Управление активами

 

      Для характеристики фінансової стійкості  підприємств доцільно використовувати, в першу чергу, шість таких показників:

      1. Коефіцієнт автономії (фінансової  незалежності) – К_авт , що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

      2. Коефіцієнт фінансової стійкості  – К_ф.с – що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.

      3. Коефіцієнт забезпеченості власними  оборотними засобами – К_звз – показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу.

      4. Коефіцієнт ефективності використання активів – К_еа – показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню загальних вкладень в його діяльність. характеризує прибутковість цього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження.

      5. Коефіцієнт ефективності використання  власного капіталу (коефіцієнт прибутковості  власного капіталу) – К_евк – показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню власного капіталу, тобто характеризує ефективність власних інвестицій.

      6. Коефіцієнт співвідношення необоротних  і оборотних активів – К_н/об – характеризує співвідношення необоротних і оборотних активів.

   Ліквідність підприємства – це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

   Аналізуючи  ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

   Аналіз  ліквідності потребує ретельного аналізу  структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявності ліквідних коштів.

   Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання постійних та усіх активів.

   Аналіз  ліквідності доцільно доповнити  аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно  й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних  та інших операцій грошового характеру.

      Розглянемо  методичну послідовність аналізу ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства на умовному прикладі.

      Будь-якого  користувача фінансової звітності  насамперед цікавить питання про  ліквідність та платоспроможність підприємства. Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:

      1. Коефіцієнт покриття (загальної  ліквідності) – К_п , що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов’язань.

      2. Коефіцієнт швидкої (критичної)  ліквідності – К_шл , що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

      3. Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності  (К_аб.л), що показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити своїми коштами негайно.

      Таблиця 1.5

      Аналіз  показників ліквідності та платоспроможності підприємств

 

     Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати комплекс показників. Перш за все, це показник чистого прибутку в динаміці, який відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку визначається шляхом додавання до фінансового результату від звичайної діяльності після оподаткування надзвичайних доходів та віднімання надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.

1. Рентабельність  реалізованої продукції (Р1) визначається  як частка від ділення чистого доходу від реалізації продукції.

     Прибуток

     Р1 = ¾¾¾¾———————                                (1.1)

     Виручка від реалізації 

2. Рентабельність  операційної діяльності (Р2) визначається як частка від ділення фінансового  результату від операційної діяльності на виручку від реалізації продукції:

                                               Прибуток від опер. діял-ті

                                       Р2 = ————————————                                     (1.2)

                                                 Виручка від реалізації

                

3. Рентабельність  основного капіталу (Р3) – визначається  як частка від ділення чистого прибутку підприємства на середню суму необоротніх активів:

     Чистий  прибуток

     Р3 = ¾¾¾¾————————                             (1.3)

      Ср. сума НА 

4. Рентабельність активів (Р4) – визначається як частка від ділення чистого прибутку на суму активів:

          Чистий прибуток

     Р4 = ¾¾¾¾—————————                           (1.4)

     Сума  активів 
 

5. Рентабельність оборотних активів (Р5) визначається як частка від ділення чистого прибутку на середню суму оборотних  активів:

           Чистий прибуток

     Р5 = ¾¾¾¾—————————                       (1.5)

     Ср.сума ОА 
 

    1.5. Методика управління активами підприємства 

     Управління  необоротними активами. Сформовані на початку господарської діяльностй підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними.

     Основними задачами управління необоротними активами є:

• визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;
• визначення потреби в нарощенні необоротних активів для розширення обсягів виробництва;
• визначення можливих способів розширення основних виробничих засобів (нове будівництво, розширення, конструкція, технічне переоснащення)
• забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та матеріальних активів;
• формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури;

    У процесі фінансово-господарської  діяльності підприємства відбувається зміна величини його необоротних активів. Ця зміна пов’язана з підвищенням потенціалу підприємства, переходом на нові організаційні і виробничі структури і технології виготовлення продукції, вдосконаленням системи реалізації продукції і поставок сировини. Крім того, на зміну необоротних активів впливає зміна зовнішніх факторів, пов’язаних з податковою, інвестиційною, грошово-кредитною політикою, та інших макроекономічних факторів [32].

    Незважаючи  на різноманітність складу операційних  необоротних активів, мету фінансового менеджменту можна визначити таким чином – це забезпечення своєчасного відновлення і підвищення ефективності використання необоротних активів. Виходячи з цього, формують політику управління необоротними активами підприємства. Вона являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного оновлення основних фондів і ефективного їх використання.

    Основні етапи політики управління необоротними активами підприємства полягають у такому:

    1.Аналіз операційних необоротних активів підприємства в попередньому періоді. Він проводиться з метою вивчення динаміки загального обсягу і структури необоротних активів, ступеня їх придатності, інтенсивності використання.

    2.Оптимізація  загального обсягу і складу  необоротних активів підприємства. Розрахунки здійснюються з урахуванням виявлених у процесі аналізу можливих резервів підвищення продуктивного використання необоротних активів у майбутньому періоді.

    3. Забезпечення своєчасного оновлення  необоротних активів підприємства. При цьому розраховується загальний обсяг активів, що підлягають оновленню в майбутньому періоді, встановлюються основні параметри і вартість оновлення різних груп активів.

    4. Забезпечення ефективного використання необоротних активів підприємства. Процедура полягає у розробці системи заходів, спрямованих на підвищення рентабельності і фондовіддачі необоротних активів.

    5. Формування принципів і оптимізація  структури джерел фінансування  необоротних активів. Оновлення і приріст необоротних активів підприємства може фінансуватися за рахунок власних і позикових коштів.

    Важливим  елементом управління необоротними активами підприємства є процес їх своєчасного й ефективного оновлення. Фінансове управління оновленням необоротних активів пов’язується із загальними цілями фінансово-господарської діяльності підприємства і конкретизацією управлінських рішень у цій сфері [19].

    У процесі діяльності підприємства можливе  стрибкоподібне збільшення або зменшення  як абсолютної величини основних засобів, так і їх частки в загальній сумі активів. Причинами такої зміни можуть бути або придбання підприємством основних фондів з метою створення нових організаційних структур, або переоцінка основних фондів.

    Якщо  розмір залишкової вартості основних засобів скорочується, це свідчить про процеси реалізації основних засобів підприємства. Подібна ситуація виникає у випадку виведення з експлуатації основних засобів, що не відповідають вимогам виробництва конкурентоспроможної продукції. Необхідно також враховувати, що внаслідок амортизації при побудові системи управління необоротними активами підприємства відбувається скорочення балансової вартості основних виробничих фондів.

    Фінансування  оновлення необоротних активів  підприємства здійснюється за такими двома варіантами : використання власного капіталу підприємства; змішане фінансування за рахунок власного і позикового капіталу. При виборі варіантів фінансування необоротних активів підприємства враховуються нижченаведені основні фактори: