Кадрова політика підприємства

     Кадрова політика – це сукупність соціально-правових, організаційно-економічних і психологічних  заходів в держави з формування, використання і відтворення трудового (кадрового) потенціалу.

     

 

     Рисунок 1.1 Основні елементи кадрової політики 

     Кадрова політика має за головну мету забезпечення сьогодні та у майбутньому кожної посади і робочого місця персоналом належної кваліфікації [1]. 

     Основними завдання кадрової політики є:

     - своєчасне забезпечення підприємства (організації) персоналом необхідної  якості й у достатній кількості;

     - забезпечення умов реалізації  передбачених трудовим законодавством  прав і обов’язків громадян;

     - раціональне використання трудового  потенціалу;

     - формування і підтримання ефективної  роботи трудових колективів.

     Основні різновиди кадрової політики:

     - політика добору кадрів;

     - політика профнавчання;

     - політика оплати праці;

     - політика формування кадрових процедур;

     - політика соціальних відносин [20].

     Загальними  принципами кадрової політики для більшості  підприємств є:      справедливість; послідовність; дотримання трудового законодавства; рівність; відсутність дискримінації.

     Кадровою  політикою традиційно вважають систему  правил і норм, що приводять людські  ресурси організації у відповідність  до стратегії компанії. Тому методи роботи з персоналом фірма (підприємство) використовує згідно з обраною концепцією бізнесу.

     Метою кадрової політики є забезпечення збалансованості  процесій поновлення та збереження кількісного  та якісного складу кадрів. Безумовно, що основними факторами впливу на кадрову політику фірми є стан зовнішнього середовища та ситуація на ринках послуг і праці.

     Кадрове планування на підприємстві має такі розділи:

• планування потреб в персоналі;
• планування підвищення кваліфікації;
• планування кар’єри;
• планування використання працівників;
• планування втрат працівників (вихід на пенсію, вступ до навчальних закладів, до збройних сил і таке інше);
• планування витрат на реалізацію всього комплексу кадрових завдань.

     Кадрова політика – один із найважливіших  інструментів активної дії на всі  процеси, що відбуваються в колективі, в тому числі і на розвиток економіки  країни, так як вирішення багатьох господарських питань, що виникають, багато в чому залежить від правильності використання кадрів.

     Робота  з кадрами відноситься до ключових моментів діяльності будь-якого підприємства як елемента економіки держави.

     Сучасний  етап політичного і економічного розвитку не може обійтися без енергійних, творчо мислячих керівників, що вміють аналізувати ситуацію, чітко формувати цілі та виявляти альтернативи, володіти методами їх об’єктивної оцінки, брати на себе відповідальність в складних ситуаціях.

     Зростання ролі людського фактору в сучасному  виробництві підтверджується результатами досліджень провідних американських  вчених. Вкладення в людські ресурси  і кадрову роботу стають довгостроковим фактором конкурентоспроможності і  виживання фірм.

     Кадрова політика набуває все більш важливе  значення як фактор підвищення конкурентної спроможності, довгострокового розвитку. Більшість спеціалістів формулюють сучасну концепцію управління людськими  ресурсами достатньо широко, підкреслюючи й відмінності за критеріями оцінки ефективності (більш повне використання потенціалу співробітників, а не мінімізація  витрат); за ознакою контролю (самоконтроль, а не зовнішній контроль); по переважній формі організації (органічна, гнучка форма організації, а не централізована бюрократична) і т.п. При цьому  ними відмічається наявність тенденції  до підвищення ролі аналітичних функцій  кадрових служб, особливо в останні  два десятиліття [10].

     Велике  значення має розробка підходів до оцінки роботи службовців і управлінського апарату. Для цього конкретними  діями є: перепідготовка персоналу, переорієнтація і навіть реорганізація  деяких підрозділів.

      Зарубіжні спеціалісти виділяють кілька типів  кадрової політики в умовах кризового  стану економіки:

1) Пасивний. На підприємстві немає чітко вираженої програми дій стосовно персоналу, а кадрова політика зводиться до ліквідації негативних наслідків. В організації немає прогнозу кадрових потреб, засобів оцінки пращ персоналу. У плані фінансового оздоровлення кадрова проблематика, як правило, відображена на рівні інформаційної довідки про персонал без відповідного аналізу кадрових проблем і причин їх виникнення.

2) Реактивний. Керівництво підприємства контролює симптоми кризової ситуації (виникнення конфліктних ситуацій, відсутність достатньо кваліфікованої робочої сили для вирішення завдань, відсутність мотивації до високопродуктивної праці) і вживає заходи до локалізації кризи. Мета кадрової політики - забезпечення оптимального балансу процесів оновлення і збереження кількісного та якісного складу персоналу, його розвитку, у відповідності з потребами організації, вимогами діючого законодавства та станом ринку праці.

3) Превентивний. Керівництво підприємства має обґрунтовані прогнози розвитку ситуації, однак не має засобів впливу на неї. Кадрова служба підприємства володіє не лише засобами діагностики персоналу, але й методами прогнозування кадрової ситуації на середньотерміновий період. У плані фінансового оздоровлення є короткотерміновий і середньотерміновий прогнози потреби в персоналі.

