Шляхи підвищення ефективності використання фонду робочого часу

       Впровадження  зазначених заходів дозволить реалізувати  виявлені резерви та покращить загальну якість функціонування підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ 3 

       ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФОНДУ РОБОЧОГО ЧАСУ  
 

       У сучасних умовах господарювання особливої  актуальності набуває питання ефективності використання фонду робочого часу. Резерви підвищення ефективності використання фонду робочого часу формуються у результаті дії багатьох взаємопов’язаних чинників, що являють собою систему матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних та інших умов, які визначають рівень використання робочої сили прямо чи опосередковано.[16]

       Серед резервів ефективності використання фонду робочого часу доцільно виділити екстенсивні (ліквідацію понадпланових втрат робочого часу, усунення браку та відхилень від нормальних умов праці) та інтенсивні (забезпечення виконання норм виробітку усіма робітниками-відрядниками та здійснення нереалізованих організаційно-технічних заходів).

       Центральною ланкою оцінки ефективності використання фонду робочого часу є аналіз продуктивності праці, який включає вивчення її рівня, динаміку та загальну оцінку виконання планових завдань.

       Продуктивність  праці є основним показником інтенсифікації й ефективності виробництва. Від  її рівня і динаміки залежить тією чи іншою мірою всі основні  показники роботи підприємства: обсяг  виробництва продукції, чисельність  працівників, фонд заробітної плати, зниження собівартості продукції, розмір прибутку, рівень рентабельності та інше.

       Рівень продуктивності праці залежить від прогресивності структури персоналу, встановлення оптимальної чисельності робітників, зайнятих на допоміжних роботах. Однак структура персоналу у багатьох випадках формується стихійно, потреба в чисельності робітників для виконання допоміжних робіт не обгрунтовується відповідними нормативами, недостатньо впроваджується система оперативного нормування праці робітників-погодинників.

       Продуктивність  праці може розраховуватися на одиницю  робочого часу (середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток одним  працюючим), чи на одного працюючого.  

       Розрізняють три методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, трудовий та вартісний. При розрахунку продуктивності праці  важливо правильно вибрати систему  вимірників враховуючи можливість використання натуральних, трудових та вартісних  вимірників при випуску продукції.

       При використанні натурального методу у  ході розрахунків застосовуються натуральні одиниці виміру (штуки, тонни, метри  тощо). На практиці цей метод має  обмежене застосування. Його, як правило, використовують на підприємствах, які  виробляють однорідну продукцію. Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте відрізняється  за якоюсь однією ознакою, виробіток  можна розрахувати за допомогою  умовно-натуральних одиниць. Необхідно  також враховувати, що за даного методу не можна усувати зміни обсягу незавершеного виробництва, яке  в деяких галузях має велику частку у загальному обсязі продукції.

       Трудовий  метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або  виконаних робіт визначається в  нормо-годинах. За науково обґрунтованих  і на певний період незмінних норм цей метод достатньо точно  характеризує зміни продуктивності праці. Проте він має обмежене застосування, оскільки базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних  заходів, також відсутні науково  обґрунтовані нормативи праці на окремі види робіт або трудові функції.

       Вартісний метод ґрунтується на використанні вартісних показників (грн., тис. грн., млн. грн.) обсягу продукції. Перевага даного методу полягає у можливості порівняння продуктивності праці при виробництві різнорідної продукції. Це зумовлює його широке застосування на підприємствах.

       Проведемо аналіз продуктивності праці та виявимо  резерви підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

       Узагальнюючим показником продуктивності праці є  середньорічний виробіток продукції  одним працюючим (РВ_п). Величина його залежить від виробітку робітників (В_р), їх питомої ваги в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВ_р), кількості відпрацьованих ними днів (Д), тривалості робочого дня (Т), середньоденного виробітку робітника (ГВ_р). Таким чином, середньорічний виробіток одного працюючого дорівнює: 

                                  (3.1.) 

       Проведемо факторний аналіз продуктивності праці  за даними таблиці 3.1.

       Таблиця 3.1.

