Управление активами

     Фінансова діяльність здійснюється підприємством  з метою формування первісного капіталу і наступного забезпечення обґрунтованих пропорцій при формуванні і використанні фінансових ресурсів підприємства, створення умов для виконання зобов′язань, необхідної виручки від реалізації продукції, прибутку від продажів, цінової політики, обумовлених можливостями підприємства [32].

     Можливості  подальшого розвитку підприємства визначаються його доходами. У свою чергу, розмір доходів залежить від рентабельності різних видів діяльності, дотримання договірної дисципліни, раціонального використання фінансових ресурсів підприємства.

     Доходи  підприємства знижуються у випадку  збільшення витрат, при цьому порушується  кругообіг коштів. Все це призводить до зниження фінансових можливостей підприємства. Тому необхідно проаналізувати фінансовий стан підприємства, рівень і динаміку його фінансових показників і виявити причини стану, що утворився, які можуть включати:

• недостатність власних або довгострокових позикових джерел фінансування, високу частку короткострокових зобов′язань, що знижують платоспроможність і фінансову стійкість підприємства;
• необхідність зміни договірних умов розрахунків з постачальниками і покупцями;
• необхідність зміни величини позикових джерел фінансування;
• неможливість збільшення прибутку від продажів в умовах ринкової ситуації;відсутність інвестиційної діяльності тощо.

     Підприємство  самостійно визначає свої доходи і  витрати, джерела фінансування, направляє вкладання коштів у розширення виробничої діяльності. Фінансові інвестиції можуть здійснюватися у формі цінних паперів держави, інших емітентів, участі у створенні статутного капіталу інших підприємств, зберігання коштів на депозитних рахунках у банках.

     Підприємство  повинно бути зацікавлене в одержані прибутку. Від цього залежать його взаємовідносини з державою, банками, іншими підприємствами. При позитивній динаміці у фінансово-господарській діяльності формується позитивний імідж підприємства, зростає інвестиційна привабливість, що дозволяє розраховувати на нові інвестиційні вкладання [32].

     Збиткова  діяльність підприємства спричиняє  виникнення негативного іміджу.

Таким чином, погіршення фінансового стану підприємства практично призводить до порушення нормального кругообігу фондів і породжує цілий ряд проблем, без вирішення яких продовження роботи підприємства ставиться під загрозу.

     Джерелами фінансування діяльності підприємства є власні і позикові кошти. Власні кошти підприємства формуються з початкових внесків фундаторів, накопиченого зносу основних виробничих фондів і прибутку.

     Залучені  кошти можуть включати кошти, отримані від розміщення акцій, внески членів трудового колективу, інших організацій і фізичних осіб.

     До  позикових коштів належать довгострокові  і короткострокові позички банків, придбання основних засобів за рахунок лізингу, інвестиційний податковий кредит.

     Прибуток  є джерелом фінансування різних за економічним змістом і цільовим призначенням потреб. Чистий прибуток розподіляється за різноманітними фондами.

Перелік фондів спеціального призначення і порядок  їх утворення і регулюються установчими  документами підприємства.

     Фонд  накопичення, або фонд розвитку виробництва – це кошти чистого прибутку, зарезервовані або направлені для фінансового забезпечення виробничого розвитку підприємства.

     Фонд  споживання містить у собі два  види фондів: фонд соціального розвитку і фонд матеріального заохочення працівників.

     Фонд  соціального розвитку – це кошти  чистого прибутку, зарезервовані  або направлені для фінансового  забезпечення розвитку соціальної сфери.

Фонд матеріального  заохочення – це кошти чистого  прибутку, направлені на розвиток соціальної сфери (крім капітальних вкладень), матеріальне заохочення працівників підприємства та інші аналогічні заходи, що не призводять до утворення нового майна.

     Резервний капітал, що входить до складу власного капіталу підприємства, формується за рахунок чистого прибутку.

     Додатковий  капітал як джерело коштів підприємства утворюється, як правило, у результаті переоцінки основних засобів та інших матеріальних цінностей. 

     1.4. Методика аналізу активів підприємства 

     Для загальної оцінки динаміки фінансового  стану підприємства слід групувати статті балансу в окремі групи по ознаці ліквідності. На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства.

