Формування і використання природно-ресурсного потенціалу Івано-Франківської області

Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Декабря 2011 в 12:35, курсовая работа

Описание работы

Метою курсової роботи є всебічне дослідження природних, матеріальних та трудових ресурсів, а також сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку регіону.
Для реалізації зазначеної мети стоять такі завдання:
здійснити загальну характеристику Івано-Франківської області;
розглянути та проаналізувати природно-ресурсний потенціал області;
виконати аналіз сучасного стану та перспективи розвитку Івано-Франківського регіону.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………3
Розділ І. Загальна характеристика та географічне положення Івано-Франківської області………………………………………………………………5
Розділ ІІ. Історія формування господарства району та господарська оцінка природно-ресурсного потенціалу………………………………………....12
Розділ ІІІ. Населення та трудові ресурси………………………………….22
Розділ ІV. Сучасний стан економіки. Проблеми та перспективи комплексного розвитку господарства регіону……………………………………28
Висновки………………………………………………………………36
Список використаних літературних джерел…………………….38
Додатки……………………………………………………………….40

Работа содержит 1 файл

Курсова сныжани перероблена.doc

— 756.50 Кб (Скачать)

     Територія Прикарпаття в межах Івано-Франківської області може бути поділена на три частини: найменш теплу (вище 350 м. над рівнем моря), помірно теплу (висоти 250-350 м.), найтеплішу (Коломийський і Заболотівський райони). Щодо зволоженості Передкарпатське передгір'я можна поділити на південно-західну частину, підвищену з надмірним зволоженням та північно-східну (річкові долини й улоговини) з достатнім зволоженням. Річні суми опадів коливаються від 650 до 780 мм, з них за теплий період — 500-600 мм. Передкарпатське передгір'я, порізане численними річками, має рівнинно-хвилястий рельєф з улоговинами, які підлягають дії періодичних весняних і літніх розливів річок. Внаслідок цього і пов'язаних з цим коливань ґрунтових вод, а також несприятливих фізичних властивостей ґрунти тут надмірно зволожені [1;15].

     Гірські райони і полонини в Івано-Франківській області (крім передгірських частин) розташовані в Болехівському, Вигодському, Жаб'ївському, Косовському, Кутському, Надвірнянському, Перегінському, Печеніжинському, Рожнятівському, Солотвинському, Яблунівському, Яремчанському районах.

     Кліматичні  умови гірських лісолучних районів  закономірно зміщуються із збільшенням  висоти над рівнем моря, помітно  скорочується тривалість теплого періоду, а також періодів повної і активної вегетації. Сума активних температур на висоті 1500 м. падає до 600 мм. На висоті 1200 м. середня річна сума опадів становить близько 1200 мм, ці території є надмірно зволоженими. Теплові ресурси дозволяють вирощувати тут жито, яру пшеницю, ранні та пізні сорти вівса, картоплі, огірків, ранніх сортів кукурудзи на силос — в зоні до 850 м., буряки, капусту, квасолю на лопатку, ранні сорти картоплі, гречку і овес на зелений корм — в зоні 850-1250 м., турнепс, ріпу, редьку, картоплю ранніх сортів, овочі та зелень і деякі кормові культури на зелений корм — від 1250 м. до 1500 м. над рівнем моря.

     Альпійський пояс розташований на висоті понад 1100 і 1800 м. відповідно. До його складу входять  Надвірнянський, Жаб'ївський, Рожнятівський, Солотвинський райони. Клімат формується під впливом західних повітряних течій, теплий період триває близько 180 днів, загальної вегетації — близько 90 днів, а період активної вегетації майже зовсім відсутній. Річна сума опадів наближається до 1500 мм.

     Транспортні комунікації. Географічне положення області досить вигідне: вона знаходиться на перетині транспортних шляхів із заходу на схід, з півночі на південь (залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів і електричних мереж), щільність населення висока, тому цілком природно, що Івано-Франківщина має розвинену транспортну мережу.

     Транспорт є однією з провідних ланок господарського комплексу області. Так, довжина залізниць загального користування складає 479 км, середня густота їх — 34,5 км. на 1000 кв. км.. Головними трасами є Львів — Івано-Франківськ — Чернівці, Тернопіль — Рогатин — Стрий, що з'єднують область з іншими обласними центрами країни, а Україну — з державами Західної, Центральної та Південної Європи. В горах для вивезення лісу побудовані вузькоколійні залізниці [8;145].