       Дані  для аналізу продуктивності праці  «Криворізької дирекції залізничних перевезень» 

       Продовження табл. 3.1

 

       Розрахунок  впливу факторів на зміну рівня середньорічного  виробітку працюючих проведемо  способом ланцюгових підстановок. Для  цього потрібно розрахувати ряд  умовних величин при зміні  відповідних факторів: 

       

1. ;

 
 
       

 

       Проведемо розрахунок абсолютних відхилень за рахунок впливу кожного фактора:

1. питомої ваги робітників у складі промислово-виробничого персоналу:

 
 
 
       

2. кількості відпрацьованих днів одним робітником:

 
 
 
       

3. тривалості  робочого дня:

 
 
 
       

4. середньогодинного виробітку одного робітника:

 
 
 

       Загальна  зміна середньорічного виробітку  працівників становить: 
 
 

       За  проведеними розрахунками можна  зробити висновок, що фактичний середньорічний виробіток робітника був більший на 665,67 грн. за плановий. На середньорічний виробіток робітника позитивно вплинули два фактори: зміна кількості відпрацьованих днів одним робітником та середньогодинного виробітку одного робітника, що збільшило середньорічний виробіток відповідно на 1,67 і 7573,42 грн. Негативний вплив мали наступні фактори: питома вага робітників у складі промислово-виробничого персоналу і скорочення тривалості робочого дня, що зменшили середньорічний виробіток відповідно на 6895,1 та 10,39 грн.

       Важливим  резервом поліпшення використання робочого часу є скорочення плинності кадрів. Показник плинності кадрів на першій погляд не має прямого відношення до втрат робочого часу, але безпосередньо впливає на рівень втрат робочого часу. Очікування звільнення призводить до втрат робочого часу, тому що пов’язано з явними психологічними  навантаженнями, час використовують на переговори з керівником, фахівцями, а в останній день робітник вже не працює зовсім. Таким чином, звільнення, окрім прямої шкоди, яка пов’язана зі зниженням продуктивності праці в період освоєння роботи новим робітником, а також організаційними витратами, які виникають в період, поки робоче місце залишається вільним, спричиняє приховані втрати робочого часу, які ніде не враховуються.

       Деякі проблеми виникають в зв’язку  з наявністю на підприємстві цілодобових  втрат. До таких втрат відносять  простої, які оплачують відповідно до законодавства, людино-години простоїв працівників, які весь робочий день (зміну) не працювали й не були використані  на інших роботах підприємства.

       В Звіті про використання робочого часу наведена значна кількість видів  втрати робочого часу, причому такі втрати є різними за економічним  змістом: втрати, які необхідні в  зв’язку з фізіологією та психологією  людини (відпустки) і затверджені  законодавством; втрати, які необхідно  скорочувати, але вони завжди існуватимуть (тимчасова непрацездатність, неявки з дозволу адміністрації та ін.); неявки, які необхідно ліквідувати (простої, масові невиходи на роботу, інші причини). Простий перелік таких  неявок, без урахування їх економічного змісту, значно зменшує економічну цінність звіту. 
 

       ВИСНОВКИ 
 

       Відносини, які формуються з приводу економічного та раціонального використання робочого часу в процесі виробництва матеріальних благ, регулюються об'єктивним загальним  економічним законом економії часу.

       Закон економії часу відбиває об'єктивну  необхідність збереження, економного та раціонального використання часу в інтересах розвитку як особи, так  і суспільства в цілому.

       Предметом дослідження курсової роботи є аналіз  використання фонду робочого часу, на прикладі «Криворізької дирекції залізничних перевезень».

       Криворізька дирекція є однією з чотирьох дирекцій Придніпровської залізниці. Дирекція обслуговує майже половину Дніпропетровської та незначну ділянку Миколаївської області. Центр дирекції знаходиться у м. Кривий Ріг, який одночасно є і найбільшим на території дирекції.

       «Криворізька  дирекція залізничних перевезень»  у 2008 р. має прибуток у розмірі 11400 тис. грн., що більше на 5046 тис. грн.. в порівнянні з 2007р., а в 2009 р., у порівнянні з 2008 р., менше на 54,63%.

       Розглянувши середньооблікову чисельність працівників, бачимо, що у період з 2007 по 2009 рр. відбулося зменшення працівників на підприємстві. У 2008р., в порівнянні з 2007, робітників зменшилось на 4 особи, а у 2009, в порівнянні з 2008, на 95 осіб, тобто на 3,22%.