Шляхи підвищення ефективності використання фонду робочого часу

       Величина  прибутку залежить від факторів зміни  прибутку до оподаткування і факторів, що визначають частку прибутку в його загальній сумі, а саме від частки податків, санкцій і т.д.

       Прибуток  у 2008 р., в порівнянні з 2007, збільшився на 5046 тис. грн.. А у 2009 р., як бачимо, відбулось  значне його зменшення більше, ніж на 50 %, а саме на 54,63. Скорочення прибутку відбулось за рахунок збільшення собівартості реалізованої продукції на 7,5% і незначного збільшення виручки від реалізації, лише на 2,96%.

       У зв’язку зі зменшенням прибутку також зменшились кошти на поточному рахунку на 18 тис. грн.. у 2009 в порівнянні з 2008р.

       Розглянувши середньооблікову чисельність працівників, бачимо, що у період з 2007 по 2009 рр. відбулося зменшення працівників на підприємстві. У 2008р., в порівнянні з 2007, робітників зменшилось на 4 особи, а у 2009, в порівнянні з 2008, на 95 осіб, тобто на 3,22%.

       За незмінних виробничих потужностей на підприємстві з року в рік скорочується чисельність персоналу і пропорційно обсяг приведеної продукції, тобто скорочення чисельності персоналу не компенсується зростанням продуктивності праці, а отже, відбувається зниження показників використання виробничої потужності підприємства, це одночасно свідчить про недоліки в організації виробництва, маркетингової служби, про неспроможність власників і керівників підприємства зберегти трудовий колектив.

       Щодо  фонду оплати праці, то тут бачимо збільшення у 2008 р., при порівнянні з 2007, на 21547,2 тис. грн., а у 2009 відбулося незначне зменшення на 522,8 тис. грн., тобто лише на 0,65%. Зростання фонду оплати праці відбулось за рахунок росту середньомісячної заробітної плати одного робітника за трьома роками: у 2008 р. на 610 грн., а у 2009 – 60 грн.

       Загальна  сума кредиторської заборгованості у 2008 р., у порівняння з 2007, збільшилась на 1097 тис. грн., у 2009, в порівнянні з 2008р., на 60тис.грн., тобто на 2,66%. Кредиторська заборгованість показує суму заборгованості підприємства за матерiальнi цінності та заборгованість іншим фінансовим та податковим органам.

       2.2. Аналіз складу, динаміки та структури фонду робочого часу 
 

       При вивченні використання робочого часу велику увагу приділяють утратам  робочого часу, що породжуються багатьма чинниками. Зокрема, можна назвати  такі причини внутрішнього характеру, як:

• недосконала організація праці і виробництва на підприємстві;
• недоліки в системі планування та нормування праці;
• порушення трудової дисципліни (прогули, вихід на роботу в нетверезому стані, несвоєчасний початок роботи та передчасне її закінчення, відлучки під час робочого дня та інші, часто зафіксовані, втрати робочого часу);
• плинність робочих кадрів;
• несприятливі умови праці на робочих місцях, які сприяють збільшенню випадків захворювання і виробничого травматизму;
• проведення різних суспільних заходів у робочий час, необґрунтовані відпустки з дозволу адміністрації.

       Неповне використання робочого часу є причиною значних утрат у масштабах  тієї чи іншої галузі економіки.

       Втрати  робочого часу — будь-які затрати  робочого часу, що не входять до складу нормованого часу протягом робочої  зміни. Розрізняють втрати: приховані, неприховані з вини робітника, з  вини виробництва.

       Величина  втрат робочого часу впливає на зростання продуктивності праці на підприємстві «Криворізька дирекція залізничних перевезень».

       Основним  джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична  форма 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу».

       Фонд  робочого часу і його використання знаходять свій відбиток у балансах робочого часу. Баланси робочого часу можуть бути складені в людино-днях і людино-годинах.

       При аналізі балансу робочого часу використовуються такі показники структури робочого часу:

• питома вага в максимально можливому фонді негативного часу;
• питома вага часу, який не використаний з поважних причин;
• питома вага втрат робочого часу.

       Для виявлення причин цілоденних і внутрізмінних  втрат робочого часу складемо баланс робочого часу на підприємстві «Криворізька дирекція залізничних перевезень» (див.дод. И).

       Втрати  робочого часу можуть бути зумовлені  об’єктивними і суб’єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими  відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності і т.д. Кожний вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства.

       Зменшення втрат робочого часу з причин, які  залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не потребує додаткових капітальних вкладень і дає змогу швидко одержати віддачу.

       Отже,аналіз балансу робочого часу на підприємстві показав, що у 2008 році, у порівнянні з 2007, фонд робочого часу знизився на 20537 людино – годин, а у 2009 р. - на 250645 людино – годин, у порівнянні з 2008 р. Це зниження відбулось за рахунок зменшення кількості працівників у 2008 році на 4 особи, у порівнянні з 2007, і у 2009 році на 95 осіб, при порівнянні його з 2008. Також відбулося зменшення кількості відпрацьованого часу, в тому числі і надурочного, в період з 2007 по 2009 рр. У 2008 році в порівнянні з 2007 роком відпрацьований час зменшився на 184063 людино - годин, так у 2009 році відпрацьовано на 333044 людино – годин менше, ніж у 2008 році.