     Розвинений  автомобільний транспорт. Головні  автошляхи: Львів — Івано-Франківськ — Чернівці, Івано-Франківськ — Долина — Стрий, Івано-Франківськ — Надвірна — Рахів — Ужгород, Коломия — Чернівці, Надвірна — Воловець — Мукачево. Довжина автомобільних шляхів — близько 4,4 тис. км. Усі вони мають тверде покриття, що особливо важливо для гірських районів. Головні магістралі з'єднують Івано-Франківськ зі Львовом, Чернівцями, Ужгородом. В Івано-Франківську розташований аеропорт. Трубопровідний транспорт в області представлений газопроводами "Братерство", "Союз", Уренгой — Помари — Ужгород, етилено-проводом з Угорщини до Калушу. На території області проходять потужні лінії електропередач [13;239]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ  ІІ. Історія формування господарства району та господарська оцінка природно-ресурсного потенціалу.

           Історія заселення території Івано-Франківської області сягає епохи пізнього палеоліту (50 — 40 тис. років тому). На території краю виявлені численні стоянки давніх жителів епохи неоліту (15 тис. років тому) і бронзи (IV — III тис. до н. е.) [3;81].

     У І ст. до н. е. у Передкарпатті з'являються сармати, а з III ст. н. е. — землеробські племена черняхівської культури. У V — VI ст. на передгір'ї Карпат з'являються перші слов'янські племена — предки білих хорватів.

     До  Х ст. виникає слов'янське племінне територіальне об'єднання білих хорватів, що входить до складу Київської Русі. Починають виникати і перші передкарпатські міста, серед яких одним із головних економічних, політичних та культурних центрів Київської Русі-України був Галич [7;88].

     Після розпаду єдиної давньоруської держави на окремі феодальні володіння на її південно-західних землях утворилися Перемишльське, Звенигородське і Теребовлянське князівства.

     У 40-х pp. XII ст. Володимир Ростиславич об'єднав їх у Галицьке князівство з центром у Галичі. Найбільшої могутності князівство досягло за часів правління Ярослава Володимировича Осмомисла у 1153 — 1187 pp. У цей час його територія простягалася на південь — до берегів Чорного моря та гирла Дунаю.

     Характерною рисою розвитку феодальних відносин на Галицькій землі у XII — XIII ст. було швидке економічне та політичне зростання  боярської верхівки [4;120].

     У 1188 p. угорський король Бела III захопив Галич і навколишні землі. У 1199 p. волинський князь Роман Мстиславич звільнив Галич від загарбників і приєднав ці землі до Волині, внаслідок чого виникло міцне Галицьке-Волинське князівство. Після смерті князя у 1205 р. феодальні міжусобиці загострилися. Цим скористалися феодали Угорщини і Польщі. У 1214 р. Галич був знову загарбаний угорцями. Новий князь Данило Галицький (Романович) зміг вигнати окупантів і відтворити єдине Галицьке-Волинське князівство.

     У 1241 р. на землі Передкарпаття впав морок монголо-татарського нашестя. Багато міст і сіл були спалені  і пограбовані, жорстоко постраждав і давній Галич. Відстоюючи незалежність свого князівства, Данило Романович у 1238 р. припинив зазіхання Тевтонського ордену і завдав поразки німецьким рицарям біля Дорогочина, а в 1245 р. під Ярославом розгромив війська польсько-угорських феодалів [4,271].

     У 1349 p. польський король Казимир III після запеклого опору з боку місцевого населення захопив землі Галицько-волинського князівства. У 1370 p. цю територію зайняли угорські феодали, але вже у 1387 p. змушені були повернути її полякам.

     Таким чином на землях Передкарпаття на багато століть утвердилася влада  Польщі. Завойовники, облаштовуючись на нових землях, спиралися на допомогу місцевих феодалів, яких у XV ст. зрівняли у правах із польськими магнатами. Згодом галицькі бояри ставали католиками та ополячувалися.

     Із  початком національно-визвольної війни  українського народу у 1648 р. у Передкарпатті  з'явилися загони запорозьких козаків. Вони сприяли об'єднанню місцевих жителів у бойові загони, найбільшим з яких був загін С. Височана, який складався з 15 тис. осіб. Повстанці звільнили від поляків міста Рожнятин, Долину, Брошнів, Перегінське і приєдналися до армії Б. Хмельницького у поході на Львів. Однак улітку 1649 р., коли армія Б. Хмельницького полишила західноукраїнські землі, полякам вдалося ліквідувати повстанські загони .

     За  умовами Андрусівського перемир'я 1667 р. землі Передкарпаття залишились у складі Польщі. На цьому боротьба проти поневолення не закінчилася. Виступи гайдамаків під керівництвом легендарного О. Довбуша переросли у велике народне повстання 1738 — 1745 pp.

     Унаслідок першого поділу Польщі у 1772 р. вся  територія Передкарпаття потрапила  під владу династії Габсбургів з  Австрійської імперії.