     Таблиця 1.1

 Схема побудови порівняльного аналітичного балансу підприємства

     Схемою  порівняльного аналітичного балансу  охоплені такі важливі показники, як:

• відносна величина структури (графа 4 і графа 6, показуюча, яка частка тієї або іншої статті активу (пасиву) в майні підприємства (валюті балансу);

• показник абсолютного  приросту (графа 7), показуючий, на скільки  збільшилася (зменшилася) величина статті в абсолютному виразі;

• базисний темп зростання (графа 9);

• показник, що відбиває відносну зміну статей балансу за звітний період по відношенню до базисної (графа 8).

     Другий  метод дослідження фінансових звітів — це горизонтальний аналіз.За наявності необхідної інформації, бажано аналізувати базисні темпи зростання за декілька звітних періодів. Це дозволить не тільки аналізувати окремі показники, але і прогнозувати їх значення. Цінність горизонтального аналізу значно знижується в умовах інфляції. Щоб уникнути негативного впливу, необхідно, як наголошувалося вище, проводити коректування аналізованих показників на індекс інфляції.

     Таблиця 1.2

 Схема побудови горизонтального аналізу  балансу підприємства

     Представлені  дані дозволяють зробити наступні висновки, виявити хороші тенденції:

     У активі балансу:

     1. Збільшення грошових коштів на рахунках.

     2. Збільшення дебіторської заборгованості.

     3. Збільшення величини запасів з збільшенням об'ємів виручки.

     4. Збільшення вартості основних засобів.

     Для перших трьох пунктів необхідно також перевірити, щоб значення ліквідності підприємства при збільшенні поточних активів не ставали дуже великими. Це може указувати на неоптимальне управління засобами або проблеми з платежами за продукцію.

     Таблиця 1.3

 Схема побудови вертикального аналізу

 

     Аналіз  фінансового стану підприємства починають з вивчення складу (горизонтальний аналіз) і структури (вертикальний аналіз) майна за даними балансу. У його складі виділяються оборотні (мобільні) та необоротні (іммобілізовані) кошти. Визначається динаміка структури майна. Метою горизонтального аналізу є оцінка динаміки вартості майна, власного капіталу і зобов'язань в часі. Горизонтальний аналіз полягає в побудові аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами їх зростання / зниження. Зокрема при проведенні горизонтального аналізу балансу дані балансу за базу відліку беруться за 100%, далі будуються динамічні ряди статті і розділів балансу у відсотках до підсумку. Вертикальний аналіз необхідний для визначення змін в структурі активів і пасивів підприємства. В результаті вивчення одержаних даних формується загальне уявлення про фінансовий стан досліджуваного об'єкту.

     Аналіз  динаміки складу і структури майна  дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства та окремих його видів. Зміна структури майна створює певні можливості для основної виробничої та фінансової діяльності і впливає на оборотність сукупних активів.

     Показники структурної динаміки відображають частку кожного виду майна у загальній зміні сукупних активів. Їх аналіз дозволяє зробити висновки про те, в які активи вкладено нові залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу коштів. Для проведення аналізу вивчають порівняльні дані, що охоплюють три і більш періоду. Простежуючи тенденції, можна знайти цінні ключові моменти відносно зростання і інших важливих чинників, що роблять вплив на діяльність підприємства.

     В більшості випадків дослідження  структури і динаміки фінансового  стану підприємства виробляється за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з початкового балансу шляхом ущільнення окремої статті і доповнення його показниками структури.

     Далі  аналіз активів доповнюється дослідженнями  динаміки фінансових коефіцієнтів, пов'язанних з майном. До них відносять:

• коефіцієнти ліквідності ;
• коефіцієнти ділової активності ;
• коефіцієнти фінансової стійкості ;
• коефіцієнти рентабельності активів.

     Аналіз  фінансової стійкості підприємства є найважливішою характеристикою  його діяльності  та фінансово-економічного добробуту, яка характеризує результат його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й забов’язаннями і нарощувати економічний потенціал [19].

     У першу чергу фінансовий стан підприємства оцінюється його фінансовою стійкістю  і платоспроможністю. Платоспроможність  відображає здатність підприємства платити за своїми боргами й забов’язаннями в конкретний період часу. Під фінансовою стійкістю слід розуміти платоспроможність підприємства у часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними і позиковими коштами.

     Оцінка  фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства та визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

     Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних джерел спроможне забезпечити запаси та витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями.

     Оцінку  фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників.

   Таблиця 1.4

Аналіз  показників фінансової стійкості підприємства