Натуральна та товарна форми організації суспільного виробництва

Черкаський  інститут банківської справи

Університету  банківської справи Національного  банку України (м. Київ)

 
 

Кафедра економічної теорії

 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Політична економія” на тему:

“Натуральна та товарна форми організації суспільного виробництва”

 
 

Керівник:         Виконав:

викладач         студент  І курсу

Кочума І.Ю.        групи БОА-110

                                                            Мороз Я.В.

 

___________________

    (дата реєстрації)

 

Допущена  до захисту:

“___”______________ 2010  р.

Захищена  з оцінкою:

_______________________

“___”______________ 2010  р.

 

Черкаси – 2011

 

ЗМІСТ

 

Вступ ............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Генезис форм суспільного виробництва ...............................................5

1.1 Натуральне господарство та його характерні риси ...........................................5

1.2 Товарне господарство ........................................................................................10

РОЗДІЛ 2. Товарне виробництво в сучасних умовах ..........................................17

2.1 Форми організації суспільного виробництва в Україні………………….…..17

2.2 Проблеми товарного виробництва в аграрній сфері України .......................22

РОЗДІЛ 3 Шляхи вирішення проблем товарного виробництва в аграрній сфері України.......................................................................................................................28Висновки....................................................................................................................31

Список  використаних джерел..................................................................................33

Додатки

 

     ВСТУП

          

         Організація виробництва є однією з найактуальніших проблем як і за кордоном так і в нашій країні.

         Натуральне виробництво - це така форма суспільного господарства, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб і споживання всередині господарства, де вони вироблені, і надходять в обмін унаслідок прямого розподілу. У натуральному господарстві економіка будувалася виходячи з внутрішньогосподарських потреб, для забезпечення життєдіяльності замкнутої економічної системи.

    Основним ознаками натурального виробництва є прямі економічні зв’язки, замкнутість та універсалізація праці.

    За  натурального господарства суб’єкти не вступають в економічні відносини один з одним, оскільки основним завданням є самозабезпечення. За натурального виробництва відсутній або незначно розвинений суспільний поділ праці.

    На  зміну натуральному господарству прийшло  товарне виробництво і товарна форма господарювання, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її.

    Вже в період патріархату та розкладу общини за натурального виробництва вироблені для власного споживання продукти могли випадково обмінюватись. Виникає випадковий обмін; згодом якусь кількість продуктів стали виробляти не для власного споживання, а саме для обміну, з часом виробництво таких продуктів розширюється, обмін збільшується, виникає товарне виробництво, тобто виробництво товарів для обміну або продажу. Воно було більш ефективним і тому швидко замінило натуральну форму виробництва.

    Метою курсової роботи є дослідження відмінностей між натуральною і товарною формою суспільного виробництва,  дослідження різноманітних форм товарного виробництва та його основні елементи.

    Завдання  курсової роботи:

• дослідити генезис форм суспільного виробництва;
• проаналізувати особливості товару, його об’єктивні і суб’єктивні властивості;
• з’ясувати проблеми виробництва в аграрній сфері України та запропонувати можливі шляхи їх вирішення.

    Предметом курсової роботи є натуральна та товарна  форми організації суспільного  виробництва та їхні характерні риси , а об’єктом виступає суспільне  виробництво як економічна категорія.

    Натуральну  та товарну форми суспільного  виробництва досліджували такі вчені, як : А. Маршал, К. Менгер, У. Джеванс, Л. Вальрас, Дж. Хікс, М. Фрідмен, Ф. Кене, Р. Торренс, Дж. Мілль, Ж.-Б. Сей, Ф. Бастіа, Ф. Візер, Е. Бен-Баверк, В. Парето та ін.

    Впродовж  останнього століття відбувалася еволюція товару, в діалектиці відносин конкретної та абстрактної, приватної і суспільної праці з’явилися якісно нові аспекти.

 
 
 
 

 

     РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗИС  ФОРМ СУСПІЛЬНОГО  ВИРОБНИЦТВА

 

    1.1. Натуральне господарство та його характерні риси

 

           Історично першою формою організації суспільного виробництва, яка панувала протягом тривалого часу, було натуральне виробництво, тобто таке виробництво, в якому виготовлення продуктів праці здійснювалося для задоволення власних потреб безпосереднього виробника, тобто для внутрішньогосподарського споживання. Найбільш характерним цей тип виробництва був у докапіталістичних суспільствах. Певною мірою він зберігся і до сьогодні в різних країнах, у тому числі в Україні (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках) [13, с. 62].

    Хоча  при натуральному господарстві існувала рівність окремих індивідів, проте  таке господарство було основою бідності, а не багатства, оскільки натуральне господарство характеризувалось суспільним поділом праці в зародковому стані, замкнутістю зв’язків, роз’єднаністю, відірваністю господарюючих суб’єктів один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею. Виробник  одночасно є власником засобів виробництва і власником виробленого продукту. Виробничі відносини в натуральному господарстві виступають у “відкритій”, не уречевленій формі, як відносини між людьми, а не як відносини між продуктами їх праці.