4) Активний (раціональний). Керівництво підприємства має якісний діагноз, а також обґрунтований прогноз розвитку ситуації і засоби впливу на неї. Кадрова служба підприємства володіє засобами прогнозування кадрової ситуації на середньостроковий та довгостроковий періоди.

5) Авантюристичний. Керівництво підприємства не має обґрунтованого прогнозу розвитку кризової ситуації, але впливає на неї доступними методами [15].

      Кадрова політика формується з врахуванням  впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, характерних для сучасного і  майбутнього.

Рисунок 1.2 Чинники кадрової політики підприємства 

Кадрова політика в умовах кризи буде ефективною за таких умов:

• скорочення всіх рівнів управління в організаційній структурі, а не на окремих робочих місцях;
• зміцнення кадрового резерву у вищій ланці управління;
• врахування взаємозалежності елементів організаційної структури підприємства при скороченні, а також стимулювання нової організаційної структури;
• виявлення і просування по службі працівників, які мають лідерські якості;
• проведення політики підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників;
• збереження кадрового ядра підприємства;
• найм перспективних працівників зі сторони;
• централізація фінансового менеджменту, яка повинна забезпечити нагромадження потрібної кількості капіталу.

Ефективна кадрова політика повинна бути:

• складовою частиною стратегічної програми розвитку підприємства, тобто сприяти реалізації стратегії через кадрове забезпечення;
• гнучкою, тобто вона має бути, з одного боку, стабільною, оскільки із стабільністю пов'язані певні плани працівників, а з другого - динамічною, тобто корегуватись відповідно до змін тактики підприємства економічної ринкової ситуації;
• економічно обґрунтованою, виходячи з реальних фінансових можливостей, що забезпечить індивідуальний підхід до працівників.

      Кадрова політика формує:

• вимоги до робочої сили на стадії її найму (до освіти, статі, рівня спеціальної підготовки тощо);
• відношення до "капіталовкладень" в робочу силу, до цілеспрямованого впливу на розвиток персоналу;
• відношення до стабілізації колективу;
• відношення до характеру підготовки нових працівників, перепідготовки і підвищення рівня їх кваліфікації [14].

      Отже, кадрова політика направлена на формування такої системи роботи з кадрами, яка б орієнтувалась на одержання не тільки економічного, але й соціального ефекту, при умові діючого законодавства, нормативних актів і урядових рішень. 

2. Основні елементи кадрової політики
1. Відбір та наймання персоналу

 

     Кадрова робота – це передусім робота по підбору, розстановці, вихованню та навчанню кадрів. В основі організації  кадрової роботи лежить плановість, науковість і комплексність.

Процедура відбору персоналу передбачає етапи, представлені на рисунку 1.3

   Попередній  відбір претендентів. Мета попереднього відбору – знизити витрати  щодо наймання за рахунок скорочення кількості претендентів, що підлягають оцінці. Первинний відбір здійснюється за формально встановленими мінімальними вимогами, що пред'являються підприємством  і вакантним робочим місцем до потенційного працівника. Мінімальні вимоги визначаються для кожної конкретної посади у відповідності зі специфікою виконуваних функцій. Такими вимогами можуть бути: досвід, освіта, кваліфікація (наприклад, наявність прав на водіння  автотранспортом), навички (володіння  ПК і уміння працювати з певними  програмами), вік. Попередній відбір здійснюється менеджером з персоналу на основі аналізу резюме, представленого претендентом. 

 

     Рисунок 1.3 Етапи відбору персоналу 

   Резюме  являє собою спосіб інформування роботодавця про найбільш важливі  характеристики претендента на одержання  робочого місця в даному підприємстві.

   Якщо  резюме відсутнє, попередній відбір проводиться  на стадії аналізу первинної анкети, що заповнюється претендентом в момент першого відвідування підприємства. Проведення первинної співбесіди – наступна стадія відбору персоналу.

   Первинна  співбесіда проводиться спеціалістом відділу кадрів. Його мета – більш детальне знайомство з претендентом, що дозволяє визначити його придатність до виконання майбутньої роботи. Головна задача менеджера, що проводить інтерв'ю, – одержання та аналіз інформації. Тому у кожному інтерв'ю необхідно прагнути до удосконалення:

• техніки формулювання питань для одержання максимального обсягу необхідної інформації;
• критеріїв оцінки отриманої інформації і визначення її значення для прийняття рішення.

   Основною  метою відбіркової співбесіди (інтерв'ю) є одержання відповіді на питання: чи зацікавлений претендент у даній роботі і чи здатний він її виконувати.

   Кандидата слід заохочувати, щоб він більше розповідав про себе, про свій досвід, знання, ставив питання і пропонував свої ідеї.

     В процесі відбіркової співбесіди слід також з'ясувати, чи буде кандидат виконувати запропоновану роботу і чи буде він якнайкраще відповідати вимогам, що ставляться до даної роботи.