     У грудні 1918 р. після розпаду Австро-Угорської  імперії територія Передкарпаття ввійшла до складу Західноукраїнської Народної Республіки зі столицею у Станіславі (тогочасному Івано-Франківську).

     У травні 1919 р. республіка припинила своє існування. Край знову підпав під  владу Польщі. 17 вересня 1939 р. на землі  Передкарпаття вступила Червона Армія, і незабаром область ввійшла до складу Радянської України. У вересні 1939 року територія Західної України приєднана до тодішньої УРСР. 4 грудня утворена Станіславська область в сучасних її межах. 9 листопада, в дні святкування 300-ліття міста, вона була перейменована на Івано-Франківську. З липня 1941 по липень 1944 pp. Передкарпаття було окуповане німецько-фашистськими військами.

      Івано-Франківська  область – це край щедрої природи і багатих надр. Про це свідчать багато національних парків та заповідників, мальовничі краєвиди та унікальні природні об'єкти первозданної природи.

     В Івано-Франківській області налічується  438 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі перший в Україні національний парк — Карпатський, розташований біля верхів'я Пруту. Серед природних рекреаційних ресурсів області-сприятливий клімат, джерела мінеральних вод і запаси лікувальних грязей. Кліматичні курорти (Косів, Ворота, Шешори, Яремча та ін.) зосереджені переважно в південно-східній частині області. Серед них одним із найбільш популярних є Яремча. Тут лікують ревматизм, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, легенів та ін.

     Мінеральні  води області різноманітні за своїм  хімічним складом: у гірській частині  — хлоридно-натрієві (Верховинський, Рожнятівський райони), вуглекислі невисокого рівня мінералізації (верхів'я р. Чорний Черемош), типу "Нафтуся" (район Шешорів); у Передкарпатті — хлоридно-натрієві і кальцієво-натрієві (Долина, Калуш, Космач, та ін.); на рівнинних територіях — йодо-бромні малого рівня мінералізації і сульфідні (Більшівці, Коршів, Городенка, Черче).

     Родовища  лікувальних грязей відомі в Городенківському, Рогатинському і Долинському  районах.

     В області є 18 готелів. Івано-Франківський регіон славиться багатством мінеральних вод. Туристів приймають готель “Верховина”, туристські бази “Прикарпаття” (Івано-Франківськ), “Гуцульщина” (Яремча), “Карпатські зорі” (Косів), “Сріблясті водоспади” (с. Шешори), “Смерічка” (с. Люча), “Гірська” (с. Яблуниця). Турбази “Гірська” і “Гуцульщина” і туристський готель “Верховина” обладнані лижнобуксирувальними підйомниками.

     Традиційними  стали міжрегіональні гуцульські фестивалі  і міжнародні фольклорні фестивалі  в Коломиї, міжобласні фестивалі, (“Покутські візерунки”) в Городенці, фестивалі сучасної української пісні (“Золотий тік”) у Бурштині.

     До  природно-рекреаційних туристичних  об’єктів Івано-Франківщини відносяться: національний природний парк “Гуцульщина” (30,0 тис. га) – своєрідний природний комплекс на території Косівського району з мальовничими гірськими і перед гірськими ландшафтами, буковими, ялицево-буковими і смерековими лісами, унікальними гідрологічними (водоспади: Шешорський, Косівський Гук, Шепітський Гук), геологічними палеонтологічними об’єктами.

     Княждвірський тисовий заповідник, який є найбільшим у Європі та знаходиться в урочищі над Прутом. Його площа – 115 гектарів. Тис росте дуже повільно і може досягти віку 5 тисяч років. У заповіднику поміж кленів, ясенів, смерек і грабів росте більше 300 тисяч тисових дерев різного віку. Найстаршим з низ – 500 років. Тисовий заповідник дбайливо доглядають працівники Печеніжинського лісництва Коломийського лісокомбінату.

     До  надзвичайно привабливих туристичних  об’єктів Івано-Франківської області  можна віднести гірські масиви, а  також природні коплекси Чорногори та Горгани, які входять до складу Карпатського національного природного парку.

     Основна частина території парку знаходиться  в верхів’ях ріки Прут, решта  – в басейні Чорного Черемоша. Прут бере свій початок з гори Говерла  – найвищої в Українських Карпатах і дуже популярної серед туристів. Цікава споруда височить в Чорногорі, на вершині Піп Іван (2022 м. над рівнем моря), яка приваблює численних туристів та гостей парку. Це високогірна метеоролого-астрономічна обсерваторія, яка була збудована ще в 1938 році і яку місцеве населення називає “Білий слон”. Зараз вона не функціонує, її руїни манять своєю таємничістю та загадковістю.

Информация о работе Формування і використання природно-ресурсного потенціалу Івано-Франківської області