного використання устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, коефіцієнт завантаження устаткування, коефіцієнт змінного режиму часу роботи устаткування. [20, с.130]

Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (Формула 1.1) визначається відношенням фактичної кількості годин роботи устаткування до кількості годин його роботи згідно з планом:

Кекст=tустатк.ф.  / tустатк.пл. (1.1), де:

tустатк.ф - фактичний час роботи устаткування, год.;

tустатк.пл - час роботи устаткування згідно з нормою (встановлюється відповідно до режиму роботи підприємства і з врахуванням мінімально необхідного часу для проведення планово-попереджувального ремонту), вимірюється в годинах.

Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування показує в якому обсязі був використаний плановий фонд часу устаткування.  Числове значення коефіцієнту екстенсивного використання устаткування має наближатися до одиниці.

Поліпшення використання основних фондів у часі - екстенсивний шлях - передбачає досягнення більшого часу роботи основних фондів за зміну, добу, місяць, рік.  Це досягається, по-перше, скороченням простоїв обладнання протягом зміни й одержанням за рахунок цього більшого обсягу продукції; по-друге, збільшенням роботи устаткування за рахунок збільшення змінності його роботи. 

Ступінь завантаження устаткування в часі визначається коефіцієнтом змінності (Формула 1.2), що показує завантаження устаткування протягом доби.  Коефіцієнт змінності прийнято підраховувати за формулою:

Кзм=tзм./ N (1.2), де:

tзм - фактично відпрацьоване число станко-змін за добу;

N - загальна кількість верстатів у парку.

Найбільше ефективна безперервна робота основних фондів протягом трьох змін. Проте, при безперервній протягом трьох змін (цілодобовій) роботі устаткування зношується інтенсивніше, скорочується термін його життя, при цьому погіршуються й умови його обслуговування.  При роботі устаткування в одну або дві зміни є можливість проводити профілактичні огляди і поточні ремонти, тим самим, підтримувати його у працездатному стані і продовжити термін його життя.

У той же час підвищення коефіцієнту змінності означає, що за певний календарний проміжок часу обсяг продукції збільшиться.  Крім того, оскільки загальний час використання обладнання у виробничому процесі скорочується, можна впроваджувати устаткування більш досконалих видів, тобто відкриваються великі можливості для технічного прогресу, що особливо важливо для тих видів основних фондів, що схильні до морального зносу. [19, с.147]

Коефіцієнт завантаження обладнання також характеризує використання устаткування у часі.  Встановлюється він для усього парку машин, що знаходяться в основному виробництві.  Розраховується як відношення трудомісткості виготовлення усіх виробів на данім виді обладнання до фонду часу його роботи.  Коефіцієнт завантаження устаткування на відміну від коефіцієнту змінності враховує дані про трудомісткість виробів.  На практиці коефіцієнт завантаження звичайно сприймають рівним величині коефіцієнту змінності, зменшеної у двічі (при двозмінному режимі роботи) або в тричі (при трьохзмінному режимі).

Крім внутрішньозмінних і цілодобових простоїв важливо знати, наскільки ефективно використовується устаткування в години його фактичного завантаження.  Це завдання вирішується за допомогою обчислення показників інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень їхній використання за потужністю (продуктивністю).  Найважливішим із них є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання(Формула 1.3) визначається відношенням фактичної продуктивності основного технологічного устаткування до його нормативної продуктивності, тобто прогресивної технічно обґрунтованої продуктивності.  19, с.151]

Кінт.   =  Вф / Вн  (1.3), де:

Вф - фактичний виробіток обладнанням продукції за певний проміжок часу;