       Невідпрацьований час за три аналізовані роки має тенденцію до збільшення. У 2008 році, при порівнянні з 2007р., невідпрацьований час на підприємстві збільшилось на 163526 людино – годин, а у 2009 р., у порівнянні з 2008, на 82399 людино – годин, тобто на 8,04%. Збільшення невідпрацьованого часу відбулось за рахунок зросту неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий день. У 2009 році, у порівнянні з 2007, цей показник збільшився на 332488 людино-годин.

       За  період з 2007 по 2009 рр. простежується зменшенню таких показників невідпрацьованого часу, як щорічна відпустка - зменшилась на 1,24% у 2008 в порівнянні з 2007 роком, і на 3,4% у 2009 році в порівнянні з 2008; тимчасова непрацездатність у 2008 році, при порівнянні з 2007, збільшилась на 6755 людино – годин, тобто на 4,02%, а у 2009, у порівнянні з 2008 роком, скоротилась на 13,2%.

       У 2009 році, в порівнянні з 2008, скоротились  також неявки з дозволу адміністрації на 229417 людино – годин, а також навчальні відпустки та інші неявки, які  передбачені законодавством, на 15095 людино – годин.

       За  даними балансу розраховується коефіцієнт використання робочого часу згідно формули (1.1). Він визначається як відношення відпрацьованих робітниками людино-днів до суми відпрацьованих людино-днів і  числа неявок на роботу. 
 
 
 
 
 

       Коефіцієнт  використання робочого часу показує  рівень організації праці на підприємстві.

       З попередніх розрахунків бачимо, що коефіцієнт у 2008 році, в порівнянні з 2007, зменшився на 0,03, а у 2009 зменшився на 0,02 у порівнянні 3 2008 роком.

       Протягом  трьох років ( з 2007 по 2009 рр.) коефіцієнт використання робочого часу зменшився  на 0,05 (0,81-0,86= -0,05). 
 

       2.3. Факторний аналіз використання робочого часу на підприємстві 
 

       Визначення  величини впливу окремих факторів на приріст результативних показників – це одне із методологічних питань в аналізі.

       Під факторним аналізом розуміють методику комплексного і системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативних показників.

       Розрізняють такі типи факторного аналізу:

• детермінований (функціональний) і стохастичний (кореляційний);
• прямий (дедуктивний) і зворотний (індуктивний);
• одноступеневий і багатоступеневий;
• ретроспективний і перспективний (прогнозний).

       Основні завдання факторного аналізу:

• Добір факторів для аналізу досліджуваних показників.
• Класифікація і систематизація їх з метою забезпечення системного підходу.
• Моделювання зв’язків між результативними і факторними показниками.
• Розрахунок впливу факторів і оцінювання ролі кожного з них у змінюванні величини результативного показника.
• Використання факторної моделі при прийнятті управлінських рішень.

       Повноту використання робочого часу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізований період, а також за ступенем використання персоналу підприємства.

       Такий аналіз проводять для кожної категорії  працівників, по кожному виробничому  підрозділу і в цілому по підприємстві.

       Проведемо аналіз використання робочого часу на підприємстві «Криворізька дирекція залізничних перевезень»(табл.. 2.1) 

       Таблиця 2.1

       Використання робочого часу на підприємстві 

 

       Як  свідчать дані таблиці 2.1, загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві у 2009 році менший від планового на 252214 людино - годин. Розрахуємо вплив факторів на зменшення фонду робочого часу у звітному періоді.

       Після загальної оцінки повноти використання робочого часу необхідно визначити  вплив наступних факторів на зміну  фонду робочого часу (ФРЧ):

• чисельності робітників (ЧР);
• кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за звітній період (Д);
• середньої тривалості робочого дня (Т).

       Ця  залежність виражається формулою (1.2)

       Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу.

       За  формулами (1.5-1.7) зробимо наступні розрахунки: 
 
 
 
 
 
 

       Таким чином, фонд робочого часу зменшився  проти планового у 2009р за рахунок  зменшення чисельності робітників — 73584 год., за рахунок невідпрацьованих днів (цілоденних втрат робочого часу) — на 91456 год. і за рахунок зменшення  тривалості робочого дня (внутрішньозмінних  втрат робочого часу) — на 245788 годин.

       Розрахунок  показав, що трудові ресурси підприємства використовувались недостатньо  ефективно. У середньому одним робітником відпрацьовано 215 днів замість 219, у  зв’язку з цим втрати робочого часу на одного робітника становили 4 днів, а на всіх робітників —11432 (4 ∙ 2858), або 91456 годин (11432 ∙ 8).

       Істотними є і внутрішньозмінні втрати робочого часу. Вони за один день (зміну) становили 0,4 год. (7,6 – 8), а за всі відпрацьовані робітниками дні — 245788год. (–0,4х215х2858). Загальні втрати часу становили 337244 год. (91456+245788).

       У загальну кількість відпрацьованих робітниками годин включають  і години, відпрацьовані надурочно. Якщо їх виключити, то фактична кількість  годин роботи в середньому на одного робітника буде меншою, а розмір втрат відповідно зросте.

       Якщо  на підприємстві відпрацьовано за звітний  період 5722 годин надурочно, то це значить, що втрати робочого часу стали ще більшими й досягли 342966год. (337244+5722).

       Основними резервами зниження витрат робочого часу на даному підприємстві є:

• впровадження організаційно-технічних заходів, які дають зростання продуктивності праці;
• зменшення кількості робітників;
• усунення і попередження непродуктивних виплат: за понадурочні години, оплата цілодобових, внутрішньозмінних простоїв.
• надання достатню увагу навчанню і підготовці кадрів, підвищенню їх кваліфікації.