    Натуральне  господарство - це господарство, в якому панують прямі економічні зв’язки, що відбивають рух натурального продукту та форми організації виробництва, які їм відповідають. Прямі натуральні зв’язки, натурального  господарства панували у докапіталістичних формаціях. Це означає, що вони обслуговували потреби функціонування різних типів власності на засоби виробництва - первіснообщинної, рабовласницької та феодальної [19, с. 38].

    Натуральною називають таку форму господарювання, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, споживання всередині господарств, в яких вони зроблені [3, с. 70].

    У натуральному господарстві праця виступає як індивідуальна праці робітника. Натуральна форма господарств адекватна  такому рівню продуктивних сил і  такому типу виробничих відносин, які визначають вкрай обмежену ціль виробництва, підпорядковують його задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних, примітивних за характером.

    Здебільшого натуральним було господарство первісних  общин і патріархальних селянських сімей, латифундій у рабовласницьких державах і середньовічних маєтках. Тут кожна господарська одиниця була відособлена і щодо виробництва, і щодо споживання. Поділу праці між господарськими одиницями не було, хоч всередині домогосподарств праця уже поділена. Наприклад, у латифундіях праця була поділена між рабами, які виконували різні види робіт. У первісних общинах юнаки переймали заняття своїх батьків: полювання, сільськогосподарські роботи, ремесло тощо; молоді жінки займалися тими ж видами діяльності, що й їх матері: готували їжу, працювали в полі, шили, прали тощо. Люди успадкували традиційні методи виробництва, техніку й технології, а розподіл виготовлених благ відбувався за давно установленими традиціями. Це було встановлено багатовіковим порядком, ставало звичним, і повторювалось з покоління в покоління, століття ми як обов’язкова норма.

    Господарства  мали однаковий набір видів праці. Рабовласницькі латифундії чи феодальні  маєтки відрізнялись не стільки розмаїтістю  застосовуваних видів праці, скільки  кількістю зайнятої в них робочої сили, експлуатованих рабів чи кріпаків. Що стосується вільних селян (патріархальних сімей), то структура їхніх господарств була практично в усіх однаковою. Селяни не лише вирощували хліб та худобу, а й виготовляли знаряддя праці, одяг, взуття тощо. Звичайно, і в натуральному господарстві деякі надлишки продуктів праці (сіль, залізо, прянощі та ін.) обмінювались на ринку як товари. Проте такий обмін ще не відігравав суттєвої  ролі в житті людей [16, c. 34-35].

    Головна галузь натуральної економіки, де була зайнята абсолютна більшість працездатного населення – сільське господарство. Усі економічні процеси в натуральному господарстві відбувалися в межах господарської одиниці. Робоча сила теж ніби прикріплена до неї і позбавлена мобільності.

    Натуральне виробництво було малоефективним, консервативним, а пануючі в ньому відносини економічної власності забезпечували дуже повільний розвиток продуктивних сил [8, с. 131-132].

    Натуральна  форма виникла як наслідок нерозвиненості суспільного поділу праці, замкнутості економічних процесів в рамках локальних господарських одиниць, відсутності зв’язків з іншими одиницями. Робоча сила також жорстко закріплюється за даною господарюючою одиницею. Таким чином, соціально-економічна природа натурального господарства найбільш повно розкривається у таких його характерних рисах як:

• замкнутість виробництва ;
• слабо виражений поділ праці ;
• виробничі відносини виступають у відкритій, не уречевленій формі, тобто не як відносини між речами, а як відносини між людьми;
• слабо виражений суспільний характер виробництва [4, c. 74].

    Саме  особливості натурального виробництва розкривають “таємницю” сталості сільських общин протягом тисячоліть. Ця форма виробництва існує за умов нерозвинутого суспільного поділу праці і відповідає тому рівню розвитку продуктивних сил і типу економічних відносин, що зумовлюють вкрай обмежену мету виробництва та підпорядковують його задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних, примітивних за характером   [6, с. 58; 17, c. 28].

    За  натурального господарства між виробництвом і споживанням існує прямий, безпосередній зв’язок, тобто вироблений продукт самими виробниками використовується і споживається; досить часто ці фази руху продукту (виробництво - споживання) взагалі співпадають. Усі виробничо-економічні процеси обмежені певною виробничою ланкою (сім'я, община), концентруються в замкнутих виробництвах. Суб’єкти не вступають в економічні відносини один з одним, оскільки основним завданням є самозабезпечення, тобто кожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним. У такому господарстві виконуються всі роботи - від видобутку сировини до виготовлення готової продукції та її споживання [8, с.130].

    Тенденція до натуралізації виробництва може виявлятися на окремих сучасних промислових і сільськогосподарських підприємствах, у певних регіонах [11, с. 63].

    Натуральне  виробництво відповідає такому рівню  розвитку продуктивних сил і економічних відносин, які зумовлюють надзвичайно обмежену мету виробництва, низький і одноманітний рівень власних і суспільних потреб. Прямі натуральні зв’язки призводять до безпосереднього використання вироблюваного продукту всередині суб’єкта господарювання, самими виробниками. Національна економіка при цьому складається з маси відокремлених господарств (сімей, помість, общин та ін) [13, с. 62-63].